Виховний потенціал дитячої творчості

Тема: Виховний потенціал дитячої творчості

Мета: дати визначення понять «творчість», «словесна творчість»; ознайомити студентів із психолого-педагогічними умовами розвитку дитячої словесної творчості; розкрити ідеї В.О.Сухомлинського щодо організації дитячої словесної творчості; запропонувати систему прийомів організації дитячої словесної творчості; розвивати мислення, образну уяву, фантазію; виховувати естетико-екологічний світогляд.

План

1. Творчість, словесна творчість: дефінітивний аналіз понять
2. Психофізіологічні умови розвитку словесної творчості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
3. В.О.Сухомлинський – основоположник теорії розвитку дитячої словесної творчості
4. Система прийомів організації дитячої словесної творчості
   1.        Прийоми складання казок за методикою Джанні Родарі
   2.        Прийоми активізації словотворчості дітей за методикою Г.С.Тарасенко та О.Л. Прушківською
   3.        Розвиток мовленнєвої творчості дітей за методикою Н.С. Вітковської
   4.        Активізація словотворчої діяльності дітей у процесі ігрової діяльності (досвід С.Г. Заброцької).
5. Педагогічні умови розвитку словесної творчості

 

 

Зміст лекції

Вступ. Однією із провідних ідей сучасного виховання є його гуманістична спрямованість, яка реалізується шляхом підвищення духовної культури особистості дитини, розширення її ціннісних світоглядних орієнтирів, формування сприймання світу за законами краси. Тоді постає питання, як зробити так, щоб даний процес протікав у найбільш сприятливих природніх умовах для дитини, не пригнічував її внутрішню душевну організацію, а сприяв розкриттю і збагаченню її сутнісних сил.

• Як ви гадаєте, чи можна це зробити лише завдяки здійсненню цілеспрямованого виховного впливу на дитину, не беручи до уваги необхідність налагодження зворотнього зв'язку? Як можна це зробити?

Одним із таких шляхів є залучення дитини до активної творчої діяльності. Творчість є засобом вираження особистісних переживань дитини, її емоцій, почуттів, думок, переживань. Тому сьогодні ми поговоримо з вами про виховний потенціал дитячої творчості.

1. Творчість, словесна творчість: дефінітивний аналіз понять

Елементи творчої діяльності, становлення її механізмів відбувається в дошкільному віці (Ветлугіна Н.О.,Виготський Л.С., Запророжець О.В., Ельконін Д.Б., Сухомлинський В.О., Ушакова О.С.). 

Давайте спершу дамо дефінітивний аналіз поняття творчість. Визначимо, що являє собою поняття творчість. Більшість психолого-педагогічних словників визначають її як:

Творчість – продуктивна діяльність дитини, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення.

В.О. Сухомлинський зазначав, що «творчість – глибоко своєрідна сфера дитячого духовного життя, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини» [6]. Він зазначав, що творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому особистість дитини зливається із своїм духовним надбанням.

Значущість проблеми розвитку дитячої творчості, розкриття і максимальної реалізації творчих здібностей кожної особистості підкреслюється у державних документах: «Національній доктрині розвитку освіти в Україні», законах «Про освіту», «Про мову»  тощо.

В розвитку дитячої творчості важливе місце посідають мовленнєві творчі здібності. Адже мовлення акумулює (зосереджує в собі) творчу енергію дитини, це стимул, засіб і показник її психічного і духовного розквіту. Тому залучення дитини до словесної творчості набуває великого значення для підростаючої особистості. Словесна творча діяльність дає педагогу можливість простежити за плином думок і почуттів вихованців, розвитком їх здібностей, схильностей. Перед вами, як на долоні буде знаходитись весь внутрішній світ переживань дитини. Ви зможете заглянути в потаємні куточки її душі.

Сьогодні багато науковців та практиків послідовно обстоюють виховну роль словесної творчості дітей (А.М.Богуш, Н.С.Вітковська, Н.Й.Волошина, Н.В.Гавриш, С.І.Жупанин, Г.Н.Кудіна, О.О.Мелік-Пашаєв, Н.Є.Миропольська, З.М.Новлянська, О.Я.Савченко, Г.С.Тарасенко, А.Б.Щербо та ін.)

Наприклад, Наталя Василівна Гавриш (займається питаннями лінгводидактики) визначає словесну творчість як – «діяльність, що виникає під впливом художнього слова і сприймання довкілля, і пов’язана із самостійним складанням дітьми оповідань (зв’язних текстів): казки, розповіді, вірша, висловлювання» [3].

Ви бачите, що форм реалізації словесної творчості є багато, це створює умови для самовираження дитини.

Суттєвою ознакою самовираження є індивідуальна творча свобода особистості, яка є інтегральним утворенням та  поєднує в собі такі компоненти:

•  властивості емоційно-почуттєвої, вольової, духовної сфер особистості (Р.М.Чумічева)
•  базис особистої культури
• суб’єктивні властивості, що визначають міру її свободи, гуманності, життєтворчості (Є.В.Бондаревська)
•  виникнення усвідомленої картини світу (Л.С.Виготський)
•  відсторонення від власного «я» та його злиття зі світом цінностей (Ю.Г.Волков)

2. Психофізіологічні умови розвитку словесної творчості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

• З психолого-фізіологічної точки зору в чому виражається схильність дітей до творчої, і тому числі словесно-творчої  діяльності?
• Давайте почнемо з мислення. Які типи мислення ви знаєте? Який тип мислення притаманний дітям дошкільного віку? (Розвивається наочно-дійове мислення. Виникають його нові форми. Мислення стає образно-мовним, (таким що спирається на образи уявлення і здійснюється за допомогою слів).
• Який тип мислення домінує – правопівкульний (художній) чи лівопівкульний (мислительний)?

Для осіб художнього типу характерним є певне переважання конкретно-образного мислення над абстрактним. Люди цього типу в процесі розумової діяльності широко користуються чуттєвими образами навколишнього світу. Вони сприймають дійсність у цілому, не подрібнюючи її на частини, тобто для них переважаючою е синтетична (інтегративна) діяльність мозку.

Люди мислительного типу характеризуються переважанням абстрактно-логічного мислення. Вони мають виражену здатність до абстрагування від дійсності, що ґрунтується на намаганні аналізувати, подрібнювати інформацію на частини, а потім об'єднувати в цілісну систему.

• Для того, щоб перевірити, яка з півкуль головного мозку домінує у вас, потрібно скласти долоні рук у "замок". Якщо зверху буде великий палець лівої руки - домінує права півкуля, і навпаки.

Домінування правопівкульного типу мислення підсилює емоційно-образне сприйняття світу, спонукає дитину до естетичних оцінок навколишнього, що виражається в першу чергу за допомогою образного слова.

3. В.О.Сухомлинський – основоположник теорії розвитку дитячої словесної творчості

Проблема розвитку дитячої словесно творчості посідала особливе місце в науково-практичній діяльності В.О.Сухомлинського.

Концептуальні ідеї В.О.Сухомлинського щодо розвитку словесної творчості:

• Час - два-три останні дошкільні роки та перші два-три роки шкільного навчання
• центр системи навчання дітей словесної творчості - збагачення чуттєвого досвіду дитини на лоні природи – уроки «мислення» або «подорожі до джерел живого слова та думки» (адже чим глибші емоції і почуття, тим яскравіші образи виникають в дитячій уяві, тим гострішою стає потреба відтворити власні враження у словесних образах)
• Чудодійні ключі розвитку словотворчості:

•   Казка (Вчений вказував, що «казка – це лише перша пелюстка в квітці дитячої творчості»,  «свіжий вітер, що роздуває вогнище дитячої думки і слова»).
•   твори (Друга пелюстка – «твори про те, що дитина бачить навколо себе, що її хвилює, чим вона захоплюється, про що мріє»).
•   малювання
•   слухання музики природи та музичних творів
•   краса навколишнього світу [6].

За висловами В.О.Сухомлинського, «Краса – мати доброти і сердечності», «краса – джерело морального багатства». А краса завжди облагороджує людину, є могутнім джерелом моральної чистоти, духовного багатства, виховує сердечність, доброту, утверджує прекрасне в собі. Тому найпродуктивніший шлях розвитку творчих здібностей дітей через спілкування з природою — це цілеспрямоване заглиблення, вдивляння в неї і виділення окремих значущих деталей і властивостей та емоційно – образне їх позначення мовними засобами.

Аналізуючи науково-педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського, можна сформулювати своєрідну формулу роботи над розвитком у дітей словесної творчості, що, на нашу думку, полягає у  перетворенні накопиченого інформаційно-чуттєвого досвіду дитини на лоні природи у творчо-словесний образ (вірш, твір, казку, загадку, пісню та ін.)

Сухомлинський писав, «створюючи словесний образ, дитина «не просто вправляється у словесній творчості, вона виявляє свій інтелектуальний світ, утверджує свою гідність», тобто самовиражається.

У визначенні Гавриш основою для словесної творчості було не тільки сприймання природи, а й художнього слова.

- У чому полягає значення слова, літератури для розвитку дитячої словотворчості? (спонукає учнів до оцінної діяльності. (М.М.Бахтін, «Естетика словесної творчості»); могутній вихователь, важливий засіб пізнання та розвитку творчого потенціалу дитини; літературні образи є незамінним художнім матеріалом, з якого за допомогою творчого інтерпретування виростають дитячі фантазії – основа креативного мислення; сприяє розвитку емоційно-чуттєвої сфери дитини (Н.Є.Миропольська)

К.Д. Ушинський писав «на кожен твір ми повинні дивитися, як на вікно, через яке ми можемо показати дітям світ, той чи інший бік життя» [6]. Художня література допомагає накопиченню соціально-морального досвіду дитини. Таким чином вона вирішує не тільки освітні завдання, а й виховні завдання розвитку особистості .

Словотворча робота є плідною основою для реалізації різних напрямків виховання. Зокрема, естетичного, екологічного, морального, патріотичного. Це залежить від мети, яку ви ставите перед собою, від тематики словотворчої діяльності.

 

 

4.     Система прийомів організації дитячої словесної творчості
   1.        Прийоми складання казок за методикою Джанні Родарі

Цікаві прийоми складання казок описує у книзі «Граматика фантазії» Джанні Родарі.

• «фантастичного продовження». Учитель називає будь-яку реальну подію. Наприклад: пішов дощ. Учням потрібно придумати казкові, незвичні наслідки. Наприклад: Пішов дощ, але на землі замість трави на землі виросли нові дощики-краплинки. А що було потім? (Включити музику).
• «Салат із казок» (поєднання в одній казці героїв з різних казок та придумування їх спільних історій). 
• «Казки навиворіт» (характери героїв відомої казки змінюються на протилежні. Треба придумати, як зміниться сюжет казки).
• «Перебріхування казок» (зміна сюжету казки).
• «Додавання у казку чарівних предметів».
• «Казка – перетворення» (на комара, муху, джмеля, лева, мишу, карлика, диких лебедів).
•    «біном фантазії» - складання казок на основі зіставлення несумісних, на перший погляд об’єктів [4].

Це може бути протиставлення об’єкта (явища) природи і витвору урбанізованого середовища, емоційно-образна дистанція між якими є очевидною (Г.С.Тарасенко). Теми казок можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, «Листопад – комп’ютер», «Троянда – слон», «Книжка - голуб», «Цирк кленових листочків» та ін. Таким чином руйнується стереотипність дитячої фантазії, розвивається уява, образне мислення [9].

 

 

 

 

 

1.        Прийоми активізації словотворчості дітей за методикою Г.С.Тарасенко та О.Л. Прушківською

Виховати справжню людину поза природою неможливо. Гуманістично спрямована особистість народжується лише від гармонії з довкіллям.

• «знайди образ»

 

завдання:  «вгадай колір слова»

Ніч – чорна, фіолетова, блискуча, діамантово-синя

Зима – біла, молочна, срібляста.

 

 Завдання: «відшукай цікаві слова»

Гострі – ялинка, бурулька, кропива, носоріг

Круглі – сонце, місяць, яблуко, апельсин, медуза

 

Завдання: «добери гарне слово»

Сонце – ласкаве, гарячий апельсин, начищена  монета, золота куля

Ліс – зелений богатир, мудрий, добрий, стрункий

 

 Завдання: «на що це схоже?»

Веселка – місточок, рушничок, дівчина набирає воду

Іній на гілці – білі ниточки, замерзлі слізки, срібні голки

Такі прийоми сприяють активізації емоційно-образного осмислення учнями чуттєвих вражень. Така робота допомагає розвивати дитячу уяву, постійно наближує до оперування метафорою. Саме метафоризація ставить дитину в художню позицію щодо природи, адже метафора є результатом цілісного, нерозчленованого сприймання навколишнього. Вона ніби оголює естетичну суть об’єкта, змінює ракурс його оцінювання під кутом виразності.

• «згадай своє перше почуття» (подання ключового слова, аналіз раніше пережитих почуттів через написання творів-спогадів: «Коли я вперше побачив сніг», «Як мене здивували весняні квіти»)
• «вияви співчуття»

завдання:  «добери (придумай) ласкаві слова» (сприяють розвитку емпатії)

Зайчик – вухастик, вуханчик, білявчик

Дощик – плакусик, краплистик, срібляник

 

Задвання: «пожалій за що не-будь»

Земля – топчуть ногами, орють тракторами, з неї зривають траву, замерзає від морозу, захлинається водою

Пташка – мерзне від холоду, тремтить від страху, голодує взимку, боїться кота, люди ловлять і саджають у клітку

 

• «стань на його місце» (ототожнення себе з довкіллям)

 

Завдання: створення монологів природи («уяви, що природа просить захисту», «уяви свою розмову з природою»).

 

• «стань поетом»

 

завдання: «Добери риму»

Квіточки – діточки, стрілочки, зірочки

Гай – край, рай, розмай

Такі словотворчі прийоми оновлюють дитячі позиції щодо природи, роблять їх чуйнішими, людянішими, справедливішими. Така словотворча робота осердечує ставлення до навколишнього світу [8, 9].

 

3.        Розвиток мовленнєвої творчості дітей

за методикою  Н.С. Вітковської

 

Погляди В.О.Сухомлинського щодо вирішальної ролі природи та образу слова у процесі розвитку мовленнєвої творчості молодших школярів підтримує заслужена вчителька України під керівництвом якої працюють вчителі Вінницької приватної школи «АІСТ» Н.С.Вітковська. Цікавими є такі авторські прийоми роботи [1]:

• нестандартне формулювання теми твору чи розповіді (наприклад, в формі запитання: Чи прийшла весна до нашого міста?), що змушує дітей шукати конкретні аргументи;
• спостереження за об’єктом природи очима художника чи композитора, що сприяє підвищенню інтересу учнів, розширює уяву та фантазію дітей, сприяє пошуку оригінальних словесних образів;

Снігопад

Композитор: Мені подобається музика снігопаду, під яким засинає природа.

Художник: Снігопад – це блакитні й ніжно-голубі барви. Чудова картина!

 

• зіставлення твору який вивчається з його перекладом на мову іншого виду мистецтва.

Е.Звєрков «Золота осінь» – П.Чайковський «Осіння пісня» з фортепіанного циклу «Пори року», І.Бунін «Листопад»; І.Шишкін «Зима» – уривок з оповідань М.Пришвіна «Мереживні арки», Ю.Щуровського «Зима».

• словесне малювання картин, під час якого проводиться ретельна робота над слова-діями, словами-ознаками, фіксація уваги дітей на лаконічності та точності опису;

Доцільно поєднувати із прийомом входження.

Наприклад, обираємо картину Гантман .Мойсея «Літо».  Починаючи роботу, учитель каже учням: «Перед вами картина  із зображенням літнього лугу. Тут є річка, поле, дерева, квіти і трави. Хотіли б ви опинитися серед запашного лугу? Уявіть собі, що ви там. І про все, що ви бачите, чуєте і відчуваєте, розкажіть».

Бесіда проводиться за таким планом: – Що бачать ваші оченята? – Прислухайтесь уважно, що чують ваші вушка? – Вдихніть глибоко на повні груди. Що відчуває ваш носик? – А річка пахне? Чим? Нахиліться і понюхайте, тільки обережно не впадіть у воду. – Що можна спробувати на смак? – Доторкніться ручками до усього, що вас оточує. Погладьте квіти, обніміть дерево та ін. Що відчувають ваші ручки? – Що ви можете відчути щічкою? – Що ви можете відчути ніжками і що повинні для цього зробити? – Тепер повертаємось назад до класу.

 

4.        Активізація словотворчої діяльності дітей у процесі ігрової діяльності (досвід С.Г. Заброцької).

 

• Яка провідна діяльність дітей дошкільного віку?

Активізація словотворчої діяльності дітей безперечно здійснюється в процесі ігрової діяльності. Піднесена невимушена атмосфера гри спонукає учнів до фантазування, активної участі у словотворчому процесі. Так, вчитель початкових класів Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2008»  С.Г.Заброцька рекомендує на уроках читання, під час позакласної роботи (проведення екскурсій, уроків милування природою) використовувати ігрові завдання, в основі яких лежить використання прийому емпатії. Наприклад:

1. Гра «Якби я був ...».

Учням пропонується закінчити речення, яке починається зі слів «Якби я був ...». Наприклад, «Якби я була ялинкою, то ...».

2. Гра «Фантастичні гіпотези».

Ця гра виражена у формі запитання: «Що було б, якби ...?». Учитель пропонує дітям поміркувати і висловити свої припущення: «А що було б, коли б зникли всі дерева на Землі?», «А що було б, коли б хижі тварини стали вегетаріанцями?» тощо.

4. Гра «Перевтілення».

Дитині пропонується перевтілитися в інший образ і описати у 3-4-х реченнях: яблуню від імені гусені, яка сидить на листочку; яблука, яке лежить під деревом; дуб від імені жолудя, який єдиний залишився на дереві та ін. Усі учасники обговорюють недоліки, які були в описах, визначають який із них був найкращим.

5. Гра «Добре-погано».

Знайти щось хороше в негативних подіях. Наприклад: «Раптом у небі загримів грім...», «З дерев поопадали всі листочки» та ін. [5].

Найбільш складним та вишуканим видом словотворчості є віршування.

Одним з ефективних прийомів розвитку мовлення старшого дошкільника, який дозволяє швидко побачити результат, є робота над створенням неримованого вірша – синквейна. Синквейн із французької мови перекладається як "п’ять рядків", п’ятирядкова строфа вірша. Значення цього методичного прийому в тому, що він вимагає від дитини в стислих виразах резюмувати інформацію, що дозволяє рефлексувати з будь-якого приводу. Робота зі складання синквейнів – джерело невичерпної творчості для дітей і для дорослих.

Правила складання синквейна:

• перший рядок – одне слово, зазвичай іменник, що відображає головну ідею. Це і є тема синквейна (вона має бути емоційною);
• другий рядок – два–три слова, прикметники, що описують тему синквейна;
• третій рядок – два–три слова, дієслова, що описують дії в межах теми;
• четвертий рядок – фраза з декількох слів, що показує загальноприйняте ставлення до теми.
  Це може бути крилатий вираз, цитата або складена дитиною фраза в контексті теми;
• п’ятий рядок – це слово-резюме, або слово, яке дає нову інтерпретацію теми або дозволяє дитині висловити до неї своє особисте ставлення.

Робота може проводитись у декількох напрямах, а саме: вихователь – дитина; вихователь – батьки – дитина; вихователь – викладач образотворчої діяльності – дитина; вихователь – вихователь – дитина.

Приклади синквейнів:

1. Осінь.
2. Дощова, золота, тепла.
3. Шумить, дощить, задуває.
4. Восени й горобець багатий.
5.          Я люблю ранню осінь.

Створення віршів – поетичних картин природи, які мають нетрадиційну форму японського вірша хоку. Він складається з трьох неримованих рядків, у яких описується певний об’єкт природи (краплина роси, вечірня зірка, лісове озеро та ін.). Ось приклади віршів хоку, які створюють діти у ході колективної творчої роботи.

Краплина роси.                             Перший пролісок

Скільки ж веселок                         Підвів голівку до сонця і посміхнувся

В тобі різнобарвних.                     Весна прийшла!

 

 

 

 

 

 

 

5. Педагогічні умови розвитку словесної творчості

 

Ефективність організації словотворчості молодших школярів на теми природи залежить від низки умов, яких повинен дотримуватись педагог [8, 9]

-  організація безпосереднього спілкування учнів з природою на основі належної коректури сенсорного сприймання;

- залучення учнів до милування природою; створення невимушеної дружньої атмосфери словотворчої діяльності;

- використання різноманітних прийомів активізації словотворчої роботи;

- врахування індивідуальних та вікових особливостей дітей щодо рівня володіння мовою та словотворчих здібностей;

- екологічна спрямованість гармонізації стосунків з природою; самовдосконалення творчої особистості педагога.

Врахування вчителями визначених нами умов дасть змогу покращати організацію процесу словотворчості та сформувати творчу особистість дитини.

Висновок. У словесній творчості, як і в інших видах дитячої творчості, взаємодіють два моменти – відчуття і зображення. Перше допомагає дитині проникнути у світ прекрасного, відчути його кожною клітинкою своєї душі, пропустити через власний досвід. Друге – за допомогою технічних навичок висловити пережите, втілити в зовнішні форми існування глибокі внутрішні почуття, зробити їх доступними для інших. Як стверджують великі майстри, якщо в навчанні превалює друге – виходять ремісники, якщо перше – поети [13]. Тому не забувайте, що в першу чергу у процесі навчання дітей словесній творчості педагог повинен забезпечити якісний чуттєвий рівень сприймання зовнішнього світу.

Організовуючу словотворчу діяльність дитини орієнтуйте на те позитивне, що є в кожній дитині, створюйте умови, щоб кожна дитина «пережила радість успіху»; «піднялася на свою маленьку вершину, досягла визначних (для свого віку) успіхів.

 

 

Основна література:

1. Витковская Н.С., Щербо А.Б., Джола Д.Н. Формирование эстетической культуры младшего школьника: Из опыта работы. – К.: Рад. школа, 1985. – 134 с.
2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – СПб.: СОЮЗ, 1997. – 96 с.
3. Гавриш Н.В. Розвиток мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Н.В. Гавриш; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2002. – 32 с.
4. Джанни Родари. Грамматика фантазии. – М.: «Прогресс», 1978. – 142 с.
5. Перлини всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2008» / упоряд.: В.А.Дорошенко, Є.І. Науменко. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2008. – 352 с.
6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: У 5-т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т.3. – С. 7-282.
7. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. – 1968. – № 12. – С. 1-10.
8. Тарасенко Г.С. Паросток: Методика гуманістичного виховання дітей засобами природи: Посібник для вчителя. – Вінниця: Логос, 2000. – 192 с. 
9. Тарасенко Г., Прушківська О. Любов помножити на творчість // Початкова школа. – 1999. – № 9. – С. 18-21.

 

Додаткова література: 

 

1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества: Сб. изб. тр. – М.: Исскуство, 1986. – 444 с.
2. Джола Д.М., Щерба А.Б. Теорія і методика естетичного виховання школярів: Навч. метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 392с.
3. Коваль Л.Г., Миропольстка Н.Є. Уроки краси // Початкова школа. – 1980. – № 12. – С. 40-45.
4. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. – М.: Просвещение, 1977. – 224 c. 
5. Миропольська Н.Є. Мистецтво слова в структурі художньої культури учня: теорія і практика. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 204 с.
6. Ушинский К.Д. Людина як предмет виховання // Твори в шести томах.  – К.: «Радянська школа», 1954. – Т.2. – 559 с.