Виховний захід «Буквар Южнорусскій»

Виховний захід

«Буквар Южнорусскій»

 

Мета: ознайомлювати із сторінками життя, творчістю Т.Г. Шевченка;

           розвивати творчі здібності, акторську майстерність, пам'ять;

          

Хід свята

 

 

 

Першачки – сім’я єдина,

Учили за складом склад:

Мама, щастя, Україна,

Річка, гори, пишний сад.

 

Букви старанно вивчали,

Знають їх від А до Я

І сторіночку останню

Прочитали з Букваря.

 

 

Пісня: «  Пісня про Букварик »

 

Сценка: « Розмова дітей»

 

І Хлопчик:

Будь ласка, брате, ти скажи мені,

Який це образ висить на стіні?

 

ІІ Хлопчик:

Дивися добре! – Це ж портрет Шевченка,

Про нього нам розказувала ненька.

 

Дівчинка:

Про нього в школі нам також казали,

Для нього ми з квіток вінок сплітали.

 

ІІ Хлопчик:

Він книгу віршів, що назвав «Кобзар»,

Лишив нам в спадщину – як княжий дар.

 

ІІІ Хлопчик:

Шевченка вірші – це немов перлини,

Скарб найдорожчий всеї України.

 

Дівчинка:

Бажав він Україні щастя-долі,

За те літ десять жив тяжкій неволі.

 

 ІІІ Хлопчик:

Московський цар велів його в піски загнати

І вірші боронив йому писати.

 

І Хлопчик:

Яке ім’я його, хто знає з вас?

 

Дівчинка:

Всі знаємо: ім’я його - Тарас!

 

 

Буквар Южнорусскій:

- Я чув, хтось тут згадав ім'я мого автора.

 

Діти:

- Хто ти?

 

Буквар Южнорусскій:

- Відгадайте загадку:

 

Є книг багато – радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Але одна – усім книжкам начальник,

І звуть її по-простому…

 

Діти:

- Буквар.

 

Буквар Южнорусскій:

- Я Буквар Южнорусскій. Склав мене Тарас Григорович Шевченко для навчання грамоти дорослих, бо на той час багато дорослих не вміли писати і читати. Я спішив до вас на свято, бо почув, що присвятили ви його творчості Тараса Шевченка.

 

Діти:

- Так, так, запрошуємо до нас.

 

Сценка: « Розмова з мамою»

 

Тарас: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

 

Мама: Так, синочку, правда.

 

Тарас: А чому так багато зірок на небі?

 

Мама: Це, коли людина на світ приходить, Бог  свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

 

Тарас: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

 

Мама: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

 

Тарас: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

 

Мама: Старайся, мій хлопчику.

 

 

 

 

9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім'ї селянина-кріпака народився Тарас Шевченко. Коли мав дев'ять років, померла його мати, а через два роки і рідний батько. Тринадцятилітнім сиротою пас ягнята й шукав іншої служби по людях.

 

Сценка: « Малий пастушок»

( Заходить Оксана. Підходить до Тараса. Він плаче. Дівчина бере його за руку.)

 

Оксана: - Чом ти плачеш? Ох, дурненький Тарасе, бач, малий плаче. Давай я сльози тобі витру ( витирає рукавом). Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, що ти найкраще від усіх читаєш, найкраще від усіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем!

 

Тарас (замислився): - Еге ж, малярем.

 

Оксана: - І ти, Тарасе, розмалюєш нашу хату.

 

Тарас: - Еге ж… А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний…Ні, я не ледащо, я таки буду малярем!

 

Оксана: -  Авжеж, будеш! Тарасику дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка – вони ж пити хочуть!

 

Мені тринадцятий минало                     

Я пас ягнята за селом.                           

Чи то так сонечко сіяло,                         

Чи так мені чого було?                           

Мені так любо – любо стало,                 

Неначе в Бога…                                      

 

Ти не лукавила зо мною,                         

Ти другом, братом і сестрою                   

Сіромі стала. Ти взяла                             

Мене, маленького, за руку                       

І в школу хлопця одвела.                         

 

Буквар Южнорусскій:

 - Наші букви допоможуть нам пригадати поезію Шевченка. Ось ви почули два віршики про дитинство поета. А зараз пісня.

Пісня «  Дитинство »

 

 

 

Буквар Южнорусскій:

- Пройшли роки. Тарас став і художником і поетом. Але коли йому виповнилось 33 роки за волелюбні вірші його арештовують і забирають у солдати на довгі 10 років. Ці букви прочитають поезію заслання.

Зоре моя вечірняя,  

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка  

Воду позичає.

 

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!  

Нащо стали на папері

Сумними рядами?

Чом вас вітер не розвіяв 

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

 Як свою дитину? 

 

Єсть на світі доля,   

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?

Єсть люди на світі -

Сріблом – злотом сяють;

Здається, панують, 

А долі не знають, -

 Ні долі, ні волі!

 

Їй здається – виринає                            

З – за хвилі човен, доплива…               

І в хвилі човен порина.                           

- Мій братику! Моя ти доле! –                

І ми прокинулись. – Ти…                        

На панщині, а я в неволі!

 

Лічу в неволі дні і ночі

І лік забуваю.

О Господи, як то тяжко

Тії дні минають.

А літа пливуть меж ними,

Пливуть собі стиха,

Забирають за собою

І добро і лихо!

Бандуристе,орле сизий!

Добре тобі, брате:

Маєш крила, маєш силу, 

Є коли літати.

Тепер летиш в Україну –

Тебе виглядають.

Полетів би за тобою,

Та хто привітає?

 

Буквар Южнорусскій:

- А ці вірші про любов до України і її славну історію.

 

І виріс я на чужині,

І сивію в чужому краї:

Та одинокому мені

Здається – кращого немає 

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна…. 

                                                                

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь. 

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

 

Гуртом заспівали:                                    

«Слава тобі, Гамаліє,                              

На ввесь світ великий                             

На ввесь світ великий                             

На всю Україну,                                        

Що не дав ти товариству                         

Згинуть на чужині!                                    

 

Цигани слухають, сміються:                     Чигирине, Чигирине!

« І де ті люди тут візьмуться?                   Все на світі гине,

Оце, мабуть, із – за Дністра                      І святая твоя слава

Бо тут все степ…. Мара! Мара!»…          Як пилина, лине.

Що ж се таке? – Се не мара,                    За вітрами холодними,

Моя се мати і сестра.                                В хмарі пропадає.

 

Буквар Южнорусскій:

- Дуже любив Шевченко свій народ, якому присвятив ось такі вірші.

 

 

 

«Е – е… лю- лі!                                        

Питала зозулі,-                                         

Зозуля кувала,                                         

Правдоньку казала:                                 

Ой, виростеш сину,                                 

Як ясень високий                                     

Щасливий, веселий                                 

І не одинокий.»  

 

 Широкії села                                              

З вишневими садочками                           

І люди веселі.                                             

І ті люди, і село те,                                     

Де колись, мов брата,

Привітали мене.

 

Обніміте ж, брати мої.                            

Найменшого брата, -                              

Нехай мати усміхнеться,                        

Заплакана мати.                                      

Благословить дітей своїх                       

Твердими руками                                    

І діточок поцілує                                      

Вольними устами.

 

  Любо, любо стало,                                    

Пташечка зраділа                                     

І защебетала.                                            

Почула дівчина                                          

І в білій свитині                                          

З біленької хати                                         

Вийшла погуляти                                       

У гай на долину.                                                                           

                                    Пісня: « Зацвіла в долині червона калина»

Буквар Южнорусскій:

- Проходячи свою земну мандрівку Тарас Григорович часто звертається до Бога словами поезії.

 

Господь Бог лихих карає -

Душа моя  знає.

Встань же, Боже, - Твою славу

Гордий зневажає.

Вознесися над землею

Високо, високо,

Закрий славою Своєю

Сліпе, горде око. 

 

 

А я так мало,небагато                            

Благав у Бога.Тільки хату,                     

Одну хатиночку в гаю.                            

Та дві тополі коло неї.

 

 Фавор – гора,                                             Хіба самому написать  

Неначе з злата – серебра,                        Таки посланіє до себе

Далеко, високо сіяє,                                   Та все дочиста розказать,

Аж сліпить очі.                                             Усе, що треба, що й не треба.

                                                                     Мій Боже милий!  Як хотілось,

                                                                     Щоб хто – небудь мені сказав

                                                                     Хоч слово мудре; щоб я знав,

                                                                     Для кого я пишу? Для чого?

                                                                     За що Вкраїну я люблю?

 

 

Жаль мені їх! Мій Боже милий               

Даруй словам святую силу –                 

Людськеє серце пробивать,                   

Людськії сльози проливать,                   

Щоб милость душу осінила,                  

Щоб спала тихая печаль                       

На очі їх, щоб стало жаль                      

Моїх дівчаток, щоб навчились              

Путями добрими ходить.

 

Йосип праведний сидить

Та думає. Уже зірниця  

На небі ясно зайнялась.

Марія встала та й пішла

З глеком по воду до криниці.

 

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива, 

Як їх почує! Знань од Бога

І голос той і ті слова

Ідуть між люди!....

 

Буквар Южнорусскій:

- А зараз вірші про красиву українську природу.

 

 

 

 

 

 

По діброві вітер виє

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марно зеленіє;

Кругом поле, як те море

Широке синіє.                          

                    

Реве та стогне Дніпр широкий                 Світає, край неба палає,  

Сердитий вітер завива,                            Соловейко в темнім гаї

Додолу верби гне високі                          Сонце зустрічає.

Горами хвилю підійма.                             Тихесенько вітер віє,       

                                                                   Степи, лани мріють.

                                                                   Між ярами, над ставами

                                                                   Верби зеленіють. 

 

Коло гаю в чистім полі,                           

На самій могилі,                                      

Дві тополі високії                                    

Одна одну хилить.                                  

І без вітру гойдаються,                           

Мов борються в полі.                              

Ото сестри – чарівниці –                        

Отії тополі.                                                  

 

Вітер з гаєм розмовляє,                         

Шепче з осокою, -                                   

Пливе човен по Дунаю                           

Один за водою.                                       

Пливе човен води повен –                     

Ніхто не спиняє;                                      

Може б спинив рибалонька,                   

Та його немає.                                         

 

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів, 

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

 

Пісня: « Тече вода з-під явора».

 

Буквар Южнорусскій:

- А ці діти розкажуть вам про мене « Буквар Южнорусскій», якого Шевченко написав після заслання.

 

І дитина: Буквар Южнорусскій складається з 24 сторінок. У нього входила азбука з 35 літер.

ІІ дитина: У Букварі вміщені молитви, сторінки із життя Ісуса Христа, псальми, поділені на склади.

ІІІ дитина: Сторінка математики у Букварі називається «Лічба». А ще тут можна прочитати дві історичні думи, загадки, народні прислів'я і приказки.

ІV дитина:

Почесне місце у Букварі займають слова Святого Івана:

« Хто говорить, що Бога любить, а брата свого ненавидить – той говорить неправду!»

 

Буквар Южнорусскій:

- Після заслання Тарас Шевченко вийшов на волю хворий і знесилений. 10 березня 1861 року перестало битися серце великого українського Кобзаря. Запрошуємо до слова дві останні літери:

 

Минають дні, минають ночі,                  

Минає літо. Шелестить                          

Пожовкле листя, гаснуть очі,                

Заснули думи, серце спить.  

 

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

                  Заключні слова

Сповнить Тараса заповіт

Ніхто з нас не забуде,

І хоч минула сотня літ,

Він завжди з нами буде!

Бог і Біблія у хаті,

І Шевченко, і Буквар,

Той духовно вже багатий

Хто береться за «Кобзар»

Тарасе, Батьку! Хай почує світ:

Ми, діти, сповнимо твій Заповіт!

Засяє сонце нам і щезнуть тіні…

Поклін тобі і слава Україні.