Виховний захід для учнів 11 класу "В сім'ї вольній, новій"

Глухівський національний педагогічний університет

 імені Олександра Довженка

 

Кафедра педагогіки та менеджменту освіти

 

 

 

 

План-конспект виховного заходу

на тему «В сім’ї великій, новій»,

проведеного в 11 класі Бітлянського НВК

Турківської районної ради, Львівської області

студентом 62-А групи ФФІ

Пасічником Мар’яном Омеляновичем

 

 

 

Перша консультація вчителя __________ /О. М. Яводчак/

Перша консультація методиста ________ /О. М. Зайцева/

Друга консультація вчителя ___________ /О. М. Яводчак/

Друга консультація методиста _________ /О. М. Зайцева/

Cценарій затверджено ________________ /О. М. Зайцева/

 

Оцінка ___________________

 

 

 

Глухів – 2018 р.

Дата: 09.03.18 р.           Клас: 11

Тема. «В сім’ї великій, новій»

Мета: вшанувати пам’ять  видатного художника слова, патріота України – Т.Г.Шевченка; формувати культуру мовлення через красу і багатство рідної мови; показувати багатогранність творчої особистості Великого українського поета; висвітлювати роль політичного борця за державність у загальнонаціональному процесі; відобразити актуальність творчості Кобзаря сьогодні; збагачувати емоційну сферу учнів; виховувати любов до рідної мови, скарбів поетичного слова України.

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

Для підготовки та проведення вечора необхідно створити організаційну групу, завдання якої — подбати про художнє та музичне оформлення класу. За кілька днів до проведення заходу оголошуєтьея конкурс на кращу декламацію віршів Кобзаря та кращий малюнок до його творів.

Художнє оформлення класу.

Посередині дошки — назва заходу «В сім’ї вольній, новій» та епіграф:

«І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Т. Шевченко».

На сцені – стіл, вкритий рушниками, портрет Шевченка, квіти, свічка; по можливості – елементи інтер’єру української хати; у залі біля сцени – бюст Шевченка у квітах; стіни класу прикрашені рядками з віршів, різнокольоровими кульками. Композиція складається з трьох частин.

Хід заходу:

І частина

Вступне слово вчителя

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

На оновленій нашій вільній українській землі живе і вічно житиме в народі пам'ять про великого Кобзаря, геніального сина України, поборника святої правди.

Тарас був одним із них, народним пророком, титаном духу, першим, хто відверто закликав народ до збройного повстання:

… Вставайте,

Кайдани порвіте,

І вражою злою кров’ю,

Волю окропіте.

Мрії Кобзаря звершилися на його рідній землі, на нашій з вами Батьківщині. І ми можемо з повним правом сказати:

Провіснику волі, великий титане,

Справдилися думи пророчі твої.

Приймай же данину любові і шани

Од вольних народів нової сім’ї.

(Виходять ведучі – хлопець і дівчина в українському стилі)

Ведучий: Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Ведуча: Десять літ він томився під вагою російської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Ведучий: Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку  в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Ведуча: «Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко». (Слова Івана Франка)

(Ведучі виходять, з'являється читець)

Читець: Думи мої, думи мої, лихо мені з вами…

 

(Продовжує пісню хор (перший куплет співається голосно, другий тихо, тим часом на сцену виходять Перебендя з хлопчиком-поводирем, вони мовчки ідуть через сцену, хор замовкає, проходять герої)

Читець: Перебендя старий, сліпий,-

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люди:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить,

Попідтинню сіромаха

І днює й ночує,

Над старою головою,

А йому байдуже:

Сяде собі заспіває:

«Ой, не шуми, луже!».

(Перебендя сідає і співає «Ой, не шуми луже»)

Лілея (входить у довгій білій сорочці з розпущеним волоссям):

За що мене як росла я,

Люде не любили?

За що мене як виросла

молодую вбили?

Катерина (проходить сценою з дитиною на руках і тихо говорить):

…Утік, нема! Сина, сина

Батько одцурався!

Боже ти мій!... Дитя моє!...

Де дінусь з тобою?

Москалики! Голубчики!

Візьміть за собою…

Візьміть його… бо покину

Як батько покинув…

Читець: Катерино, доню моя, лишенько з тобою

Де ти в світі подінешся з малим сиротою?

Наймичка (входить):

«А я ледве додибала до вашої хати,

Не хотілось на чужині одній умирати!

Коли б Марка діждатися…

Так щось тяжко стало!

(Заходить Марко)

Марку!

Прости мене! Я каралась весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку.

Я… я - твоя мати»

(Сідає біля постаменту)

Читець: Іде Гонта горем битий, несе діток поховати,

Китайкою вкрити.

А онде під тином опухла дитина, голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

(Входить Сова, йде сценою, здіймає вгору руки)

Читець: Скалічені старі руки

До Бога здіймала,

Свою долю проклинала

Сина вимовляла…

А уночі розхристана

І простоволоса

Селом ходить -  то співає,

То страшно голосить.

(Стає біля постаменту і Сова)

Козак (входить): Україно! Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю

Заплаче серденько.

(Іде до гурту)

(З'являється група невільників у кайданах)

Невільник: О, милий Боже України!

Не дай пропасти на чужині,

В неволі вільним козакам!

І сором тут, і сором там –

Вставать з чужої домовини

На суд твій праведний прийти,

В залізах руки принести

І перед всіма у кайданах

Стать козакові…

(Невільники стають біля постаменту)

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині!

Не кидайте хоч ви мене при лихій годині!

(Звучить останній куплет пісні «Думи мої». Біля постаменту стоять герої творів Шевченка і сумно слухають пісню)

 

ІІ частина

В похилій хаті край села,

Над ставом, чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

(«Пісня про великого Кобзаря», сл. Комарівни, муз. народна.

Виходить малий Тарас і мати)

Мати:  Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби

Не маємо радісної днини,

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово… і нагай

Над головою люто свисне,

І так усюди - з краю в край

Панує рабство ненависне,

Росте неправда на землі.

Згорьованій, сльозами злитій.

О, любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

Ну, хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

Тарас: …Наша бідна старенька хатина, з потемнілою солом'яною покрівлею і чорним димарем, а біля хати на причілку яблуня з червонобокими яблуками, а навколо яблуні квітник, улюбленець моєї незабутньої сестри, моєї терплячої і моєї ніжної неньки. А біля воріт стоїть стара гілляста верба із засохлим верховіттям, а за вербою стоїть клуня оточена стогами жита, пшениці і різного всякого хліба; а за калиною, по косогору йде вже сад.

(Пісня «Зоре моя вечірняя» сл. Шевченка, муз. Степового)

Тарас: В тім гаю, у тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя;

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько плачучи з дітьми

(А ми були малі та голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині! А ми

Розбіглися межи людьми,

Мов мишенята.

(Мати і малий Тарас виходять. З'являється молодий Тарас у чорному сюртуку у білій сорочці з краваткою)

Тарас: Тяжко важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилитись –

Хоч з гори та в воду…

В того доля ходить полем

Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає.

(Пісня «Чуєш, брате мій». Тарас слухає, замислився)

Тарас: Єсть на світі доля,

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?

Єсть люди на світі –

Сріблом-злотом сяють,

Здається панують,

А долі не знають,-

Не долі, ні волі!

Возьміть срібло-злото

Та будьте багаті,

А я візьму сльози –

Затопчу неволю,

Босими ногами!

Тоді я веселий,

Тоді я багатий,

Як буде серденько

По волі гуляти!

(Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий». Входить Шевченко у вишитій сорочці, довкола нього збирається гурт селян з граблями, косами. Кожен хоче щось сказати поетові)

Дід: Тяжка наша доля в кріпатському ярмі, Тарасе.

Селянин: Пани-кати… латану свитину з каліки знімають, з шкурою знімають, бо нічим обуть княжат недорослих.

Дівчина: А он розпинають вдову за подушне, а сина кують, єдиного сина, єдину

дитину, єдину надію у військо дають.

Жінка: А онде під житом опухла дитина, голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне…

Дід: Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози горе?

Молода селянка: Чи довго ще на сім світі катам панувати?

Шевченко (задумливо): Пани! Пани! Схаменіться!

Будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде.

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море.

Дітей ваших…

(Хор виконує 3-й, 4-й куплети  «Пісні про великого Кобзаря». Шевченко читає уривки з поеми «І мертвим і живим..»)

Селянин з гурту: Ех, Тарасе, не доведуть до добра такі вірші.

Шевченко: А що мені буде?

Селянин: У москалі оддадуть.

Шевченко: Нехай!

(З’являються жандарми і заарештовують Шевченка)

Слідчий: У вірші під назвою «Сон» зухвало описується його імператорська величність і государиня імператриця. Ви своєю просторічною мовою зневажаєте її величність. У своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч. Як це там… не можу пригадати. Смеркалося… огонь… огнем…

Шевченко: Я нагадаю!

Смеркалось… огонь огнем

Кругом запалало,-

Аж злякавсь я…  «Ура! Ура!

Ура!»- закричали.

Слідчий: Припинити!

Слідчий: Государ імператор височайшо звелів призначити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший нагляд з забороною писати і малювати…

 

ІІІ частина

Шевченко-солдат

Шевченко: Якби я був недолюдком, кровопивцею, то й тоді для мене страшнішої кари не можна було б придумати, як заслати мене в окремий Оренбурзький корпус солдатом. Ось у чому причина моїх нестерпних страждань. І до всього мені ще заборонено малювати. Трибунал під головуванням самого сатани не міг винести такого холодного надлюдського вироку.

(Починає писати і говорить до себе):

Лічу в неволі дні і ночі,

І лік забуваю,

О, Господи, як-то тяжко

Тії дні минають.

А літа пливуть за ними,

Пливуть собі стиха.

Забирають за собою

І добро і лихо.

Забирають, не вертають

Ніколи, нічого.

(Шевченко починає тихо співати пісню «Зоре моя вечірняя»)

Ведуча: Він зорею сіяє в прийдешнім віку,

Сходить хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі зелених і заобрійних трас

Височіє над світом великий Тарас.

Українець: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником зовемо.

(Вірш «Клятва Тарасу Григоровичу Шевченку» М. Дубецького)

Клятва Тарасу Григоровичу Шевченку

Ми не забули тебе, Тарасе,

Черпаєм правду в твоєму слові,

І вберегли ми для внуків наших,

Українську пісню, українську мову.

Не раз стикались ми з ворогами,

Додолу гнулись криваві рани.

І всім здавалось ми вже не встанем

Та воскресали, бо був ти з нами.

Ми не могли! Ми не могли!

Ось нові діти йдуть до школи,

Навчилися мислити ми самостійно.

Тарасе любий, вже спи спокійно.

Бо ще не вмерла, не вмре ніколи

Вкраїна наша і наше слово.

Поки кобзарство пульсує в жилах –

Ніхто не зіб'є нам волі крила!

(Пісня «На високій дуже кручі»)

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бондарчук Г. М. Виховні години. 11 клас: Книга для класного керівника / Г. М. Бондарчук, М. М. Тимочків. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – С. 64

2. Виховна робота в школі / Науково методичний журнал // К.: «Основа», 2008. –  №6, С. 48

3. Виховні години 5-11 клас [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.schoollife.org.ua/category/fajly/klasnomu-kerivnyku/vyhovni-hodyny-5-11-klas – Назва з екрану.

4. Новарчук Б. Свято в рідній школі. Збірник сценаріїв / Б. Новарчук. –  Луцьк: «Терен», 2011. – С. 88

5. Пістун Т. Душі криниця / Т. Пістун. – Тернопіль:  «Підручники і посібники», 2007. – С. 112

6. Світ дитини /Журнал для молодшого та старшого шкільного віку // К.: «Світ дитини» – 1998. – Число 3 (35). – С. 16.