«Виховні можливості сучасного уроку зарубіжної літератури»

 

 

Науково-методичний центр професійно-технічної освіти

та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників

у Хмельницькій області

 

 

 

 

Випускна робота на тему:

«Виховні можливості сучасного уроку зарубіжної літератури»

 

                                    Виконала: слухачка КПК

                                                   викладачка зарубіжної літератури

                                    ДНЗ «Лісоводський ПАЛ»

                                      Бахорчук Валентина Іванівна

 

                                              Керівник: методист лабораторії                       загальноосвітньої підготовки НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області

                                          Щавінська Лариса Сергіївна

 

 

м. Хмельницький 2023р.

 

 

План

 

Вступ

І. Сучасний урок зарубіжної літератури: основні вимоги щодо підготовки та проведення

ІІ. Новітні технології як засіб проведення сучасного уроку зарубіжної літератури.

2.1. Сучасні інтерактивні навчальні технології

2.2. Використання     комп’ютерних технологій на уроках зарубіжної літератури

2.3. Проблемне навчання на уроках зарубіжної літератури

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

    Закон Україна “Про освіту”, Державна національна доктрина розвитку освіти в Україні зазначають, що вихідним моментом і необхідною умовою цілісності освітньої системи є спрямованість діяльності всіх її суб’єктів на  становлення освіти нового типу, що відповідає потребам розвитку і самореалізації людини в нових соціокультурних ситуаціях та щодо запровадження освітніх інновацій в освітній діяльності.

     Сучасні заклади освіти як соціально-педагогічна система покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й сучасним вимогам суспільства.

     Реформування освіти  в Україні спрямоване на забезпечення переходу до гуманістично-інноваційної моделі, яка сприятиме зростанню інтелектуального, культурного та духовно-морального потенціалу майбутніх свідомих громадян нашої країни Базою для поліпшення якості освіти є створення інноваційного підходу, що зазначено в “Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” з метою впорядкування інноваційної освітньої діяльності у системі освіти. А стратегічними пріоритетами діяльності викладача зарубіжної літератури є інтеграція в сучасний суспільний простір через комунікативне поле.

     На виконання пріоритетних завдань в галузі освіти в нашій діяльності реалізується і мета державної політики щодо розвитку освіти, яка полягає у створені умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя …”

  

 

 Через сприйняття літератури учень засвоює параметри своєї культурної ідентичності, усвідомлює органічність єдності рідної літератури із загальним світовим процесом, розуміє не тільки свої етнокультурні особливості, а й суспільні. Ось чому діалог культур, діалог літератур має стати одним із основних принципів літературної освіти. Але важливо, говорячи про “діалог культур”, усвідомлювати, що зарубіжний літературний процес повинен репрезентуватися на рівні якісного полікультурного розвитку учня-читача.

   Урок – клітинка педагогічного процесу. У ньому, як сонце у краплі води, відбиваються всі сторони. Якщо не вся, то значно частина педагогіки концентрується в уроці. (Статкін М.)

    На сучасному етапі на уроках зарубіжної літератури значну роль відведено формуванню вдумливого читача – людини з розвиненим критичним мисленням, здатної оцінювати себе і навколишній світ. Тому на уроці зарубіжної літератури стає важливим вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрясована на формування вмінь і навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі.

    Під час вивчення зарубіжної літератури слід активніше використовувати сучасні педагогічні технології: комп’ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи. Вони збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури.

 

 

 

 

 

 

 

І.  Сучасний урок зарубіжної літератури: основні вимоги щодо підготовки та проведення

     Урок – це місце, де відбуваються самі процеси навчання, виховання і розвитку особистості.

    Урок -  це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас – це дзеркало загальної педагогічної культури викладача, мірило його інтелектуального рівня, показник його кругозору, ерудиції.

    На початку 90-х років минулого століття в якості природної реакції на перебудову в педагогічному середовищі виникли гострі дискусії, під час яких шукали істинні причини низької ефективності навчального процесу. І головну з них побачили на уроці – як нібито архаїчній формі організації навчальної діяльності. Найгострішими були виступи спеціалістів з організації ігор та інших видів виховної діяльності. Вони стверджували: “Урок як форму організації навчання придумав Я.А. Коменський ще чотири століття тому. Отже, урок – це архаїка. Він об’єктивно застарів за цей час і вичерпав себе. Словосполучення “сучасний урок” це – нонсенс, абсурд”.

    Головним аргументом противників уроку була думка про те, що урок став не цікавим для учнів, оскільки, як правило, проводиться за сталою структурою: аргумент, перевірка домашнього завдання, пояснення нового матеріалу, повторення та нове домашнє завдання.

    Справді, аудиторно-урочна система має свої слабкі сторони. До основних недоліків у організації уроків викладачами сьогодні, за результатами спостережень, можна віднести:

 

 

 

•                  відсутність систематичного підходу до планування процесу вивчення теми (розділу), а також визначення ролі кожного уроку в системі завдань, що ставляться перед учнями під час її вивчення;
•                  недостатнє знання типів уроків (стандартних і нестандартних форм),їх призначення та структури, відсутність компетентного підходу до відбору найбільш адекватних для реалізації кожної конкретної цілі;
•                  недостатнє знання та володіння елементами педагогічної техніки,результатом чого в більшості випадків є шаблонна структура уроків, їх одноманітність;
•                  недостатність знань у галузі сучасних методів навчання, невміння здійснювання їх раціональний вибір для конкретного уроку;
•                  перевантаженість  змісту навчального матеріалу, надмірна кількість другорядних фактів;
•                  невмотивоване бажання відійти від підручника при поясненні нового матеріалу;
•                  орієнтованість на середнього учня, висока складність навчання для слабких учнів як за рахунок темпу, так і змісту навчання;
•                  недостатність знань психологічних основ уроку, які включають як знання психологічних принципів організації уроку, так і особливостей психічного розвитку кожного учня в групі (розумові здібності, нахили, інтереси, тип уваги, пам’яті, мислення, сприймання, характер, темперамент, воля та ін..).

    Більшість із зазначених недоліків мають технологічний характер і свідчать про недостатній рівень підготовки викладачів саме з цього  аспекту їх діяльності.

    Звичайно, крім уроку, є ще багато форм організації навчального процесу. Зрозуміло, що археологічні експедиції, подорожі, екскурсії, у порівнянні з уроками, дуже сильно впливають на формування

 

світогляду учнів і залишаються в їхній пам’яті надовго. Такі заходи, як правило, не обмежені в часі, вони проходять в інших умовах, мають інший характер спілкування учнів з педагогами. Проте очевидним є і те,

що при наявності навчальних планів, програм урок був, є і залишається основною формою організації навчального процесу.

   Реалії сьогоднішнього дня вимагають нових підходів до організації навчального процесу в ліцеї, зокрема, проведення уроку.

   Сучасний урок – це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістована схема. Тому кожний викладач визначає для себе ті форми роботи,які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі.

  Сучасний урок – це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом з ними. Це урок, на якому присутній демократичний стиль спілкування, де учні вчаться здобувати знання, а не отримувати готові, де жоден з них не боїться висловлювати свою думку і доводити її.

     Для сучасного уроку характерними є:

 

Характерні ознаки сучасного уроку:

1.              спрямованість уроку на особистість учня.
2.              Оптимізація форм роботи на уроці.
3.              Співпраця викладача і учня.
4.              Формування найважливіших компетентностей учнів.
5.              Варіативність і гнучкість структури уроку.

    Як побудувати сучасний урок? Як зробити так, щоб урок не тільки озброював учнів знаннями та вміннями, а й викликав би у учнів щирий інтерес, природної зацікавленості, формував ба їхню творчу свідомість?

 

 

Основними заповідями щодо підготовки і проведення сучасного уроку є:

1.              Тема уроку повинна відповідати навчальній програмі. Як свідчить практика іноді викладачі, особливо при підготовці відкритих

уроків, намагаються сформулювати тему так, щоб вона вигідно звучала, ігноруючи вимоги Програми. Проте це є неприпустимо, оскільки Програма – загальнодержавний та загальнообов’язковий документ, що підлягає неухильному виконанню.

2.              Чітке визначення мети уроку. Готуючись до уроку, викладач повинен продумати кожен свій крок, вибрати ті форми і методи, які відповідають віковим особливостям учнів, індивідуальним особливостям групи, ліцею. Якщо чітку визначена мета уроку, то відповідно до неї викладач здійснює пошук найефективніших форм роботи на уроці. Як свідчить практика, в останній час викладачі, визначаючи мету уроку, чомусь зупиняють виключно на навчальному аспекті триєдиної мети уроку, ігноруючи розвивальний та виховний аспекти. Це, на нашу думку, свідомо робить урок неповноцінним у плані формування компетентності ліцеїста, призводить до помилок, упущень і виборі оптимального варіанту проведення навчального процесу.
3.              Триєдина мета уроку – це завчасно запрограмований викладачем результат, який повинен бути досягнутий ним і учнями в кінці уроку. Вона вміщує три аспекти: навчальний, розвивальний, виховний.
4.              Начальний аспект: озброїти учнів знаннями з даної теми. Доречно при плануванні навчального мети визначити, якого рівня якості знань пропонується досягнути учням на цьому уроці: репродуктивного конструктивного чи творчого. Ключовими словами,

 

що характеризують навчальний аспект є: “навчити”, “показати”, “ознайомити”, “довести”, “порівняти”, “систематизувати”, “узагальнити” тощо.

5.              Розвивальний аспект мети уроку передбачає формування вмінь та навичок і може бути сформульований для кількох уроків, а іноді й для уроків цілої теми. Він складається із кількох блоків: розвиток мовлення, мислення, сенсорної сфери. Ключовими словами є: “розвивати”, “формувати”, “практикувати” тощо.
6.              Виховний аспект мети уроку повинен передбачати використання змісту навчального матеріалу, форм і методів навчання для формування і розвитку моральних, естетичних, патріотичних, екологічних та інших якостей особистості ліцеїста ключове слово “виховувати”.
7.              Мета уроку визначає його тип, а тип – структуру знання. Потрібно пам’ятати, що тип уроку визначається метою. Досить часто спостерігається невідповідність між поставленою метою, типом уроку та його структурою. Наприклад, на уроці узагальнення і систематизації взагалі відсутня систематизація в певній системі взаємозв’язків, а є лише повторенням окремих фактів або дій у вигляді переліку. Особливо це стосується уроків, що проводяться у формі ігор, змагань тощо. Отже, мета уроку – тип уроку – структура уроку – розрахунок часу на різних етепах уроку. Оскільки мета уроків є різноманітною, різноманітними будуть і відповідно структури уроків. Це дасть можливість уникнути традиційного комбінованого типу уроку.
8.              Конспект уроку складається в довільній формі. Конспект – це творчість викладача, це його професійний почерк. У деяких випадках учителі користуються “готовими” поурочними планами-конспектами.

 

Це правомірно, якщо такі напрацювання мають гриф і їх “Рекомендовано МОНУ” або “схвалено Вченою Радою ОІППО”. Проте постійне використання таких методичних розробок уроків небезпечне тим, що воно паралізує творчість учителя навіть тоді, коли педагог

володіє такою можливістю. Звичайно, ми не орієнтуємо на відмову від опрацювання різного роду методичних розробок. Але викладач повинен пам’ятати, що автором сценарію, режисером – постановником і виконавцем уроку є він сам. Навчальні можливості учнів конкретної групи знає тільки він, і саме тому він є відповідальним за успіх чи провал будь якого уроку, а не автор “готових” методичних розробок.

9.              Оптимальний, обґрунтований вибір форм і методів проведення навчального заняття.  В останній час “модним” стало проведення уроків у новій, нетрадиційній ігровій формі: урок-аукціон, урок-вікторина, урок-екскурсія (подорож), урок-диспут тощо. Звичайно, не можна стверджувати, що всі ці уроки апріорі є не ефективні. Проте деякі викладачі переоцінюють значення цієї форми до такого ступеня, що вона превалює над змістом, метою навчальної діяльності на уроці. У свій час Ю.К. Бабанський після відвідання таких уроків замітив, що, ці заняття забавляють, збуджують, захоплюють, але викладачам варто не забувати, що урок повинен хоч трішки ще і навчати. Як свідчить практика, найрезультативнішим є той урок, на якому оптимально та раціонально підібрані навчальні форми і методи, поєднані  традиційні та нетрадиційні підходи до проведення навчального заняття.
10.        Раціональне і комплексне використання тих чи інших засобів навчання. Як свідчить практика, іноді викладачі надмірно захоплюються на уроці (особливо відкритому) різноманітними

 

технічними засобами навчання, дидактичними матеріалами тощо, діючи за принципом: чим більше, тим краще. Це призводить до того, що за декораціями залишається не розкритою темою уроку. Застосування викладачем кожного засобу виправдано тоді, коли воно

 економить сили педагога та учня, час уроку, покращує сприйняття навчального матеріалу, дозволяє здійснити контроль за тим, що вивчено тощо, і, звичайно, коли застосування того чи іншого засобу навчання не є гіпертрофованим.

11.        Продумування, передбачення “родзинки” уроку. Щоб навчальне заняття було цікавим для учнів, воно повинно містити таке, що викликає подив, захоплення, інтерес – одним слово, те що вони будуть пам’ятати, коли все інше збудеться. Це можуть бути цікаві факти або навіть нестандартні підходи до уже відомого.
12.        Об’єктивне, справедливе оцінювання рівня навчальних досягнень учнів – це одна із найважливіших складових уроку.

По-перше, кожен учитель чітко має визначити мету оцінювання: навіщо потрібна оцінка. Зазвичай учителі відзначають, що оцінювання потрібне для того, щоб:

•                  визначити найкращих за досягненнями учнів;
•                  показати учням, як вони засвоїли матеріал;
•                  стимулювати мотивацію ліцеїстів до навчання і отримання знань;
•                  з’ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні або “перенавчанні” тощо.

    По-друге, сформування для себе критерії та стандарти оцінювання.

     Як свідчить сучасна педагогічна практика, в процесі оцінювання рівня навчальних досягнень учнів доречно використовувати два типи

 

критеріїв: соціальні та індивідуальні. Інструментарієм соціального оцінювання сьогодні є “Критерії  оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти”, розробленні МОНУ на міжпредметному та предметному рівнях. Застосування індивідуальних критеріїв дає змогу порівняти результат, отриманий

учнем сьогодні, з його попередніми результатами, і тим самим виявляється динаміка його розвитку.

    Важливим способом індивідуального оцінювання виступає самооцінка, коли кожен учень повинен проаналізувати свою діяльність, визначити якість своєї роботи  та шляхи її підвищення. Наприклад, після виконання письмової роботи учням  пропонується в зошиті оцінити її якість за критеріями: правильність, повнота, логічність викладу,грамотність – і виставити оцінку в балах. Під час перевірки роботи учня викладач здійснює аналогічну діяльність: якщо він погоджується з оцінкою учня, то обводить її, якщо ні – ставить свою, коментуючи її усно або письмово. Коментування оцінки є обов’язковим, незалежно від того, чи відповідь учня є усною чи письмовою.

    Поєднання викладачем у своїй роботі індивідуальних і соціальних еталонів проявляється в тому, що учень не тільки засвоює зміст навчального матеріалу, а й сам контролює і корегує свою пізнавальну діяльність. Це і є ідеальна ситуація з критеріями оцінювання.

  Отже, не дивлячись на бурхливі зміни в суспільному житті, інноваційні підходи до вирішення освітянських проблем, урок як класична форма в системі роботи загальної середньої освіти є стержнем організації навчально-виховного процесу.

 

 

 

ІІ. Новітні технології як засіб проведення сучасного уроку зарубіжної літератури

2.1. Сучасні інтерактивні навчальні технології

   За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилося. З’явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність педагога, іншими словами, як форма навчання, а й як діяльність учня. Творчий викладач, що крокує в ногу з часом нових інноваційних  технологій, використовує інтерактивні методи і форми роботи.

    Готуючись до уроку, намагаються охопити як найбільше матеріалу, щоб урок був цікавим та змістовним, тому, поряд з традиційними методами навчання, використовую інтерактивні технології.

    Уроки зарубіжної літератури – це напружена, науково організована й спрямована на результат робота всіх учнів у співпраці з викладачем, яка розвиває творчі здібності учнів, сприяє здобуванню знань учнями, самостійною роботою думки, диференціює та індивідуалізує аналітичне мислення,вміння робити узагальнення, формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

    Розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні зарубіжної літератури.

    Для актуалізації знань учнів використовують літературні диктанти, кросворди, запитання для бесіди. Етап сприйняття та засвоєння нового матеріалу містить інформаційний блок теми, запитання для аналізу тексту, проблемні завдання. Для підсумкового етапу пропонуються творчі завдання, завдання проблемного та аналітичного характеру.

 

 

 Робота в парах. Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі в малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі учні отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером лише потім озвучувати свої думки перед групою. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

   Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від використання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

    Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

1. “Діалог”. Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення в кінцевому тексті, переліку ознак тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.
2. “Синтез думок”. Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються.
3. “Спільний проєкт”. Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.

4.“Пошук інформації”. Різновидом, прикладом роботи в малих групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану викладачем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того,щоб оживити сухий, іноді не цікавий матеріал.

4. “Коло ідей”. (Раунд робіт, кругова система). Метою “кола ідей” є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується,коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, що складається з декількох питань (позицій), які групи представляються по черзі.
5. “Акваріум”. Ще один варіант що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку.
6. “Мікрофон”. Різновидом загально-групового обговорення є технологія “Мікрофон”, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
7. “Незакінчені рішення”. Цей прийом часто поєднується з “Мікрофоном” і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем,

 

 

відпрацьовувати вміння говорити коротко, але й по суті й переконливо.

8. “Мозковий штурм”. Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

          Мета “мозкового штурму” чи “мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

9. “Аналіз ситуації”. На уроках зарубіжної літератури зміст багатьох понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватися учнями індивідуально, в парах, в групах або спільно. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.
10.      “Вирішення проблем”. Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення.
11.      “Дискусія”. Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дають можливість визначити власну позицію, формують навички відстоювати свою думку, поглиблюють знання з поставленої проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

Залежно від навчально-виховної мети й характеру здобутих  знань з поміж уроків-дискусій вирізняються такі типи:

 

•                 дискусія-роздум (узята за основу обговорення проблема має кілька способів розв’язання, що дає змогу сформування різні варіанти висновків, які грунтуються на субєктивних позиціях учнів);
•                 дискусія-доказ (метою є обгрунтування і практична перевірка певної тези, суми знань, сформульованої під час вивчення теми);
•                 дискусія-узагальнення ( в основі проблема, розвязання якої дає змогу узагальнити, систематизувати знання учнів);
•                 дискусія-імітація (моделювання фрагментів наукових дискусій, наприклад, захист учнівських наукових доповідей на засіданнях МАН, де відбувається полеміка з опонентами).

    У процесі організації уроку-дискусії доцільно виділити три етапи.

1. Підготовка до дискусії. Презентація теми, розподіл випереджувальних завдань, постановка орієнтовних завдань, проведення інструктажу. З чого слід починати підготовку до дискусії?

З вибору теми, її правильного формування. Викладач має подбати, щоб тема була актуальною, зрозумілою і цікавою, а в її назві містилися елементи дискусійності. Як обрати тему для розмови? Насамперед потрібно з’ясувати, про що учні хотіли б поговорити, і в цьому контексті формулювати запитання до літературної теми.

2.Проведення уроку. Додержання встановлених правил дискутування, щоб урок не перетворився на хаотичну суперечку. Учитель повинен керувати розвитком думки, робити узагальнення, стежити за часом, виділяти ті аргументи, які потрібно записати. Він має також аналізувати мовне оформлення учнівських виступів.

3.Підсумки обговорення. Учитель має скористатися такими видами і формами роботи, як узагальнювальний семінар, твір полемічного

 

характеру, письмове анкетування, тестування за результатами дискусій.

   Отже, під час ретельно-підготовленого уроку дискусії, коли всі питання спрямовані на формування, виявлення і претензію індивідуальної позиції учнями, коли вони аргументують висловлення думки, ілюструють цитатами з прочитаних творів, з повагою вислуховують інших, розвиваються вмінні навички самостійного аналізу та критичного осмислення матеріалу, уміння переконувати, толерантно ставитися до протилежних поглядів, узагальнювати, робити висновки.

   На одному уроці  доцільно обговорювати не більш як п’ять питань.

   Уроки-дискусії варто проводити як підготовчі до написання творів, адже під час обговорення учні мають нагоду з’ясувати сильні і слабкі сторони власних позицій, помітити те, щ обуло поза увагою, по новому осмислити прочитаний художній твір.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Використання     комп’ютерних технологій на уроках зарубіжної літератури

 

Останні технічні досягнення також знаходяться застосування в учбовому процесі, і персональний комп’ютер у цьому сенсі не є виключенням.

   Комп’ютер є могутнім засобом для обробки інформації, представленої у вигляді слів, чисел, зображень, звуків і т.п.  Головною його особливістю є можливість настроювання (програмування) на виконання різного роду робіт, пов’язаних з отриманням і переробкою інформації.

     Комп’ютери відкривають нові перспективи в галузі освіти. По мірі збільшення об’єму знань і ускладнення методів аналізу, стає все важче будувати навчання, дотримуючись в основному принципу пасивного слухання лекцій і читання навчальних текстів. Критичне мислення, уміння розуміти і вирішувати складні проблеми, здатність

зробити висновки з множини початкових даних – все це стає суттєвим і вимагає від учнів активнішої діяльності.

    Реалізація інноваційних методик передбачає комплексне використання сучасних технічних засобів навчання, аудіо та відеоматеріалів, комп’ютерної техніки.

   Однією з інноваційних форм роботи з учнями, яка дозволяє уникнути недоліків, є інформаційні семінари, які супроводжуються організацією диспутів та презентацією фільмів. Демонстрація фільму дозволяє:

• Акцентувати увагу на певній проблемі;
• Інформувати про шляхи вирішення проблеми;
• Провести аналіз.

Проведення занять із застосуванням комп’ютерних мереж є найсучаснішим інструментарієм з педагогічного персоналу. При цьому збільшується якість і темп заняття за рахунок підвищення мотивації учнів, підвищується їх емоційна рівновага, що спричиняє високу якість дизайну та чіткість літер та зображень на екранах монітора.

Творчий викладач, що крокує в ногу з часом нових інформаційних технологій, використовує мультимедійну бібліотеку для проведення цікавих та змістовних уроків зарубіжної літератури.

Мультимедійна бібліотека для викладача в своєму складі містить:

• Конструктор уроків;
• Каталог готових уроків;
• Конструктор тестових завдань;
• Довідкову інформацію.

Застосування мультимедіа на уроках дає змогу активізувати канали учнівського сприйняття, а отже, сприяє ефективному засвоєнню

навчального матеріалу. Відомо, що більшість людей запам’ятовує 5 % почутого і 20 % побаченого з першого сприйняття. Одночасне використання аудіо – та відеоінформації підвищує запам’ятовувальність до 40-50%.

  Мультимедіа – багатокомпонентне середовище, що дає змогу використовувати текст, графіку, відео і мультиплікацію. Мультимедіа – представлення об’єктів  і процесів не традиційним текстовим описом, а за допомогою світлин, відеоматеріалів, графічних зображень, анімації, аудіо записів. Мультимедіа сприяє розвитку мотивації, комунікативних здібностей, виробленню навичок, нагромадженню фактичних знань, а також удосконаленню інформаційної грамотності.

Переваги мультимедійних технологій:

•       Збільшується обсяг опрацьованого на уроці матеріалу за рахунок заощадження часу;
•       Розширюють можливості застосування диференційованого підходу в навчанні;
•       Індивідуалізується процес перегляду (повтор, докладне вивчення кадру, його зупинка тощо);
•       Підвищується мотивація навчання, створюється позитивний настрій, активізується самостійна діяльність учнів.

    Під час використання мультимедійних технологій структура уроку істотно не змінюється. У ньому, як і раніше, зберігаються всі основні етапи, за потреби варіюють тільки їхні часові характеристики. Етап мотивації в цьому разі збільшується й має пізнавальне навантаження. Це важлива умова успішності навчання, оскільки без інтересу до поповнення знань, без активації уяви та емоції немислима творча діяльність учня.

    Кожен  педагог, що практикує мультимедіа, обирає відповідні педагогічні програмні засоби, що підвищує ефективність його праці, а рівень учнівських знань, умінь і навичок наближує до вимог сьогодення.

   Однією з оптимальних і приступних для викладача форм використання цих технологій на уроках зарубіжної літератури є створення презентацій за допомогою комп’ютерної програми MICROSOFT POWER POINT, яка є універсальним видом наочності й може бути застосована в будь якій групі на уроці будь-якого типу.

   Комп’ютерна презентація – це файл, який складається з кадрів або слайдів, розміщених у певній послідовності. Ці слайди можна не тільки виводити на екран комп’ютера або спеціального проекта в ході виступу, але і надрукувати на папері або прозорій плівці. Переваги такої презентації очевидні:

• Послідовність викладу. За допомогою слайдів, що змінюють один одного на екрані, утримати увагу аудиторії набагато легше, ніж бігаючи з указкою між розвішених плакатів;
• Відмінність від звичайних слайдів, що пропускаються через діапроектор, полягає в тому, що комп’ютерні слайди дозволяють швидку повернутися до будь-якого з уже розглянутих питань або зовсім змінити послідовність викладу:
• Мультимедійні ефекти. Слайд презентації – це не просто зображення. У ньому, як і в будь-якому комп’ютерному документі, можуть бути елементи анімації, аудіо – та відео фрагменти.

Слайд – логічно автономна інформаційна структура, яка містить різні об’єкти, подані на загальному екрані монітора у вигляді єдиної композиції. Створити слайди для заняття можна за порівняно

короткий час. Складниками слайда можуть бути такі об’єкти: заголовок і підзаголовок, графічні зображення, таблиці, діаграми, тексти, звуки, марковані списки, тло, колонтитул, номер слайда, дата.

Створюючи слайди потрібно дотримуватися таких вимог:

• Слайд повинен містити мінімально можливу кількість слів;
• На ньому мають бути визначення і терміни, які учні прочитають уголос під час демонстрації і запишуть у зошити;
• Для написів і заголовків слід використовувати чіткий великий шрифт;
• Тло, літери, лінії мають бути спокійного кольору, щоб не спричинювати подразнення й утому очей;
• Малюнки, світлини та інші ілюстративні матеріали мають рівномірно заповнювати все екранне поле;
• Не можна перевантажувати слайди зоровою інформацією;
• На перегляд одного слайда слід відводити достатньо часу (не менша 2-3 хв.), щоб учні могли сконцентрувати увагу на екранному зображенні, роздивитися всі елементи, зробити записи в робочих зошитах;
• Звуковий супровід слайдів має бути доречним, спокійним не відволікати від зображень.

    Застосування мультимедійних презентацій доцільне на будь-якому етапі вивчення теми. Слайди можна використати для повідомлення теми й мети уроку, у процесі пояснення викладачем матеріалу  (вивчення, терміни, опорні конспекти, таблиці, схеми, малюнки, відео фрагменти), для розгортання дискусії чи визначення

проблемних завдань, для первинного закріплення знань, формування вмінь і навичок учнів, для контролю знань.

    Хоч би якою складною для сприймання була тема, вона стане цікавою, якщо навчальний матеріал на екрані подати із застосуванням комп’ютерних ефектів. Усе це дає змогу подолати пасивність, інертність учнів, оптимально організувати самостійну роботу і забезпечити свідоме засвоєння теми, а також виробити компетентне ставлення учнів до комп’ютера як до інструмента професійної діяльності людини.

    Інноваційні технології – прерогатива не тільки процесу викладання певного предмета. Вони застосовуються і в процесі контролю за рівнем знань учнів. Однією з таких форм контролю знань, що має інноваційний характер є тестування.

   Тестування – це метод і процес контролю знань, що полягає в кількісному вимірюванні рівня знань, умінь, навичок, властивостей, якостей, уявлень того, кого випробовувань, з метою оцінювання учня. Засобом вимірювання в цьому процесі є тест. Нині використовують різні види тестів. Найчастіше практикують

 

діагностичні тести і тести навчальних досягнень. Перші зорієнтовані на виявлення сильних і слабких якостей людини. Їх застосовують для діагностики помилок, ускладнень та особливостей процесу засвоєння інформації опитуваними. Другі є частиною дидактичних тестів, поширених у системі освіти.

    Розрізняють також критерійно-зорієнтовані і нормо-орієнтовані тести.

Перші дають змогу оцінити, наскільки кожен учень досяг прогнозованого рівня знань і вмінь, що визначені  як критерії. При цьому оцінка кожного не залежить від результатів інших учасників

тестування. Нормативні тести, на відміну від критерійних, зорієнтовані на статистичні норми, встановленні для певної сукупності респондентів.

   Кожен тест складається з тестових завдань, основними формами яких є:

• Закритого типу – з вибором правильної відповіді однієї чи кількох з-поміж запропонованих варіантів;
• Відкритого типу – що не містять готової відповіді;
• Напівзакритого чи напіввідкритого типу – завдання на зразок “додайте…”, “вставте…”, “доповніть…”;
• На встановлення відповідності між елементами двох різних множин, що сприяють перевірці знань про їхні зв’язки;
• На відновлення правильної послідовності – для того, щоб екзаменований визначив правильний порядок низки дій, кроків, операцій, подій, фаз процесу тощо.

   Вибір певної форми тестових завдань залежить від мети тестування, навчального предмета, змісту навчальної теми, технічних можливостей тощо.

     Отже, не дивлячись на деяку консервативність методики викладання саме зарубіжної літератури, ми бачимо, що і при викладанні даного предмета є місце новизні та інноваційним формам і методам як вивчення предмета так і контролю за знаннями учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.         Проблемне навчання на уроках зарубіжної літератури

Технології проблемного навчання сприяє розвитку пізнавальної, комунікативної, практичної, творчої діяльності учнів, становленню особистості учня, готовності випускників ліцею використовувати засвоєні знання, уміння в реальному житті для вирішення практичних завдань.

    В даний час в Україні йде встановлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір. Цей процес супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу.

    Відбувається зміна загальноосвітньої парадигми: пропонується інший зміст, інші підходи, інше право, інші відносини, інший педагогічний менталітет.

    Гуманістичний підхід до виховання ставить в центр педагогіки особистість ліцеїста і спілкування викладача, піднімає його самого. Педагогічний гуманізм припускає конкретні методи роботи, пов’язані з цілями, засобами і умовами саморозвитку особистості.

    Сучасна парадигма гуманізму включає три ведучих напрямки реальної педагогічної діяльності:

1.    Забезпечення внутрішніх умов (установок, потреб, здібностей) для  саморозвитку;
2.    Створення сприятливих зовнішніх умов (середовища проживання) для психологічного і біологічного (фізичного) існування і розвитку учня (харчування, одяг, навчальні та інші освітні засоби);
3.    Організація олюдненого мікросоціального середовища (гуманістичні відносини, спілкування, творча діяльність, психологічний клімат) як активності учнів і дорослих.

  У психолого-педагогічному плані основні тенденції вдосконалення освітнього процесу характеризується переходом;

  Від вчення як функції запам’ятовування до навчання як процесу розумового розвитку, що дозволяє використовувати засвоєне;

   Від чисто асоціативної, статистичної моделі знань до динамічно структурованим системам розумових дій;

    Від орієнтації на усередненого учня до диференційованим і індивідуалізованим програмам навчання;

    Від зовнішньої мотивації навчання до внутрішньої морально-вольової регуляції.

    У українській освіті  проголошений сьогодні принцип варіативності: використання сучасної дидактики у підвищенні ефективності освітніх структур; наукова розробка і обгрунтування нових ідей і технологій.

    Але чи слід відмовлятися від традиційної форми навчання?

Традиційна форма навчання

До традиційної форми навчання відноситься лекційно-семінарська форма навчання: спочатку навчальний матеріал викладається групі лекційним методом, а потім опрацьовується на семінарських заняттях, і результативність перевіряється у формі заліків.

Які ж позитивні сторони цієї форми навчання?

1. Систематичний характер навчання.
2. Впорядкована, логічно правильна подача навчального матеріалу.
3. Організаційна чіткість.
4. Постійний емоційний вплив особистості викладача.
5. Оптимальні витрати ресурсів при масовому навчання.

 

 

 

 

Негативні сторони:

1.    Шаблонна побудова, одноманітність.
2.    Повідомлення готових знань.
3.    Нераціональний розподіл часу уроку.
4.    На уроці забезпечується лише первісна орієнтація в матеріалі, а досягнення високих рівнів перекладається на домашні завдання.
5.    Учні ізолюються від спілкування один з одним.
6.    Відсутність самостійності.
7.    Пасивність або видимість активності учнів.
8.    Слабка мовна діяльність.
9.    Слабкий зворотній зв'язок.
10. Відсутність індивідуального навчання.
11. Орієнтація на середнього учня.

При лекційно-семінарському навчанні: учень – підлеглий об’єкт навчальних впливів, учень "повинен”, учень – щи не повноцінна особистість. Позиція викладача: викладач – командир, єдина ініціативна особа, суддя.

   А яке ставлення учнів  до лекційно-семінарської форми навчання? 

Проаналізувавши всі позитивні та негативні сторони традиційної форми навчання, думки ліцеїстів, приходимо до висновку, що дана система уроків своє віджила.

  Але яким же шляхом іти далі? Як будувати уроки? Які вибрати форми. Методи? Яку вибрати технологію?

Вибір шляху.

 У ліцеях навчаються учні 14-17 років. Які ж їх фізіологічні особливості?

Підлітковий вік – час, коли в житті людини зустрічаються період дитинства і пора отроцтва. Прискорення темпів фізичного,

 

емоційного і розумового розвитку підлітків призводить до появи нових потреб у самостійності, затвердження цінності свого “я”. Отже, викладач зобов’язаний створити такі умови на заняттях, щоб, не пригнічуючи природної вікової активності, емоційності, прагнень до самосвідомості, учень зміг самореалізуватися. Тому, основу сучасного уроку зарубіжної літератури має скласти активна діяльність самих учнів, що і визначає роль такої форми роботи, як диспут.

     По суті справи, диспут в найбільшій мірі розкриває сутність ідейній позиції; самою необхідністю чітко формулювати точку зору, вихідні критерії оцінок, власні моральні-етичні цінності, він змушує молоду людину активно розбирається в основах свого світогляду, відстоювати їх у відкритому зіткненні думок, шукати аргументи, бути переконливим емоційно і логічно.

  Але вибираючи технологію, потрібно враховувати і проблему, над якою працює ліцей “Створення демократичної особистісно-орієнтованої системи безперервного і цивільно-правової освіти”

Виходячи з постановою завдання кожний викладач повинен на своїх уроках формувати в учнів громадянську грамотність.

А що ж включає в себе поняття “громадянська грамотність”?

Громадянська грамотність – сукупність здібностей, яка включає не тільки елементарну грамотність (мови та письма), але також і здібності, що дають можливість брати участь плюралізму; здатності до емпатії, що дозволяють чути і тим самим допомагати іншим.(Б. Барбер).

Формування громадянської грамотності може розглядатися  як інноваційний спосіб розвитку.

Навчальні програми, які розвивають цивільну грамотність, базуються на наступних принципах:

       

 

 

Оволодіння учнями           

ораторським мистецтвом                                       Визнання самостійності

                                                                     учнів у практичному

                                                                    застосуванні власних ідей

 

 

  

  

 

 

 

                                        Забезпечення

                                        співробітництва

                                        у навчання

 

 

Розвиток аналітичних методів, такі як оцінка гіпотез і висновки.

   Таким чином, виходячи з проблеми, над якою працює колектив ліцею, враховуючи фізіологічні особливості учнів, що навчаються в ліцеї, приходимо до висновку, що найбільш ефективною технологією на уроках зарубіжної літератури є технологія “Проблемного навчання”.

   Сьогодні під проблемним навчанням розуміється така організація навчальних занять, яка припускає створення під керівництвом викладача проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів

 

 

по їх вирішенню, в результаті чого і відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками і розвиток розумових здібностей.

   В сучасній теорії проблемного навчання розділяють два види проблемних ситуацій: психологічну і педагогічну. Перша стосується діяльності учнів, друга представляє організацію навчального процесу.

   Педагогічна проблема ситуація створюється за допомогою активізації дій, питань учителя, що підкреслюють новизну, важливість, красу й інші відмітні якості об’єкта пізнання.

   Створення психологічної проблемної ситуації суто індивідуально. Ні занадто важка, ні занадто легка пізнавальна задача не створює проблемної ситуації для учнів. Проблемні ситуації можуть створюватися на всіх етепах процесу навчання: при поясненні, закріпленні, контролі.

   Урок-диспут

   Реалізуючи проблемне навчання на уроках літератури, ми часто вибираємо таку форму уроку, як диспут. А що ж таке “диспут”?

  Диспут – найбільш розгорнута форма самостійної читацької діяльності учнів, найбільш яскравий прояв проблемності викладання. Не обов’язково кожен урок поводити як диспут, важливо кульмінацію заняття будувати на елементах дискусії.

    Дискусія – одна з найважливіших форм комунікації, метод вирішення спірних проблем і своєрідний спосіб пізнання. Вона дозволяє краще зрозуміти те, що не є в повній мірі ясним і не знайшло ще переконливого обгрунтування. І якщо навіть учасники дискусії не приходять у результаті до згоди, вони виразно досягають у ході дискусії кращого взаєморозуміння.

   Мета дискусії – досягнення певного ступеня згоди і учасників щодо дискутованих тези.

   Визначено та необхідні умови для досягнення найбільшої ефективності уроку – диспуту:

1. Диспут повинен носити характер дійсно творчого обговорення; дискусія, щоб не бути штучною, повинна виначатися темою, цікавою і доступного учням;
2. Участь у диспуті має бути дійсно добровільною;
3. Тема диспуту повинна бути по-справжньому проблемної; уявний диспут, коли учні граються ролі опонентів.
4. Попередня постановка запитань теж може бути здійснена самими учнями.

Урок-диспут зарубіжної літератури є однією з форм активізації учнів, засобом підняття інтересу до читання, до зарубіжної літератури як до навчального предмета. Диспут розвиває усне мовлення, вчить спілкуванню, стимулює творчу самостійність учнів. Ідейний спір по хвилюючою його учасників проблемі допомагає формуванню моральної переконаності, становленню активної життєвої позиції.

Оскільки особливістю диспуту як форми роботи є саме полеміка, суперечка як метод вирішення виниклих перед його учасниками проблем, оскільки в самому формулюванні теми повинна міститися можливість спору.

Підставами для проведення уроку-диспуту є, по-перше, те, що в процесі попереднього читання хлопцями тієї чи іншої книги з’ясовується, що вони розходяться в оцінці ряду питань, по-друге, учні, знайомлячись з відгуками на твір (якщо вони є), стикаються з неоднозначними оцінками героїв, ситуацій, та й самої книги. По-третє, диспут – це така форма уроку, яка відповідає збільшеній вмінню учнів висловлювати та відстоювати свою думку, навичці міркувати про літературному творі обґрунтовано і доказово.

Ефективності цього процесу можуть сприяти і певні “правила проведення диспуту"; запропоновані учнями:

1.    Перш ніж прийняти участь у диспуті,подумай, про що ти будеш говорити. Головне в диспуті – аргументи, логіка переконливість.
2.    Сперечайся чесно, не спотворюй думок і слів товариша.
3.    Пам’ятай, що доказом і кращим способом заперечення є точні і безпечні факти.
4.    Відстоюючи свою думку, говори ясно, просто, чітко.
5.    Поважай думку товариша. Якщо доведена помилково визнай, що ти не правий.
6.    Закінчуй свій виступ, сформулюй необхідні висновки.

При цьому слід пам’ятати, що диспут наш літературний: в ході обговорення висунутої для проблеми обов’язково мають звучати літературні тексти… Літературний диспут повинен виправдовувати свою назву, а не бути безпредметною розмовою з приводу зарубіжної літератури.

У процесі диспуту формулювання суджень та оцінок стають все більш аргументованими, розгорнутими та відточеними. Сам характер полеміки змушує чітко визначати своє і чуже, спільне і несумісне в думках.

На уроках – диспутах також необхідно піднімати і ті проблеми, які співзвучні з сучасністю.

Технологія проблемного навчання на шляху реалізації

На уроках зарубіжної літератури я намагаюся виховувати такі найважливіші якості, як патріотизм, пізнавальна потреба, потреба в безперервному самоосвіті, емоційна чутливість, естетичні смаки, моральні основи, повагу і готовність до праці. Для мене урок – це насамперед спілкування, спільна діяльність викладача та учня на творчій основі, духовному рівні, тому я йду до хлопців не тільки з темою, але і з пекучою проблемою, яку вони повинні вирішити.

І не важливо, що не завжди учні приходять до єдиної думки, головне, що вони думають, переживають, відстоюють свої точки зору, а значить – творять!

І саме такі уроки стають незабутніми. На них не тільки здобувають знання, навички, а й розкривають своє власне  “Я”.

А викладач ще і раз переконується, що кожен учень – це диво і всі учні талановиті!

Але чи тільки на уроках зарубіжної літературі можна використовувати технологію проблемного навчання.

Таким чином, можна переконатися, що проблемні уроки виявляються в більшості випадків ефективно діючими засобами навчання, так як на них виробляється свідоме ставлення до мистецтва слова, ораторську  майстерність, розвивається громадянська грамотність, виховується вільна особистість.

 А наше суспільство потребує вільної особистості, здатної самостійно вирішувати виникаючі проблеми, готової до самореалізації та творчості, а відстоювання своєї незалежності і відповідальності, і в той же час вільною від моральної ущербності, яка виражається в одномірності бачення світу, в бажанні бути завжди правою, в нетерпимості до мислячому по іншому, неприйняття всього несхожого на усталені стереотипи мислення.

Але не можна зупинятися на досягнутому. Кожен викладач повинен прагнути до виконання завдань, які визначенні в Державній національній доктрині розвитку освіти в Україні на період 2012 року : “…формування у ліцеїстів громадянської відповідальності та правової самосвідомості, духовності і культури, ініціативності, самостійності, толерантності, здатності до успішної соціалізації в суспільстві та активної адаптації на ринку праці”.

А як ми переконалися, одним із засобів досягнення даної задачі є уроки з елементами проблемного навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Хочу зазначити, що актуальною в освіті і вихованні учня ліцею залишається ідея створення культурного країнознавчого контексту – необхідна умова пошуку зв’язків між способом мислення, особливостями світосприйняття, менталітету, культурних надбань іншомовних країн.

Через сприйняття зарубіжної літератури учень засвоює параметри своєї культурної ідентичності, усвідомлює органічність єдності рідної зарубіжної літератури із загальним світовим процесом, розуміє не тільки свої етнокультурні особливості, а й суспільні. Ось чому діалог культур, діалог літератур має стати одним із основних принципів літературної освіти.

З огляду на це закономірно, що серед методичних принципів вивчення зарубіжної літератури одне з перших місць посідає країнознавчо-етнокультурний принцип. А це свідчить, у першу чергу, про те, що у процесі викладання зарубіжної літератури викладачу слід особливу увагу звертати на фонові знання, без яких іноді просто неможливо зрозуміти зміст художнього твору, своєрідності психології світосприйняття автора і його героїв, історичні та етнокультурні реалії епохи в цілому.

Зазначимо основні критерії ефективного засвоєння художніх творів зарубіжної літератури:

1. Принцип діалогу культур у всій системі літературної освіти;
2. Введення необхідних теоретичних понять методологічного й естетичного характеру;
3. Спонукання читачів до самостійного розміркування за допомогою спеціальних проблемних запитань і ситуацій;
4. Використання завдань міжпредметного характеру.

Під час вивчення творів зарубіжної літератури учні набувають не лише літературознавчі знання,  а й народознавчі, історичні, філософські, мистецтвознавчі та ін.. Усі ці відомості в навчальному процесі стають “точками зімкнення” зарубіжної літератури з суміжними предметами, чим зумовлюється наявність між ними глибоких і всебічних зв’язків.

Встановлення тісних контактів між предметами гуманітарного циклу дає змогу виконати більший обсяг роботи протягом уроку, опрацювати обємний навчальний матеріал, провести більше практичних вправ; глибше, конкретніше розкрити всі питання теми, що вивчається; оновити, уточнити раніше засвоєний учнями матеріал; застосувати різноманітні методичні прийоми; пожвавити урок, активізувати мислення й увагу ліцеїстів; створити проблемні ситуації, які змушують учнів думати, зіставляти, шукати, чим стимулюють розвиток пізнавальних інтересів, сприяють формуванню якостей мислення, необхідних як для набуття нових знань, так і для практичної діяльності. Завдяки цьому учні часом засвоюють такі знання теоретичного і прикладного характеру, одержання яких засобами одного предмета неможливе.

На сучасному етапі на уроках зарубіжної літератури значну роль відведено формуванню вдумливого читача – людини з розвиненим критичним мисленням, здатної оцінювати себе і навколишній світ. Тому на уроці зарубіжної літератури стає важливим вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування вмінь і навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі.

Під час вивчення зарубіжної літератури слід активніше використовувати сучасні педагогічні технології: комп’ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи. Вони збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури.

Серед інтерактивних форм роботи на уроках зарубіжної літератури слід звернути увагу на навчальну взаємодію учнів у парах, мікрогрупах, групах, що здебільшого застосовується під час пошуку та аналізу інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів, різноманітних творчих завдань.

З метою надання ліцеїстам більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів домінантною формою навчання на уроках зарубіжної літератури в усіх групах має бути діалог, під час якого виявляється рівень знань учнів.

Хочеться звернути увагу викладачів ще на одну особливість сучасного уроку зарубіжної літератури – використання інформаційно-комунікаційних технологій. Комп’ютер сьогодні використовують в усіх галузях суспільного життя. Тому необхідними для кожного спеціаліста є вміння застосовувати сучасні інформаційні технології. У ХХІ століття відбувається стрімкий розвиток інформаційних технологій.

Викладач повинен вміти обробляти текстову, цифрову, графічну та звукову інформацію для підготовки дидактичних матеріалів; створювати слайди з даного навчального матеріалу, використовуючи редактор презентації MS POWER POINT і демонструвати презентацію на уроці; використовувати наявні готові програмні продукти зі зарубіжної літератури; застосовувати навчальні програмні засоби4 здійснювати пошук необхідної інформації в Інтернеті в процесі підготовки до уроків і позаурочних заходів; організовувати роботу з учнями з пошуку необхідної інформації в Інтернеті.

Можливості використання цих технологій у навчально-виховному процесі є широкими. Це і управління навчальним процесом, і використання комп’ютерних програм, і джерелом інформації.

До того ж поєднання мультимедійних технологій з проектними та інтерактивними відкривають для викладача нові можливості, адже тоді навчання стає продуктивним і цікавим.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Закон України "Про освіту”.
2. Державна національна доктрина розвитку освіти в Україні.
3. Ампілогова Л. Модульна організація уроку, - К.: “Шкільний світ”- 2008.
4. Пометун О.; Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: “Шкільний світ”. – 2007.
5. Шарко В.Д. Сучасний урок. – К.:2005.
6. Косогова О.О. Метод проектів на уроках зарубіжної літератури, 2008, “Ранок” Харків.
7. Борецький М. Гріх бути байдужим. До вивчення творчості Франца Кафки (новела “Перевтілення”). Всесвітня література, 1997, №10.
8. Штейнбук Ф.М. вивчення зарубіжної літератури, “Ранок” Харків, 2003.
9. Рудаківська С. Розгорнуте планування уроків 11 клас, “Ранок” Харків, 2003.
10.     Світова література за новою програмою 11 клас, “Шкільний світ”, Київ, 2011.
11.     Пилипенко Ж.В., Говердовська И.Б. Література. Плани – конспекти уроків.11 клас., “Ранок” Харків.
12.     Зарубіжна література, №17, 2005.
13.     Відродження, № 11-12, 1995.
14.     Зарубіжна література, № 32, 2004.
15.     Зарубіжна література, № 34, 2006.
16.     Все для вчителя, №15, 2010.
17.     http://www.ukrlib.com.ua/essay/book.php?id=74
18.     http://ae-lib.org.ua/texts/rimbaud_poesie_2_ua.htm.
19.     http://www.ukrlib.com.ua/referats-zl/printout.php7?id=82