ВИХОВНИЙ ЗАХІД БАТЬКІВСЬКА ХАТА НА ДОБРО БАГАТА

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

 

БАТЬКІВСЬКА ХАТА

НА ДОБРО БАГАТА

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: познайомити учнів з традиційним народним житлом, його символікою, оберегами;

систематизувати знання учнів про народні традиції та обряди, пов’язані з хатою;

розвивати артистичні якості школярів;

виховувати любов до отчого дому,  до мови, до рідної землі

Форма проведення: виховний захід

Обладнання: декорації української народної світлиці (стіл, лава, мисник, піч, хатнє приладдя), аудіозапис української народної музики, українські народні костюми для учасників заходу, відео «Хата моя, біла хата…»

Хід виховної години
 

Є щось святе в словах мій рідний край…

Для мене – це матусі пісня ніжна

І тихий сад від цвіту білосніжний,

І цей калиновий у тихім лузі гай.

 

Для мене рідна хатонька стара,

Витає тут любові дух безсмертний.

Я не забуду тебе, хатонько моя,

Тобі вклоняюся доземно!

 

Заходьте, любі друзі у наш дім,

Нехай гостей буде багато  в ній.

І всім, хто в нашу хату завітає,

Господь удачу й щастя посилає.

 

ВЕДУЧИЙ
Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса ! Хіба є що на світі дорожче за Батьківщину ?
 

ВЕДУЧА
Рідний дім, дорога батьківська хата! Кожна людина завжди з великою любов′ю згадує місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство. Адже дитинство завжди залишається в батьківській хаті.

ВЕДУЧИЙ
Тож не даймо всохнути родовому дереву нашого народу, не забуваймо української білявки – хати. Тільки так ми не розгубимо нашої духовності і будемо  добрішими і милосерднішими. Можливо, ми вилетимо з родинного гнізда, але благаю вас не полетіть до духовно бідного вирію. Знайте,  людина не має права бути безбатченком. У неї є хата – рідна, батьківська, яка завжди чекає вашого повернення.

(звучить пісня О.Морозова «Душі криниця»)

 

ВЕДУЧА

В центрі хати була красуня –піч… Піч-мати головною була, бо народжувала хліб. А хліб –то життя. Вогонь у печі вважався священним. Господиня ставилась до нього  лагідно, з повагою. Не можна було кидати у нього щось нечисте, не можна бавитися з ним.

 Піч завжди охайно білили і розмальовували. За станом печі судили про охайність  господині. «Яка піч, така й господиня». Кажуть , що під припічком жив добрий хатній дух – Домовичок. Не знаю, чи це правда, але…..Що це таке? Ой-ой.

 

ДОМОВИЧОК

 

Ой – ой! Чого ойкаєш? Я ще зовсім маленький і зовсім не страшний.

 

Доброго дня всім. Я Кузька – домовичок.

О і мій господар тут. А я думаю, куди це ви  сьогодні так поспішаєте?

Я за вами.  В багажник заховався ,  і поки ви «видушував» всі соки із вчителів –мовників, я тут на все роздивився і вирішив залишитися в цій хатинці.

Не ображайтеся на мене …. У вас мені сумно. Ніхто зі мною не поговорить, не поскаче. Я цілий день один, як билиночка. А я ще маленький. Мені всього триста рочків.

У вас школа, райно, облно, Яцик, соняшник, кущі, зошити , семінари і …… не скажу, не скажу.

Дозвольте  мені залишитися. Я під пічкою скручуся, своїм мішечком обгорнуся, Так і перезимую. Дозволяєте. Дуже дякую.

 

Стану я хранителем оселі,

Буду звеселяти  увесь дім,

Щоб жилося всім в добрі і в мирі,

Щоб світилась добра доля  в нім.

 

ВЕДУЧА

Мисник знаходився  праворуч від дверей. Вранці він був порожнім, а після сніданку яснів від чистоти і нехитрої оздоби, набував якоїсь святковості. Посуд господиня купувала на  ярмарку перед святами. Потрібно було вміти вибрати горщики, макітру, миски. Тепер все можна купити в магазині, але у нього зовсім інший вигляд і називався по-іншому. Послухайте гумореску

 П. Глазового «Кухлик»

 

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

 

Попросив він:»Покажіть

Кухлик той, що скраю.»

Продавщиця:»Что? Чево?

Яне понимаю».

 

_Кухлик, люба, покажіть,

Той ,що збоку смужка.

_Да какой же кухлік здєсь.

Єслі ето кружка.

 

 

 

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

-На Вкраїні живете

Й не знаєте мови.

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

-У мєня єсть свой язик,

Нікчему мнє мова.

 

 

І сказав їй мудрий дід,

Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

в моєї корови.

Має ,бідна ,язика

І не знає мови.

 

ВЕДУЧА

Українське житло – це оригінальний мистецький витвір народу. Воно неповторне , як кожен твір мистецтва—як пісня чи казка , як мальовничий візерунок на рушнику.

Український рушник…Оздоблений квітами, зірками, птахами. Він промовляє до кожного з нас. Він з нами і в горі, і в радості. Його порівнюють із піснею, вишитою на полотні.

 

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату,

То обереги від біди.

Шануйте те, що дала мати.

 

Це все твоя земля, твоя Вкраїна.

Це рук твоєї матері тепло.

Хай святиться рушник, яким дочку й сина

Благословляє мати на добро.

 

(Звучить «Пісня про рушник»)

(Виходять Одарка і Прокіп).

 

Одарка.Усе, що наповнює українську домівку ,-усе було пов′язане з народними звичаями.

 

(Тричі стукають у двері)

 

Ой, та це ж старости. Нумо,старий, сідаймо, як голуб з голубкою, за стіл. Уляно,Уляно! Швидше іди та піч колупай!

 

(Заходять старости)

Уривок із комедії Г.Квітки-0снов'яненка «Сватання на Гончарівці»

(див додаток)

 

ВЕДУЧИЙ

Звичайно, душа людська завжди прагнула краси. І хоч як важко жилося, хата мала бути затишком. І коли заходиш було до хати, то навіть у будень тобі святечно . Тішать око вишиті рушники  і вишиті сорочки.

Одягнімо, друже, вишиванки —
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.

Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм — вороги безсилі
Зруйнувати український дім.

Одягнімо вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ —
 Молодих, відважних, дужих                                                                                                   України  молодої цвіт

Звучить пісня «Мамина сорочка»

Лірична композиція.                                                                                                                (Виходить маленька дівчинка )

Я народилася у цій хатинці.

Висока стеля, вікна, рушники…

Моя матуся лагідна, привітна

В обіймах татка, і дітей.

(Виходить першокласниця)

 

Я народилася у цій хатинці…

У школу в перший клас ми йшли,

І батько з квітами, матуся у  хустинці.

Зі мною завжди поруч тут були.

(Виходить випускниця)

 

Я народилася у цій хатинці…

Тут одягнула плаття випускне.

Моя матуся плакала від щастя.

Дорога в світ покликала мене.

(Виходить молода жінка)

 

Я народилася у цій хатинці…

Приїхала у гості у свій дім,

Онуків привезла на ціле літо.

Нехай розвеселять моїх батьків.

 

(Виходить  немолода жінка)

Я народилася у цій хатинці…

Я пам’ятаю кожен крок в житті.

Але нема  вже тут ні батька й неньки.

Самотня ця оселя!. Як боляче мені!

Ніхто мене не зустрічає, не кличе в хату,

не садить за стіл…

 

Мама.  Не плач, дитино!

 Мамо!

Зупинися! Ми з батьком тут!

Ми завжди поруч. Чуєш!

Іди у свою хату до дітей

І вчи їх так, як ми тебе навчили

Любити хату, край свій і людей.

 

Звучить пісня «Батьківська хата»

 

ВЕДУЧА
Рідна хата!  Світла, тепла, завжди відкрита для добрих людей. Вона зберігала і передавала найкращі сімейні традиції. В цій хаті виховувалися щирі, працьовиті, чесні люди .Вона буде завжди символом добра і надії .

І якщо в душі в кожного з вас засяє іскорка любові до далекої минувшини, стрепенеться серденько від її краси і гордого духу, то мета цієї зустрічі буде повністю досягнута.

Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов′ї,
Де шлях в світи проліг в високім житі.

Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим,
Мій отчий дім, даруй мені пісні
І мамине до болю рідне слово.
 

Відео «Хата моя, біла хата»
 

Бувайте здорові, будьте багаті,

Не забувайте нашої хати.

Хай Матінка Божа вас всіх захищає,

Здоров'я, багатство усім посилає.