Виховна робота на тему :«Свійські тварини»

Тварини — брати наші менші. Година спілкування у 3–4-х класах 

Мета: розвивати пізнавальний інтерес дітей до живої природи, зокрема, до котів; закріплювати поняття про те, що тварини вимагають до себе дбайливого та доброго ставлення, про них слід піклуватися; сприяти налагодженню доброзичливості, сердечності, взаєморозуміння та взаємоповаги; виховувати любов і чуйність до тварин, відповідальність за їх життя.

Обладнання: виставка малюнків із зображенням тварин; виставка книг про котів; фотографії дітей з хатніми улюбленцями; виставка дитячих малюнків, портрет В. О. Сухомлинського.

Хід заходу

Вихователь. Діти, нас повсюди оточує розмаїтий, безмежний, неповторний світ живої природи. Це пишні гіллясті дерева, дивовижної краси квіти, барвисті метелики, пернаті птахи і, звісно, наші чотириногі друзі — тварини. Тварина стала вірним другом людини ще в прадавні часи, коли наші пращури змогли приручити диких звірів. І тепер ми вже не можемо уявити наше життя без  — веселого, пильного і відданого друга та охоронця, без кота — поважного та вусатого мишолова. А комусь до вподоби крихітний хом’ячок, кумедна морська свинка або пухнастий довговухий кролик чи папуга.

Про те, що в багатьох із вас є хатні улюбленці, свідчить ця барвиста та яскрава виставка ваших малюнків. Приємно, що у вас так багато маленьких друзів.

Це свідчить про ваші добрі серця. Адже тварина віддячує вірністю та прихильністю тільки тому, хто дбає та піклується про неї, і ніколи не стане другом для того, хто хоч раз завдав їй болю та шкоди.

Іноді тварин називають нашими меншими братами. А брати, як відомо, потребують доброго, уважного ставлення до себе.

До цієї теми в своїх творах неодноразово звертався відомий український письменник та педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Сьогодні ми прочитаємо його оповідання про тварин та їх радощі, прикрощі, пригоди і сподівання.

Кошеня за пазухою

У класі тихо-тихо. Третьокласники самостійно розв’язують задачу.

Марія Миколаївна підійшла до Зіни. Дивним здалося їй, чому це дівчина заглядає за пазуху, щось ніби перекладає там з місця на місце. Учителька аж зворушилася, як на неї глянуло маленьке-маленьке кошеня. Визирнуло, побачило вчительку й заховалось.

Марія Миколаївна лагідно торкнулась до Зіниного плеча й по-змовницькому підморгнула.

Дівчинка зрозуміла: вчителька знає про її таємницю. Вона почервоніла, засоромилась, глянула вчительці у вічі. Марія Миколаївна приклала палець до вуст і похитала головою. Мовляв, мовчи. Зіна зраділа...

Наступного дня Марія Миколаївна відкликала Зіну в куток коридору й питає:

— Навіщо ти його вчора приносила до школи?

— Ой, пробачте... Не було нікого дома... а воно боїться саме залишитись...

• Бесіда за почутим

— Яку живу таємницю приховувала Зіна?

— Яким ви уявляєте Зінине кошенятко?

— Про яку вдачу героїв оповідання свідчить цей випадок?

— У кого з вас дома мешкає таке саме маленьке кошеня?

— Чи знаєте ви, як потрібно піклуватися про нього? Розкажіть це.

Миколка, Вітя й цуцик

Дорогою додому Миколка й Вітя підібрали цуцика. Він сидів у канаві і жалібно скавучав.

Кому ж буде цуценя? Довго думали хлопчики й дійшли; нехай три дні живе у Віті, потім три дні у Миколки, потім знов три дні у Віті... Через місяць хлопчики візьмуть цуцика, винесуть у поле й підуть у різні боки. За ким побіжить — той і господар.

Побудував Миколка для цуцика гарну будку. Тричі на день виносила мама цуцикові суп і котлетку.

У Віті не було ні будки, ні супу, ні котлетки. Поклав він біля свого ліжка ряднинку.

На ній цуцик і спав. Іноді вночі йому хотілося в якихось собачих справах надвір, він тихенько торкав лайкою ковдру, Вітя прокидався й випускав малого. Їв цуцик шкуринку, розмочену в гарячій воді.

Через місяць узяли хлопчики цуцика й пішли з ним далеко-далеко у поле. Вийшли на високу могилу, пустили його й розлетілися в різні боки.

Цуцик побіг за Вітею.

• Бесіда за почутим

— Яке враження справило на вас це оповідання?

— Розкажіть, як кожен із хлопчиків доглядав за песиком.

— Як це робив Микола?

— Як піклувався про собачку Вітя?

— Кого ж обрав цуцик своїм господарем?

— Чому, на вашу думку, він так учинив? (Відповіді учнів.)

— Людині байдужій, із черствим та холодним серцем, здається, що і тварини — бездушні та нерозумні, що вони не можуть відчувати й розуміти того, що відбувається навколо. Але це, звісно, не так. Тварина, як і всі ми, любить лагідне та дбайливе ставлення до себе, і вона з острахом та тривогою відчуває людську жорстокість.

Про це — наступне оповідання.

Чого у вівці сумні очі

Народилося маленьке ягня. Красиве таке, кучеряве. Сподобався його кучерявий смушок людині. Вона й убила ягня, здерла шкуру й вичинила її. Пошила доньці пальто, смушком обшила рукава.

Вийшла надвір маленька дівчинка в новому пальті й тішиться. Гладить долонькою кучерявий смушок.

Побачила дівчинка вівцю. Стоїть вівця біля повітки й дивиться на дівчинку. Підійшла дівчинка ближче. Захотілося їй поголубити тварину. Думає собі: «Вівця має радіти, що в мене таке красиве пальто зі смушком».

Підходить дівчинка до вівці, гладить її вовну, гладить голову. І дивується: чогось вівця не радіє, а дивиться на неї сполохано. Понюхала вівця смушкову нашивку рукава й забекала тривожно, журливо.

— Чого вівця злякалась мого пальтечка? — здивовано питається батька дочка.— Чого в неї такі сумні очі?

— Бачиш, вівця — дурна істота. Вона не розуміє ласки,— відповів батько.

• Бесіда за почутим

— Що стало причиною того, що вівця злякалася та розтривожилася?

— Як ви вважаєте, про що вівця думала в той час, коли дівчинка гладила її?

— Якою людиною був батько дівчинки?

— Справжня людина завжди має залишатися людиною — і в ставленні до інших людей, і в ставленні до рослин, дерев, квітів і, звісно, до тварин. Беручи додому маленьке кошенятко чи кумедного песика, веселого хом’ячка чи кролика, ми відповідаємо за них, за їх життя. Тварина наслідує в чомусь вдачу свого господаря. У злого та непривітного господаря собака буде злим, жорстоким. У байдужої господині навряд чи виросте ласкавий та лагідний кіт. Натомість він буде сполоханим та диким. Чи варто оселяти вдома тварину, якщо тобі байдужа її доля?

Що ми маємо зробити для того щоб чотириногий мешканець нашої квартири чи подвір’я став справжнім другом для нас? Як ми повинні ставитися до тварин? (Відповіді учнів.)

— Сьогодні на нашому занятті ми дізнаємося багато чого цікавого про...

• Загадка

В хаті я мишей ганяю,

Вуса ще з дитинства маю,

Лапками чешусь щодня.

Я пухнасте...

— На нашій планеті живе близько 400 мільйонів свійських котів, що є нащадками нубійського кота, який колись жив у Північній Африці.

Існують країни, у яких до котів ставляться як до особливих тварин. У Давньому Єгипті кішка користувалася великою любов’ю, повагою, привілегіями. Завдяки загадковості, нічному способу життя, очам, що світяться у темноті, кішка була оголошена святою твариною. Убивство кота було страшним злочином, за це навіть присуджували до страти. У ті часи коти жили у величезних храмах, а доглядати за ними вважали за велику честь. Якщо кіт умирав, то усі члени сім’ї, у якій він жив, голили собі брови на знак жалоби. Коли в домі єгиптянина траплялася пожежа, то спочатку рятували кота, потім — усе інше.

З появою християнства для кішки настали страшні часи. Вона стала втіленням нечистої сили за її нічні прогулянки, безшумне пересування. В Середньовічній Англії та Франції, особливо чорних котів, уважали нечистою силою, їх живцем спалювали або скидали вниз з високого даху.

Сьогодні коти — це загальні улюбленці. У Франції вірять у чарівних котів, які приносять щастя і процвітання у сім’ю. Згадаймо казку французького письменника Ш. Перро «Кіт у чоботях». Сьогодні поміж людей є дуже гарний звичай: першим пускати в нову квартиру кота, а потім уже заходити самим. Чому так роблять? Тому що коти добре відчувають, де у вашій оселі «погані», а де «хороші» зони. Якщо кіт заходить у пусту кімнату і лягає на певному місці, то це означає, що там не можна ставити ліжко чи обідній стіл. Це місце випромінює погану енергію для людини.

Кіт має 30 зубів, 4 з них — гострі ікла. Очі кота у темряві бачать у 6 разів краще за людські, а вуха чують навіть такі звуки, що людям видаються мертвою тишею. Хоча коти й нічні тварини, полювати їм допомагають вуса, за допомогою яких вони сприймають предмети на відстані кількох кроків. Тому обрізати вуса котам у жодному разі не можна, адже від цього кіт може померти.

Існує багато прикмет, пов’язаних із поведінкою котів.

• Якщо кіт тре за вухом, то неодмінно дощитиме.
• Якщо кіт спить, згорнувшись клубочком і сховавши ніс у хвіст, то буде мороз або сильно похолодає.
• Якщо кіт лежить животом догори — до теплої погоди.

Про котів написано багато веселих та повчальних віршиків. Наші учні-читці підготували сьогодні виразне читання таких творів. Послухаємо їх!

1-й учень

Кіт Мартин мишей не їсть, а за рибою аж плаче.

За одну щупачу кість плем’я дав би він мишаче.

Він учився риб ловить. Входив довго в ту науку.

І в одну прекрасну мить витягнув із річки щуку.

Зняв рибину із гачка і зачув їстиво свіже.

Та від щастя гопачка як не вдарить, як не вріже!

Не жаліє закаблук, ходить в оберт, вихилясом...

Щука вигнулась, як лук, та й у воду мах тим часом.

Кіт очима тільки — луп! Поламав зі злості вудку.

Потім бідний риболюб мало не помер зі смутку.

Він з того тяжкого дня перестав ходить до річки.

Лютий голод не рідня — хоч бери і їж порічки!

От і їсть мишаток він, вуркотить при тім, як злюка.

Пам’ятає кіт Мартин, що втекла від нього щука.

Д. Павличко

2-й учень

Киця любить, як по спинці

Гладжу киценьку свою,

Як дарую їй гостинці,

Кашу, молоко даю.

Киця сердиться на мене,

Як смикну її за хвіст;

Очі зробляться зелені

І не п’є тоді й не їсть.

М. Познанська

Вихователь. Про котів є багато народних казок та пісень. Які казки про них вам відомі? (Відповіді учнів.)

— Про яку свійську тваринку йдеться майже в кожній колисковій? (Котик) Так! Уважають, що саме пухнастий котик зі своїм ласкавим муркотінням і лагідною вдачею може заспокоїти та приспати маленьку дитину.

Звучить аудіозапис колискової пісні «Котику сіренький». Учні слухають та підспівують.

— У Москві навіть створили музей кішки. Він дуже затишний. Але в цьому музеї кіт є не просто свійською тваринкою, а культовим символом будинку. Саме тут переконуєшся, що кіт — це загадка, ще до кінця не розгадана і яку не кожен здатний розгадати. Адже коти — це єдині тварини, яких ще з найдавніших часів зображували художники.

У музеї кішки на картинах відсутні рамки і зовсім не важливо, відомий художник чи ні. Картини XVIII–XIXст. з вусатими котами висять поряд із сучасними полотнами. Адже найголовніше тут — Його Величність Кіт зі своєю незбагненною загадкою. Крім картин, у музеї є багато котів-експонатів із глини, дерева, металу, зокрема коти, вишиті золотом та сріблом.

Блукаючи залами, можна зустріти як грізних котів, так і симпатичних усміхнених котиків — персонажів казок, оповідань, романів відомих письменників. Але головна родзинка музею — це справжній пухнастий сибірський кіт, який зустрічає і проводжає гостей. У книзі відгуків відвідувачі можуть залишити запис, намалювавши «свого» кота.

• Цікаво знати!

Коти-рекордсмени

• Найгладшу кішку, вага якої 21,3 кг, звали Хімм’ї. Мешкала вона в Австралії.
• Найменшим котиком є гімалайсько-перський кіт Тінкер-Той, мешканець штату Іллінойс, США. Завдовжки він 19 см, а заввишки 7 см — справжня крихітка.
• Довгожителькою поміж котів є 34-річна смугаста кішка на ім’я Ма, мешканка Сент-Джорж Моор, що у Великій Британії.
• Найбагатодітнішою мамою є кішка Дасті із Ботема, США. Вона народила 420 кошенят!
• Найкращим альпіністом серед котів є 4-місячне кошенятко на ймення Джозефіна із Швейцарії. Воно піднялося разом з альпіністами на вершину Маттерхорна, тобто на висоту 4478 м!
• Чемпіонкою з полювання на мишок визнали кішку Тоузер. За все своє життя вона вполювала 28 899 мишей!
• Найбільший мандрівник кіт Гамлет утік зі своєї клітки під час авіарейсу із Торонто і літав понад сім тижнів поспіль (майже мільйон кілометрів!), аж доки його не дістали з-під обшивки літака.
• Коти-багатії: щасливчик Блеккі успадкував від свого господаря-мільйонера 15 млн фунтів стерлінгів! А каліфорнійського сріблясто-крапчастого кота було куплено за рекордну суму — 24 000 доларів!
• Своїм рекордним падінням уславилася кішка Патриція. Злостивий водій скинув її, вагітну, з мосту. Рибалки витягли Патрицію із крижаної води Вілліамет-Рівер. Бідолаха втратила кошенят, але вижила сама. Після цієї події вона здобула велику популярність: її неодноразово показували на виставках та в передачах про котів.
• За спостереженнями французьких учених, кішка може промовити 7 приголосних звуків: м, н, г, х, ф, в, р.

— Голос кішки може сором’язливо просити і вимагати. Коротке відкрите нявкання є ознакою привітання. Пригнічене нявкання або крикливе означає жалобу або ображення. Страх спричиняє крики. Ніжне курликання найчастіше означає вдячність і задоволення.

Характер пухнастого дива певною мірою залежить від кольору хутра.

Чорні кішки — нервові, чутливі, цікаві, дуже люблять ласку.

Чорні з білим — легко звикають до господаря, особливо до дітей.

Смугасті — замкнуті, понад усе цінують волю і незалежність.

Руді та руді з білим — люблять спокій та хатній затишок.

Білі — вередливі, нервові, вразливі, дикуваті.

• Словничок котячої мови

Кіт треться об ногу — просить ласки, виказує свою любов і відданість.

Вуха розташовані вертикально — цікавість.

Притиснуті до голови вуха — підготовка до нападу.

Шипіння — готується до оборони, повідомляє про ворога.

Голосно шкребе кігтями — хоче привернути до себе увагу.

Вигнута спина — роздратування, залякування противника; готовність до оборони.

Піднятий вертикально хвіст — задоволення.

Діти, хочу, щоб ви виросли добрими та чуйними, щоб відчували радість від піклування про природу, частинкою якої є брати наші менші — тварини. Не слід ображати їх байдужістю, злом, неувагою, адже вони, так само як і ми, є живими істотами. Їм буває радісно і сумно, весело і боляче.

Якщо ви вирішили завести собі маленького пухнастого товариша, то не забувайте того, що ви відповідаєте за нього. Піклуйтеся про нього, оберігайте. Нехай ваші хатні улюбленці приносять вам лише радість. Хай вони зростають у вас добрими, розумними та відданими — справжніми друзями.

Загадки

Ця тварина вже від ранку Нам співає колисанку, Нявкає, муркоче, Бо сметанки хоче. Що це, діти, за воркотик? Це пухнастий сірий…(котик).

Він стояв хвостом махав. – Хто такий? – питаю. – Гав! І відтоді, всім скажу, Я із ГАВОМ тим дружу! (Собака)

Здавна людям помагає, Довгий хвіст і гриву має, Любить сіно пожувати, “І-го-го!” — ірже завзято, Бо не відає про лінь, Як працює в полі… (кінь)

Хто пасеться на лужочку Товстобокий, наче бочка? Любить сіном ласувати, Молочко дає малятам. — Будьте, му-му-му, здорові І подякуйте … (корові).