Виховний захід "День української писемності та мови"

Виховний захід

День писемності та мови

Мета: розширювати знання учнів про день   української писемності та мови, про її красу та багатство, збагачувати знання про рідну Україну, розвивати зв’язне мовлення;

Виховувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національну культуру, бути патріотом своєї держави.

 Хід заходу

9 листопада кожного року відзначається День української писемності та мови. 

Дата святкування Дня української писемності та мови обрана не випадково: 9 листопада православні віряни вшановують пам’ять Преподобного Нестора-літописця.

Нестор-літописець був священнослужителем Київсько-Печерської Лаври та літописцем. Дослідники вважають, що саме з праці «Повість минулих літ», автором якої він є, починається старовинна писемна українська мова.

Наразі проводяться різні державні заходи, які спрямовані на підтримку і популяризацію української мови:

У школах в День української писемності та на Українському радіо обов’язково проводять традиційний диктант національної єдності. У «радіодиктанті» можуть взяти участь всі бажаючі.

Учні:

Ой, яка чудова,

Світла і багата

Українська мова,

Мова мами й тата!

Мова мами й тата, діда і бабусі.

Знаю її добре, ще краще навчуся.

Люби, шануй, піднось до зір

Цю українську мову.

Нема солодшої – повір,

За неї пречудову.

І тихо мовляться слова,

І шепче зірка вечорова,

І чути, як засина трава

У колисковій рідній мові

Як нема без зірок небозводу,

 Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу

 І народу без мови нема.

Вивчайте мову українську –

дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

прекрасну, милу і чудову,

як материнську пісню

колискову.

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

Золоте курчатко

В золотій торбинці

Принесло сьогодні

Літери дитинці.

А дитина з літер

Збудувала слово.

І звучить, як пісня,

Українська мова.

Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,

Рідна мова вічно молода,

Рідна мова, в серці з ранніх літ

Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й думи з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине у політ!

любіть рідну мова

Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Найдзвінкіше слово

Наче з поля чи з лугівки,

У розповні літа

Чую голос перепілки

З чебреців чи жита.

То говорить поле хлібне,

Луг, трава шовкова…

Найдзвінкіше слово рідне,

Найрідніша мова

М. Сингаївський

Рідна мова

Як то гарно, любі діти,

У вікно вам виглядати!

В ньому все: тополі, квіти,

Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,

Що голівки ваші гріє,

Схожа наша рідна мова –

Цілий світ вона відкриє!

Бережіть її малята,

Бо вона – віконце миле,

Що колись до нього мати

Піднесла вас, посадила…

Барвінково, волошково

В небі світиться зоря.

Починаймо рідне слово

Зі сторінки «Кобзаря».

Рідне слово любить ненька,

І співає: «Люлі-лю».

Так любив його Шевченко,

Так і я його люблю.

Разом із щастям і журбою

Зеленим листом шелестить,

У небі яснім над водою

Нам рідна мова мерехтить.

Це символ мудрості твоєї,

Моя Вкраїно. Він горить!

Тож мови рідної своєї

Не відцураймось ні на мить!

Українські діти

Всім говорять сміло:

Свій народ любити —

То велике діло.

Лиш по-українськи

Любо говорити,

І по-українськи

Господа молити.

Треба й чужі мови

Старанно вивчати,

Та з усіх найбільше

Рідну шанувати.

Солов'ї розливаються ніжно

У зеленім веснянім гаю,

Син до матері каже: — Ця пісня

Дуже схожа на мову твою.

Посміхається мати до сина:—

Пам'ятай, моє миле дитя,

Рідна мова завжди солов'їна,

Зігріває людей все життя.

Наша мова живе й буде жити,

Бо вона, ніби подих весни —

Пам'ятай ти завжди про це, сину,

Рідне слово теплом огорни.

Вчитель:А зараз ми проведемо вікторину «Знавець рідної мови». Кожен, хто впорається з завданнями, все зробить правильно – отримає емблему – медаль. Та спочатку нам потрібно розділитися на три групи.

І конкурс: «Зашифровані прислів’я» та «Чарівні прислів’я»

ІІ конкурс Гра «Асоціативний кущ до слова  писемність»

ІІІ конкурс: Мовознавча загадкова вікторина (відгадування загадок).

ІV конкурс: «Про писенність в лабіринтах».

Vконкурс :Гра з кубиками лего «звуковий аналіз слів»

VІконкурс: створення лепбука «День української писемності та мови»

Підсумки конкурсу. Вручення медалей.

Вітаю зі святом української писемності та мови! Нехай вічно живе мелодійна і співуча мова, яку колись оспівав Шевченко, Леся Українка, Іван Франко та інші наші класики, нехай всі діти знають правила української граматики, нехай славляться вірші і твори українських поетів і письменників.