виховний захід для вшанування пам*яті М.В.Остроградського, який може бути проведений на тижні математики або на роботі математичного гуртка

Про матеріал

Мета:

  • ознайомити учнів із життям і діяльністю М.В. Остроградського;
  • формувати вміння працювати з додатковими джерелами інформації;
  • розвивати творчі здібності учнів; виховувати патріотизм, любов до науки, наполегливість, цілеспрямованість, відданість своїй співпраці; виховувати почуття патріотизму;Захід призначений для учнів 5- 6 класів
Перегляд файлу

Символ вірності своїй землі

Урочисте засідання гуртка, присвячене 217-річчю М.В. Остроградського

Мета:

  • ознайомити учнів із життям і діяльністю М.В. Остроградського;
  • формувати вміння працювати з додатковими джерелами інформації;
  • розвивати творчі здібності учнів; виховувати патріотизм, любов до науки, наполегливість, цілеспрямованість, відданість своїй співпраці; виховувати почуття патріотизму;

Підготовка до заходу

Учитель об’єднує усіх членів гуртка, а також учнів, які бажають взяти участь у заході, у декілька груп. Кожній групі пропонує вивчити окрему сторінку біографії М.В. Остроградського і підготувати відповідну презентацію: розповідь, інсценівку, стіннівку, комп’ютерну презентацію тощо.

Приміщення, де відбуватиметься захід, прикрашають портретами Остроградського, світлинами місць, пов’язаними з його життям, висловлюваннями Остроградського, а також висловлюваннями про цього видатного вченого.

 

Щоб у математиці прийшло прозріння,

треба багато працювати. День крізь день, роками…

М.В. Остроградський

 

Хід заходу

І. Вступне слово вчителя

Учитель. 24 вересня 2017 року виповнюється 216 років від дня народження видатного українського математика Михайла Васильовича Остроградського.

Він – символ вірності своїй землі.

Лише послухай! Зупинись на мить!

Наш математик. Світ у млі.

Це ода Остроградському звучить.

Він склав «Програму і конспект…»,

Тригонометрії навчав,

Він автор багатьох статей,

Невпинно й плідно працював.

Теорія пружності і магнетизм,

Теорія ймовірності і чисел - 

Багато відкриттів зробив.

Він – математиків визнаний лідер.

Чимало вчених молодих

Навчив дерзати й працювати…

Творець науки видатний,

Наш український математик.

С.О. Барановська

ІІ. Виступи учнів. Розповіді про життя і діяльність М.В. Остроградського

Майбутній «генерал у науці»

 

Наука – це своєрідна піраміда, поставленна на вершину,

Яка ніколи не матиме основи: чим далі розвиватимуться людські

Знання, тим більше розходитимуться грані цієї піраміди.

М.В. Остроградський

 

Михайло Васильович Остроградський народився 24 вересня 1801 року в селі Пашенна на Полтавщині. Його батьки – Василь Іванович і Ярина Андріївна – мріючи про майбутнє сина, й гадки не мали, що історія позначить своєю уваго саме їхню четверту дитину.

  • Боюся я за нього, - говорила Ярина Андріївна чоловікові. – Лазить скрізь із мотузками, вимірює глибину колодязів, розміри будівель і земельних ділянок, спостерігає за роботою млинів, над чимось міркує.
  • Пусте, - махав рукою Василь Іванович, - йому вчитися треба. І відвіз його до Полтави, у будинок для дітей бідних дворян.

Учитися хлопцеві було цікаво. А відставний штаб-капітан Іван Петрович Котляревський – директор пансіонату – був улюбленим викладачем Остроградського. Одного разу, розв’язуючи задачу про гусей, Михайло першим дав відповідь.

  • Правильно, Остроградський! – сказав Котляревський. Бути тобі другим Ейлером.

Восени 1810 року Михайло Остроградський став гімназистом Полтавської гімназії. Але вісті з Полтави не радували його батька: син не хотів учитися.

  • Хочу до війська! – твердив Михайло. – нецікаво мені тут.
  • Добре, поїхали до Петербурга, - погодився Василь Іванович.

Але в Чернігові вони зустріли Прокопа Андрійовича – дядька Михайлика.

  • І слухати не хочу! Тільки вчитися. У Харкові університет відкрили. А які там професори! Один Осиповський чого вартий, - казав Прокіп Андрійович.

21 серпня 1816 року Остроградському повідомили, що ректор зарахував його вільним слухачем, а 27 серпня 1817 року Остроградський став студентом фізико-математичного факультету Харківського університету. Але про кар’єру військового він мріяти, напевно, перестав би, якби не одна бесіда з ректором Т.Ф. Осиповським.

  • Може, математика – ваше покликання? – запитав ректор.
  • Як – математика? – здивувався Остроградський.
  • А так! Стати генералом у науці! Як великі Коші, Лаплас… Хіба наш народ не гідний мати таких учених?

Слова ректора були пророцькими. Остроградський справді став «генералом у науці».

Навчання в Харківському університеті

 

Математика – це не тільки вміння рахувати.

Математика – наука філософська.

М.В. Остроградський

Восени 1816 року Михайло Остроградський став вільним слухачем Харківського університету, а з 1817 року – студентом фізико-математичного факультету. 1818 року Остроградський склав іспити за трирічний курс університету.

Продовж наступних двох років Михайло продовжував навчання в університеті, удосконалюючись у галузі прикладних наук. Навчався на «відмінно», і як найкращому випускникові 180 року за результатами іспитів йому присудили ступінь кандидата наук.

Однак міністр духовних справ і народної освіти у відповідь на донос професора А.І. Дудровича наказує позбавити Остроградського ступеня кандидата наук і відібрати атестат, виданий йому 1818 року.

Домагаючись справедливості, юнак складає необхідні  іспити втретє і 30 квітня 1821 року Рада присуджує йому вчений ступінь кандидата наук. Однак міністр духовних справ і народної освіти не затвердив рішення Ради, і йому запропонували складати іспити вчетверте. Мотивували це його «вільнодумством» і невідвідуванням лекцій із богослов’я.

Професор В.Я. Джунковський, який тоді був ректором університету, погодився вислухати Остроградського.

  • Я прийшов просити вас, пане ректору, викреслити моє ім’я з усіх списків університету, - промовив Остроградський, переступивши поріг його кабінету.
  • Он як! Ви протестуєте, оскільки вам не видали диплом?
  • Протестую!
  • А чи знаєте, проти кого?
  • Проти несправедливості!

Невеселою була дорога до рідної Пашенної. Провчитися чотири роки, тричі складати іспити і повертатися навіть без атестата про закінчення університет. Однак позбавлення атестата і несправедливі знущання, які відчув на собі Остроградський, не зломили його волі, а швидше спонукали до подальшої, більш наполегливої роботи.

 

Остроградський у Парижі. Знайомство з Лапласом

 

Складно розкрити учням поезію сухих формул

і теорем, але це не справа особливої честі і гідності.

М.В. Остроградський

 

У травні 1822 року Михайло Васильович поїхав на навчання до Парижа. Там він зустрівся з Затеплинським і Буняковським, які запропонували йому вибрати Колеж де Франс. Уже на перших лекціях він із вдячністю згадував своїх університетських учителів – Андрія Федоровича Павловського і Тимофія Федоровича Осиповського. Без їхніх лекцій йому було б складно зрозуміти великих творців математичної науки: Лапласа, Коші, Фур’є, Пуассона.

Одного разу за традицією Лаплас пропонував студентам нові задачі. Але щоразу, як тільки він закінчував писати на дошці умову, на задній парті піднімалася величезна правиця, потім підводився сам велетень (зріст Остроградського був 190 см) і диктував розв’язання задачі. Лаплас вирішив блище познайомитися із цим юнаком.

  • Звідки ви, мосьє Остроградський?
  • Із Харкова.
  • О, Харків! Мене запрошували в університет, який там мали відкрити.
  • Я вчився в ньому.
  • Зараз я поспішаю, - сказав Лаплас.  – А в суботу запрошую вас на чай. Тоді й розповісте, як розв’язати задачу.
  • Щиро дякую. Обов’язково прийду.

За чаєм Остроградський розповідав про далекий і загадковий для Лапласа край, куди його мало не закинули манливі пропозиції засновника Харківського університету.

Прощаючись, Лаплас попросив Остроградського порекомендувати кого-небудь із добрих знайомих, хто упорядкував би його бібліотеку. Михайло, не роздумуючи, сам погодився навести в ній лад. Тепер він майже щодня бував у Лапласа. Нерідко він зупинявся біля дошки, що завжди була списана формулами. Лаплас намагався розкласти в степеневий ряд функцію, на яку натрапив під час розв’язання задач із небесної механіки. Остроградському захотілося обов’язково розв’язати цю задачу. Урешті-решт розповів про неї Буняковському і Затеплинському. Та друзі тільки посміялися: змагатися з самим Лапласом – президентом Академії наук, те саме, що ганятися за привидом. Але Остроградський домігся свого. Він написав результат на дошці. Наступного дня Лаплас сказав:

  • Ну, Мішель, признатися, не чекав…Ви просто не розумієте, що зробили. Бережіть себе.

 

Визнання Остроградського Огюстеном Коші

 

М.В. Остроградський – професор і академік, який навів порядок як у самій математичній науці, так і в методах її викладання.

Шарль Франсуа Штурм, математик

Не минав Остроградський і задач, які пропонував Коші, особливо з математичного аналізу.

1824 рік для Михайла Остроградського був особливим. Свою першу «наукову розвідку» він назвав « Мемуар про труднощі, що зустрічаються під час обчислення визначених інтегралів, якщо підінтегральна функція розривна між границями інтегрування». Мемуар містив всього 11 сторінок, але то були сторінки самостійних пошуків, присвячених актуальним питанням математики.

24 липня 1824 року Остроградський подав працю Товариству любителів науки для публікації. А ще через 2 тижні закінчив нову – «Зауваги про визначені інтеграли». Тепер він рідко приходив до Коші без нових теорем, удосконалених варіантів уже відомих доведень.

У мемуарі «Про визначені інтеграли, взяті між уявними границями», поданому Паризькій Академії наук 28 лютого 1825 року, Коші писав: «Нарешті один юнак, обдарований великою проникливістю і дуже вправний в аналізі нескінченно малих, Мосьє Остроградський, теж удався до застосування цих інтегралів і їхнього перетворення, дав нове доведення формул і повідомив інші…»

Такий відгук міг зробити честь навіть відомому вченому. Стаття Коші з оцінкою відкриттів Остроградського дійшла до Харкова, і Павловський хвалився успіхами свого учня перед професорами і студентами. А молодшому братові Михайла Остроградського – Андрію, який навчався в університеті, показавши статтю, сказав: «Дивись, Андрію, що робить Михайло! Наслідуй брата!»

1825 року на засіданні Паризької академії працю Остроградського «Мемуар про поширення хвиль у циліндричному басейні» представляв сам Коші, який одразу сказав, що праця є значним внеском у гідродинаміку. Мемуар удостоїли найвищої нагороди, яку одержували праці іноземних авторів, - надрукували в «Записках учених, сторонніх академії».

У мемуарі «»Про застосування числення лишків до розв’язування задач з математичної фізики» Коші писав про Михайла Васильовича вже як про співавтора: «Тут ми скористалися для спрощення позначень деякими заувагами, зробленими нам мосьє Остроградським…»

Коші допомагав Остроградському впродовж усього часу, поки той жив у Парижі. Згодом Остроградський писав: «Як же я вдячний Коші! На все життя вдячний!»

 

Життя Отроградського не вкладається

у тривимірний простір. Для нього потрібна

четверта координата – час. Тільки в часі

можна виміряти все зроблене ним.

Є.І. Бейєр, учень Остроградського

Остроградський у Петербурзі

Із Парижа Остроградський повертався так само без жодного диплома. Мав лише атестат, виданий канцелярією Коледжу Генріха IV, у якому значилося, що працюючи там, він «цілком виправдав надії тих, хто його рекомендував».

Наприкінці травня 1828 року Остроградський закінчив «Замітку про один інтеграл, який зустрічається під час обчислення притягання сфероїдів». Із цією роботою він прийшов у Петербурзьку Академію наук. Секретар Академії запевнив:

  • Ми доручимо комусь із дійсних членів прочитати вашу працю. Навідайтеся восени…

Михайло Васильович поїхав у свою рідну Пашенну. До Петербурга він повертався з двома завершеними працями: «Замітка про визначені інтеграли» і «Замітка з теорії теплоти».

Невдовзі Михайло Васильович отримав запрошення від І.Ф. Крузенштерна – відомого мореплавця, який став директором Морського кадетського корпусу, викладати математику в офіцерських класах. І бездипломний пашеннівський хуторянин пов’язав свою долю з навчальним закладом, який готував майбутніх володарів моря.

Готуючись до лекцій, Михайло Васильович не стільки добирав фактичний матеріал, скільки працював над методикою його подачі, над питанням, як розкрити учням поезію сухих формул і теорем.

17 грудня Остроградського обрали на вакантне місце ад’юнкта з прикладної математики Академії наук. Відтоді вінн став ще більше віддаватися науковій роботі. Мемуар «Про інтегрування рівнянь у частинних похідних, що стосуються малих коливань пружного середовища» був першою науковою доповіддю, яку Остроградський проситав як рівноправний член Академії наук.

 

Мосьє Остроградський – молодий юнак, обдарований

великою проникливістю і дуже вправний в аналізі

нескінченно малих.

Огюстен Коші, математик

Зустріч із О.С. Пушкіним

 

Михайло Васильович Остроградський –

знаменитий учений, який любив світ математики,

світ суворої і бездоганної краси абстракції.

М.Г. Чернишевський, публіцист і письменник

 

1831 року на рауті в колишнього президента Академії наук Румянцева Остроградський стрів Василя Андрійовича Жуковського. На цей раут приїхав і Пушкін. Він підійшов до Остроградського і Жуковського зі словами:

  • Оце союз! Геній поезії і геній суворої музи незаперечних істин…
  • А ми щойно говорили про вас, - сказав Остроградський.
  • І мене записали в математики?
  • А хіба ви не любите цією науки?
  • О, тепер обчислюю тільки свої борги. Хоча знаєте… Нещодавно думав про походження наших цифр. Ось погляньте! – Пушкін дістав із кишені записник, накреслив коло, вписав у нього квадрат, провів діагоналі.
  • Із восьми прямолінійних елементів квадрата і його діагоналей утворили всі цифри. Чи не так? – подав він записник Остроградському.
  • Красиво… Тільки хто доведе, що люди дійшли до цього саме в такий спосіб?
  • Ви жорстокий, Михайле Васильовичу. Вам усе доводити. А на віру?
  • На віру? Ми дуже часто віримо в недоведене.

Потім Пушкін розповів про плани видання « Современника». У ньому обов’язково  буде розділ фізико-математичних наук.

  • А що нового у вас? – запитав Пушкін Остроградського. – Які відкриття?
  • Сьогодні відкриття за фізиками і хіміками. Ми, математики, здається, усе зробили для цього, - сказав Михайло Васильович.
  • Яке то щастя – шукати і знаходити істини! Яке щастя! – сказав Пушкін схвильовано.
  • Тут я з вами цілком згоден, - відповів Остроградський.

Михайло Остроградський – світило

найточніших і найнедоступніших  нам наук.

В.А. Жуковський, поет

 

Остроградський і Лобачевський

 

М.В. Остроградський – перший наш геометр,

у якого ми всі вчилися і могли б учитися, якби хотіли.

М.Д. Брашман, математик

 

1834 рік у житті Остроградського був таким самим напруженим, як і попередні. Але цей рік приніс і приємну несподіванку: з далекої Америки надійшло повідомлення про обрання його членом тамтешньої Академії наук. Не сподівався! І не думав, що за океаном його знають і цінують.

Одного разу в салоні Голіциної Остроградський зустрів Миколу Дмитровича Брашмана. Згадали Лобачевського, і Брашман з найвищою похвалою відгукнувся про адміністративну та викладацьку роботу свого ректора. Але наукових досліджень Лобачевського він не зрозумів.

  • Доповідь, яку зробив Лобачевський, в університеті ніхто не зрозумів, сказав Брахман. – І мені та професорам Симонов і Купферу було доручено написати рецензію на неї.
  • І ви це зробили? – поцікавився Остроградський.
  • Ні. Ми так нічого і не зрозуміли. А щоб не кривити душею, обійдемо мовчанням.
  • А я мусив рецензувати. «За дорученням Академії…»
  • У Казані знають про ваш відгук. Він приніс багато горя Лобачевському.
  • Повірте, я бився понад місяць, щоб розібратися в його геометрії. Може вчинив надто різко, але мені теж боляче.

Брашман не знав, що сказати. Напевно, він здогадувався, як нелегко було Остроградському писати свої відгуки, а Лобачевському – читати їх.

«Усе, що я зрозумів із геометрії Лобачевського, нижче від посереднього. Роблю висновок, що книга Лобачевського помилкова, що вона неохайно написана, отже, не заслуговує на увагу Академії».

1842 року доля вдруге зводить двох учених. Треба знову написати відгук на роботу ректора Казанського університету «Про збіжність рядів». І знову Остроградський не вважає цей мемуар таким, що заслуговує на схвалення Петербурзької Академії наук.

Так Остроградський назавжди розійшовся з Лобачевським, якого не збагнув і не оцінив.

 

М.В. Остроградський – геній суворої

музи незаперечних істин.

О.С. Пушкін

 

Зустріч земляків

 

Математика, її найвищі сфери, у яких

вона зливається з філософією,

- найгуманніша із наук.

М.В. Остроградський

 

Одного разу (це було весною 1837 року) Остроградський повертався із бібліотеки додому. Ішов, як завжди, занурений у свої думи. Розмірковував про нелад, що так глибоко запав у науку й освіту. Раптом почув голос Жуковського:

  • Михайле Васильовичу, невже і на Невському ви не розлучаєтесь зі своїми аксіомами?
  • Поруч із Жуковським стояв невисокий, міцної статури юнак. Це бувТарас Шевченко.
  • Щаслива нагода, чи як там у вас, математиків,- випадковість звела тут земляків. Запам’ятай, Тарасе, цю мить. Перед тобою – світило найточніших наук, член Петербурзької і Американської Академій, професор багатьох інститутів Михайло Васильович Остроградський.

Шевченко уважно розглядав одноокого велетня (Остроградський втратив око під час заворушень у Парижі), про якого чув не тільки від Жуковського.

  • А це, Михайле Васильовичу, Тарас Шевченко. Поет і художник. Про нього теж скоро знатиме ввесь світ.

Вони швидко заприятелювали. Вірші Шевченка справили глибоке враження на Остроградського. Такої розкутості і сміливості духу він ще ні в кого не зустрічав.

Щоб  відійти від цілоденних клопотів і трохи відпочити, Остроградський нерідко навідувався до Шевченка. Тарас спершу ніяковів, зустрічаючись із академіком, та одного разу Михайло Васильович сказав:

  • Даремно ви…Друзів обирають не за віком, не за саном. Та й шукати їх у сорок років уже пізно. Якщо таке трапляється, то велике щастя.

Видатного математика Остроградського і великого поета Шевченка єднала любов до своєї землі, до рідної української мови.

Повернувши із заслання, Шевченко зустрічався з Остроградським, читав свої вірші. Тарас Григорович звертався до Остроградського:

  • Дайте волю своїм кріпакам, Михайле Васильовичу.
  • Я це вже вирішив, -  була відповіддю

Остроградський годинами просиджував біля хворого поета. Він розумів, що нещастя неминуче. Смерть Шевченка, розправа над освідченими людьми, особиста невлаштованість – усе це боляче ранило душу. Михайло Остроградський вирішує їхати до України, виконати заповіт перед Поетом 0 відпустити кріпаків на волю і присвятити своє життя освітянській роботі, вихованню дітей.

 

Значна частина педагогічної спадщини

М.В. Остроградського пов’язана із середньою

школою. Михайло Васильович був не тільки рецензентом,

але й укладачем програм і підручників. Крім того,

він продумував найбільш значні й загальні питання

методики навчання.

І.А. Марон, Й.Б. Погребинський

 

Особисте життя Михайла Остроградського

 

Математика не знає інших авторитетів,

крім законів логіки і властивостей

самих математичних понять.

М.В. Остроградський

 

 Остроградський був високого зросту, огрядним, мав гучний голос. Його зовнішній вигляд був страхітливим, особливо після втрати правого ока. Михайло Васильович любив бути на людях, і коли бував у себе в селі, то часто або сам їздив у гості, або запрошував гостей до себе. Він був успішним, цікавим і дотепним співрозмовником.

1831 року Остроградський познайомився з Марією – шанувальницею літератури і музики. Світ математики і світ поезії мають багато спільного. Можливо, саме це і зблизило Марію і Михайла. Остроградський вважав, що Марія Василівна зможе наповнити його життя новим змістом. Так почалося сімейне життя Остроградських.

Задум створити всеохоплюючий трактат із математики і фізики відклався, адже родина вимагала великої уваги і значних витрат. У Остроградських було троє дітей: син Віктор і дві доньки – Марія і Ольга.

Будинок Остроградських завжди був відчинений для учнів Михайла Васильовича, молодих учених, яким він завжди допомагав, не шкодуючи ні сил, ні часу. Завдавала суму лише доля сина, який не став ні інженером, ні вченим. Його захопила військова служба, проте і там він не мав успіхів. Михайло Васильович винив себе в тому, що прогледів сина. Докори совісті розпалювала й дружина. Вона виказувала невдоволення не тільки через те, що син академіка залишився без кар’єри, не влаштованим, а й через те, що Михайло Васильович приділяє їй мало уваги, що весь його час, усі думки присвячені математиці, учням, новим відкриттям.

Якось повернувшись із академії, Михайло Васильович не застав дружини вдома, натомість на робочому столі помітив записку: «Я залишаю вас, Михайле Васильовичу. Будь вона проклята, ваша наука! Але в усьому винні ви. Прощавайте!»

Сімейний розлад, сильна розумова перевтома позначались на здоров’ї Остроградського. Влітку 1861 року він поїхав у своє село Довге, дав волю кріпакам, а потім поїхав до брата – у Пашенну. Там і зустрів він свій ювілей – 60-річчя. Друзі, колеги, учені зі всього світу вітали його, бажали здоров’я. проте здоров’я ставало все гірше.

20 грудня 1861 року Михайла Васильовича Остроградського не стало. Як і заповідав Остроградський, поховали його в рідному селі.

Працюючи в абстракній галузі знань, Остроградський любив

і добре знав літературу й мистецтво. Улюбленим письменником

ученого був Тарас Шевченко. Цих двох геніїв українського народу

єднала багаторічна щира дружба. Шевченко згадує

Остроградського в повісті «Художник».

А.Г. Конфорович, М.О. Сорока

 

ІІІ. Підбиття підсумків заняття

 

Уся зовнішність Остроградського

випромінює могутність,

що мимоволі вражає кожного.

Дивлячись на його благородне,

величне чоло, на його приємне обличчя,

яке виражає глибокий розум

і твердість, відчуваєте, що ви бачите

перед собою потужного мислителя,

який справляє на глядачів імпонуюче враження.

В.О. Понаєв, інженер

 

Учитель. Видатний шотландський фізик Д. Максвелл писав: «Наука захоплює нас тільки тоді, коли, зацікавившись життям великих дослідників, ми починаємо стежити за історією життя і відкриттів». Сьогодні ми ознайомились із історією життя і відкриттів Михайла Васильовича Остроградського. Доля подарувала йому зустрічі з багатьма відомими людьми. Пригадаймо ще раз імена вчителів, друзів Остроградського, завдяки яким він відбувся як Учений, Математик, Людина.

Анкета «Учителі й друзі Остроградського»

  1. Ректор Харківського університету того часу, коли там навчався Михайло Остроградський.
  2. Професор Харківського університету, один із перших учителів математики Остроградського.
  3. Французький математик, друг Остроградського, разом із яким вони слухали лекції в Сорбонні.
  4. Математик і механік, друг і послідовник М.В. Остроградського як математика.
  5. Учень Михайла Васильовича Остроградського в дослідженнях із інтегрування рівнянь динаміки.
  6. Учень Михайла Васильовича Остроградського, засновник теорії автоматичного регулювання.
  7. Французький фізик і математик, один із учителів Остроградського.
  8. Французький математик, який говорив Остроградському: «Мішелю, сину мій! Я багатьом допоміг у житті, а надто в науці. Але ти підеш найдалі.»
  9. Російський інженер, генерал, колега М.В. Остроградського (викладач           інституту корпусу інженерів шляхів сполучення).
  10. Російський математик, праця якого «Про початки геометрії» отримала негативну оцінку Остроградського.
  11. Норвезький математик, друг Остроградського, який першим привітав Михайла з успіхом – найвищою відзнакою його мемуару Паризькою Академією.
  12. Видатний український поет, приятель Остроградського.
  13. Російський механік і інженер, спеціаліст у галузі мостобудування, учень М.В. Остроградського.
  14. Російський поет, що познайомив Михайла Остроградського з Т.Г. Шевченком і О.С. Пушкіним.

ВІДПОВІДІ:  

  1. Осиповський.
  2. Павловський.
  3. Штурм.
  4. Брашман.
  5. Коші.
  6. Вишеградський.
  7. Ампер.
  8. Лаплас.
  9. Кербеда.
  10. Лобачевський
  11. Абель
  12. шевченко
  13. Журавський.
  14. Жуковський.

Заключне слово вчителя. Щедра талантами українська земля подарувала людству не тільки чудових співаків, композиторів, письменників, а й видатних математиків, одним із яких є Михайло Васильович Остроградський.

Наш український геній Остроградський,

Сучасник Осиповського, Коші.

Професор, академік Остроградський –

Людина честі і великої душі.


Література

  1. Конфорович А.Г., Сороко М.О. Остроградський. – К.: Молодь, 1980.
  2. Бородін О.І., Бугай А.С. Біографічний довідник діячів у галузі математики. – К.: Радянська школа, 1980.
  3. Зоря А.С., Кіро С.М. Про математику і математиків. – К.: Радянська школа, 1981.
  4. Шмигевський М.В. Видатні математики. – Х.: Видавнича група «Основа», 2004.
  5. Галай Я.І. Учням про видатних математиків. – К.: Радянська школа, 1976.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
2 липня 2018
Переглядів
359
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку