Виховна години "Зустріч весни"

                                                      Позакласна година    

                  «Зустріч весни»          

 

 

Тема. Зустріч весни.   

 

 

Мета. Ознайомити учнів з народними традиціями зустрічі весни, підготовки людей до весняних робіт; розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять; виховувати любов до Батьківщини, до рідного краю, до свого народу.

 

Обладнання: макет частини хати з внутрішньої та зовнішньої  сторони, стіл, скриня, розмальована піч, ослон, прядка, тин, рушники, скатертина, вузлики з насінням, гілочки з розпущеними листочками, квіти для весни, сито, жайворонки з тіста, сонечко, пиріжки, звукозаписи: шум людей, які сходяться, пісня зозулі, пісня «Хата, моя біла хата ».

          

   

Вчитель  Дорогі діти, сьогодні на наше свято завітали гості: батьки, бабусі, вчителі.

                       

   Гостей дорогих

   Ми вітаємо щиро,

   Стрічаємо з хлібом,

   Любов’ю і миром!

 

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

 

    Хліб ясниться в хаті,

    Сяють очі щирі,

    Щоб жилось по правді,

    Щоб жилось у мирі!

 

Хліб і сіль і низькій уклін

Прийміть від дітей своїх!

Вчитель. Шановні гості, просимо і Вас взяти участь у нашій щирій розмові.

• Діти, як ви розумієте вислів: « любити свій народ?»
• Які твори передав нам наш народ?

(колискові пісні, ігри, пісні, небилиці, скоромовки, казки, лічилки, прислів’я. загадки)

• Все це треба вивчати, шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо ми частина всього цього, нам рідного і близького.

 

Я землі цієї паросток зелений.

Я цієї висі крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

 

Я чую твій голос

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно, білявко-хатино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

• Справді, це щастя, що ми можемо торкнутись до джерела нашої культури, вивчати її.
• В якій же державі ви живете?
• У різні пори року наша земля приваблива, але весною все ж квітуча та запашна, красива і чиста.

З давніх давен у слов’ян першим святом року була зустріч Весни, яка проходила пишно і радісно. Ліричні і бадьорі, мов сама весна, веснянки, гаївки славлять родючу землю та весняну роботу, женуть сувору зиму і закликають лагідну весну. То ж давайте і закличмо цю лагідну весну, адже сьогодні тільки 3-й день весни. Але перш ніж ми побуваємо з вами на толоці, де збираються весело весну зустрічати, давайте завітаємо до давньої української білявки-хатини. (Звучить пісня «Хата, моя біла хата»)

Вчитель говорить під музику і показує на предмети.

На стінах та вікнах барвисті рушники, розмальована піч, велика скриня, стіл на покуті. На столі хліб, пахне травами.

(Біля печі сидить бабуся та перебирає насіння. Вбігає онук.)  

   Онук. Бабусю, бабусю, що це Ви за вузлики перебираєте?

   Бабуся. Це насіння. Ось наїжачилось насіння моркви, а ось плескотіють бубки огірків, тут темно-коричневі клубочки розсади, ну а це дрібніють мачинки цибулі та щавлю.

  Онук. Бабусю чого це Ви так рано взялися за насіння? Ще ж не вся земля розмерзлась.

Бабуся. Воно-то так, але ж незабаром земля стужавіє.  Одразу скільки роботи прибавиться: скопувати грядки, садити й сіяти. А перед тим, як висівати розсаду, чи гарно вона перезимувала. Отож заздалегідь і перевіряють яка вона.

 Онук. А як це зробити?

 Бабуся. Ось візьму з кожного вузлика по пучці розсади, замочу її у воді. За тиждень вона повинна набубнявіти. Та й час уже не такий ранній, як тобі здається. 18 березня день почне переважувати ніч, а коли надійде теплий Олексій, то кажуть розсаду в хаті посій.

  Онук. Коли ж Олексій наступає?

 Бабуся. Він завше дотримується одного числа 13 березня. На теплого Олекса пасічники вже мусять винести в сад вулики, щоб бджоли зробили обліт. А для цього потрібне тепло. Тому й теплим його назвали.

( Заходить дідусь.)

 Дідусь. З Новим роком Вас, добрі люди!

Онук. Цікаво з якої це нагоди? Ви, дідусю, переплутали пори року. Весна ж надворі.

( Дідусь розстебнув ґудзики, знімає шапку і витирає піт.)

 Дідусь. Вже, мабуть, прийшла пора року ховати у скриню свитину.

Бабуся. Казала баба: « Перебула січень і мічень, а на марець виставлю палець! »- та й у березні замерзла. Щоб хто не казав, буває, чоловіче, март – за всі місяці варт.

Дідусь. Хоч марець нерідко й хапає за палець, та все ж задер голову старець.

 

Вчитель.Діти, допоможіть своїми прислів’ями про весну дідусю та бабусі.

• Ще й так кажуть: « Прийшов марець – кіт, як старець, дома не ночує, бо весну чує.»
• Весна хоч і на порозі, але березень такий, що за їден день сімох жінок міняє.
• А я скажу по іншому: « Березень у ночі тріщить, зате вдень плющить!»
• З марта, Тарасе, тепла, як з мачухи добра.
• Березоль сам собі невірен – то засміється, то заплаче.
• Воно-но то так. Тільки січень хоч і лютує, а лютий бушує, проте в марці всяко буває – він на літо повертає.
• У березні вже щука-риба може хвостом лід розбити.
• Вдень мо’  і  розіб’є, але вночі, дивися й примерзне, бо в березні більше снігу, ніж дощу!
• Еге-е, від одного березневого дощу земля квітне. Бо коли марець спочатку хмарний, а всередині болотний – хліб буде намолотий.

Вчитель.

• Діти, а як же називають перший місяць весни?

По різному називали на Україні перший місяць весни. Латинське слово «март» вийшло з активного вжитку лише в минулому столітті.  Його замінило сучасне-«березень». Паралельно вживали також назви « березоль» і « березіль». А чому? Тому що виникли вони з 2-х слів «береза» і  « зола». Саме в цю пору селяни вирубували в лісах березові гаї. Зрубані дерева спалювали, щоб отримувати золу, тобто попіл. До речі, цей промисел називали гутівництвом, а заводи гутами.

Отже, від назви деревини – берези, а також її продукту – золи утворювалися назви місяців. У деяких областях України були й інші назви.

         ( На дошці написані назви місяця:«сочень»,«соковик», «новолітець», «полютий»(що на зміну лютому йде), «марець», «сухий», «красовик».) Згодом їх замінили на березень – тобто «зелене дерево».

• Як ви вважаєте, чому дідусь привітав дідуся й онука з Новим роком?
• Може хтось із вас розповість?

Учень. Колись люди зустрічали Новий рік не в січні, а в березні. Наші пращури – язичники були прихильниками природних явищ. За богів їм служили місяць, сонце, блискавка. А з дерев найсвятіше вважався дуб. Оскільки природа пробуджувалась весною, то і Новий рік мав починатися в березні. В цьому місяці люди виходили на довколишні галявини і святкували новоліття.

 

(Чується спів зозулі.)

Онук. Бабусю, дідусю, Ви чуєте? Зозуля кує.

 Дідусь. Як зозуля закувала, то весна настала.

Онук. Весна прийшла. Мерщій одягаймося і на толоку. Подивіться у вікно село неначе ожило.

(Змінюється декорація.)

 1-й учень.      Ой там на толоці

                          Зібралися всі молодці.

 2 – й учень.    Вони весело гукають

     Весну красну закликають.      

Всі. Як прийде весна на лужок,

        І розтопить сонце сніжок,

         Рушить лід з ріки, Потечуть струмки,

         Прилетять в садок пташки.

( Виходять 10 учнів і ведуть хоровод «Ой минула вже зима».)

       Ой минула вже зима.

       Снігу, льоду вже нема.

       Ой, нема, ой, нема

       Снігу, льоду вже нема.

 

Прилетіли журавлі

Й соловеєчки малі.

( Діти йдуть зірочкою.)

Ой, малі, ой малі

Соловеєчки малі.

       Квіти в лузі вже цвітуть,

       Вівці травку вже пасуть.

       Ой, пасуть,ой, пасуть

       Вівці травку вже пасуть.

( Діти беруться за руки, круться по двоє.)

А ми пісню співаймо.

Весну красну вітаймо.

Вітаймо, вітаймо

Весну красну вітаймо.

( Виходить мати, діти повертаються до неї, несуть заквітчане перехрестя (вінки з стрічками), виконують закличну.)

        

          Благослови, мати,

          Весну закликати.

     Весну закликати,      

     Зиму проводжати.    

     Весну закликати,

     Зим проводжати.

     Зимонька в возочку,

     Літечко в човночку.

( Мати виймає з сита спечені «жайворонки», роздає хлопчикам.)

Мати. Діти, мої діти,

            Діти, боженята,

            Йдіть до мене «гурточком»,

            Виберіть жайворонята.

            Жайворонки беріте,

            На високу гору йдіте.

            Пісеньок гарних співайте, Весну – красну величайте.

            Просіть жита, пшениці,

            Всякої пашниці.

            Дощика дрібненького,

            Сонечка ясненького.   

 

Пташок викликаю

З теплого краю.

Летіть соловейки

На нашу земельку.

Спішіть ластівоньки

Пасти корівоньки!

 

(Хлопчики піднімають високо вгору «жайворонки» і виходять зі сцени, промовляючи слова:

                      Вилети гулю горою

                      Винеси літо з собою.)

(Дівчатка ведуть хоровод і виконують українську народну пісню «Щебетала пташечка ». Вкінці пісні вони стають півколом і виконують разом з матір’ю «Заспівну», а в цей час заходить дівчинка - весна .)

            Ой, весна, весна, ти красна

            Що ж ти нам, весно, принесла?

(Весна розкидає квіточки, листя.)

            Принесла я вам літечко,

            Ще й рожеву квіточку.

            Хай вродить житочко,

            Ще й озимая пшениця

            І усякая пашниця.

 

            Ой, весна, весна, ти красна

            Що ж ти нам, весно, принесла?

 

            Коробочку з веретенцями,

            Скринечку з червінцями.

            Старим дідам по серпочку,

            Старим бабам по кийочку,

            Малим дітям по яблучку,

            А дівчатам по віночку,

            А хлопчатам по батожку.

            Зелену травицю,           

           Холодну водицю.

            Принесла ягнятко,

            Ще й мале телятко.

            А ще я вам принесла тепле сонечко.

( Заходять хлопці і співають пісню-поспівку «Сонечко». Вкінці пісні учні діляться на 2 групи.)

Дівчатка. У довгої лози пасли хлопці кози.

                   (Відокремлюються хлопчики.)  

 

Хлопці. А дівчата козенята

               Та й померзли ноженята.

              (Відокремлюються дівчатка.)

( Гра – пісня « А ми просо сіяли.» Вкінці кожного стовпчика промовляють

Дівчатка.     Нашого полку убуде,

Хлопчики.    А нашого – прибуде.

Учень. Ой, травонько, травонько, зеленись

              І ясному сонечку поклонись. 

              А ми того сонечка промінці

              Зберемо їх решетом у руці.

Дівчатка. Досить нам уже співати,

                   Пора вже й потанцювати.

(Танець «Гопак».)

                    Годі співати й танцювати

                    Пора і в ігри пограти.

                         1     2     3

( Учні розбігаються по своїм місцям та граються в ігри на вибір. Наприклад, 1-й ряд- «Баба - куця», 2-й ряд- «Жмурки», 3-й ряд- «Подоляночка».)

Весна. Принесла я вам літечко

             Щоб родилось житечко,     

             Червоніли квіточки,

             Щоб квітчались дівочки

             Пісеньки співали,

             В решето складали,

             Повісили решето на вербі,

             Як полинули лебеді

             Та звалили решето додолу,

             Час вам, дітки, вже додому.

Бабуся. Люди добрі! Ходіть всі до хати,

               Страви наші куштувати.

 Дідусь. З жита та пшениці гарні паляниці.

Онук. Всіх ми почастуємо!

            Всіх ми нагодуємо!

Бабуся. А що ж нам мати-піч наварила, напекла.

(Витягає з печі пиріжки, промовляючи:

Ми в печі сиділи,

Велику муку терпіли.

Хоч усі нас полюбляють,

Та не всі виготовляють.

Учениця. А наші мами смачних пиріжків напекли. Ось вони нас почастують, а ми спасибі їм скажемо. (Пригощають учнів, гостей пиріжками. )

Вчитель. Спасибі вам, люди добрі, за Вашу щирість, за добру ласку, за участь у нашому святі весни.

Учень. Будьте щедрі і багаті,

                 Хай світить щастя у вашій хаті.

 Учениця. Хай біда і горе минають ваш дім,

                       Доброго здоров’я зичим вам усім.

( Учні, батьки, гості співають заключну пісню.)

                        І в вас, і в нас хай буде гаразд,

                         Щоб ви і ми щасливо жили.      

 

 

Література:

"Погостини", збірка оповідань Василя Скуратівського про українські народні традиції