"Виховний лекторій: догляд за руками (санітарно-гігієнічна просвіта)"

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

уроку виробничого навчання на тему:

«Парафінотерапія»

АНОТАЦІЯ

Дана методична розробка уроку виробничого навчання за темою програми «Парафінотерапія» містить рекомендації по веденню уроку виробничого навчання та послідовний план уроку за даною темою. Розроблена інструкційно-технологічна картка, картки-завдання для контролю знань, умінь і навичок здобувачів освіти.

Дана методична розробка містить практичні рекомендації майстрам виробничого навчання щодо планування, організації і проведення уроків на будь-якому етапі навчання професії за програмою Державного стандарту. Методична розробка рекомендована для використання в освітньому процесі закладів ПТО.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………...5

1. Методичні рекомендації щодо підготовки майстра виробничого навчання до занять…………………………………………………………………...7

2. Зміст структурних елементів уроку виробничого навчання…………….8

3. План-конспект уроку виробничого навчання..………………………….11

Висновки……………………………………………………………………..15

Список використаних джерел………………………………………………16

Додаток А…………………………………………………………………….17

Додаток Б…………………………………………………………………….19

ВСТУП

Найважливіша риса сучасного професійного навчання – його спрямованість на те, щоб навчити слухачів не лише пристосуватись, а й активно діяти в ситуаціях, які зазнали соціальних змін.

Інноваційне навчання – процес і результат такої освітньої діяльності, яка заохочує введення інноваційних змін в існуючу культуру, соціальне середовище.

Сучасний розвиток індустрії краси, технічне переобладнання спрямоване на те, щоб задовольняти все більш вимогливий попит споживачів. Тому край необхідним є подальше удосконалення навчального процесу у закладах ПТО, щоб забезпечити ринок праці висококваліфікованими кадрами.

Зміст професійно-технічного навчання майбутнього майстра педикюру передбачає поглиблене та всебічне опанування основами педікюрної справи та організації роботи підприємства краси.

В процесі виробничого навчання дуже важливе значення надається використанню сучасних провідних та авторських методів. Тривале практичне відпрацювання у закладах ПТО, на місцях виробничої практики дає можливість постійно вдосконалювати свій фах. Постійна праця з фаховою, спеціалізованою літературою, вивчення сучасного досвіду майстрів, раціоналізаторська та винахідницька діяльність – це єдиний надійний шлях до підвищення кваліфікації спеціаліста.

Сьогодні змінюється мета та зміст освіти, з’являються нові технології, методи, форми та засоби навчання, але основною формою професійнотеоретичної та професійно-практичної підготовки в ПТНЗ залишається урок.

Урок – основна форма виробничого навчання.

Урок – це динамічна фронтально-групова організаційна форма навчального процесу, обмежена визначеним відрізком часу, яка проводиться педагогом із групою слухачів постійного складу і включає мету, зміст, форми, методи і засоби навчання для рішення задач навчання, розвитку і виховання. Урок, як форма навчання, має визначену структуру, обумовлену педагогом в залежності від дидактичних цілей і реальних умов навчального процесу. Це педагогічний витвір, а тому він повинен відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв’язком всіх структурних елементів, єдиною логікою діяльності педагога і учнів.

Урок необхідно розглядати не як статичну форму занять, а як варіативну форму організації процесу цілеспрямованої взаємодії і спілкування педагога і слухачів.

Сучасний урок відрізняється від традиційного цілями, змістом, методами та засобами реалізації, рівнем активізації діяльності слухачів, структурою, темпами.

Найбільш загальна характеристика сучасного уроку – це показник самостійності і активності слухачів. Чим меншу активність під час уроку виявляє педагог і чим більше спонукає він слухачів до активності, тим інтенсивнішим стає їх професійний розвиток.

Сучасний і майбутній роботодавець у системі маркетингу зацікавлений в працівникові, який має наступні якості:

•                   уміння логічно мислити;
•                   уміння вирішувати проблеми;
•                   уміння приймати рішення;
•                   уміння одержувати і використовувати інформацію;
•                   уміння планувати свою діяльність;
•                   уміння вчитися;
•                   багатокультурні навички;
•                   комунікативні (уміння  слухати і правильно інтерпретувати інформацію);
•                   уміння співпрацювати (робота в колективі і взаємонавчання).

Розвиток цих особистісних якостей сучасного працівника можливий, насамперед, шляхом удосконалення навчально-виробничого процесу за рахунок впровадження інноваційних особистісно-орієнтованих технологій навчання.

У сучасній дидактиці та педагогічній практиці найбільш розповсюджена класифікація уроків згідно визначення основної дидактичної мети, що вирішується на тому чи іншому уроці. Така класифікація характерна і для уроків виробничого навчання, що мають багатокомпонентну структуру і визначають велике різномаїття дидактичних цілей.

Отже, тип уроку виробничого навчання визначається основною дидактичною метою, а вид – це засіб його реалізації (або вказує на методику його проведення).

У сучасній дидактиці вживається поняття «синтетичний урок», сутність якого полягає в тому, що повторення попереднього навчального матеріалу, як правило, зливається з введенням нової навчальної інформації та її закріпленням. При цьому відбувається непомітне «входження» слухачів у нову тему та її ефективне засвоєння. Вивчення нового матеріалу, таким чином, починається вже на етапі актуалізації опорних знань, а закріплення ведеться паралельно із сприйманням нової інформації.

1. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ МАЙСТРА ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ДО ЗАНЯТЬ

Готуючись до уроку, майстер виробничого навчання повинен:

•                   проаналізувати підсумки попередніх занять з метою виявлення причин недоліків та внесення змін і доповнень у наступний урок;
•                   визначити основну дидактичну мету уроку;
•                   визначити тип, вид, структуру уроку та час, відведений для проведення кожного його елементу;
•                   скласти план уроку;
•                   підготувати спеціалізовану та методичну літературу, а також матеріали з передового досвіду за темою уроку;
•                   намітити практичні та навчально-виробничі роботи, вправи, завдання для самостійної роботи слухачів під час закріплення нового навчального матеріалу;
•                   підготувати дидактичне і матеріально-технічне забезпечення уроку;
•                   визначити міжпредметні (внутрішньопредметні) звʼязки та прийоми їх реалізації на уроці;
•                   визначити типові помилки, яких допускаються слухачі під час вправ, намітити засоби їх попередження або виправлення;
•                   приготуватися до показу на уроці наочних засобів, експериментів, нових операцій і прийомів трудової діяльності;
•                   визначити зміст і обсяг домашнього завданн;
•                   спланувати методику та форму контролю якості знань, умінь, навичок слухачів на уроці.

Зміст та порядок підготовки майстра до уроку багато в чому залежить від періоду навчання, змісту навчального матеріалу, досвіду майстра, складу учнівської групи тощо.

2. ЗМІСТ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

Обов’язкові структурні елементи уроку виробничого навчання – вступний інструктаж, вправи (самостійна робота) слухачів й поточне інструктування, заключний інструктаж. В процесі розподілу урочного часу по структурним елементам необхідно враховувати реальні умови вивчення навчального матеріалу. В ряді випадків при вивченні трудових операцій доцільно вступне інструктування поєднувати із тренувальними вправам учнів.

Визначення майстром конкретних навчально-виробничих робіт за темою уроку з урахуванням індивідуальних особливостей, рівня підготовленості слухачів. Підготовка заготовок, матеріалів, інструментів, пристосувань, перевірка справності обладнання, якості матеріалів та заготовок.

Вибір форм, методів і прийомів проведення структурних елементів уроку, які трудові прийоми, в якій послідовності продемонструвати; які, коли і як використати наочні та технічні засоби; як організувати самостійну роботу слухачів; на які моменти звернути особливу увагу в процесі поточного інструктування; як проконтролювати якість слухацької роботи тощо.

Заключним етапом підготовки до уроку є складання плану уроку – робочого документу його проведення.

Стандартних обов’язкових планів уроків виробничого навчання не існує, тому що план уроку, як і його зміст, глибина розкриття процедури проведення, змінюється в залежності від змісту уроку, його дидактичних цілей, характеру навчально-виробничих завдань, організації самостійної роботи тощо.

Вступний інструктаж – сукупність методів і прийомів виробничого навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки слухачів до активного, безпомилкового і свідомого виконання практичних завдань.

В процесі вступного інструктажу майстер конкретизує і поглиблює теоретичні знання, набуті слухачами на уроках теоретичного навчання, демонструє нові операції і прийоми трудової діяльності, організовує тренувальні вправи для перевірки доступності і посильності нової навчальної інформації.

Типові недоліки проведення вступного інструктажу:

•                   неправильно визначена структура інструктажу;
•                   матеріал інструктажу не повʼязаний з матеріалом загальнопрофесійних та спеціальних дисциплін та попередніх уроків виробничого навчання;
•                   дублювання навчального матеріалу спецпредметів;
•                   не проводиться або проводиться методично та технічно неправильно показ трудових прийомів, дій, рухів та пояснення технологічного процесу в цілому;
•                   не використовується або використовується методично неправильно навчально-інструкційна та технологічна документація;
•                   не використовується або використовується педагогічно і технічно неправильно наочні прилади, технічні засоби навчання;
•                   не використовуються або недостатньо використовуються новинки техніки, технології, передового досвіду;
•                   не проводиться або проводиться тільки шляхом усного опитування перевірка доступності і посильності нового навчального матеріалу;
•                   не демонструється раціональна організація робочих місць під час виконання трудової діяльності;
•                   не проводиться відповідь на запитання слухачів.

Поточний інструктаж – сукупність методів виробничого навчання, при використані яких інструктивна діяльність майстра орієнтована на диференційний та індивідуальний підхід до слухачів під час закріплення ними нової навчальної інформації шляхом її застосування у самостійній практичній діяльності.

Основна мета цього структурного елементу уроку виробничого
навчання – формування, закріплення та удосконалення умінь і навичок трудової діяльності.

Реалізація поточного інструктажу передбачає:

•                   видача завдань для самостійної роботи слухачів;
•                   пояснення послідовності виконання завдань;
•                   розподіл слухачів по робочим місцям;
•                   повідомлення про критерії оцінювання практичної діяльності слухачів.

При проведенні поточного інструктажу:

•                   вникати у роботу кожного слухача, не випускаючи с поля зору роботи всієї групи;
•                   розвивати у слухачів здібності аналізувати свою роботу;
•                   заохочувати слухачів до самостійності та свідомої активності;
•                   спостерігати за раціональним використанням слухачами робочого часу;
•                   заохочувати слухачів до самоконтролю, формувати уміння знаходити причини помилок та засоби їх усунення;
•                   виховувати у слухачів звичку правильної організації робочого місця та забезпечення безпечних умов праці.

Типові недоліки проведення поточного інструктажу:

•                   немає чіткої системи практичної діяльності слухачів;
•                   немає чіткої системи в організації поточного інструктування слухачів;
•                   не застосовується або недостатньо застосовуються методичні засоби розвитку у слухачів самостійності та технічного мислення;
•                   не враховується відсутність умінь і навичок слухачів у користуванні навчально-інструктивною і технологічною документацією;
•                   не береться майстром до уваги порушення слухачами правил організації робочих місць та техніки безпеки;
•                   формально проводяться цільові обходи;
•                   не робиться міжопераційний контроль якості виконуваних робіт;
•                   не оголошуються критерії оцінювання виконаних робіт.

Заключний інструктаж – підведення підсумків виконання слухачами трудових завдань з використанням сукупності методів виробничого навчання, які застосовувались на уроці; об’єктивне оцінювання підсумків їх практичної діяльності.

Основна мета цього інструктажу – на основі фіксації досягнень і недоліків показати слухачам, чому вони навчилися на уроці, оцінити рівень їх досягнень і творчої активності.

Проведення заключного інструктажу передбачає:

•                   аналіз уміння слухачів застосовувати нову навчальну інформацію, що вивчилась на уроці;
•                   аналіз причин помилок слухачів та застосування засобів їх усунення;
•                   повідомлення та обґрунтування оцінок, отриманих слухачами на уроці;
•                   аналіз додержання правил безпеки праці, організації робочих місць слухачів;
•                   розглядання випадків нераціонального використання урочного часу;
•                   видача домашнього завдання з інструкцією про способи його виконання.

Мета домашньої навчальної роботи слухачів:

•                   закріплення, удосконалення і систематизація набутих на уроці знань, умінь, навичок;
•                   осмислення та узагальнення виробничого досвіду;
•                   підготовка до наступного заняття;
•                   знайомство з варіативними джерелами знань для отримання додаткової інформації за темою наступного уроку.

Типові недоліки проведення заключного інструктажу:

•                   підведення підсумків не проводяться взагалі або проводяться формально;
•                   аналіз підсумків уроку починається з помилок, яких допускалися слухачі під час уроку;
•                   не видається домашнє завдання або не пояснюються способи його виконання;
•                   не обґрунтовується оцінка роботи слухачів на уроці;
•                   аналіз підсумків уроку не орієнтований на усунення причин недоліків в діяльності слухачів;
•                   зауваження майстра під час аналізу не носять педагогічного та виховного характеру.

3. ПЛАН УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

Мета уроку:

◙ навчальна:

– ознайомити слухачів з метою, доцільністю, показаннями та протипоказаннями до проведення процедури парафінотерапії, а також інструментарієм, обладнанням, розхідними матеріалами до неї;

– сформувати поняття про парафінотерапію ніг як доглядову процедуру в педикюрі;

– сформувати у слухачів уміння і навички проводити процедуру парафінотерапії;

– конкретизувати важливі положення теми, залучити слухачів до поглибленого осмислення поставлених на опрацювання завдань;

◙ виховна:

– виховання у слухачів правильного розуміння естетики, необхідності догляду за шкірою ніг та нігтями, необхідності виконувати елементарні правила гігієни;

– виховання екологічної культури;

– виховання культури праці та необхідності дотримання правил етикету, поведінки в салоні з колегами та клієнтами;

– виховання творчого ставлення до трудового процесу, бережливе ставлення до обладнання, інструменту і економії матеріалів і електроенергії;

– виховання розуміння співвідношення біологічного та соціального в укріпленні здоровʼя;

– виховання певних рис характеру: акуратності, уважності, тактовності, спостережливості тощо;

– виховання розуміння необхідності вести здоровий спосіб життя;

◙ розвиваюча:

– розвивати навики обертових рухів рук під час виконання процедури парафінотерапії;

– розвивати вміння та навички працювати з парафіноплавом;

– розвивати раціональне, професійне мислення та творчість;

– розвивати навички самоконтролю;

– розвивати свідому трудову дисципліну;

– розвивати логічне мислення, здібності самостійного і колективного аналізу нової інформації;

– розвивати уміння аналізувати, зіставляти;

– розвивати професійне мовлення слухачів під час вивчення нової термінології, розмови з клієнтами та колегами, уміння грамотно висловлювати свої думки;

– розвивати вміння та навички самовдосконалення в обраній професії.

Тип уроку: урок вивчення трудових прийомів і операцій – засвоєння та застосування нових знань, умінь і навичок.

Форма організації виробничого навчання: колективне навчання слухачів (демонстрація); навчання у складі груп – робота малими групами; використання проблемних ситуацій.

Матеріально-технічне забезпечення уроку (дидактичне забезпечення уроку):

– крісло для педикюру;

– обладнання (парафіноплав);

– фартук майстра;

– розхідні матеріали (одноразова продукція): латексні рукавички, серветки одноразові флісові, пакети поліетиленові для ніг, серветки одноразові паперові, рушник одноразовий;

– сировина та матеріали: антисептик для рук та шкіри, парафін, скраб для ніг (парафінотерапія), маска для ніг (парафінотерапія), крем для ніг (парафінотерапія), носочки махрові;

– інструкційно-технологічні картки;

– засоби наочності (плакати, малюнки, фото);

– ТЗН: проектор, мультимедійна дошка, носії із відеозаписами за темою уроку;

– роздатковий матеріал, у т.ч. журнали: «Ногтевая эстетика», «Hand nails», «Ногтевой сервис» тощо;

Міжпредметні звʼязки:

► Педикюрна справа: підготовчі та заключні роботи.

► Матеріалознавство: склад парафіну, крему, маски, скрабу, їх властивості.

► Санітарія і гігієна: дотримання особистої гігієни та санітарно-гігієнічних правил при обслуговуванні клієнтів.

► Охорона праці: безпека праці при використанні обладнання (парафіноплав).

ХІД УРОКУ:

І. Організаційна частина: (3-5 хв.)

1.1.Привітання і призначення чергових.

1.2. Перевірити наявність слухачів (за журналом, візуально).

1.3. Перевірити готовність слухачів до уроку, їх зовнішній вигляд (правильну організацію робочого місця, стан спецодягу та особистої гігієни).

II. Вступний інструктаж (15-45 хв.)

1. Повідомити тему розділу освітньої програми.

2. Повідомити тему уроку (підкреслити значущість даної теми).

3. Повідомити мету уроку (закцентувати увагу на навчальній меті уроку).

4. Актуалізація опорних знань (перевірити знання по вивченому матеріалу: (поставити питання, вказати за необхідністю прізвища слухачів, що відповідатимуть).

1. Охарактеризуйте будову шкіри, її функції.

2. Зазначте різницю між шкірою на верхніх кінцівках та нижніх.

3. Зауважте, які зовнішні чинники негативно впливають на стан шкіри ніг.

4. Перелічте, які основні заходи передбачає косметичний догляд за шкірою ніг та нігтями.

5. Пояснення нового матеріалу:

5.1. Розкрити значення даної теми (завдання). План викладу матеріалу.

5.2. Розповісти про інструменти, матеріали, обладнання, що будуть застосовуватись при виконанні практичних завдань.

1. Поняття про парафінотерапію.

2. Особливості парафіну.

3. Лікувальні ефекти парафіну.

4. Механізми лікувальних ефектів.

5. Особливості процедури парафінотерапії.

6. Показаннями до лікування парафіном.

7. Протипоказаннями до лікування парафіном.

8. Парафінотерапія у догляді за шкірою рук.

9. Вибір та характеристика необхідних інструментів та матеріалів.

10. Технологічний процес виконання парафінотерапії.

5.3. Показати прийоми роботи в робочому, повільному, а потім знову в робочому темпі.

5.4. Розповісти про самоконтроль і показати прийоми самоконтролю.

5.5. Розповісти про передові методи роботи в галузі, новаторів нейл-індустрії.

5.6. Попередження можливих помилок і браку, розгляд типових помилок, пояснення і показ способів раціональної організації робочого місця при виконання завдань.

5.7. Пояснити правила безпеки праці.

5.8. Закріплення нового матеріалу (питання для опитування, бесіда тощо).

III. Поточний інструктаж (самостійна робота слухачів):

1. Контроль за діяльністю слухачів (раціональне використання робочого інструменту, дотримання правил безпеки праці).

2. Цільові обходи майстра в/н:

– перевірка організації робочих місць слухачів;

– перевірка правильності виконання трудових прийомів, операцій;

– перевірка застосування слухачами прийомів самоконтролю;

– самостійність учнів при виконанні робіт;

– правильність дотримання технічних умов;

– дотримання правил безпеки праці;

– прийняття та оцінювання робіт слухачів.

3. Індивідуальна робота з учнями (допомога учням, які не встигають, додаткові завдання тим, хто успішно виконав всі обов’язкові завдання).

4. При потребі додатковий фронтальний інструктаж для групи.

IV. Заключний інструктаж (10-15 хв.)

1. Підведення підсумків роботи за урок.

2. Відзначення кращих робіт слухачів, аналіз допущених помилок, розгляд їх причин і способів усунення.

3. Аналіз виконання правил і вимог безпеки праці та організації робочого місця.

4. Повідомлення і обґрунтування оцінок слухачів.

5. Домашнє завдання.

6. Прибирання індивідуальних робочих місць слухачів, здавання роздаткового матеріалу, перевірка обладнання і техніки, інструменту.

7. Повідомлення теми наступного уроку.

ВИСНОВКИ

Методична розробка з виробничого навчання за темою програми «», тема уроку «Парафінотерапія» виконана для систематизації матеріалів з досвіду роботи за даною тематикою.

Якщо до роботи залучається слухова й зорова пам’ять, є більше шансів задовольнити потреби різних слухачів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися.

Саме активна, дійова позиція слухача на занятті допомагає максимально засвоїти та використовувати знання, стимулювати розвиток мислення та уяви, викликати зацікавленість та позитивне ставлення до навчання.

Використані методичні рекомендації, розроблена інструкційно-технологічна картка за темою уроку, картки-завдання допоможуть у проведенні уроку виробничого навчання, що дозволить поліпшити знання, уміння та навички слухачів за даною темою уроку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Інновації у системі професійно-технічної освіти України/ Укр.канад. проект «Децентралізація упр. проф. навчанням в Україні»; уклад Щербак О.І., за ред. Т.М. Десятова – К.: ВЦ «Просвіта», 2008. – 40 с.

2. Інноваційні педагогічні технології навчання професії. Монографія/ Нікуліна А.С., Максименко Ю.Б., Матвеєв Г.П., Заславська С.А., Сілаєва І.Є., Костюченко М.П., Молчанов В.М.; за ред. Нікуліної А.С. – Донецьк: Донецький ІПОІПП, 2005. – 385 с.

3. Інноваційні проекти у системі професійно-технічної освіти // Матеріали Всеукраїнської естафети інноваційних проектів у системі професійно-технічної освіти лютий-травень 2007 р. – К.: МОН України, 2007.

4. Практикум педагогічної майстерності: Навч. посіб. / Сергеєва Л.М., Молчанова А.О., Пащенко О.В. та ін. / За ред. В.В. Олійника. – К.: ТОВ «Етіс Плюс», 2008. – 184 с.

5. Проектування навчальних програм професійно-технічної освіти на основі потреб галузі й громади: Навч.-метод. посіб. / Пащенко О.В.,
Сергеєва Л.М. та ін. / За заг. ред. Л.І. Даниленко. – К.: ТОВ «Етіс Плюс»,
2007. – 164 с.

6. Тертична О.В. Аналіз уроків виробничого навчання // Науково-методичний вісник «Професійна освіта». – 2006. – №1-2.

7. Тертична О.В. Багатоаспектний аналіз уроків теоретичного і виробничого навчання // Науково-методичний вісник «Професійна освіта». – 2005. – №1-2.

8. Щербак О.І. Нова організаційно-педагогічна форма професійного навчання // Професійно-технічна освіта. – 1999. – №1. – С. 34-36.

9. Як стати майстерним педагогом: Навч.-метод. посіб. / Ковальчук В.І., Сергеєва Л.М. та ін. / За заг. ред. Л.І. Даниленко. – К.: ТОВ «Етіс Плюс»,
2007. – 184 с.

ДОДАТОК А

Інструкційно-технологічна картка

1. Обладнання та пристосування:

Крісло для педикюру – 1 шт.

Парафіноплав – 1 шт.

Фартук майстра – 1 шт.

2. Одноразова продукція:

Латексні рукавички – 1 пара

Серветки одноразові флісові – 3 шт.

Пакети поліетиленові для ніг – 2 шт.

Серветки одноразові паперові – 2шт.

Одноразовий рушник – 1шт.

3. Сировина та матеріали:

Антисептик для рук та шкіри – 3 мл

Парафін – 200 г

Скраб для ніг (парафінотерапія) –3 мл

Маска для ніг (парафінотерапія) – 10 мл

Крем для ніг (парафінотерапія) – 10 мл

Носочки махрові – 2 шт.

4. Витрати часу на проведення процедури: 20-40 хвилин

ДОДАТОК Б

Конспект до уроку

1. Поняття про парафінотерапію.

Теплолікування – це застосування для усунення та профілактики захворювань різних матеріалів, що відрізняються високою теплоємністю і низькою теплопровідністю.

У фізіотерапії для теплолікування використовує нафталан, озокерит, парафін, лікувальні грязі, пісок і глина. Залежно від обраного речовини виділяє наступні види теплолікування: нафталанотерапія, озокеритотерапия, парафінотерапія, пелоїдотерапія, псаммотерапія і глинотерапія відповідно, а також існує пакетне теплолікування (штучно створені речовини з необхідною для теплотерапії параметрів, поміщений в пакетах багаторазове застосування).

Парафінотерапія – лікувальне застосування медичного парафіну. Парафінотерапія як теплова методика впливу набрала широкої популярності в роки Першої світової війни. Його використовували для лікування поранень, хоча ідея вдаватися до цілющим властивостям парафіну в медицині була запропонована ще в 1902 р. у Франції лікарем Бортом де Сандорфом.

Парафін має низку якостей, завдяки яким його успішно застосовують для лікування та профілактики багатьох захворювань, в реабілітації, спорті, а також косметології.

Парафін (від лат. paraffinum – «малодіяльна») – суміш високомолекулярних, хімічно малоактивних вуглеводів метанового ряду, яку отримують при перегонці нафти.

Для теплопередачі використовують повністю очищений від домішок та зневоднений парафін з температурою плавлення близько 55°С.

2. Особливості парафіну.

Медичний парафін здатний довго утримувати високу температуру і зберігати її протягом тривалого часу. Парафін має виражену лікувальну дію при відносно невисокій температурі плавлення, обпектися їм вельми важко при дотриманні техніки безпеки, так як він має властивість поступової віддачі тепла. При охолодженні парафін твердне і стискається на 10-12% від розплавленого стану, завдяки чому виявляється компресійний ефект на тканини.

3. Лікувальні ефекти парафіну.

Парафін прогріває тканини, завдяки чому їх температура збільшується на 3ºС. Відбувається місцева гіперемія за рахунок розширення судин і стимуляції крово- і лімфопостачання, відкриваються пори, збільшується міжклітинний простір, розмʼякшується роговий шар шкіри. Завдяки глибокій потужній термічній обробці в шарах шкіри стимулюються репаративні і регенеративні процеси, відбувається розсмоктування інфільтратів, розслаблення мʼязів, знеболювання, посилення клітинного метаболізму, стимуляція потових і сальних залоз, поліпшення крово- і лімфообігу, виявляється протизапальний і компресійний ефект. В процесі парафінотерапії відбувається перерозподіл рідини - з кровоносного русла і лімфотоку вона пропотіває назовні, але парафін утримує її на поверхні, звідки волога знову вбирається, зволожуючи шкіру. Завдяки цьому підвищується еластичність покриву, зменшуються вікові зміни.

4. Механізми лікувальних ефектів.

При аплікації нагрітого парафіну завдяки теплопровідності підлеглих тканин відбувається передача тепла, супроводжується підвищення температури в області впливу, розширення судин і посилення локального кровоточу. Гіперемія шкіри призводить до посилення метаболізму підлеглих тканин і прискорює їх репаративні регенерацію.

Під дією аплікації парафіну зменшується спазм скелетних м’язів і компресія нервових стовбурів шкіри, що призводить до ослаблення больових відчуттів і стимуляції диференціювання сполучної тканини. Застигання (кристалізація) парафіну супроводжується зменшенням його об’єму і компенсацією поверхневих тканин з порушенням низькопорогових механорецепторов шкіри. В результаті формуються локальні і сегментарно-рефлекторні реакції внутрішніх органів, пов’язаних з даними метамерія шкіри.

5. Особливості процедури парафінотерапії.

Парафінотерапія покращує живлення тканин, зменшує запалення і сприяє процесам регенерації. У медичних установах для парафінотерапії відводиться спеціальне приміщення, до якого предʼявляються особливі вимоги по техніці безпеки. Для підготовки парафіну до процедури його нагрівають в автоклаві до 65°C і більше. Парафін можна використовувати багаторазово, але з обов'язковою стерилізацією і періодичної фільтрацією через марлеву серветку. Крім цього, його промивають під струменем теплої води з подальшим ретельним просушуванням до повного випаровування зайвої рідини. При зниженні еластичності в парафін додають 20% невикористаної раніше сировини, але робити це можна не більше 4-х разів. Потім речовина повністю змінюють на свіже.

6. Показаннями до лікування парафіном.

Показаннями до лікування парафіном є: захворювання опорно-рухового апарату: артрити, артрози, наслідки переломів і травм; неврологія: наслідки захворювань і травм центральної та периферичної нервових систем, невралгії, неврити, поліомієліт, вегетативні розлади, дорсалгії; захворювання органів дихання: бронхіт, пневмонія, плеврит, трахеїт; гастроентерологія: гастрит, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, коліт, спайкова хвороба, холецистит, гепатит, холецистит; захворювання серця і судин: ІХС, гіпертонічна хвороба, варикозне розширення вен, хвороба Рейно, вібраційна хвороба; гінекологія: наявність спайок, захворювання поза фазою загострення; урологія: хронічні запальні процеси, простатит; дерматологія і косметологія: дерматит, псоріаз, рубцеві деформації, целюліт, сухість шкіри, зниження тургору, вікові зміни, ранові процеси, опіки, трофічні виразки, обмороження.

7. Протипоказаннями до лікування парафіном.

До проведення процедур парафінотерапії є ряд протипоказань, основними з яких є: гострі запальні процеси; гарячкові стану; психічні захворювання; неопластичні процеси; виражений атеросклероз судин; декомпенсація хронічних захворювань; порушення чутливості шкіри; вагітність з II половини; лактаційний період.

8. Парафінотерапія у догляді за шкірою рук.

Парафінотерапія у догляді за шкірою рук – це і лікувальна і косметологічна процедура. Відноситься до експрес-процедур через моментальний ефект.

Показання для парафінотерапії: обвітрена, суха, груба, в’яла шкіра, набряки, розтягнення мʼязів, холодова алергія, рекомендована людям, які страждають артритами, ортопедичними захворюваннями і відкладенням солей.

Ефект від процедур парафінотерапії:

• інтенсивна зволожуюча дія і перерозподіл позаклітинної рідини в користь ділянок, які її більше потребують (вода що потрапляє на шкіру «виходить» з крові і лімфи, а всмоктується шкірою);

• рівномірний прогрів, стимулювання кровообігу;

• детоксикація;

• відновлення, регенерація шкіри, заживлення та відновлення пошкоджених тканин;

• ліфтинг-ефект, еластичність пружність шкіри;

• протинабрякова дія;

• нормалізація ліпідного обміну в епідермісі;

• посилення засвоєння корисних речовин;

• виведення токсинів.

Під час проведення парафінотерапії відбувається рівномірне збільшення температури шкіри на 1-2°C, що сприяє регіональному підвищенню притоку крові, покращення кровообігу, що в свою чергу допомагає швидшому заживленню пошкоджених тканин, підвищенню швидкості заживлення ранок, покращенню роботи суглобів. При підвищеній циркуляції крові покращується циркуляція лімфи, і як наслідок виведення токсинів. Активується робота сальних залоз, відкриваються пори шкіри, збільшується потовиділення. Разом з потом на поверхню шкіри виходять і токсини. Оскільки парафін не дає волозі випаруватись, вода, основна складова поту вбирається назад в шкіру. Токсичні ж продукти обміну зворотному всмоктуванню не підлягають через великий розмір молекул. Водночас відбуваються такі процеси як пом’якшення верхнього рогового шару шкіри, збільшується міжклітинний простір, та посилення засвоєння корисних речовин з косметичного засобу, нанесеного під аплікацію.

9. Вибір та характеристика необхідних інструментів та матеріалів.

При проведенні парафінотерапії використовується косметичний парафін, який володіє хорошими властивостями провідності і утримання тепла, має низьку температуру плавлення, завдяки чому відсутній ризик виникнення опіків шкіри. Розроблено різні види парафіну: з рослинними оліями, з вітамінами, а також парафін без добавок.

Існують спеціальні косметичні засоби для посилення ефекту парафінотерапії: це пілінги, гелі, захисні і зволожуючі креми, тоніки для парафінотерапії. При парафінотерапії застосовуються спеціальні очисники від парафіну, обгортають плівки, парафінові пакети, термоварежкі, кисті для нанесення парафіну.

Місце для проведення парафінових процедур обладнується спеціальним візком з підставкою, на яку встановлюється ванночка-нагрівач для парафіну.. Нагрівач парафіну – термостатичні контрольований прилад, який підтримує температуру 50-58°С протягом усього робочого дня. Час плавлення парафіну становить від 1 до 3-х год. (в залежності від обсягу і внутрішнього покриття нагрівача).

Нагрівачі розрізняються за обсягом, розміром, формою, панелі управління і внутрішнього покриття нагрівача.

Нагрівачі на 400 гр використовуються для розігріву парафіну в банку або спеціальної ємності і застосовуються для розігріву «лицьового» парафіну.

Ванночки нагрівачі обʼємом на 1,35 і 3 кг парафіну використовуються для парафінотерапії рук, ніг.

10. Технологічний процес виконання парафінотерапії.

Техніка парафінотерапії включає в себе кілька етапів: безпосередню підготовку до процедури, саму процедуру парафінотерапії та постпроцедурний період.

Етап підготовки до парафінотерапії складається з наступних обовʼязкових кроків:

1. Зняти всі прикраси (кільця, браслети і т.п.). Обробити шкіру дезінфікуючим засобом. При виконанні процедури після манікюру або педикюру ії починають по закінченню роботи з кутикулою і перед масажем.

2. Очистити  шкіру за допомогою скрабу легкими масажними рухами.

3. На чисті сухі руки необхідно нанести спеціальний косметичний засіб.

Залежно від проблем шкіри рук (сухість, лущення, і т.п.)треба підібрати крем, який повинен виконувати функції: релаксуючу, лімфодренажний, антивікову, живильну або зволожуючу. У деяких випадках крем можна замінити спеціальним термолосьоном на основі колагену.

Наступним етапом є нанесення парафіну. У косметології застосовують різні методики парафінолікування.

Нашарування. Розплавлений парафін температури 55-65°С наносять на відповідну поверхню шкіри плоскою малярської пензлем шаром 1-2 см. Потім ділянку тіла, що піддається впливу парафіном, покривають компресним клейонкою і укутують ковдрою або спеціальним утеплювачем.

Парафінова ванна. Кисть або стопу спочатку обмазують парафіном температури 50-55°С, а потім занурюють у ємність, наповнену розплавленим парафіном температури 60-65°С. Для посилення ефекту використовуються термоварежкі і термосапогі.

Аплікаційна методика. Після нанесення на шкіру за першим способом 1-2 шарів парафіну (до товщини 0,5 см) накладають марлеву серветку, складену в 8-10 шарів, змочену в парафіні температури 65-70°С і злегка віджату; серветку покривають клейонкою і потім ковдрою або утеплювачем.

Розпилення. Парафін наносять на поверхню за допомогою пульверизатора або використовують аплікації парафіну через прозору пластикову фольгу. Для лікування ран, опіків і виразок, а також впливу на слизові оболонки використовують суміш парафіну (75%) і риб'ʼячого жиру або бавовняного масла (25%).

В салонах краси використовують метод занурення у ванночку-нагрівач – парафіноплав Безпосередньо сама процедура парафінотерапії складається з наступних кроків:

1. З регулярністю в 10 секунд від трьох до пʼяти разів повільно занурити ноги в парафінову ванночку і вийняти їх з неї, надаючи парафіну затвердіти і дати корочку.

2. Дочекатися, коли шар парафіну на поверхні шкіри охолоне трохи, після чого надіти пакети з поліетилену на ноги. На парафінові пакети надіти теплі, не сильно просторі шкарпетки і протримати їх в такому стані від 15 до 25 хв..

3. Зняти шкарпетки та поліетиленові пакети і видалити весь застиглий парафін у напрямку до пальців.

Заключний етап процедури: покрити поверхню шкіри зволожуючим кремом і зробити масаж ніг. Масаж посилить рух міжклітинної рідини, корисні компоненти крему прекрасно засвоються, оскільки роговий шар зволожений і пори шкіри відкриті.

Шкіра ніг страждає від перепадів температур, впливу хімічних компонентів і, як наслідок – сухість шкіри, лущення, почервоніння, тріщинки. Парафінові ванночки дозволяють ефективно позбутись від усіх вище перерахованих негараздів шкіри. Одночасно з парафінотерапією відбувається укріплення структури нігтів. Тривалість ефекту від даної процедури залежить від Вас, чим більше уваги приділено збереженню шкіри її очищенню, живленню, зволоженню, тим довше шкіра буде вам вдячна і радувати хорошим виглядом.

Отже, парафінотерапія – спеціалізована, надзвичайно ефективна послуга. З її допомогою можна вмить добитися ефекту «оксамитової шкіри», особливо у весняний час, коли втомлена шкіра потребує відновлення і відходу після довгої зими. Сприятлива дія парафінотерапії стає очевидною вже після першого сеансу. Під впливом теплого парафіну зміцнюються тканини і зв’язки, зменшується сухість шкіри, стимулюється кровообіг. Ця процедура також сприятливо діє на суху кутикулу і потріскану, чутливу шкіру рук, повертаючи їй гладкість, м’якість і надаючи доглянутому вигляду. Активні речовини, заздалегідь нанесеного крему, завдяки дії тепла, глибокого проникають в шкіру і на певний час «запечатуються» парафіновою плівкою. В процесі рівномірного охолодження парафіну, пори шкіри поступово закриваються, а активні речовини крему залишаються в глибоких шкірних шарах.

Ефект: парафінотерапія сприяє нормалізації ліпідного обміну в епідермісі, знімає сухість, подразнення шкіри, набряки, забезпечує здоровий колір шкіри.

Від доглянутості і краси нігтів та шкіри залежить цілісність усього іміджу і стилю людини. Кожна сучасна людина повинна приділяти увагу своїм нігтям, вони необов’язково можуть бути довгими, але бажано, щоб нігті мали однакову форму і довжину, були чистими і акуратними.