Виховний захід для учнів 3-4 класів “Щоб у серці жила Батьківщина”

Легецька Віра Сергіївна,

вчитель  початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3

 імені Сергія Гордійовича Шовкуна

Прилуцької міської ради

Чернігівської області

Виховний захід для учнів 3-4 класів

 “Щоб у серці жила Батьківщина”

Мета: доповнити і поглибити знання дітей про Батьківщину;  формувати уявлення про Україну як суверенну державу з давньою історією, багатою культурною спадщиною; розвивати в учнів творче мислення, уяву; формувати громадянські якості, патріотизм, людяність, працьовитість; виховувати любов і повагу до Батьківщини – України, її символів, обрядів, традицій; налаштувати учнів на плідну роботу протягом навчального року, налагодити емоційний контакт як учителя із класом, так і учнів між собою.

Обладнання: карта України, державні та народні символи України; Конституція України, плакати про Україну.

Учитель. Україна – це щедра земля під волошковим небом, це задумливі степи, широкі поля, густі ліси та гірські вершини. Це сині озера й річки, калина край вікна, журавель у небі й соловей у лузі. Це рідний дім, дорога в школу, це рідна мова й пісня колискова, це мама й тато, і вся родина. Це все наша Батьківщина, наша земля, наша Україна.

(Відео про Україну)

А що там, за лісом?

Мені пригадується весняний день. Сяє сонце, ласкавий вітерець шепоче в листі дерев. Співають пташки, щось шелестить у лузі так тихо-тихо, ледве чутно. Я сиджу на високій степовій могилі й слухаю, як шумить весна.
Переді мною — зелені лани. На обрії ліс.
- А що там, за лісом? — питаю старшого брата.
- Поля, села... — каже брат.—А там знову ліс.
- А за тим аж лісом — що там?
- Дніпро. Велика наша річка Дніпро.
- А за Дніпром що?
- Знову поля, села, ліси.
Це було тоді для мене найбільше відкриття світу. Мене здивувало, що світ такий широкий. Мене зворушило, що така велика, багата Україна.

В. Сухомлинський

Вічна тополя

Стоїть край дороги стара-престара тополя. Узимку тривожно шумлять її голі віти, а весною покривається вона зеленим листям. Скільки й пам'ятаю, стоїть вона, як сторож.
Якось питаю маму:
- Скільки літ тополі? Хто її посадив?
- Не знаю, — відповідає мама. — Скільки й пам'ятаю, стоїть тополя край дороги. Завжди однакова.
Питаю старого-престарого дідуся:
- Скажіть, будь ласка, скільки літ тополі? Хто її посадив?
- Не пам'ятаю, — відповідає дідусь. — Завжди стоїть край дороги. Скільки й знаю — росте собі й росте. Люди приходять і відходять, а тополя завжди росте. Може, це й не тополя, а легенда? Може, дерево це вічне — священна тополя? Може, вона народилася тоді, коли й Україна? Якщо так, то вона — вічна-вічна, бо вічна наша Україна.

Василь Сухомлинський

Вправа «Аукціон слів»

Учитель. Україна… Яка вона? Пропоную вам дібрати ознаки до слова «Україна». (Україна рідна, багата, щедра, прекрасна, співуча, люба, мила, чарівна, цінна, неповторна)

Учні:

1.  Ми, хоча іще маленькі,

Та вже добре проте знаємо,

Що звемося українці,

Й українських предків маємо.

2.  Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного –

Українського народу.

3.  Люблю я край свій золотий –

Квітучу Україну,

Як хочу я, аби зрости

Вітчизні гідним сином.

4.  Красивий, щедрий, рідний край

І мова наша солов’їна,

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна.

 (Звучить лірична музика. Учитель розповідає «Легенду про Україну»)

Учитель. Колись, дуже-дуже давно, роздавав Господь землі державам. Багато зібралося їх біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати свою, найкращу часточку на планеті. А потім усі вони, отримавши, що хотіли, розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях. Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога. Стала осторонь і не сміє очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню, покликав до Себе і запитав:

– Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?

– Працювала, – опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я…

Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:

– Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу й просту. Знаю, як ти спиш і прокидаєшся, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай…

А Україна йому відповідає:

– Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно…

Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів: – Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай пісню гарну! Нову пісню. Тому, що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! Є у Мене земля! Моя земля. Залишив  її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні. Твої люди, Україно! Живи і радій! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в Моєму серці…

Учитель. І Україна живе, і знають її людей у всьому світі.

Учень.

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина!

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Учень.

Я – твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь промінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна Україно – мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Учень.

Я щиро так люблю усе навколо мене –

Усе, що є багато сотень літ.

Люблю чарівний ліс і житечко зелене,

Увесь казковий неповторний світ!

Учень.

Усе мені тут рідне: і поля, й джерельця.

Я міцно на своїй землі стою.

Тепло своїх долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

Учитель. В Україні прекрасні куточки чарівної природи, дійсно – земля Бога.

(Демонструються фото унікальних куточків України, створених людиною і природою)

Учитель Вітчизна, Батьківщина… Україна, рідна ненька. Земля-годувальниця, Земля – рідна мати… Які прекрасні ці одвічні слова! Велика, священна любов до Батьківщини жила і житиме в усіх чесних та щирих серцях. Україна – одна з найбільших  європейських держав. Її площа майже 604 тис. км.

На території України проживає понад 110 національностей. Чисельність населення становить близько 43 млн. осіб.

На території України розташовуються Карпатські гори (Говерла – найвища гора в Україні ) та Кримські гори. Теренами України протікає близько 70 тис. річок. Найбільші з них – Дніпро, Дунай, Дністер Південний Буг, Сіверський Донець. Найвідоміші озера: Світязь, Синевир, Ялпуг.

Учень. Є в центрі Європи чудова країна,

Сягає корінням у сиві часи.

І це – незалежна моя Україна.

Тут гори Карпати, степи і ліси.

Учень. Шістсот і чотири ще тисяч гектарів –

Приблизно таку має площу вона.

Є Київ – столиця у храмах і славі –

Та ріки: Дніпро, Дністер, Буг і Десна.

Учень. Ґрунти чорноземні, джерела цілющі,

Озера блакитні та клімат м’який.

Козацькая слава повік невмируща

Та шлях до свободи, завжди нелегкий.

Нам є чим пишатися. Тому що:

- Україна – найбільша країна, територія якої знаходиться повністю в Європі.

- Географічний центр Європи заходиться неподалік містечка Рахів.

- Українці зробили найбільший келих шампанського у світі.

- Найдовший у світі тролейбусний маршрут 96 км з’єднує Ялту та Сімферополь.

- Хрещатик – найкоротша центральна вулиця Європи. Її довжина усього 1225 м.

- Найглибша у світі станція метро «Арсенальна» знаходиться у м. Києві і сягає 105,5 м.

- Трембіта – найдовший музичний інструмент у світі.

- Українці розробили літак Ан-225 «Мрія» із найбільшою у світі вантажопідіймальністю.

- В Україні зосереджено чверть світового запасу чорнозему.

- Олешківські піски – найбільша пустеля Європи, яка простягається на 160 тис. га.

- Пам’ятники Т.Г. Шевченку встановлено більш ніж у 1200 містах світу і за кількістю поступаються лише Будді.

Отже, пишаймося тим, що ми – українці!

Гра «Склади пазл «Моя Україна»

Учитель. Ви вже багато знаєте про Україну. А скажіть, скільки областей має наша держава? Давайте спробуємо зібрати пазл України.

Учитель. А зараз ми перевіримо, як добре ви знаєте країну, у якій живете. До Вашої уваги пропонується вікторина «Люби, вивчай свій рідний край»

• Як називається наша Батьківщина? (Україна)

• Столиця України. (Київ)

• Як називається найдовший у світі музичний інструмент? (трембіта)

• Що собою являє малий Державний Герб України? (тризуб)

• Чому Черкащину називають шевченківським краєм? (Тому що там народився Тарас Шевченко)

• Як називається урочиста пісня, що є державним символом України? (Державний Гімн України)

• Яка найвища гора в Україні? (Говерла)

• Найвідоміші брати-боксери з України? (брати Віталій та Володимир Кличко)

• Яка грошова одиниця України? (гривня)

• Який колір прапора України? (синьо-жовтий)

• Розписані великодні яйця. (писанки)

• Найбільша річка України. (Дніпро)

• Швидкий український танок. (гопак)

• Хто з українських письменників узяв собі псевдонім – назву своєї національності? (Леся Українка)

• Кущ – символ рідного краю. (калина)

• На якій вулиці знаходиться твоя школа?

• Яка річка протікає через твоє місто (село)?

Робота в групах

А тепер попрацюємо в групах. Складіть прислів’я із «розсипаних» слів та поясніть їх зміст.

1-а група

• калини, України, нема, і, Без, верби. (Без верби і калини нема України.)

• вербиця, здорова, там, срібліє, Де, водиця. (Де срібліє вербиця, там здорова водиця.)

2-а група

• земля, в, жмені, і, Рідна, мила. (Рідна земля і в жмені мила.)

• край, життя, За, рідний, віддай. (За рідний край життя віддай.)

3-я група

• умій, мати, Батьківщина, неї, постояти, за. (Батьківщина – мати, умій за неї постояти.)

• без, як, Батьківщини, людина, без, пісні, соловей. (Людина без Батьківщини — як соловей без пісні.)

4- а група

• край, звичай, Кожний, має, свій. (Кожний край має свій звичай.)

• мила, де, мати, Та, родила, земля. (Та земля мила, де мати родила.)

«Я був на далекій чужині...»

Я був на далекій чужині,

Там небо таке ж голубе,

Та тільки нема Батьківщини,

Нема там, Вітчизно, тебе,

Бо в ріднім краю над землею

Чистіша і глибша блакить.

І сонце Вітчизни моєї

Яскравіше в небі горить.

Я слухав пісні на чужині –

Хороші думки в тих словах,

Але то не крила орлині,

Що є в наших рідних місцях.

Василь Сухомлинський

Так говорив Василь Сухомлинський.

Біографічна довідка

— Василь Олександрович Сухомлинський — видатний український педагог, письменник і публіцист.

Народився 28 вересня 1918 р. у селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (на той час — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині.

Батько його, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр. Мати — Оксана Юдівна вела домашнє господарство, ткала полотно, фарбувала його і шила одяг не лише для своєї сім’ї, а й односельцям. Гарно вишивала. Багато уваги приділяла вихованню дітей: Івана, Василя, Сергія, Меланії. Учила добра, чесності, людяності. Довгими зимовими вечорами за прядивом чи шитвом розповідала дітям казки, цікаві історії, читала книжки.

Пізніше Василь Олександрович писав: «Я не відчував би всієї краси літнього світанку в селі, якби в далекому дитинстві мене не вразили до глибини душі прочитані матір’ю слова Шевченка “Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють...”».

У 1926–1933 рр. В. О. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Учився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв у колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір професії був не випадковий.

 І сьогодні ми продовжимо знайомитись із творами великого педагога, мудрого вчителя, дитячого письменника.

ЩО НАЙТЯЖЧЕ ЖУРАВЛЯМ?

Тихого осіннього вечора на узліссі сіли відпочити журавлі. Вони летіли в теплий край. Притулились журавлі до білокорої берези та й курличуть щось тихо-тихо.
- Що найтяжче журавлям? — питає Береза.
- Дорога тяжка,— відповідає найстарший журавель.
— Та не дорога нам найтяжча.
-А що ж вам найтяжче? — дивується Береза.
-Найтяжче нам жити кілька місяців на теплій ріці. Називається вона Чіл. Немає там ніколи зими. Вічно цвітуть квіти...
-То чому ж там найтяжче? — ще більше дивується Береза.
- Бо то нерідна земля,— каже найстарший журавель.
— Бо немає там тебе, білокора Березо. (В. Сухомлинський)

Ластівки прощаються з рідним краєм

Багато років під стріхою однієї хатини жили ластівки. Весною вони повертались з вирію, ластів’ят виводили, а восени відлітали в теплі краї. У хатині жили батько й мати, була в них дівчинка Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з’являються ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки годують пташенят, вкладаються спати.

А восени, коли вони відлітали, Оленці ставало сумно: мовби розлучалася з дорогими друзями.

За кілька днів до відлітання ластівки збиралися великою зграєю, сідали на телефонних дротах напроти двору й довго там сиділи. Оленці здавалося, що ластівки сумують. Вона прислухалась до їхнього тривожного щебетання й думала:”Чому це вони так довго сидять?”

І маму спитала:

– Чому?

– Вони прощаються з рідною землею. Бо дорога до теплого краю далека й важка.

Оленка підходила до зграйки ластівок, що сиділи на дротах. Їй дуже хотілося, щоб ластівки і з нею попрощалися.(В. Сухомлинський)

Дідова колиска

Одного разу батько шукав щось на горищі. Знайшов стару дерев'яну колиску. Дивна така — помережана, різьбою прикрашена. Ще й буквами старовинними вирізано: «Мир і хліб».

— Це дідова колиска,— сказав батько. Він довго дивився на неї, а потім витер пил і заніс до хати.— Хай зберігається...

Я не знаю свого дідуся. Батько показав мені тільки його могилу на кладовищі...

Коли я чую слово Батьківщина, мені пригадується старовинна колиска. В ній лежав дідусь...

Батьківщина — це люди, які жили на нашій землі до нас. Вони орали землю й сіяли, раділи й плакали, співали пісні. Це наші предки.

Ми повинні знати минуле нашої Батьківщини. Хто забув про колиску, в якій лежав його дідусь, той не може бути справжнім патріотом.

А наша колиска — це наше рідне село, рідна хата, мати й батько. З рідної хати починається для мене Батьківщина. (В. Сухомлинський)

Учитель. Людина народжується на світ і разом із життям отримує у спадок, мабуть, найбільше і найцінніше багатство – Батьківщину. Її не вибирають за смаком і бажанням, так само, як і не вибирають собі неньку. Вітчизна, як рідна мати, – це наша доля.

Діти, зараз візьміть підготовлену вами квітку, і подумайте, чого б ви хотіли побажати рідній Вітчизні. (Я бажаю любій Україні добра, миру, безпеки, процвітання,  щастя  тощо)

По черзі прикріпіть свою квітку по контуру до карти України, озвучуючи своє побажання. Таким чином ми сплетемо вінок для нашої Батьківщини.

(Діти виконують завдання)

Учитель. Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. Україна – це ви! То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями прославляйте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України. Дякую вам за увагу і співпрацю! На все добре!

Учитель. Усі ми сподіваємося, що найзаповітніше бажання українців сьогодні – жити під мирним небом України і не допустити війни – здійсниться обов’язково.

Яким буде майбутнє країни залежить від кожного з нас. Поки що ви ще малі, щоб захищати Україну, але те, що ви можете для неї зробити – це любити її понад усе, бути справжніми патріотами. Ви повинні рости розумними, працьовитими, щоб перетворити рідну державу на країну ваших мрій.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Список використаних джерел:

1. Дітям про державну та народну символіку України / упоряд.                  Л.М. Римар. – X. : Основа, 2004.

2. Михайленко Л.В. Найцікавіше про Україну: Ілюстроване енциклопедичне  видання. / Л.В. Михайленко, І.М. Реброва, В.А. Сушко,                            Т.І. Лагунова. – X. : Торнадо, 2007. – 96 с.

3. Пістун Т.В. «Свою Україну любіть...» / Т.В. Пістун. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2004. – 176 с.

4. Уколова Н. Практика виховання у початковій школі : Сценарії, розробки уроків, дидактичний матеріал / Н. Уколова. – X. : Основа, 2004. –  Вип. 1