Виховний захід для учнів 7 класу на тему "Хліб - усьому голова"

Хліб – усьому голова

Свято 

Мета. Прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу до людей праці; ознайомлювати учнів з минулим свого народу, звичаями нашого краю. 
Обладнання. Сюжетні малюнки, колоски пшениці, коровай та різноманітні вироби з тіста, вишивані рушники, малюнки дітей про хліб, виготовлені самими учнями, свічки. 

Слово учителя.

В землю кидалось,
На повітрі тулялось,
В печі гартувалось,

 Запахом своїм усіх привертало. (Хліб)

Про хліб поговорим сьогодні,
Бо хліб – усьому голова.
Від хліба все – і радість, і пісня,
І життя, і зростання, і матері посміх,
І кроки дитини, і доля щаслива.
Візьму я в руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий.
Ввібрав і пісню, й працю в себе,
Цей хліб рум`яний на столі.
Йому до ніг вклонитись треба,
Він – скарб найбільший на землі.

Вчитель. Хліб — усьому голова. З давніх-давен він у великій шані у нашого народу. Це людська святиня. Одне з див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом, від слова «життя». А чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб.

 Учениця. Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

 Любов'ю трударів і радістю земною,

 І сонцем, що всміхалося весною,

 І щастям наших неповторних діб—

 Духмяно пахне хліб!

 Вчитель. Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому? (Вірш "Чим пахне хліб".)

 Учні. 1. Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

 Коли весною кілька діб

 Гуркоче трактор за рікою?

 Всі. Хліб пахне працею людською.

 2. Чи знаєш ти, чим хліб запах,

 Коли жнивують у степах

 Твої батьки в гарячу пору?

 Всі. Він пахне щастям хлібозбору.

 3. Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

 Як поведуть твої брати

 Зерном наповнені машини?

 Всі. Хліб пахне соками земними.

 4. Чи знаєш ти, чим хліб землі

 Пахтить на вашому столі

 Весною, влітку і зимою?

 Всі. Хліб пахне радістю людською.

Вчитель.  
Хліб на столі – Бог у хаті. ОТЖЕ ХЛІБ — ЖИВИЙ, у нього є Душа. Книш на Різдво навіть має зверху хлібенятко, що його називають „душею”. Тому призначення Хліба – творити Життя, наділяти всіх Живильною Силою Землі-Матінки.
Ведуча: 

Обряди

Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Вирощений працьовитими руками хліб – то найбільше диво України. Хліб – мірило життя, культури. Будь-який обряд не обходився без хліба.

З часом виникло багато повір’їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.

- хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається життя.Випікали хліб у суботу і дивилися:  якщо хліб гарно вдається – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новини.Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин «на позику», бо позичати чиюсь найменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

І часто ледачих висміювали, самі боялися стати такими.
З`явиться на світ дитина – з Хлібом йдуть на родини. З Хлібом приходять і на хрестини, виряджають когось у дорогу – загортають у рушник житній окраєць або шматочок освяченої Бабки, щоб оберігав подорожнього від біди. З Хлібом йдуть свататись, Хлібом благословляють на подружнє життя, з Хлібом йдуть на новосілля. Ішли на поминки – несли із собою паляничку. Дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

Ще з пелюшок привчали дитину любити і шанувати хліб. Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш людям – злидні будуть тебе їсти. Паляниця , за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі на вишитому рушнику, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток.

А ось послухайте легенду про виникнення хліба.

Легенда

Люди почали займатись землеробством ще від того часу, як Адама і Єву Бог вигнав із раю. Вигнані з раю сім днів голосили навпроти райських воріт, припавши до землі. Бог послав ангела сказати Адаму і Єві, щоб вони взяли землі, змоченої їх сльозами, і посіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшениця, де сіяла Єва – коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг.

 Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти.

Вчитель. З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль –то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм. Для українського народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня. В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості.

Учень. Навесні посію, зерна в полі  чистім,

 Хай над ними світить сонце променисте,

 На веселім вітрі зашумить колосся,

 Стане золотою урожайна осінь.

 І зерно в комори річкою поллється,

 А коли помелють, борошном  назветься.

 На заводі пекар хліб спече з любов'ю,

 Скаже: «Любі діти, їжте на здоров'я!»

 Учень. Жито дозріває на горі за гаєм. 
Зерна обважніли на міцнім стеблі, 
Колоски схилились, - це вони вклонились 
За тепло, за щедрість матері землі. 

Учень. Дзвенить колоссям нива золота, 
Сповняє лан ранкова світла повінь. 
І літній день, краси й наснаги повен, 
В вінок пшеничний пісню запліта. 
Та пісня ллється, радісна й проста, 
Де простяглись хлібів дозрілі гони, 
Де гримотять комбайнові загони, 
Збираючи пшениці і жита. 
 

Жито - жито! Немала і неблизька дорога,

Від зернин розсипчастих малих

До буханки хліба золотого

До окрайчика в руках твоїх.

Вчитель.  А початок хліба - маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину у сповитку, немовлятко. Це іскринка життя, джерельце життя у згорточку.

Вчитель.  Зараз я розповім вам казку про золоту зернину. 
Золота зернина 
Жила-була золота Зернина. Лежала вона в засіку і мріяла про те, яку користь вона може принести людям. 
- Іди скоріше на поле і зарийся в землю, – почула вона чийсь голос. Послухала Зернина, побігла на поле і зарилась в землю, та й заснула. Прокинулась вранці, а у неї на маківці зелений росток виглядає. Обдивилась Зернина і бачить, що навкруги багато-багато таких ростків. Все поле з чорного перетворилось в зелене. Росла Зернина, росла і перетворилась в зелену рослину з колоском. Колосок під жарким сонцем скоро пожовтів. Поле з зеленого перетворилось на золоте. Незабаром по полю пішли великі комбайни і Зернина разом з іншими своїми братами і сестрами потрапила на тік. Із золотої вона перетворилась на біле борошно. На хлібокомбінаті з неї спекли великий і смачний коровай. І Зернина з білої перетворилась на рум’яну. 
Отож, кожна Зернина хоч і мала, але корисна і дорога, тому що це хліб. 
 

Вчитель. Щедра і благодатна рідна земля, на якій зростають покоління за поколінням невтомні трударі з мозолостими долонями, завжди готові до трудових подвигів в ім`я рідного краю.
 

Доки праця радує десниці,
Й смак солодкий в рідної водиці,
Певен я – не висохнуть криниці
Ті, які копали ще діди.
Ще ми хазяї на ріднім полі,
Ще умієм сіять і орать.
Не дамо сум`яттю і недолі
Та козацькі душі осідлать.
І не слід із відчаю журитись,
Бо, поки буя вишневий цвіт,
Буде жить, не може загубитись
На землі наш хліборобський рід.
 

 Хліб – це життя. Так вважають трударі землі. І саме так  є насправді. З глибини віків прийшов до нас хліб. Він батько всіх земних цивілізацій. У нього сила людства і його прогрес. Хоч би де людина трудилася: у місті чи в селі, на суші чи в морях або на повітряних трасах – всі ми голосом серця поєднані з тими, хто годує країну, чия невсипуща доля – літо і зиму – в полях, у цехах, під відкритим небом. Їм, майстрам – хліборобам, вклоняємось і в будні, і в свята. Їхню любов до землі несемо у книги, в поеми. Адже хвала людині – творцеві, хвала життю.

Учениця.
Пахне хліб!

Як тепло пахне хліб!
Любов`ю трударів і радістю земною.
І сонцем, що всміхалося весною.
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб!!!

Що треба зробити, щоб із зернини отримати хліб?

Збирати хліб доводиться у липні-серпні, коли сонце стоїть високо над землею, але свою працю хлібороби цінили високо і свято вражаю святкували весело.

Життя хлібороба, його достаток і добробут залежали від урожаю. Щедрилася нива – в родині була злагода і дзвеніла пісня, а випадав голодний рік - сім”ю обсідали злидні і хвороби. Через те говорять: як вродиться жито – то будемо жити.

Ведуча. Вінцем хліборобських трудів були жнива.

Женчики всю пшеницю, жито пожали

Снопи пов”язали,

Наставили кіпок,

Як на небі зірок.

Кінець жнив віншував обжинковий вінок. Його плели із зібраних на стерні колосків або з останнього обжинку. Кожна господиня намагалася зробити його розцяцькованим і пишним.

Кінець нивоньці, кінець.

Будем плести вінець

Ой, прочини, нам господарю, ворота

Несемо тобі вінчик із золота

Ой, прочини, нам господарю віконце

Несемо тобі вінчика , як сонце

Кожного разу, беручи в руки запашну скибку хліба, згадуймо його творців. Шануймо їхню працю!
Якось, засперечалися орач, сівач,пекар. Орач твердив, що хліб творить земля, сівач казав – сонце, пекар – вогонь. «Ви забули про людину, - мовив мудрець. – Хліб - творіння рук людських.»

Коли на стіл гарячий коровай

Кладе твоя матуся сива,

Ти не соромся, синку, запитай:
чиї ж це руки виплекали диво?
хто не доспав замріяних ночей
І знемагав у спекотну годину?
Тривожний час кому біля очей

Завчасно проснував старечу павутину?

Я б розповів тобі багато ще
Про землю в повоєнній тузі,

Як схудла, змучена дощем,
Водила жінка корівчину в плузі.

Як колихала росяні снопи,

Хотіла горе полю розказати,
Вдивлялася за обрій з-під руки,

Чи не поверне доля їй солдата?

У світлій праці щастя на землі
Встає для нас за ясним видноколом.
Цілую хліб гарячий на столі,
Що пахне сонцем, щедрістю і полем.

Вчитель 
Xліб здавна є символом добробуту та гостинності. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося недоїсти шматок хліба, а якщо такий шматок падав на землю, годилося підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти.

Про хліб
Українська народна казка 
Було це ще тоді, коли звірі розмовляли людською мовою. Дав бог людям жито і пшеницю, щоб вони обробляли його та хліб мали. Але не такі, як зараз, а широколисті і по п’ять — шість колосків на стеблі. Але люди не шанували цього Божого дару, адже хліба було доволі. Вони розкидали ці рослини, топтали їх та знищували.
Не зміг бог терпіти такої наруги над хлібом, та й відібрав у людей всю пшеницю і жито до останньої зернини. Настали для людей важкі часи. Голодні. Терплять, але не просять у бога пробачення.
От зібралися коти та собаки і стали радитися. Шкода їм дуже людей, бо ж таки бідують. І вирішили коти та собаки іти до бога, просити за людей, щоб Він повернув їм хліб. Пішли вони і стали слізно просити. Змилостивився бог на цих бідних тваринок і дав їм пшеницю та жито. Але тепер стебло стало високе, тоненьке, з одним колоском та ще й колючим, щоб не змогли люди його використовувати не там де потрібно.
Ось, тому, той хліб, що ми зараз їмо, собачий і котячий і потрібно їм завжди давати окраєць хліба.

Не кидайсь хлібом,
він святий, - 
В суворості ласкавій
бувало каже дід
Малечі кучерявій.

      Не грайся хлібом,

 то ж бо гріх,- 
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
У полі вселюдському.

1. Хліб! У пошані до нього
   Схилімо низько чоло.
   Хліб! Це святіше святого,
   Сонце, життя, і тепло.
    
2. Щодня до нас приходить гість –

Румяний, теплий, свіжий

І називається він хліб

Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна,

Як сонце і повітря

Хлібина ніжна і смачна,

Пшенична або житня.

3. Імен багато має хліб

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг

І паска й паляниця

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піцца,

І завиванець, і рогач,

Галушка, коржик, пляцок.

І колобок, і легуміна,

І мандрик і пампушка,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрустик.

4. За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом

І перший древній хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам”ятних часів

Хліб на столі - це свято

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

5. Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він, скривджений такий,

На всіх шляхах, дорогах

Лежить буває під столом,

Під партою, під плотом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

6. Чому ж кидаємо його

Безжалісно, бездушно?

А десь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

А десь в молитві день і ніч

Про хліб нужденні мріють

І руки вмілих трударів

Зерно у землю сіють.

7. Зростає колос золотий

Налитий сонцем й небом.

Щоб ми вклонилися йому

І багатіли хлібом

І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насущний

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай

Хай хліб спасенням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню й працю в себе

Цей хліб рум’яний на столі

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Вчитель.  Народні прекмети допомагали передбачити яким буде урожай. А ви, діти, знаєте народні прикмети?

Осінь дощова – на врожай.

Зима з снігом – літо з хлібом.

Зима без снігу – не бути хлібу.

Як у травні дощ надворі, то восени хліба повні комори.

Грім гримить – хліб добре родить.

Отже, хліб - це мірило життя.

У прислів’ях та приказках до хліба звертаються, як до живої істоти.

• А які прислів’я та приказки ви знаєте про хліб?

Хліб – всьому голова.

Без хліба – суха бесіда.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Без солі, без хліба немає обіду.

Без солі несмачно, без хліба неситно.

Де хліб і вода, там немає голоду.

1.Хліб великий і прекрасний, за хліб платять кров’ю.

2.Хліб тяжкий і трагічний, за хліб платять життям.

3.На чорній землі білий хліб родить.

5.Хліб - батько, вода – мати.

7.Є хліб, то і до хліба буде.

8.Коли хліб на возі, не буде біди в дорозі.

9. Посієш вчасно, збереш рясно.

11.Сила від хліба, хліб від землі.

12.Сій хліб у годину – будеш їсти кожну днину.

13. Хліб і вода – здорова їда.

14. Хліб усюди добрий – і у нас, і за морем.

15. Скільки не думай, краще за хліб не придумаєш.

16.Без хліба нема обіду.

19. Земля – матінка, хліб – батечко.

20.Є хліб – є й життя.

Вчитель.  Відгадайте загадки про хліб.

По полю ходить,

Зерно молотить

Жне, косить.

Хліба не просить (Комбайн)

Маю жовтий вусок,

Запашний колосок,

Буде з мене мука

Й паляниця м’яка(Пшениця)

В кожнім колосі зерно

Світить янтарне,

Бо трудились на землі

Люди всі ударно.

Наче сонце на столі,

Свіжа паляниця…

То на славу уродила золота …(Пшениця)

Викинем -  не обіднієм, зберемо – розбагатієм.

3.Як навколо об’їси,

Серединки не проси.

Ми такі гостинці-

Дірка в серединці.

4.У піч іде  без скоринки, а виходить із скоринкою.

5. Ріжуть мене ножами.

Б’ють мене ціпами.

Зате мене отак гублять,

Що всі мене дуже люблять.

6. Хата мною багата,

Людям брат я і друг.

І коли вже я в хаті -

буде й пісня навкруг.

7. Крилами махає, а не літає.

8.Ходить полем з краю в край,

Ріже чорний коровай.

9.Тисячі братів одним поясом підперезані.

10. Б’ють кулаками, долонями гладять,

Кладуть на лопату і в пекло посадять.

11. Одгадай загадочку: кину його в грядочку, нехай моя загадочка лежить аж до весни.

Хоч не солодкий та дуже смачний,

Хоч і дешевий, проте дорогий

Сядем обідати – він на столі,

Люблять його і дорослі, й малі

(Хліб)

 Вчитель

 У хаті завжди свято, як є хлібина на столі.

Тільки но з печі, скоринка в золі.-

Свіжа хлібина лежить на столі

День починається з цеї хлібини…

В ній наш достаток, могутність країни…

Наших морів нестривожена синь…

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

Хліб - годувальник! Всьому голова!

Вчитель.  Але чи завжди було хліба вдосталь на столі? . А ще був страшний голодомор в Україні 33-го року. Не раз в Україні вершив свою чорну справу лютий голод, коли сім’я не мала чого їсти, не було ні крихточки хліба, ні картоплі чи бурячка, ні морквинки, ні зернинки. Та навіть лободу на городах було всю з’їдено. Затихла в Україні ніжна і чарівна пісня, перестав лунати сміх, навіть посмішка зникла з людського обличчя. Рот кривився від страшної муки, від голоду. Люди пухли без їжі і вмирали: старі, малі, молоді, бо не було хліба на такій родючій українській землі... .. 

Українців хотіли винищити голодом. Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю — від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як про хліб. Ні про що тоді людина не може ні думати, ні мріяти, ні мислити — лише про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління.

Притча про хліб

Якось один чоловік знайшов велику грудку золота. У своєму господарстві він, звичайно, не міг його застосувати і вирішив продати, але боявся продешевити. 
І пішов чоловік до мудреця з проханням допомогти визначити вартість золота. І сказав йому мудрець:
- Ти що – небудь сьогодні їв? 

- Нічого не їв. 
- А вчора? 
- І вчора не їв. 
- А позавчора? 
- Позавчора їв. 
- От коли поголодуєш три доби, своє золото віддаси за шматок хліба. 
Уміймо цінувати не примарне, а справжнє наше багатство – хліб.

Вчитель

 Якщо після обіду кожний залишить на столі шматок хліба, то ми втратимо

2 кг хліба за день, за місяць – 60кг, за чверть року – 180 кг, а за рік – 720 кг хліба.

І як прикро, що в нашій школі іноді недоїдений хлібний окраєць можна побачити на підвіконні, підлозі чи за батареєю.

Бо в той голодний 33-й - шматок хліба коштував стільки, як саме життя. І зараз, кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті страшні часи. І коли вам скажуть , що є легкий хліб, то неправда.

Є гіркий - прошений, є солодкий - зароблений, є чорний - позичений,є білий -  дарований, є солоний - горьований, а легкого хліба – немає!

 Улистопаді Україна відзначає День пам’яті жертв Голодомору. Цього дня, в пам'ять про померлих від голоду, люди запалюють свічки. Сьогодн і ми недаремно запалили свічки, як у храмі. Нехай в цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.( Хвилина мовчання. Діти гасять свічки.)

У роки Великої  Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Ви , мабуть чули про блокаду Ленінграда (Петрограда) . Блокадний пайок важив трохи більше 100 грамів, а самого хліба була у ньому десята частина.  Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і  хліб для живих.

Солдатський хліб – черствий сухар,

А в казанку незмінна каша.

Ми винесли страшний тягар,

Така вже, видно, доля наша.

Тоді збагнули ми, що хліб,

Здобутий боєм цеї роти,

Ми проміняти не змогли б

                                                    На всі житейськії щедроти.

Пісня про хліб Іринка Ярощук

Вчитель. 

Ось він. Хлібчик духовитий

З хрустом кірочки смачним

Ось він - теплий, мов налитий,

Щедрим сонцем золотим

І на стіл у кожен дім

Завітав, з’явився він!

Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно, щиро

Клянусь, повіки шануватиму тебе!

Пам’ятаймо, що в хлібі велика праця. Пам’ятаймо завжди, що хліб святий. Шануймо його так, як шанували наші бабусі і дідусі.

 Хліб частина історії і її майбутнє. Він дивний початок і окреме щастя життя.

Послухайте і запам’ятайте ці слова: (Пам’ятка «Цінуй Хліб!»)

1. Друже, ким ти не станеш в житті, ніколи не зможеш обійтись без хліба. Живи так, щоб хліб твій був завжди чесний, справедливий, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і для твоїх внуків, він завжди лишався прекрасним дивом, витвором рук людських.

2. Запам”ятай і скажи всім: у хліба душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

3. Не топчи хліба, не кидай недоїдений, не гордуй ним. Пам”ятай за хліб платять життям. А шматок хліба, поділений на впіл, робить людей друзями.

4. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на який тільке здатний

5. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб. Тільки сильний духом вдячний за хліб. Будь те ж вдячними, друзі!

6. Віддаймо шану трударям, що виростили, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум”яні, схожі на сонце паляниці.

7. Хліб - совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитим рушником і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, що невдало випечуть його.

8. Тож вклонімся всій цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не глевків. Бо в народі кажуть: “Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми!”

Підсумок виховної години: 

Хліб – усьому голова, так в народі кажуть,

Хліб – це мир, любов, життя, хліб – це наша радість.

 Мама зранку подає молочка поживного,

І смачний окраєць хліба, теплого, пшеничного.

 Хліб – багатство найцінніше з тих часів,

Коли навчились його виробляти.

 Йшли роки, мінялись люди, цінності губились,

Тільки хліб – незгубна цінність, в ньому наша сила.

 Хліб – усьому голова, хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя, хліб – це справжня радість.