Виховний захід " Десять Заповідей Божих – наш дороговказ"

Виховний захід

Десять Заповідей  Божих – наш дороговказ

 

Мета: ознайомити присутніх з Божими Заповідями і вчити жити за Божими законами; розвивати вміння спілкуватися у молитві  із Богом; виховувати чисті моральні почуття.

 (На захід  запрошений священик).

Вступне слово вчителя Основ християнської етики.

 

Всечесний Отче! Шановні  вчителі, батьки, запрошені гості та учні нашої школи. Вже вкот­ре ми збираємося у цій шкільній залі, щоб віддати шану Господу нашому з нагоди найваж­ливіших християнських свят. Та сьогодні ми по­ведемо розмову про Божі Заповіді — ці мо­ральні Божі закони, за якими повинен жити ко­жен християнин, які є найвірнішим дороговка­зом до Божого Царства, до щасливої вічності у ньому.

 

(Звучить тиха музика).

 

Дівчина.

 

У сиву давнину, ще на початку світу,

(Це повідає нам Святе Письмо Старого Завіту)

Творець землі і неба — Вседержитель

Людину сотворив всевишній наш Учитель.

З великою любов’ю, мов оздобу

« На образ свій і на свою подобу.

Він дав їй розум і свобідну волю,

Але і сій Закон — Декалог він їй дав

А щоб людина мала добру долю,

Виконувати закон заповідав.

А на горі Синай пророк Мойсей,

Із вірою у Господа прийняв Закон оцей.

Ісус Христос як Божий Син в Новім Завіті

Людському роду залишив слова він заповітні

«Якщо знайти ти хочеш вічний рай,

То Заповіді Божі зберігай».

 

Вчитель.

 

Божі Заповіді дані для нашого жит­тя. Вони — непорушний фундамент щастя й ла­ду. Вони є для людства тим, чим є фундамент для дому, мотор для машини, повітря для ле­гень, крила для птиці. А щоб вони дали нам щастя, вдоволення і спокій серця на землі і за­певнили вічне щастя, то треба їх знати, ро­зуміти, любити та зберігати не десь-колись, а щодня через все своє життя. Хто дотримується Божих Заповідей, той любить Господа Бога, як це навчає св. Євангеліст Іван: «Це бо любов Бо­га: берегти його Заповіді. А Заповіді Його не- тяжкі». (1. їв. 5.3).

І ось сьогодні, крокуючи цими Божими сте­жечками, я хочу закликати кожного зробити іспит совісті, запитуючи себе: чи виконуємо ми Заповіді Божі, чи дотримуємось їх постійно в повсякденному житті? Але спочатку, як годить­ся, попросимо благословення у нашого отця на добрий зачин виховного заходу.

 

(Слово надається запрошеному священикові).

 

Учень.

 

Усе робити треба нам на совість,

По Заповідях жити на землі,

Земне життя це небезпечна повість,

Яку ми заповняєм день при дні.

Усе мине із плином часу й вітру:

І щастя, й горе, гроші й біднота,

Дорогу і небо вибираймо світлу,

Бо це Христова стежка пресвята.

 

Учениця.

 

 З десяти Божих Заповідей лише перші три підносяться до прослави і пошануван­ня Бога. Сім інших Заповідей стоять на сторожі доброзичливих стосунків між людьми. То ж пропонуємо вам коротко ознайомитися із кож­ною із цих Заповідей.

 

(На сцену виходять 10 дівчат у білих сукнях. Кожна із них тримає у руках певну Божу За­повідь).

 

1 дівчина.

 

 Перша Божа Заповідь повчає нас: «Нехай не буде в -тебе інших богів, крім Мене».

Ця заповідь стоїть на сторожі правдивої релігії. Вона наказує почитати тільки єдиного правдивого Бога, бо він Творець світу і про все дбає: про дерева, квіти, польові трави, про птиці небесні, про кожну комашку, рибку, тварину і кожну людину. Він дав нам життя, і ми залежні від Нього щохвилини.

 

Нас перша Заповідь навчає, щоби ми

В одного Бога вірили й любили,

 Бо часто зустрічаємось з людьми,

Які богів десятки натворили.

А Бог сказав людині: «Ти не знай,

Інших богів крім мене, чоловіче,

Фальшивій вірі ти не потурай,

Бо на Землі не житимеш ти двічі».

По Божій волі ти на світ прийшов,

По Божій волі ти його покинеш.

Йому одному віддавай любов,

А якщо зрадиш — в пеклі ти загинеш.

Сьогодні проти першої Божої Заповіді люди грішать модерним ідолопоклонством (надають перевагу не Богові, а якійсь спокусливій ма­теріальній речі). Таке новітнє ідолопоклонство практикують навіть і християни, які свідомо чи несвідомо підпадають під вплив цих «мо­дерних божків»: алкоголю, наркотиків, токсич­них речовин, грошей, а також культу тіла, яко­му сьогодні люди намагаються чи не найкраще догодити.

 

Таких грішних блудників у світі є багато.

Наркоманів, п ’яниць і розпусних синів,

Тих, що Бога хулять, і що навіть у свято

В Божий храм не ідуть, зневажають батьків.

Скільки вас вже ступило на блудні дороги!

Піднімайте ж до Бога жорстокі серця!

Повернутись на рідні батьківські пороги

Вам ніколи не пізно до Бога Отця.

 

 Пісня «Не забудь помолитися Богу».

 

2  дівчина.

 

Друга Божа Заповідь повчає нас: «Не взивай намарно ім'я Господа Бога твого». Ця заповідь є неначе доповненням до першої. Це означає віддавати належну пошану Божому імені і не вимовляти його без пошанування, бо Він — всемогутній, бо Він всім керує, про все дбає. Друга Заповідь Божа застерігає: не можна божитися, взивати Бога на свідка, проклинати, кривоприсягати: Гріх зневажати святих, святі речі, святі місця.

 

Ось друга Заповідь, що просить:

«Не взивай намарно ім’я Господа твого» —

Під ноги Боже слово не кидай,

Не насміхайся ти над ім ’ям Бога!

Діла Господні ти не зневажай,

З погордою не говори про Бога,

Фальшивої присяги не давай,

З прокльоном, гнівом не роби нічого.

Намарне ім’я Боже не взивай, дитино,

 Нехай святиться це ім ’я в душі твоїй,

Лихі слова, злі помисли як гріх-провину

Ти не плекай ніколи в серденьку своїм.

 

 Пісня «Люблю тебе»

 

3 дівчина.

 

Третя Божа Заповідь гласить: «Пам'ятай день святий святкувати».

У Старому Завіті ця Заповідь приписувала святкувати суботній день. У Новому Завіті обов'язково віддання пошани Богові перено­ситься на неділю тому, що в неділю Ісус Хрис­тос славно воскрес із гробу, в неділю Дух Свя­тий зійшов на Апостолів. Цей недільний святко­вий день було закріплено Декретом ІІ-го Ватиканського Собору «Про святу Літургію».

 

День святковий святкувати

Нас навчила рідна мати,

Щоб свої обряди знали

І традицій не топтали.

У неділю в Божім Храмі,

Щоб Ісуса прославляли,

Щоб із серця смуток щез,

Бо в неділю Бог воскрес.

Як ти до Церкви не вчащаєш,

То ти, не повна є людина —

В душі найвищого не маєш,

І в тобі образ Божий гине.

Душа у Церкві розквітає,

І в Церкві вищає людина.

Дорога в Церкву — путь до раю,

І до спасіння путь єдина.

 

4 дівчина.

 

Четверта Божа Заповідь повчає: «Шануй батька і матір свою, щоб тобі добре бу­ло і щоб ти довго прожив на землі».

Ця заповідь єдина із десяти дає обіцянку ви­нагороди за її сповнення. На цій заповіді буду­ються відносини в родині, між батьками і діть­ми. Батьки дають дітям життя, вони є співтвор­цями Божими у справі продовження людсько­го роду, тим самим є для дітей першими зас­тупниками Божими на землі, тому їм належить пошана.

 

Четверта Заповідь нас просить:

Пошануй свого отця і матір скільки можеш,

І добре тобі буде, їх пильнуй,

І довго на землі ти жити зможеш,

Бо батько й мати заступають нам

Святого Бога на землі  щоденно.

Вони земне життя дарують нам,

Вони для нас — земна вселенна!

Бо ж хто є ще найдорожчий Від батьків рідненьких?

Вони ж усіх нас доглядали —

Немічних, маленьких.

Усім дітям треба знати заповідь четверту,

Своїх батьків доглядати до самої смерті.

Хто батька-матір зневажає,

Не має у душі спокою —

В житті він щастя не зазнає

І не розлучиться з журбою.

Хто батька-матір не шанує,

Того забудуть діти власні,

Від них пошани не почує,

І в хаті згода й спокій згасне.

То ж не забудь ти доню й сину,

Коли твій батько у біді, —

Віддай й одежину єдину

І поможи йому тоді.

А в неділю, любі діти, до Святого Храму

Йдіть до Бога помолитись за тата і маму.

Батьків шануймо все своє_ життя,

Бог нам зішле своє благословення,

І буде в нас щасливе майбуття,

І буде в нас щасливе сьогодення!

 

Пісня «Шануймо батька, шануймо матір»

 

       5 дівчина.

 

 П'ята Божа Заповідь гласить: «Не вбивай».

На світі є дуже багато вартісних речей, але найдорожче з них — людське життя. Його не можна купити за жодну ціну. Живучи, ми не задумуємось, що Бог нам дав життя в дар. Гос­подь Бог проголошує себе абсолютним Господа­рем життя людини, яка створена на Його образ і подобу. Тому ніхто не має права ані собі, ані іншим його відбирати. Ми повинні відкидати все, що шкодить чи руйнує наше здоров'я: куріння, алкоголь, наркотики, не наражати своє життя на небезпеку без вагомих причин. Само­губство або вбивство — це найбільший гріх проти п'ятої Заповіді. Ця Заповідь забороняє нищити невинних дітей у лоні матері.

 

П'ята Заповідь нам каже:

«Не вбивай»,

Людське життя — дарунок, даний Богом,

Воно належить Богові — і край,

Тобі до нього зась, не вбий нікого.

Рідну землю бережи і чисті води,

Без потреби навіть квітку не зривай,

 Диких звірів бережи як дар природи,

Тільки в собі звіра лютого вбивай.

До злих вчинків ти не закликай,

Бо душу ти вбиваєш у людини.

Душа безсмертна — ти запам’ятай!

І виправ, якщо можеш, шкоду нині.

В житті лиш добрий приклад подавай,

Про душу свою дбай і своє тіло,

Із ближніми у згоді проживай,

Щоб їм до тебе все прийти кортіло.

 

Ісус Христос навчав не вбивати ні фізично, ні морально навіть своїх ворогів, а молитися за їх прозріння.

 

Дві тисячі років у серці несемо

Ісуса Христа Заповіт. (Разом)

З науки Христа ми любов всі беремо,

Любов ця врятує весь світ! (Разом).

 

6 дівчина.

 

 Шоста Заповідь «Не чужолож» перекликається з дев’ятою «Не пожадай жінки ближнього свого». Шоста і дев'ята Божі Заповіді стоять на сторожі моральної чистоти і не­винності, чистоти нашого серця і вірності у под­ружньому житті. Сам Господь Бог поблагосло­вив перше подружжя — наших прародичів Адама і Єву у раю. Отож, подружжя — то Божа ус­танова, в основу якої покладено єдність любові і нерозривність подружньої присяги.

Проти шостої Заповіді Божої грішить той, хто живе без церковного шлюбу, хто вживає со­роміцькі слова, жарти, пісні, веде непристойні розмови, дивиться нескромні малюнки, порног­рафічні та еротичні фільми, які є грішними суп­роти християнської моралі. Святий Апостол Павло каже: «...ті, що чинять розпусту, перелюб, розгнузданість — Царства Божого не успадку­ють». Гріх нечистоти руйнує в нашій душі Божу ласку, принижує людину до рівня тварини.

 

Чужого ложа не бажай, людино,

На грішний шлях розпусти не ступай,

Бо це великий гріх, моральне зло — провина,

 Лиху спокусу цю від себе відганяй.

В чужому ложі чистоти

й невинності не зрадь,

Бо чистота й невинність —

скарб у наших душах,

Ти помисли лихі, мов чорну гадь,

Від себе відганяй, бо це диявола спокуса.

 

9 дівчина.

 

Перелюб — тяжкий гріх. Ісус Христос каже: «...кожний, хто дивиться на жінку ближнього свого з пожаданням, той вже вчинив перелюб у своєму серці. Перелюб веде до розлу­чень, що є великим нещастям для подружжя, а особливо для дітей. Отже, дуже важливо держа­ти наш розум і серце чистими, вільними від неп­ристойних думок і бажань, бо навіть саме внутрішнє бажання згрішити є гріхом. В час та­ких спокус треба звертатися до Бога з молитвою, щоб допоміг розвіяти замішання в нашій душі?

 

Не зрадь в коханні!

Щоб бути серцем чистим,

Пильнуй, аби ніхто тебе не звів,

Щоб шлях твій був, мов сонце,променистим,

По стежці вірності крокуй до скону днів.

 Присягу шлюбну ти не смій стоптати,

Бо перед Богом ти її давав,

Подружню вірність зберігати

Своїй коханій ти до смерті обіцяв.

То ж жінки ти чужої не жадай,

З’єднав тебе у пару Бог великий.

Лиш суджену свою люби й кохай,

Подружню вірність збережи навіки!

 

7 дівчина

 

 Сьома Божа Заповідь «Не кра­ди» перегукується із десятою Божою Заповіддю «Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого». Щоб людина могла вільно і спокійно використовувати дані Богом дари на Божу славу і для свого добра, то на сторожі приватної власності Господь Бог поставив сьо­му і десяту Заповіді Божі. Від дотримання цих Заповідей залежить добро всіх людей — осо­бисте, родинне і суспільне. Ці заповіді заклика­ють нас бути чесними людьми, щоб ми ніколи нічого і ні в кого не крали, не зазіхати на чужу власність. Одним з видів крадіжок у школі є списування у товариша по парті. Отримана та­ким чином оцінка є краденою. Красти можна і час у вчителя, який не встигає подати новий матеріал через порушення дисципліни, бо на зауваження витратив дорогоцінний час. Такий учень обкрадає своїх товаришів по класу у знаннях, а вчителя — в часі.

 

Пісня «Вогник доброти»

 

10  дівчина.

 

Україна — християнська дер­жава, тому ми повинні готувати себе до того, щоб бути добрими, високоморальними і чесни­ми громадянами нашої держави. До цього нас закликає Христова наука і слова щойно прослу­ханої пісні.

 

Сьома і десята Заповіді вчать:

Не красти і чужого не жадати,

Щоб свого ближнього не ошукать,

Що не твоє — того не можна брати.

Що не твоє — ніколи не бери.

Чужим в житті ніхто не збагатився, Своєю працею собі добро твори.

За крадіж не один вже поплатився.

 

8 дівчина.

 

  Восьма Божа Заповідь гласить: «Не свідчи ложно на ближнього свого».

Восьма Божа Заповідь стоїть на сторожі не матеріальних, а духовних цінностей, таких як: знання, мудрість, слава, добре ім'я, моральна чистота і ін. Господь Бог дав нам дар мови, щоб чи могли порозумітися з нашими (ближніми. Тож ця заповідь наказує нам завжди говорити правду і попереджає проти всякого лихого слова чи свідчення, що могло б пошкодити ближньому, його доброму імені і славі. Не засуджуйте ближнього, особливо, коли це неправда. У Свя­тому Євангелії сказано: «Не судіть, щоб вас не судили, бо яким судом судите, таким і вас бу­дуть судити». (Мт. 7.1).

 

Великий гріх поміж гріхами,

То фарисейство є лукаве,

Бо фарисей солодко скаже —

І честь твою лукавством змаже

Та поза очі злобно лає,

Бо в сущі Бога він не має.

Лукавий другу риє яму,

І підставляє спритно ногу

 За гроші зрадить він і маму,

і душу продає убогу.

Нечесні друзі — то хвороба,

Вони зведуть тебе до гроба.

Тож восьма Заповідь нам каже:

«Не свідчи на ближнього свого

ніколи ложно».

 Говори правду в вічі, не кажи

Того, чого казати не можна.

Брехнею, люди кажуть, світ пройдеш,

Але назад не буде вже дороги.

Подумай добре перед тим, як йдеш,

Якщо підеш — навіки втратиш Бога.

 

Хлопець.

 

Ось і закінчилося наше знайомство з десятьма Заповідями Божими. Як бачимо, наслідки гріхів, якими ми порушили Заповіді Божі є болючі і руйнівні. Тож намагаймося жи­ти духом віри і любити ближніх, як самих себе, бачити в них Божих дітей і навіть самого Ісуса Христа, що каже: «Усе, що ви зробили, одному з моїх братів найменших — ви мені зробили».

Пам'ятаймо, що немає любові до Бога без лю­бові до ближнього. А вступ у щасливу вічність вирішує тільки життя за Божими Заповідями тут, на землі.

До неба в нас дорога є одна,

Її позначки — Заповіді Божі.

Не виконаєш їх — нам гріш ціна,

Ніхто туди пройти не допоможе.

Живімо так, як Господь Бог велить,

І станьмо біля Нього на сторожі

Земне життя хвилинне — одна мить,

Тож виконаймо Заповіді Божі.

 

Вчитель.

 

Божі Заповіді — це квиток до Неба, який ми собі заробляємо своїм земним життям за Законами Божими. Отже, тільки від нас осо­бисто залежить наше вічне щастя. Що тут посіємо, те колись у вічності пожнемо. Тому настав час у молитві «Отче наш» попросити Господа Бога проводити нас по розбурханому життєвому морю до Неба за нашим дороговка­зом — десятьма Божими Заповідями.

 

(Всі співають «Отче наш»)