Виховний захід "Чарівні звуки, рідне слово – моя се українська мова."

 

Виховний захід

Тема. Чарівні звуки, рідне слово – моя се  українська мова.

Мета. Розширити знання учнів про українську мову; показати її красу та багатство за допомогою поетичного слова, українського фольклору; розвивати мовлення учнів; викликати бажання любити рідну мову, свій народ, рідну землю.

Ведучий 1. 21 лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.

Ведучий 2.  Заснування дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.

Ведучий 1. В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Ведучий 2. Історія цього свята йде з Пакистану, де півстоліття тому, 21 лютого 1952 року, було вбито п’ятьох студентів, які мали зухвальство виступити за надання бенгальській мові статусу офіційної. Зрештою, після визвольної війни, в 1971 році східна частина Пакистану виокремилася в незалежну державу Бангладеш зі своєю мовою.

Ведучий 1.Ми – українці, перестали цінувати свою мову. А вона, між іншим, визнана всім світом однією з наймелодійніших.

Ведучий 2. А що в нас залишилось сьогодні від тієї солов’їної мови наших дідів та прадідів?

Ведучий 1.Залишилось небагато. Та й то лише в пам’яті. В повсякденні ж нас заполонили як не русизми , то американізми. Ми намагаємося вживати нові модні словечка, нехтуючи славними українськими відповідниками. Чому? Бо так круто, стильно. Так ми здаємось розумнішими, самим собі здаємось. А хотілося б знати, що про нас думають ті ж американці, коли ми, ламаючи собі язика, намагаємося вимовити те, чого і в природі нашій нам не закладено?

Ведучий 2.Мова – це символ народу. Отож, шановне панство, пропоную хоча б один день на рік спілкуватися нашою рідною мовою, аби зберегти її хоча б для кількох наступних поколінь.

Ведучий 1.Відомий український письменник 19 століття Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування».

Ведучий 2. Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А тут? Мовчазні учні походжають широкими коридорами – і ніхто ні з ким не сперечається, не розповідає про вчорашні пригоди. Стоїть мертва тиша. Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите в клас, сідаєте за парту. А що далі? Підручника у вас немає, бо немає писемної мови. Вчитель мовчить. Чи змогли б ви в таких умовах стати лікарем, учителем, фармацевтом? Отже мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це «найбільше і найдорожче добро кожного народу.»

Пісня « Батьківська мова»

Ведучий1. Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки - України.

 Було колись в Україні – ревіли гармати.

Було колись – запорожці вміли панувати.

Панували, добували і славу, і волю

Минулося… Зосталися могили по полю.

Ведучий 2. Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи. Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

Учень 1. Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

Учень 2. Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Учень 3. Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі.

Звідсіль ведуть дороги в світ.

Учень 4. А найдорожча рідна мова –

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова.

Чумацький Шлях кудись зорить.

Учень 5. Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі.

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

6 учень. Всіх нас єднає рідна мова.

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна. Світанкова.

Я в ній свою наснагу п’ю.

7 учень. Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати.

Поки в нас рідна мова є.

8 учень. І як гуртом, не поодинці.

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем – українці

Поміж народів сміло йти!

9 учень. А знехтуємо рідне слово –

Земля цього нам не простить.

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

10 учень. Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом, не мовчи!

Пісня « Україна – це ти»

Ведучий. Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою зі своєю мовою. З вільними демократичними думками, де вечорами чути солов’їну пісню, а мелодія рідного слова  є натхненником на добрі справи. Здавалось би,  страшна історія нашої Батьківщини позаду всі заборони, але історія повернула ще одні Крути. І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність, своє майбутнє, своє права на вільне спілкування рідною мовою. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

Ведучий. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів.

Пісня « Над землею тумани»

Інсценізація.

Дійові особи: Автор, Діти, Українська мова.

Автор. Такий гарний край, сонячний, багатий, а вона йде та плаче, сльози витирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї немає  місця.

Діти. Що ти робиш тут, бідна дівчино?

Українська мова. Прогнали мене. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули?

Діти. Яка бідна і заплакана! Яка сумна сирота! Куди вона йде? Чому так гірко плаче? Хто ти, дівчино?

Українська мова. Я – українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою.

Діти. Бідна мово, заходь до нас. Ти будиш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти.

Українська мова. Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте. Тоді я буду жити у ваших серцях і устах. Дітки, дружіть із мовою І вивчайте її гаразд. Не вважайте мене примусовою, Полюбіть, як весною ряст. Примусова тим, хто цурається, А хто любить, той легко вчить Все, як пишеться і вимовляється, Все, як пісня, в мені звучить. Я журлива, а також піднесена. Тільки фальш для мене чужа. В мені – душа Шевченкова й Лесина, І Франкова в мені душа. (Показує рукою на портрети.)

Рідну мову легко розпізнати

В колисковій ніжності верби.

В українській білій тиші хати,

В барвах стяга жовто-голубих.

Учениця.

Нашептала хвилечка Дніпрова,

А старий Славута знає все,

Що від Бога, з пісні і з любові

Мову у душі народ несе.

Учень.

Як не можна матері зректися,

Пісні солов’їної в гаю.

 Жодній мові світу не було так

Ведучий 1.  . Нашу мову принижували, не давали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували, навіть букварі, щоб українські діти не могли вивчати рідну мову. Протягом багатьох років українська мова, пісні, книги були заборонені. А робилося це ось з якою метою: якщо знищити мову, зникне і сам український народ, не існуватиме України як держави.

Учень. Важкі були її шляхи:

І терни, і каміння.

Вона пробилась крізь віки,

Як сонячне проміння.

Учень. Ви чуєте, згадали знову

Про нашу українську мову?

Закон про мови? Так, вітаю,

Я рідній мові присягаю.

Учениця. В землі віки лежала мова

І врешті вибилась у світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна,

Цвіти і сяй, моя державна!

Ведучий 1. Де б не був – додому серце лине.

Де б не жив – все українець ти...

Наша доле, горда, соколина, -

вище хмар несуплених злети!

 Учень. То що є найціннішим у житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова.

 Учень. Мова! Що можна про неї сказати? Народ каже: «Слово до слова – зложиться мова», а ось як про неї писав Т. Шевченко:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!..

Учень. Рідна мова – це скарбниця народної мудрості, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмок надії.

Учень. Українська мова – це мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого краю. Це наше багатство.

Леся Горова « Українська мова»

Ведучий 2. Слово – найтонше доторкання до серця. Воно може стати і ніжною квіткою, і живою водою, що навертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом , і брудом. Мудре і добреслово дає радість, незрозуміле і зле, необдумане і нетактовне –приносить біду. Словом можнавбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльзи, народити віру в людині і зародити невіру, надихнути на працю і скасувати силу душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину.

Учениця.

Я почула в слові колискової

Подих ниви, вітер над діброво.

Тиху мову рідного села

В щиру пісню ненька заплела.

Учень.

Слово те, мов крапелька роси,

Чистий слід дитячої сльзи.

Із дитинства пісня пророста

Колискова, рідна і проста.

Учениця.

До кожного серця мова приходить,

До кожної хати і добрих людей.

Де мова, де пісня – там віра народу,

Там білий, і теплий, і радісний день.

Ведучий 1. Незважаючи на перипетії історії, на тяжку долю українського народу, у нас від народження закладено природний гумор. У гуморесках, примовках, анекдотах та в інших веселих історіях сміхом і дотепом переливається рідна мова.

 

 

 

Інсценізація усмішка П. Глазового «Кухлик»

Автор. Дід приїхав із села, Ходить по столиці. Має гроші – не мина Жодної крамниці. Просить він...

Дід. А покажіть Кухлик той, що скраю.

Продавець. Што? Чєво? Я не понімаю.

Дід. Кухлик, люба, покажіть,Той, що збоку смужка.

Продавець. Да какой же кухлік здєсь, Єслі ето кружка!

Автор. Дід у руки кухлик взяв і насупив брови.

Дід. В Україні живите Й не знаєте мови...

Автор. Продащиця теж була гострата бідова.

Продавець. У мєня єсть свой язик. Да к чєму мнє мова...

Автор. І сказав їй мудрий дід.

Дід. Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда В моєї корови: Має бідна язика І не знає мови.

Ведуча. Любов до рідного слова неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу , велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини.

На сцені з'являється дівчина-Мова у вінку зі стрічками, а за нею дівчата.

1-ша дівчина. Купана-цілована хвилями Дніпровими.

2-га дівчина. Люблена-голублена сивими ді­бровами.

3-тя дівчинка. З колоска пахучого, з кореня цілющого.

4-та дівчинка. Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.

Усі. Наша мова.

5-та дівчинка. Як осмута матерів.

6-та дівчинка. Думи сивих кобзарів.

7-ма дівчинка. І дівочі переспіви синіх ве­чорів.

8-ма дівчинка. Виплекала веснами і серця­ми чесними.           У сі. Наша мова.

1. Буду я навчатись мови золотої

2. У трави-веснянки, у гори крутої,

3. В потічка веселого, що постане річкою,

4. В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

5. Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

6. В корневищі пружному ниви колоскової,

7. В леготі шовковому пісні колискової;

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

 Всі.    Щоб раділа з нами Україна - мати;

Ведуча. На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято.

Любіть, бережіть і шануйте своє рідне слово.

Учень. Боже Великий, Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням

Ти Посвіти.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти.

В чистій любові до краю

Ти нас. Боже, зрости.

Молимось, Боже, Єдиний,

Нам Україну храни.

Всі свої ласки, щедроти

Ти на наш люд зверни.

Дай йому волю,

Дай йому волю,

Дай доброго світа.

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!

Ведуча.

Вже скінчилось наше свято.

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні.

Разом.

Щастя, миру і добра.

Лунає пісня «Є у кожного з нас».