Виховний театралізований захід «Будь природі другом!»

                               Виховний  захід    «Будь  природі другом!»

Мета. формувати в учнів естетичну та екологічну культуру, ціннісне ставлення до природи; розвивати творчі здібності, акторську майстерність, самостійність; виховувати любов до рідного краю, шанобливе ставлення до оточуючого середовища.

Обладнання: карнавальні костюми зазначених нижче дійових осіб, декорації до теми, стінгазети на тему «Будь природі другом», аудіозапис звуків природи та пісні на вибір муз. керівника.

Дійові особи:  Природа, Фауна, Флора, Браконьєр, дві Мишки, дві Сороки,дві  Жабки, Їжачок, Лисичка, Вовк, Ведмідь, Рись, люди – п’ятеро осіб, Волошка 1, Волошка 2, Ромашка,                         Мак, Метелик, Петрик, Бешкетун, Мухомор, Боровик, Печериця, Лисичка1, Лисичка2, Опеньок 1, Опеньок 2.

Місце дії: ліс, галявина, на галявині дерева, кущі, квітнуть квіти, серед дерев – хатинка.

Вчитель

Доброго дня всім присутнім у цій залі.

Чи цікаво вам дізнатись,

 Що сьогодні може статись?

 Ну то всядьтеся зручніше,

 Та слухайте уважніше!

     Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає в нас природа. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів пташок, запах квітів – усе це дороге серцю і ні з чим його не можливо зрівняти, забути. Рідний край – наш дім, вишенька біля хати, хрущі над вишнями, вулиця, по якій ми ходимо, річечка, біля якої відпочиваємо, у якій так любимо плескатися.

    Сьогодні ми поговоримо про нас – людей, які нищать природу: зривають квіти, руйнують пташині гнізда, ламають дерева, забруднюють водойми, повітря, щоб тільки задовольнити свої забаганки, збагатитися. Наймудріша на землі – природа. Люди, які живуть в гармонії з нею – найщасливіші. Заглянемо в куточок природи рідного дому.

                                          Пісня про рідний край

 Флора.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніший завжди поміж них

Ті, що квітнуть у Рідному Краю.

Фауна.

Є багато пташок голосних,

Любі – милі нам співи пташині.

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у Рідній Країні.

На сцену виходить дівчинка (матінка – природа)

Природа.

Усе моє, все зветься Україна

Буває часом, сліпну від краси

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна,

Така краса висока  і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Жила спокійно я у своїм царстві,

Усе навколо так цвіло, манило.

Раділа сонцю, щебетанню птахів,

І кожен день давав все нові сили.

Була веселою я у житті своєму.

І з кожним днем добрішою ставала

Я щедро дарувала всім дарунки,

Всю свою душу людям віддавала.

І хтось порушив мирне існування

Заметушились птахи, звірі, квіти:

Чи доживемо ми ще до світання?

Живуть вони, але життя згасає

Благаю люди, нас ви захистіть.

Бо ми всі гинем, чуєте, ми гинем!

Чому? За що? Хоч ви мені скажіть.

(Звучить пісня на мелодію “Если с другом вышел в путь”.)

 (Виходять на сцену «Флора» і «Фауна») 

Флора:

Були у матері-природи

Дві донечки такої вроди:

Хто їх побачить хоч на мить, -

Не міг забути й розлюбити.

Голубооку звали Флора

У неї очі, наче зорі;

Завжди замріяна, тендітна,

Ласкава, ніжна та привітна.

Фауна:

А Фауна – швидка як вітер,

Могла за птахами летіти,

І за оленями стрибати

Та з білочками пустувати,

Обидві світ живий любили,

Відтак його боготворили,

Тож вирішила мудра мати

В придане їм дарунки дати.

Мрійливій Флорі – світ рослинний,

А жвавій Фауні – тваринний,

Щоб берегли і доглядали,

Від всього злого захищали.

- Діти, а зараз ми покажемо вам сценку «Як Дениско відпочивав»

За книжками не сидиться хлопчику малому.

На прогулянку біжить до парку біля дому.

І рогатку прихопив велику з собою.

За птахом бігає, стріляє по ньому.

Ось горобець, шпак, дятел і синиця.

- Ось де влучність моя пригодиться.

Набігалось, наганялось,

під дубом крилатим бідне задрімало.

Злетілись птахи на пташину раду,

Стали думати, гадати, шукати розраду.

Довго гомоніли та придумали кару:

- Налякати його треба,

Щоб покликав маму.

Заліз лелека до дупла

та як дзьобне в лоба.

Покотились сльози як горох

у хлопця малого.

Став він плакати й кричати

та на поміч рідну маму звати.

- Мамо! Рятуйте!

Відтоді рогатки не бере до рук,

Рідній природі став він вірний друг.

(Інсценізація вірша А. Терилюн «Ялинка»)

У лісі на галяві

Ялиночка стояла

Всіх вабила до себе,

Всім око милувала.

Прийшли у ліс хлоп`ята,

Ялиночку хвалили,

Коли прощались з нею,

По гілці відломили.

А потім милувались

Ялинкою дівчатка

І теж по добрій гілці

Взяли собі на згадку.

Прибіг сіренький зайчик,

Від жалю ледь не плаче:

- Була така красуня,

Тепер лише деркачик.

Вірш «Літній ранок»

Літній ранок. Червнева пора

Вже достигли солодкі суниці,

Тож заповнила ліс дітвора

І дорослі прийшли, як годиться

Тільки чути: «Егей!» та «Ау!»

О, природо, ховай свої чари:

Топчуть папороть, квіти, траву -

Тільки б швидше наповнити тару.

Ніби мамонтів стадо пройшло,

Або кінна ворожа навала –

Все, що квітло, буяло, росло,

Полягло, почорніло, пов`яло.

Недопиті й порожні пляшки,

Тут і там із яєць шкарлупи,

Скрізь паперу брудного шматки,

Ще й консервні бляшанки на купі.

Та мовчить зачудований ліс,

Лиш засмучено, тихо зітхає,

Без докірливих слів та без сліз

Своїм виглядом він промовляє:

Якщо хочеш сюди ще прийти,

Щоб суниць чи грибів назбирати,

То навчися мене берегти

І красу мою вмій шанувати.

                                       (На сцену виходять Флора і Фауна)

Флора:  Якось я стала помічати, що у моїх володіннях стало менше рослин.

Фауна:  А я теж помітила, що стали зникати тварини?

Флора: Діти, чому стає менше рослин?

Фауна:  Діти, чому менше тварин?

Флора:  Що потрібно робити?

Фауна: Бережіть комашок, діти:

             Всі вони повинні жити,

            Як не стане в нас комах,

            То загине кожен птах.

Флора: Як підемо на лужок,

              Не побачимо квіток.

              Йтиму садом, полем, а чи лугом,

              Буду я природі вірним другом.

Фауна: Метелика ловити я не хочу

             Він квітка неба, хай живе собі!

             Хай крильцями барвистими тріпоче,

             Щоб радісно було мені й тобі

Флора: І квітку лісову не стану рвати,

              Її додому я не понесу,

              Бо вдома їй джмеля не погойдати,

              І не попити ранками росу.

Фауна: Зупинімося – останній є шанс,

              Оглянімося – благаємо вас,

              Все задумано мудро в природі,

              Жити в усьому в мирі і в згоді.

Флора: І не стеблинку, гілку чи травинку

              Я не ображу – це страшенний гріх!

         Бо в кожній з них живе тремка живинка,

              Що світиться довірою до всіх.

Фауна:  А зараз давайте по подорожуємо лісовими стежками.

(Звучить мелодія осіннього лісу. На галявину вбігає Волошка, за нею – інші дійові особи).

Волошка 1:  Добридень, сонечко! Я вже прокинулась!

  Росою прозорою гарнесенько вмилася.

Волошка 2: Добридень!

Ромашка: Добридень! Як чудово в лісі осінньої пори,

                   Сонечко ласкаво підморгує згори.

Волошка 1: Які ми гарні виросли, сестрички!

Волошка 2: Бо щедра земля нас годувала, а сонце ласкаве нас зігрівало.

Ромашка: А вітер?

Волошка 2: А вітер нас ніколи не ламав!

Волошка 1: Тільки ввечері пізно, як лягаємо спати, вітерець забігав нас   колисати.

(Звучить мелодія колискової. Квіти колишуться і засинають. Вбігає Метелик).

Метелик: Добридень сонце, трави квіти!

                  Добридень листячку на вітах,

                  Добридень бджілкам і мурашкам!

                  Добридень всім веселим пташкам!

Ромашка: Ти хто такий, яскравий і барвистий?

Метелик: Я – Метелик маленький! Хочу з вами я грати! Пісеньки співати,

                  вірші розповідати! Хочу бути корисним, всім помагати!

Ромашка: Ми раді всі тебе вітати, гайда разом у хованки грати!

(Лунає весела музика, всі бігають, граються. Раптом Волошка помічає щось у траві).

Волошка 1: Друзі, погляньте, що за пагінчик? Він хоче рости, та не дає  камінчик!

Метелик: Давайте разом йому допоможемо, гурточком біді ми зарадити  зможемо!

(Відкочують камінь. Під каменем квітка – Мак).

Волошка 2: Розправляй свої листочки зелененькі,

                     покажи нам личко червоненьке!

                     Хто ти такий – пишний та гожий?

                     На яблучко спіле личеньком схожий!

Мак: Я не яблучко спіленьке, польовий я Мак маленький!

           Вдячний вам за допомогу, надали мені підмогу,

           важкий камінь відкотили, наберусь тепер я сили!

           Хочу разом з вами разом грати, на сонечку танцювати!

(Лунає музика на вибір муз. керівника, виконується танець квітів. Після завершення танцю з‘являється Бешкетун).

Бешкетун: Ти дивись, як веселяться! Зараз буде не до сміху!

                    Я з‘являюсь недаремно! Бо несу з собою лихо!

                    Розжену їх, затопчу, «Геть усі!», - як закричу!

                    Будуть потім вони знати, як сміятись й танцювати!

(Бешкетун регоче, розганяє квіти. На галявині з‘являється Петрик).

Петрик: Досить вже бешкетувати,

                йдем разом гриби збирати!

                Он лісочок, там – горбочки,

                А за ними є грибочки!

                І смачні вони, й корисні,

                Так написано у книжці!

Бешкетун: Будуть зараз вам грибочки:

                    Насипом у козубочки!

                    Є у мене друг у лісі,

                    Щоб гукнути – треба свиснуть!

(Бешкетун свистить, з‘являється Мухомор).

Мухомор: Добий день вам, любі діти! Зможу я вас пригостити!

                   Мухоморчики маленькі – навіть кращі за опеньки!

                   А Бліді Поганки – подруженьки наші!

                   Раді гостювати у кошику вашім!

                   Не баріться, набирайте, їх у кошики складайте!

                   Добре відваріть їх вдома, пригостіть усіх знайомих!

Петрик: Не треба нам мухоморів і поганок блідих!

               Як побачите гриби ці – обминайте швидше їх!

               В нашій школі, в нашім класі учні всі чудово знають,

               що оцих грибів отруйних люди в їжу не вживають!

(Петрик показує малюнки із зображенням мухомора та блідої поганки).

Петрик: Ой, здається мені, десь тут є і їстівні.

               Де ж сховались ці грибочки? Подивлюсь-но за пеньочком!

(Петрик блукає галявиною, з-за пенька з‘являються їстівні гриби).

Боровик: Я — гриб Боровик, маскуватися звик.

                  Мусиш ліс обійти, щоб мене віднайти.

                  А кому знайти удасться, знай, тому всміхнулось щастя.

                  Бо смачнішого нема між грибами усіма.

                  Хто не вміє нас шукати, тим адресу можу дати.

                  Ми і в лісі, й на галяві, корінь білий, верх смаглявий.

Печериця: По-нашому я Печериця, а по-французьки — шампіньйон.

                    Хоч куцонога, блідолиця, але витримую фасон.

                    Засмажте мене в сметані – куди тому Боровику!

                    Мене шукайте на світанні у лісі, в полі чи в садку.
 

Лисичка 1: Ми – Лисички, жовті личка,

                     Ростом зовсім невеличкі.
                     Не червиві, дуже чисті.

                      Не ховаємося в листі.

Лисичка 2: Хто на слід наш натрапляє,

                      Повен кошик назбирає.

                      Ростемо ж не поодинці,

                      Нас шукайте у низинці.

Опеньок 1: Ми – Опеньки, ніжки тоненькі,

                     Шиї мов цівки, круглі голівки.

Опеньок 2: А як більші підростаєм,

                     Парасольки розкриваєм.

(Гриби знакають, виходять Петрик, Метелик, квіти).

Петрик: Із Бешкетуном я не буду дружити!

                Назбираю ось грибочків, буду в мирі жити.

                Їстівні гриби – корисні, їх збирати треба вміти,

                Акуратно ніжку зрізать, шкоди щоб не наробити.

                Для природи бути другом – зовсім це не важко:

                Не зірву я квітку, не стопчу комашку!

                Не зруйную я гніздечка, не зжену із гілки пташку!

                Он вона яка маленька, їй і так живеться важко!

Волошка 1: Он повзе мурашка!

Волошка 2: Ось хлюпоче річка!

Ромашка: Не зривай ромашку!

Метелик: Не топчи травичку!

Мак: В зелені діброва! В китицях калина!

Петрик: Глянь, яка чудова наша Україна!

                Журавлі над лугом

                Линуть рівним клином...

Всі разом: Будь природі другом,

                    Будь природі сином!

Виходить Фауна:   - Тепер давайте пройдемо дальше до галявини з озером.

Сценка «Лебеді і браконьєр»

Браконьєр:

От, не даром, вийшов з дому,

хоч і відчуваю втому.

Думав: де це здобич взяти?

А тут стільки лебедяток!

Зараз стрельну раз чи два,

аж хмеліє голова.

Таке щастя, і так швидко –

тут і лебеді, й лебідки.

(Витягає рушницю і хоче стріляти)

Вибігає дівчина – Фауна і падає перед ним на коліна.

Фауна:

Не вбивайте, не чіпайте,

Я благаю вас, благаю.

З кожним днем моє все царство

Гине й просто вимирає.

Браконьєр:

Звідки ти, красуне мила?

Чому так заголосила? 

Фауна (піднімається з колін):

Я – Фауна, донька Природи,

Тварин і птахів захищаю,

Коли їм весело – сміюся,

А в горі сльози проливаю.

Дарунок цей матуся дала,

Щоб їх усіх я захищала.

Але не зможу захистити,

Коли всі будуть так чинити.

Браконьєр:

То що, тобі цих птахів шкода?

Яка ж тобі від них вигода?

Фауна:

Усі ці мешканці – то діти,

Тож як мені без них радіти?

Коли б у вас дитя забрати

Чи не було б для вас утрати?

Подумайте, бо ви ж – людина,

Де совість й розум воєдині.

І що загубиш у житті,

Ніколи не повернеш, ні!

Браконьєр:

Коли ти так, красуне, просиш,

Не можу я відмовить, ні.

Нехай ростуть ці дивні птахи

І тішать нас всіх на Землі!

Фауна.Повірте, друзі, птахів ми усіх

Повинні захищати і любити.

Без них життя немає на землі,

Скажіть-бо, люди, як без птахів жити?

Звучить мелодія на мотив пісні “Листья жёлтые над городом кружатся” – “Нам без птахів не прожити”.

Флора:

Природа – матінка мені

В дарунок дала світ рослинний,

Який люблю я й бережу

Як найціннішу із святиней.

Радію, коли все гаразд,

Коли усі веселі та щасливі,

Я коли гірко комусь в світі цім,

То пережить усе мені не сила.

Я гірко плачу, як образили рослину,

Вас закликаю: не чиніть біди.

Нехай у царстві Флори сонце сяє

І буйний цвіт квітує назавжди.

Флора: - Фауно, а давай продовжимо мандрівку!

Фауна :  Недалечко,біля міста ,

 Ріс собі казковий ліс.

 Жили у нім зайці ,лисиці,

 Їжаки і навіть лосі.

 У лісі добре всім жилося.

Флора:  

          Було у лісі тім озерце,

 Що тішило і душу ,й серце,

 Водою кришталевою воно

 Тварин всіх напувало.

 А скільки тут завжди

 Людей відпочивало!

Фауна : 

А ось там в  хатинці жив собі лісник,

Звірам він був помічник

Взимку він їх годував

Годівнички майстрував

Флора:  

Був він другом, був він братом

І для звіра і для птаха.

Та нажаль, життя не вічне…

Лісника того не стало,

І хатинка пустувала.

В  лісі цім  одного разу …

Сорока.

Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Чи ви чули про таке?

Чи ви бачили  таке?

Все, що квітло, буяло, росло,

Полягло, почорніло, прив’яло.

І заплакала тихо берізка з жалю,

І затих соловейко в гаю.

Фауна :                 

Якось зранку до хатинки

Мишенята пришкутильгали

Вигляд мали вони кепський

Щось під ніс собі пищали.

 Мишка 1

Народилася я маленькою мишкою,

На пшеничному полі жила,

Тільки раптом неждано-негадано

Біда до нас прийшла

В грунт постійно міндобрива сипали,

Вже нітратами вкрита земля.

І під добривами та пестицидами

Зникла нірка моя.

 Мишка 2:            

Ой, яка хатинка славна!

І нікого в ній нема…

Як чистенько в ній і гарно!

Будем жити тут удвох.

Флора:             

  Мишки в хату перебралися,

Відійшли,полікувалися,

Де – цілющою травичкою,

Де – джерельною водичкою.

Фауна

Стали жити поживати,

В хатці господарювати.

Флора

Через місяць до хатинки

Прямували дві тваринки.

Це були  два жабенятка,

Зацікавила їх хатка

Фауна

Жабенятка були хворі,

Говорили дуже кволо,

Лапки ледь пересували

І до Мишок  промовляли:

Жабка 1:         

Любі мишки, дорогенькі,

Будьте нам, як сестри рідненькі

Пожалійте нас бідолашних,

Жабеняток двох нещасних.

Жабка 2:                 

У ставку ми проживали

Там хатинку свою мали,

Тихо, мирно ми жили,

Коли люди враз прийшли.

Жабка 1:

Хімзавод побудували,

Воду в річці зіпсували,

Забруднили все довкола, -

Стали всі тварини кволі.

( Жабенята співають пісеньку на мелодію пісні « В траве сидел кузнечик» )

Ми плавали у річці,

Стрибали у травичці,

Було нам дуже добре

І весело завжди.

Приспів:        

Співали: «Ква – ква!»

Співали: «Ква – ква!»

Ми весело співали,

Співали: «Ква – ква!»

Співали: «Ква – ква!»

Співали день і ніч.

Нам сонечко світило

Та раптом все змінилось,

Брудною стала річка

І берег став брудним.

          Приспів:   

 Співати: «Ква – ква! 2 рази

Ми весело не можем!

Ми хворі, «Ква – ква!»

Нам страшно, Ква – ква!»

Рятуйте, поможіть!

 Жабка 1:           

Ви нас звідси не женіть

До хатинки нас впустіть.

Жабка 2:          

Друзями ми будем вам

Вік ми цього не забудем.

Мишка 1:           

Ну, заходьте дорогенькі,

Нагодуєм вас смачненьким,

Обігрієм, підлікуєм,

Від біди ми вас врятуєм.

Флора:            

 І в хатині лісовій

Сміх лунає голосний

Жабки пісеньки співають

Любих мишок розважають.

Фауна

Але якось із вікна

Бачить Мишка Їжачка

Йшов він дивною ходою

Ніг не чув вже під собою.

Весь облізлий і худий,

Хоч Їжак ще молодий.

Флора :              

Став сердешний на поріг

І звернувся він до всіх.

Їжачок:

Я прийшов до вас, молю:

Не женіть ви сироту,

Поможіть і порятуйте,

Від хвороби полікуйте,

Я від добрив і нітратів

Ледь життя своє не втратив.

В хатку ви мене впустіть

У сім’ю свою прийміть.

                                              Пісня Їжачка  ( в стилі  реп)

Дощ я любив, дощ я любив,

На прогулянку я під дощем ходив.

Якось іду на прогулянку знов –

Дощ кислотний раптом пішов!

Одразу навколо, одразу навколо

Все почорніло, ніби згоріло.

Трава і дерева,  і  квіти пропали,

Отруєні звірі! Що з нами стало?

Що ж далі буде? Як далі жити?

Де маю я голову прихилити?

 Мишка2:           

Ти, Їжаче, не хвилюйся,

Йди до хатки, підлікуйся.

Ми тебе не проженемо,

У сім’ю свою приймемо.

 Флора             

 І в хатинці на узліссі

Не змовкають голоси.

Жабки й Мишки там співають

Їжачка все розважають.

Фауна

Якось ближче до вечері

Чують звірі – стук у двері,

Просить хтось подать водички…

Це до них прийшла Лисичка.

Вся обідрана, змарніла,

Хутро все на ній згоріло,

Хвіст обсмалений висить,

Вся від холоду тремтить.

Лисичка:        

Браття – звірі, ви почуйте,

Від біди мене врятуйте!

Від пожежі ледь втекла.

Добре, що я вас знайшла.

( Слова Лисички під музичний супровід.)

Туристи якось в ліс прийшли,

Розклали вогнище вони,

Сміття порозкидали,  банки.

В траві зеленій – биті склянки.

Від вогнищ ліс почав  палати,

І звірі мусили тікати.

Я обпеклася, все болить.

Мене до хати  ви пустіть.

Мишка1:              

Не хвилюйся так, Лисичко,

Не сумуй ти так, сестричко.

Жабка2:                

Ти родину тут знайшла.

Ми тепер твоя сім’я.

Їжачок:                

Підлікуймо! І знову

Будеш гарна і здорова!

Флора

І в хатинці невеликій

Чути спів, веселий сміх.

Тіснувато там звірятам

Але дім є в них усіх.

Фауна:                

Якось вранці на узлісся

Хижі звірі підійшли.

Й зовсім мирно попросили,

Щоб в хатинку їх впустили.

                                               ( Вовк, Ведмідь, Рись – виходять.)

Вовк:

Не женіть ви нас, звірята!

Порятуйте нас, малята!

Сумно нам на цьому світі,

Повмирали наші діти.

Ведмідь:          

Люди їх перестріляли,

З хутра шуб понашивали,

Хто живий залишився -

В зоопарку опинився.

Рись:                 

Браконьєри   нас полюють

У природі все руйнують.

Скільки знищено тварин –

Знає тільки Бог один.

Мишка2:                Не журіться, йдіть до хати!

Жабка 1:             

Раді всіх ми прийняти!

Жабка 2:             

Та прохання є до вас,

Щоб не з’їли ви всіх нас!

Вовк:                    

Ні, звірята, ні, малята,

Ми не будем їсти вас,

Бо слабі ми й дуже хворі,

І нема зубів у нас.

Ведмідь:              

Від людей ми настраждались.

Скільки ж будуть зло робити?

В хащах, в лісі ми ховались

Більш нема нам де подітись.

Рись:                     

Ми вам станем у пригоді:

Дім вміємо охороняти!

І разом будемо природі,

Як зможемо допомагати.

   Флора:   І стали всі звірята

                      У хатці лісовій

                      Дружно поживати

                       В сім’ї новій.

 Фауна:              

Та одного разу….

Ой, лишенько! Що ж буде?

Підходять до хатинки…

Звірята:                 Люди! Люди! Люди!

Ведмідь:                

Не лякайтеся, звірята!

Разом ми  – велика сила!

Нас тепер не залякати,

Щоб ті люди не робили!

Лисичка:                 

Та й люди вже замучені,

Отруєні й слабкі.

Самі себе скалічили

«Господарі» Землі.

Рись:                  

Осушили море й ріки.

Повирубували ліс.

А від труб, машин, заводів,

У повітрі смог завис!

                                                             Люди:              

1. Ми просимо, звірята,

Послухайте, ви нас.

Прийшли сюди ми з миром,

Не проганяйте нас.

2. Від дій людських бездумних

Земля зазнала бід.                                          

І на живій природі                                  

Страшний лишили слід!

3. Нарешті зрозуміли                                  

 Усі розумні люди,

Що врятувати природу

Завтра вже пізно буде!

4. Треба всім нам дружно

Братись за роботу ,                                          

Щоб зберегти для нащадків                                 

Рідну нашу природу!       

 5. Щоб через тисячу років                                   

   Навесні розквітали квіти,                                                         

  Щебетали пташки веселі

  І сміялись здорові діти.

(Пісня на мелодію « От улыбки  хмурых дней светлей» )

Пісня «Треба нам природу берегти»

Треба нам природу захищать:

Берегти річки і трави,і діброви,

Щоб в пустелі вік не доживать,

Щоб і люди, й звірі – всі були здорові.

                     ПРИСПІВ:

Тож давайте всі гуртом

Дружно візьмемось разом

За роботу! Друзі всі беріться з нами!

Птахів, звірів рятувать

І порядок пильнувать

У природі будем ми разом з вами.

Флора:

  Планети нашої простори:

 тварини, квіти, ліс, рілля,

Гори високі, степ, море,

 все це наша рідна Земля.

Фауна:

Та людям раптом захотілось,

Змінить пустелі і поля

вернути ріки проти течій,

і ось природа помира.

Усі діти по черзі:

Учень 1.

Двадцяте століття минуло

І двадцять перше настало

Давно людина на планеті

Господарем стала.

Учень 2

Творили люди, будували

Літати в космос  навіть стали,

Навчились змінювать погоду!

І  майже … знищили природу!

Чого вартий Чорнобиль один?

Вимерло безліч тварин

Учень 3: 

Важко стало на землі

Жити птахам, звірині.

Люди хворі теж страждають,

Ліки не допомагають!

Як же бути, що робити?

Учень 4

 Земле, люба моя!

 Схаменіться люди!

Як погубите її – іншої не буде!

Матимите страшне майбутнє

Якщо не зрозуміти людям,

Що треба дім наш берегти.

   Учень 5

Катастрофи й війна, радіація й пил,

Та невже ми себе хочемо вбить?

Всі ми діти Землі – і дорослі й малі,

Й час настав вже це все припинить.

Учень 6

Нехай квітнуть сади й зеленіють гаї,

В стежці в’ється трава

І у Всесвіті хай процвітає наш дім,

Й щастям повниться кожна душа.

Учень 7:     

Минають дні, витікає вода,

Висихають океани…

А планета одна, вона гине сама,

Тільки рани, тільки рани…

Учень 8:      

 Не каліч, не вбивай, не руйнуй

Ця планета для всіх,

Вона варта життя –

Ця планета твоя

Гине бідна земля.

Учень 9:        

Подивись на природу: сиротіє земля

Там руїни одні, так багато сміття

Зупинись, допомогу надай

Буде добре тоді, забуяє життя

Вчитель

    Мудра природа, її розум неперевершений. Ми  любимо ліс, траву, птахів, комах.   Вони приносять радість, коли серце обгортає  аромат, зцілюють здоров’я. Та часом ми про це забуваємо і цінуємо тільки тоді, коли втрачаємо, записуючи в Червону книгу.

                                                                                         Фінал

Мишка1

Не зривайте марно цвіту,

Не губіть земну красу.

Мишка2

Ви ж сюди прийдете знову,

Щоб зустріти тут весну.

Жабка1

Добрі люди! Бережіть природу!

Жабка2.

Не забруднюйте озера і річки!

Вовк

Не ламайте на деревах гілочки!

Лисичка

І тварин не ображайте, краще

 їм допомагайте!

Їжак.

Природа-це наш рідний дім!

Сорока.

Хай буде чисто, затишно у нім!

Звірі (усі разом).

Збережімо природу для майбутніх поколінь!!!

Вчитель.

          Швидко спливають хвилинки

 От і прощатись пора.

 Ми на прощання вам зичим

Звірі (разом).

Щастя, здоров’я, добра.

(Пісня «Щастя і добра!»)