Виховний захід: "Чорнобиль не має минулого часу"

Виховний захід

«Чорнобиль не має минулого часу»

Мета: розширити та закріпити знання учнів про Чорнобильську трагедію, висвітлити причини та масштаби катастрофи; розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу; виховувати почуття поваги до Батьківщини, почуття поваги до людей, які ціною власного життя стали на захист України; сприяти розвитку особистості; розвивати в учнів уміння давати свою оцінку вчинкам, подіям, визначати основний зміст отриманої інформації; виховувати патріотизм та формувати громадянську компетентність.

Хід

Учень 1:                               Хіба я винна, що болить

Мені та рана до нестями,

І, що на серці чорні плями

Лягають вибухом щомить?

                                                   І уявити не могли

Та й хто б казав,

Що так розквітне

Ота весна – свинцевим квітнем

Серед литавр і похвали.

Ведуча: Горем і болем увійшов у наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип’яті, покинуті школи, дитячі майданчики, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимовільно переносять до подій тридцяти семирічної давнини… (Відео «Перші хвилини катастрофи»)

Учень 2:

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І плине над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

Ведуча: Серед усіх трагедій, яких зазнало людство на планеті, аварія на ЧАЕС не має аналогів за масштабами забруднення довкілля та негативного впливу на здоров’я людей. На квітучій українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, отруєна вода, насичене радіацією повітря. В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них 26 квітня… (Відео «Чорнобильська катастрофа: історія про трагедію»)

Ведуча: В ліквідації аварії загалом брали участь 650 тисяч людей. Першими на захист своїх міст від невидимого ворога, кинулися добровольці-ліквідатори та медики. Пожежники, які прибули до реактора, вступивши в полум’я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, не шкодували ні сил, ні життя. Ніхто в той момент не думав, що це буде їх останній подвиг в ім’я людства… Увесь пожежний караул військово-пожежної частини по охороні атомної електростанції пішов у небуття…17 чоловік…Наймолодшому було 24 роки. (Відео «Ліквідатори»)

Учень 3:                        Прийшли на допомогу всі охочі,

Не відчуваючи, не знаючи біди.

Вогонь гасили довго: дні і ночі.

На все життя залишились сліди.

До лиха не були вони готові:

Студенти, водії та шахтарі,

Робітники і льотчики, й військові,

Медсестри, санітарки, лікарі.

Лопатами граніт радіаційний

Скидали хлопці…Мужній наш солдат!

Німий потенціал радіаційний,

Бо в Києві – колони і парад.

Ведуча: Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуття і милосердям. Вшануймо загиблих хвилиною мовчання. Прошу всіх встати. (Відео «Хвилина мовчання»)

Ведуча: Від подій страшної квітневої ночі відділяє 37 років, але у 2022 році слова Чорнобильська АЕС прозвучали для нас з новим страхом та біллю. Увечері 24 лютого 2022 року Російська Федерація у перший день повномасштабного вторгнення готувала теракт на ЧАЕС. Вони захопили станцію – працівники опинилися в заручниках, але продовжували працювати. Загарбники знаходилися на ЧАЕС 5 тижнів. За цей час з’являлася інформація про локальні пожежі, загасити, які Україна не могла через окупантів. Станція залишалася без електрики, яка необхідна для охолодження відпрацьованого палива. Зокрема, загарбники перебували і переміщувалися на бронетехніці у високотоксичній зоні «Рудий ліс» та підняли хмари радіаційного пилу. 2 квітня над Чорнобильською АЕС знову був піднятий прапор України. Після цього українському Генштабу стало відомо, що у окупантів поширюються панічні настрої через радіаційне опромінення, а жителям білоруського селища Брагін рекомендували уникати контактів з російськими військовими, які вийшли з Чорнобиля.

Учень 4:                              Радіація не зникає вмить. –

На це піде не одне століття.

Вона й досі нам душу гнітить,

Для всіх живих вона просто страхіття.

Учень 2:                      Та жити треба, бо життя – прекрасне,

І подібне воно до зірок:

Але пам’ять в душі хай не згасне,

Бо Чорнобиль – це долі урок...

(Відео «Чорнобильська біда»)