День Соборності України.

Історико – літературний вечір.

Мета заходу -  виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури, формування історичної пам'яті та розвитку критичного мислення учнів. Залучення учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі використання   історичних знань  з історії України.

Виходять на сцену дві дівчинки в українських  костюмах .( Бажано сестри) У однієї дівчинки напис  на лівій щоці  Українська Народна Республіка, а у другої на правій щоці Західноукраїнська Народна Республіка.

Дівчинка УНР. Доброго дня ,  сестро !

Дівчинка ЗУНР. Добрий день, моя ріднесенька сестро!

Дівчинка УНР. Ось нарешті наступив той день коли ми – діти однієї матері  об'єднались.

Звучить пісня « Червона калина»

Дівчинка ЗУНР.  На долю українського народу випало чимало горя і ніхто не може дати відповідь на питання: за що? За що   український народ катували, засуджували до розстрілів, відправляли до таборів, морили голодом? Забороняли  навіть  мову,  русифікували, ополячували, окатоличували.

Дівчинка УНР. Не зламали нас роки неволі і сьогодні ми святкуємо День Соборності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в  1919 р. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возєднався на своїй землі в єдиній українській державі. Давайте переглянемо відеофрагмент і згадаємо як  це відбувались. ( Перегляд відеофрагменту за адресою: /www.youtube.com/Злука. День соборності України (з циклу Перемоги України)

Дівчинка УНР. Від сьогодні і назавжди  зі сходу до заходу,  з півдня до півночі ми з тобою сестро єдина родина.

Звучить пісня « Єдина родина»

Дівчинка ЗУНР. Поглянь які гарні  у нас діти

( З обох боків  входять у національних костюмах юнак і дівчина. Низько вклоняються).

 Юнак.Син я України - неньки.

Українцем я звуся

Й тою назвою горджуся.

Живу по вкраїнському звичаю.

В мене вдача щира й сміла

І відвага духа й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

Добрий господар Землі своєї,

 вірний заповітам батьків і дідів наших,

 славний захисник свого народу і Вітчизни.

Дівчина.  А я - доня України - неньки,

Українкою звуся,

Українці - батько і матуся.

На Вкраїні родилася.

В свою маму удалася.

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю.

Своє ціную, свого вчуся

І до рідного горнуся.

І чужого я навчаюсь,

Але свого не цураюсь.

Виконується пісня Україночка.

Юнак. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі - у нашій славній Україні. Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

Дівчина. Ми повинні завжди пам'ятати, що сила і міць українського народу в наших глибинних іменних коріннях. Не цурайтесь свого роду і свого народу, любіть свій край, бо ви сини і дочки нашої славної України, і вона, як мати, кличе нас до себе.

( На сцену виходить жінка в українському вбранні – « бабуся – казкарка»)

Юнак.( Звертається до бабусі) Бабуся – казкарка, присядьте з нами. Що ж таке Україна?

 « Бабуся – казкарка» . Послухайте легенду про Україну. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок, діти Росії - владність, Польщі здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... : Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.

- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті нема правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти вже пороздавав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її:

- Є у мене найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

Узяла дівчина - Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Виконується пісня « Україно – краю.

Дівчина. Ми - українці, і кожен із нас має пишатися своєю Батьківщиною,

Україна - країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її. Ви - майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте культуру, славте її! Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову.

(Виходять 24  дитини з написами назв міст -  обласних центрів,  в українських костюмах)

1 учень ( з написом Київ стає в центрі  він тримає 24  різнокольорові стрічки.)

 Карії очі, чорнії брови...,

В лузі зеленім червона калина...

Все це, нащадки, і є Україна.

(До нього по черзі підходять інші учні. Беруть у нього стрічку. Один кінець залишається у Києва, а інший у дитини з назвою міста – обласного центра).

2 учень.Казка бабусі,

Пісня матусі,

3 учень .Лебеді над православною Руссю,

4 учень. Стяг малиновий у лавах дружини...

5 учень. Все оце, друзі, і є Україна.

6 учень. Надра і води,

7 учень. Поля і заводи - те, що являє силу народу,

8 учень .Що прославляє робочу людину...

9 учень. Все оце, сину, і є Україна!

 10 учень. .Батько і діти, Друзі й сусіди,

11 учень. Всі, хто бажає у злагоді жити;

12 учень. Лагідна мати, кохана дружина...

13 учень. Всі вони, друзі, і є Україна!

14 учень. Серце гаряче. Силу юначу,

 15 учень. Працю звитяжну, розум і вдачу,

16 учень. Славу і гідність своєї родини...

17 учень. Все оте, сину, віддай Україні!

18 учень. Божий знак на нашім  прапорі грає, горить

19 учень.Це знак нам, це пісня нової доби,

20 учень.Символ, що будемо краще ми жити,

21 учень. Це юність, це клич покоління.

22 учень. Що йде крізь життєву грозу.

23 учень. Це слава твоя, Україно,

24 учень. Це воля,  щастя і мир.

Автономна республіка Крим. Ніхто не зупинить історії хід —

Будує свій дім Україна.

І стверджує нині і захід, і схід,

Що ми є велика родина.

Звучить пісня «  Нам потрібне мирне небо.»

Після слів: Дай руку, бо разом ми сила, і серце запалим своє.
Це наше майбутнє, це наша країна, вона в наших душах є!

 Ми вільні! Така наша доля. У нас є правда своя.
Не будемо жити ніколи в неволі! Ми сильні! Єдина сім’я!

Всі діти, вчителі, запрошені, беруться за руки і встають в « ланцюг – єдності»

Історико – літературний вечір закінчується. Звучить « Гімн».