Виховна робота на тему :«Наші зелені друзі»

ВИХОВНИЙ ЗАХІД «РОСЛИНИ — НАШІ ЗЕЛЕНІ ДРУЗІ»

Мета: формувати в учнів екологічну грамотність; спонукати до безконфліктного співіснування людини в природі на основі гармонізації відносин з нею; ознайомити з розмаїттям рослинного світу рідного краю; розширювати та збагачувати знання про значення лікарських рослин у житті людей; розвивати спостережливість; виховувати дбайливе ставлення до природи та свого власного здоров'я, любов до рідного краю, почуття прекрасного в природі.
Обладнання: презентація «Отруйні рослини»; таблиця «Лікарські рослини».

Гасло:
 

 

Щоб красувався рідний край —
Рослин даремно не зривай!
 

 

Хід заходу

І. Організаційний момент

►► Читання та пояснення вислову

«Ми вже навчилися літати в повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби; нам ще залишилося жити на Землі, як люди!» (Бернард Шоу)

ІІ. Основна частина

Учитель. Наші пращури слов'яни жили в лісах. Ліс був для них притулком, годувальником, захисником. Вони обожнювали тварини і рослини. Вони ставилися до лісу, дерев як до живої природи, наділяли їх людськими рисами. Себе вони вважали її частинкою. Тому берегли природу, а природа берегла людей. Вона давала чисте повітря, чисту воду, чисту їжу. І серед чистої, здорової природи людина також була сильною і здоровою.

Звичайних рослин не існує. Усі трави, як і дерева, кущі та квіти — величезне багатство нашої планети.

►► Інсценізація вірша «Рослини різні, всі корисні»
 

 

Ось дивіться кропива.
З неї користь нам яка?
Руки, ноги лиш кусає
Та дорогу затуляє,
Не дає нам, бач, пройти.

Тут вступилася Мілена:
- Ображать її не треба.
Кропива нам справді друг,
Нас рятує від недуг,
Ще й наварить всім борщу,
Щоб наїлись досхочу.

- Захистили кропиву,
Та я інші от знайду.
От, погляньте, під ногами
Спориші розлогі впали.
Гне своєї, бач, Максим.
Ну хоч як ти не поглянь,
А бур'ян і є бур'ян.

- І не зовсім це бур'ян, —
Тут промовив наш Дем'ян.
- Він курчаток нам годує,
І гусей, і каченят.
Людям нирки він лікує,
В вітамінний входить гай,
Стелить килим під ногами,
Щоб ходили ми із вами.

- А що робить лобода?
З неї користь нам яка? —
Запитала Ніна тихо.
- Не рослина, просто лихо!
Забиває все в городі,
І нащо вона в природі?

- То ж для свинки перша справа!
Щоб вона була рум'яна,
Посічемо лободу
Ще й картоплю молоду.
Жменю каші додамо,
Молочка, трохи водички,
З буряка добавим гички.
Хай смакує наша свинка, —
Пояснила всім Даринка.

- Ну а що, скажіть, оце?
Ось під кущиком росте?
- Це, Степанку, чистотіл,
Отруйна рослина,
В чай ти її не клади!
А помажеш ранку —
Загоїться до ранку.

Все нам Матінка-Земля
З вами для життя дала.
Квіти милують нам око,
Дуб росте собі високо,
Трави стелять килими —
Для худоби корм вони.

Лікарські ростуть рослини.
Все для користі людини.
Ліс повітря очищає,
Втоми, бачте, він не знає.

Ну а ми повинні знати,
Що корисно і кому,
І у лісі, і у лузі,
В полі, і у лісосмузі,
Край дороги, і в городі,
То ж подякуєм природі!
За листок, за насінину,
За зелену бадилину,
Що рятує нам життя.
                           О. Депетист
 

 

У ч и т е л ь. А кращих лікарів, ніж трави, на світі немає. Навіть тварини про це знають. Коли собака або кішка захворіють, вони тікають у ліс, там знаходять потрібну травичку, їдять її та незабаром одужують.

 

       

Люди топчуть ногами деревій, спориш, чистотіл, не замислюючись, що під ногами у нас чарівна аптека.

 

       

1 – й  у ч е н ь
 

 

Лікарських рослин у нас багато —
Всі хвороби можна лікувати.
 

 

2 – й  у ч е н ь
 

 

Кров зупинить подорожник
І загоїть рани нам.
 

 

3 – й  у ч е н ь
 

 

Заспокоїть нерви м'ята,
Що росте побіля хати.
 

 

4 – й  у ч е н ь
 

 

А ромашка запашна
Нам застуду виганя.
 

 

5 - й  у ч е н ь
 

 

Якщо шлунок заболить,
Слід цикорій заварить.
 

 

6 - й  у ч е н ь
 

 

А печіночка турбує,
Тут безсмертник нам смакує.
 

 

7 - й  у ч е н ь
 

 

Бронхи нам алтей лікує,
А чебрець допомагає,
Кашлі геть він виганяє.
 

 

8 – й  у ч е н ь
 

 

А листочки від кульбаби
До салату додамо
Й за обідом подамо.
 

 

9 – й  у ч е н ь
 

 

То ж, смакуйте, їжте, пийте
І ніколи не хворійте.
                            О. Депетист
 

 

10 – й  у ч е н ь. Усім нам слід запам'ятати, що Земля — найбільша аптека, а її трави — ліки.

 

       

У ч и т е л ь. Здавна українці були чудовими травниками. В усіх регіонах квіти, трави, зілля застосовували як ліки. Народною любов'ю користувались барвінок, мак, мальви, м'ята, полин, чебрець, любисток. Із цими рослинами пов'язані зворушливі українські пісні, повір'я, легенди.

 

       

Квіти і трави супроводжували українців від колиски і до барвінкового спочинку. Вони звеселяли обійстя, майоріли на рушниках.

11 – й  у ч е н ь
 

 

Але перш ніж щось зірвати,
Нам рослини треба знати.
Треба знати до ладу,
Щоб не вскочити в біду.
 

 

12 – й  у ч е н ь
 

 

Бо отруйні є рослини,
Їх не можна рвать дитині!
Міцно слід запам'ятати —
Все підряд не можна рвати!
                                    О. Депетист
 

 

У ч и т е л ь. Нас оточують рослини. Вони милують око, дають продукти харчування, лікують нас. Але поміж них є такі, що можуть людині зашкодити. їх потрібно знати і вміти розрізняти.

Перегляд презентації «Отруйні рослини».

 

       

 

       

       

       

13 – й  у ч е н ь
 

 

В списку перша блекота —
Це рослина не мала.
Виросла вона висока,
Брудно-жовтоока.
Стебло пряме, волохате,
Цвіт на дзвоники скидає,
Фіолетові прожилки має.
Плід — коробочка з насінням,
Кришечку нам відкриває
І зернятка висипає.
Схожі всі вони на мак,
Але зовсім це не так.
 

 

14 - й  у ч е н ь
 

 

Болиголов плямистий
На смітнику росте.
Стебло пряме і борознисте,
Всередині пусте.
То ж стебла не зривайте
І дудок не робіть,
Отрута дуже сильна —
То й голова болить.
Ще й втратите свідомість,
Можливо, в одну мить.
 

 

15 – й  у ч е н ь
 

 

Конвалія травнева,
Красива, запашна,
Але вона отруйна,
Слід знати, дітлашня!
Отруйні всі частини —
І листя, і плоди,
І, навіть, білі квіточки,
Які так любим ми.
 

 

16 – й  у ч е н ь
 

 

Вех отруйний чи цикута
До вологих місць прикута.
Стебло високе, порожнисте.
А квітка — зонтик променистий,
Петрушки запах нагада,
Але не рвіть, бо це біда.
 

 

17 – й  у ч е н ь
 

 

Жимолость звичайна
Росте в саду у нас.
Та ягідки червоні
Не кидайте у квас.
 

 

18 – й  у ч е н ь
 

 

Дрібне, дрібне деревце —
Вовчі ягоди оце.
Ягідки пурпурні,
Але всі отруйні.
 

 

19 – й  у ч е н ь
 

 

Що воно за дивина?
З трави око вигляда.
У зеленому намисті,
Мов ворона сіла в листя.
Придивились — це рослина.
Вороняче око зветься,
Отруїти нас береться.
 

 

20 – й  у ч е н ь
 

 

Нічна красавка, беладонна,
Заквітчалась фіолетово-червоно.
Плід у неї ягідки
Нагадують вишеньки.
Але їсти їх не слід,
Бо отруйний дуже плід.
 

 

21 – й  у ч е н ь
 

 

Подивіться, ось дурман,
Кущ нагадує він нам.
Великі білі квіти
Ховає між листками.
А плід — яйцеподібна
Коробочка з шипами.
 

 

22 – й  у ч е н ь
 

 

На галявині, у лісі
Фіолетові свічки —
Гарні, гарні квіточки.
Це борець чи аконіт —
Він отруйний, знати слід.
О. Депетист
 

 

 

У ч и т е л ь. Існує понад 10 тисяч видів отруйних рослин. Це дуже багато. Можливо, їх усі слід знищити? Навіщо вони, якщо отруйні? Але ні, заждіть!
Отрута багатьох рослин — це ліки. Лише потрібно знати, коли, яким чином, у якій мірі можна використовувати їх.

Деякі отруйні рослини люди використовують для боротьби з комахами та гризунами. Жайворонки, перепілки, дрозди та інші птахи скльовують ягоди отруйних рослин. І це їм не шкодить. Тварини лікуються, доїдаючи трави. Рослини можуть творити добро і зло. Але не варто боятися шкідливих трав. Їх просто слід знати на вигляд і не торкатися руками, тоді й вони не зашкодять.

►► Правила збирання лікарських рослин

1 – й  у ч е н ь. Травень і червень — час збирання лікарських трав.

2 – й  у ч е н ь. Заготовляти лікарські рослини на одному і тому самому місці можна не частіше, ніж один раз на три роки.

3 – й  у ч е н ь. Не слід зривати усі квіти, адже не буде насіння, плодів, а отже, не буде сходів на другий рік.

4 – й  у ч е н ь. Не зламуйте усі квітучі пагони, залишайте частину для дозрівання.

5 – й  у ч е н ь. Поки не достигне насіння, не заготовляйте корені та кореневища.

6 – й  у ч е н ь. Зрізати кору з дерева слід акуратно. А зріз слід замастити садовим варом, фарбою для підлоги, жовтою глиною, щоб деревині не боліло, а рана швидше гоїлася.

7 – й  у ч е н ь. Лікарські рослини потрібні не тільки вам. То ж майте почуття міри!

8 – й  у ч е н ь. Не слід зривати незнайомих рослин. Не беріть до рота різні трави та красиві незнайомі ягідки. Будьте обачними!

***
Листячко довгасте з жилками-нитками
Можеш ти прикласти до своєї рани.
Вздовж доріг, стежинок я люблю рости,
Скрізь мене побачиш, де крокуєш ти.
(Подорожник)

***
«Любить-не любить», – ворожать дівчата.
Та не для цього мене треба рвати.
Протизапальну маю я дію.
Звуся … і сонцю радію.
(ромашка)

***
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
(Калина)

***
Дуже скромна і тендітна,
Серед квітів непримітна.
Та якщо в руці пом’яти,
То умить впізнаєш… (м’яту).

***
Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?
(Шипшина)

***
Серед квітів справжня баба –
В жовтій хусточці… (кульбаба).

***
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.
(Калина)

 

 

 

 

Легенда про калину

     Дівчина Калина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Калину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Калину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

 

 

Легенда 2. Козацька легенда про калину

Билися козаки за волю, за рідну країну. І був серед них Іван – козак. Дуже гарно грав на сопілці хлопець. Одного разу смертельно поранили його в бою. Скликав він друзів і попросив: “Побратими, в чистім полі насипте могилу. Посадіть в головах червону калину: “Будуть птахи пролітать калиноньку їсти, Будуть мені приносити від родини вісті”.

Поховали козаки Івана і встромили у головах сопілку. Прилітали пташки, приходила старенька ненька – плакати над могилою сина. Від сліз її проросла калинова сопілка – виріс гарний кущ. Навесні нагадував він Івану наречену, восени – рідну матінку.

 

Прислів’я про вербу Де ростуть верби, там чисті джерела води. На городі під вербою стоїть колодязь із водою. Де срібліє вербиця – там здорова водиця. Заробляй на полуниці 1500 грн в день! Верба і дівчина приймуться де-небудь. Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте. Де не повернешся, золоті верби ростуть. Гнучка, як лоза. Зігнувся, як верба над водою. Така правда, як на вербі груші. Високий, як лоза, а дурний, як коза. Верболіз б’є до сліз. Вербові дрова, а козячий кожух – то й випре дух. Прислів’я про волошки Синьоока чарівниця часто в полі в нас вертиться; де вінки вона спліта – там пшениці рідкі й жита. Де волошки, там хліба трошки. Прислів’я про калину Похолодніло, риба не ловиться, калина у цвіт вбирається. Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною – коли росте. Заливається, як соловейко на калині. Дівчина, як у лузі калина. Вибери собі дівку, як калинову гілку. Прислів’я  про Жито Хто полю ходить, тому жито родить. Грім гримить — хліб добре родить. Хто житній хліб вживає, тому Бог здоров’я прибавляє. Прислів’я про Капусту І межи капустою доброю буває багато гнилих качанів. Капуста гарна, та качан гнилий. Капуста ще на грядці, а ти вже на голубці зуби гостриш. Кожна капуста має свою голову. Капуста тлуста, сама йде в уста. Якщо в домі є капуста, то людина не буде тлуста. Хто капусту щодня споживає, той себе добре почуває. Прислів’я  про троянди Буває, що і на палі рожа виростає. У кожній троянді є колючки. Рожа і межи кропивою рожею зістане. Рожа червона і та блідне.