ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДЛЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО 150-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «ОСПІВУВАННЯ ПРИРОДИ РІДНОГО КРАЮ У ТВОРАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ»

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДЛЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО 150-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «ОСПІВУВАННЯ ПРИРОДИ РІДНОГО КРАЮ У ТВОРАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ»

Метою цього заходу є поглиблення знань учнів про творчість письменниці, виховання любові до рідного краю, удосконалення виразного та осмисленного читання творів напам’ять. 

Карбівнича Наталія Петрівна,

учитель початкових класів

першої кваліфікаційної категорії

 

Виховний захід для учнів початкових класів

до 150-річчя з дня народження Лесі Українки

«Оспівування природи рідного краю

 у творах Лесі Українки»

Мета заходу: Поглибити знання учнів про творчість письменниці, виховувати любов до природи рідного краю на прикладах творів Лесі Українки.

Обладнання: портрет письменниці у вишитому рушнику, виставка дитячих книжок з творами Лесі Українки, мультимедійний проектор, виставка дитячих малюнків до прочитаних творів.

Вступне слово вчителя:

Сьогодні у нас свято, яке присвячене 150 річниці з дня народження славної дочки українського народу Лесі Українки. Ви вже знайомі з багатьма творами цієї письменниці. На уроках читання вивчали їх, а на уроках образотворчого мистецтва робили ілюстрації до улюблених творів.. Кращі роботи сьогодні ви бачите на нашій виставці. До слова запрошуємо учнів 4 класу, які стануть ведучими нашого заходу. А всі ви будете активними учасниками: читцями і слухачами.

1 ведучий: 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в сім’ї Косачів народилася друга дитина, якій дали ім’я Лариса. Зовсім маленькою її звали Лося, а у п’ять років вона попросила, щоб називали Лесею.

2 ведучий: Так починалася життєва стежина видатної української поетеси Лесі Українки. Леся Українка – це літературний псевдонім, тобто Леся з України. А насправді Лариса Петрівна Косач.

 3 ведучий: Батьки Лесі Українки багато уваги приділяли вихованню дітей, їхній освіті розвивали цікавість до літератури і мистецтва, вивченню мов. Батько виписував різноманітні журнали, газети, багато читав дітям.

      1 ведучий. Леся була привітною і допитливою дівчинкою, чутливою до краси, жвавою і веселою. Вона дуже любила природу і часто в своїх творах оспівувала красу рідного краю.

2 ведучий. Перші вірші вона почала написати  в 9 років. Вони були такі гарні, що їх почали друкувати. Свої вірші дівчинка підписувала так: «Леся з України». Так народився псевдонім – Леся Українка. Чому саме Українка? Псевдонім придумала мама – Олена Пчілка. Вона хотіла підкреслити, що вірші пише справжня українка бо в сім’ї Косачів панували український дух і звичаї.

3 ведучий. Дуже любила Леся українську природу і оспівувала її в своїх віршах. Запрошуємо наших читців до слова.

( Діти читають твори Лесі Українки, яке супроводжується ілюстраціями природи рідного краю на екрані)

 

НІЧ

То була тиха ніч-чарівниця,

Покривалом спокійним, широким

Простелилась вона над селом.

 Прокидалась край неба зірниця,

 Мов над озером тихим, глибоким

 Лебідь сплескував білим крилом.

 

СТРУМОК

З гір на долину

Біжу, стрибаю, рину!

 Місточки збиваю,

 Всі гатки, всі запруди,

Що загатили люди,  —

 Бо весняна вода,

 Як воля молода!

На зеленому горбочку

На зеленому горбочку

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

 

Вже сонечко в море сіда

Вже сонечко в море сіда,

У тихому морі темніє.

Прозора, глибока вода,

Немов оксамит зеленіє.

На хвилях зелених тремтять

Червонії іскри блискучі

І ясним огнем миготять,

Мов блискавка з темної тучі.

А де корабель наш пробіг,

Дорога там довга й широка

Біліє, як мармур, як  сніг,

І ледве примітно для ока.

Рожевіє пінистий край;

То іскра заблисне, то згасне…

Ось промінь останній! ..Прощай,

Веселеє сонечко ясне!

 

 

 Стояла я і слухала весну

Стояла я і слухала весну.

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

 То знов таємно-тихо шепотіла.

 

Була весна весела, щедра, мила,

 Промінням грала, сипала квітки.

 Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід — співучії пташки.

 

 Уже весняне сонце припікає,

Вже й сон-трава перецвітати стала,

Вже з вирію поприлітали гості.

 Он жовтими пушинками

Вже плавають на чистім плесі каченята

 

Вишеньки, черешеньки

Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.

Дівчаточко й хлоп'яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:

Раді б вишню з'їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!

«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»

«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі, –
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»

 

 

 

Мамо, іде вже зима

«Мамо, іде вже зима,

Снігом травицю вкриває,

В гаю пташок вже нема...

Мамо, чи кожна пташина,

В вирій на зиму літає?» —

В неньки спитала дитина.

 

«Ні, не кожна, — одказує мати, —

Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати, —

Ще зосталась пташина маленька».

 

«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека?»

 

«Не боїться морозу вона;

Не покине країни рідної,

Не боїться зими навісної...

Жде, що знову прилине весна».

 

«Мамо, ті сиві пташки

Сміливі, певно, ще й дуже,

Чи то безпечні такі, —

Чуєш, цвірінькають так,

Мов їм про зиму байдуже!

Бач — розспівалися як!»

 

«Не байдуже тій пташці, мій синку,

Мусить пташка малесенька дбати,

Де б водиці дістати краплинку,

Де під снігом поживку шукати».

 

«Нащо ж співає? Чудна!

Краще шукала б зерна!»

 

«Спів пташині потіха одна, —

Хоч голодна, співа веселенько,

Розважає пташине серденько,

Жде, що знову прилине весна».

 

 

ВЕЧІРНЯ ГОДИНА

Уже скотилось із неба сонце,

Заглянув місяць в моє віконце,

Вже засвітились у небі зорі,

Усе заснуло, заснуло й горе.

Вийду в садочок, та погуляю

При місяченьку, та й заспіваю.

Як же тут гарно, як же тут тихо!

В таку годину забудеш й лихо!

Кругом садочки, біленькі хати,

І соловейка в гаю чувати.

Ой, чи так красно в якій країні,

Як тут на нашій рідній Волині?

Ніч обгорнула біленькі хати.

Вітрець весняний тихенько дише,

Немов діток тих до сну колише.

 Заключне слово вчителя:

Дякуємо всім учасникам сьогоднішнього дійства, на якому ви продемонстрували свої знання  творів великої дочки України, збагатили свій кругозір. Надіюсь, що ви на прикладі творів цієї письменниці ще більше любитимете свою Україну, як любила свою Батьківщину Леся Українка, її природу.

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світу літати,

Щоб вітер розносив луну.

 

Щоб геть аж під яснії зорі,

Полинути співом  дзвінким

Упасти на хвилі прозорі,

Буяти над морем хибким.

 

Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємне

Ясніші, ніж зорі яснії,

Гучніші, ніж море гучне !