Виховний захід до Дня матері

"Нехай вам, любі, доля усміхнеться!"

Звучить тиха мелодія "Аве Марія".

Вчитель

Немає щастя більшого для мами,

Як в дивосвіт вести своє дитя.

І захищати серцем і руками

Малу й тендітну свічечку життя.

Щоб променилась вічно, не вгасала,

Несла у Всесвіт світло і тепло.

Та щоб дитина добру долю мала,

І в щасті й радості дитя зросло.

Молитву шепче трепетно вустами,

У Бога просить за своє дитя.

І захищає серцем і руками

Малу й тендітну крихітку життя.

Учень

Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги

І з тебе починається життя.

Усі стежки від рідного порогу

Ведуть твоїх дітей у майбуття.

Учениця

Матусю мила, найрідніша в світі,

Ти наше сонце щире і ясне.

Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,

Твоя любов дитину не мине.

Учень

Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,

У світ ведеш і думаєш про всіх.

Найбільше щастя — мати для дитини!

Її любов і ласка, щирий сміх.

Учениця

Ти наше сонце лагідне, привітне.

Від тебе ласка, щедрість і тепло.

Нехай сьогодні усмішкою квітне

Твоє лице, щоб радісно було.

Учень

День Матері і день весни ясної.

Квітує травень, бджілкою дзвенить.

День Матері — Мадонни пресвятої!

Для тебе пісня хай у світ летить!

Ведучий 2.   Мама… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама – це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання та горя. Матерів – мільйони. І кожна несе в серці свою любов. Жінки усіх рас – сестри одна одній. Вони прекрасні, коли підносять до грудей дитину. Але кожен скаже: "Найкраща мама – моя мама, бо безмежна її ніжність, найтепліші її руки, хто б вона не була, де б не жила…"

1. Учень:

О руки ті!

Вони вночі не сплять,

Оберігаючи рожевий сон дитяти,

З віків у вічність проліта Земля,

Нас на руках тримаючи, як мати,

З чужих країв вертаючи домів

Після далеких мандрів і розлуки

Цілуймо руки наших матерів

Натруджені, ласкаві, рідні руки,

Вони нас від колиски повели

І сорочки нам шили-вишивали

І підкидали в небо нас, малих

Щоб і в житті ми високо літали

Ніщо не вічне –

Вічні матері

Уже й тоді, як нікому стрічати

Допоки сонце сяє угорі –

Вона живе – многостраждальна мати"

Пісня Про маму."

Ведучий 1.   Вам, найріднішим, найдорожчим, наймилішим, даруємо це свято – День Матері. Вітаємо з цим чудовим весняним днем. Прийміть найніжніші слова, найщиріші пісні, гарний настрій.

Саме на весну припадає це свято, бо весною все прокидається до життя: і вербові котики ніжно лоскочуть нам руки, і березовий сік солодить губи, і дзвінкі струмки, заморожені зимою, весело біжать до річки.

Навесні, 8 Березня, ми святкували свято жінки. А ще – кожної весни християни всього світу святкують своє найбільше свято – Великдень, коли воскресає Син божий, даруючи людству надію на вічне життя.

Ведучий 2.   Мабуть, тому ці свята припадають на весну, бо і жінка, і мати, і Син Божий несуть усьому світові життя. То ж давайте сьогодні славити їх, бо вони подарували нам найдорожче…

Найкращі квіти хочеться в цей день

Принести вам, найкращі всі слова

Щоб більше линуло в житті пісень

І лиш весна в душі цвіла

Хай радість осяває будні і свята

Хай святістю зориться доброта

І щастя вам, великого й багато

На довгі-довгі сонячні літа.

( Діти дають мамам квіти)

Ведучий 1.    Виявляється, свято Матері не нове, ми його відроджуємо в новій незалежній Україні.

Так, ще на початку минулого століття травень називали місяцем Матері Божої. Першого тижня і дорослі і діти несли до церкви квіти, співали пісні, в яких славили жінку, яка привела на світ Сина Божого.

А в другу неділю в церквах відбувались богослужіння на честь усіх матерів. І тоді діти вітали своїх матерів, вітали піснями, віршами, квітами.

( Пісня Квіти для мами)

За все, що маю, дякую тобі!

За все, що маю і що буду мати

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати

Тому, що сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати

Тому спішу подякувати тобі

За все, що маю, і що буду мати

Нехай світанок цим весняним святом

Над цілим світом зоряно цвіте,

Хай сяє сонцем в серці слово – "мати",

Таке незгасне, вічне і святе!

Ведучий 2.    Століттями виростали покоління, всією суттю вбираючи мамину пісню. Лагідну вдачу і добрий розум мають діти, що виховуються під спів і казку матері. А про материнську любов і відданість пишуть вірші, складають легенди, пісні.

3. Є давня українська легенда, яку я розповім вам.

Був у матері єдиний син. Одружився він з красунею. Незлюбила вона матір.

– Нехай не заходить мати в кімнати, посели її в сінях.

Поселилася мати в сінях. Боялася на очі невістці показатися. Як невістка ішла через сіни, мати ховалася під ліжко. Говорить невістка чоловікові:

– Щоб і духом матері не пахло в домі. Посели її у хліві.

Відпочивала якось вночі красуня під яблунею. Побачила, як вийшла мати, розлютилася: "Якщо хочеш, щоб я жила з тобою, – убий матір, вийми з грудей серце і принеси мені."

Не здригнувся син. Каже: "Ходімо, мамо, скупаємось в річці." Ідуть.

Спіткнулась матір об камінь. Розсердився син:

–  Що ви спотикаєтесь? Під ноги дивитися треба.

Скупалися. Убив син матір, вийняв із грудей серце, поклав на кленовий листок, несе.

Тріпоче маленьке материнське серце. Спіткнувся син об той самий камінь, упав, вдарився коліном. Упало гаряче серце на гостру скелю, закривавилось, стрепенулось і прошепотіло:

– Синочку мій рідний, чи не боляче ти вдарився?

Заридав син, схопив материне серце, побіг до річки, уклав в розтерзані груди, облив гарячими слізьми.

Зрозумів він, що ніхто не любить його так палко і віддано, як рідна мати. І такою невичерпною була любов матері, що ожило серце, встала мати і пригорнула до грудей голову сина.

Ведучий 1.    Скільки гірких дум і хвилин переживають материнські серця, відчуваючи, що син або донька байдужі, безсердечні, що вони забули все добре, зроблене батьками.

Ведучий. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Смерть – невблаганна, старість – невідворотна. Перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, навчаючи їх робити добро, бути вдячними.

Як можна у сьогоднішній святковий день не згадати людину, яка для нас така ж дорога і рідна, як і матуся. Недаремно у деяких країнах її так і називають – Велика Мама. Це наша дорога бабуся.

Ведучий  2.  Бабуся – це мамина або татова мама, отже, вона прожила на світі вдвоє більше. Бачила у світі вдвоє більше. І ми, безперечно, вдвоє для неї дорожчі, бо ми – діти її дітей.

Учень

Ой бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді.

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую.

І тебе –я побажаю –

Хай сонечко завжди вітає.

Учень.

Цілую бабусині натруджені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати

І людям добро завжди дарувати.

(Пісня про бабусю)

Учень.

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка,

То на гноті малесеньке сонце

Ніжне й тепле, але не вічне.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття і тривоги

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Бережіть материнське серце!

Подорож

Ведучий 1.    Так, минуле не вернуть, але для вас, найдорожчі наші люди, ми повернемо сьогодні минуле.

Ми погортаємо сторінки у книзі нашого такого короткого, але цікавого життя.

І на кожній сторінці – мама.

Ведучий 2.    Перша сторінка нашого життя – ми народились. Це ваші руки гойдали нас у колисці, це ви зігрівали нас своїм диханням, своєю любов'ю.

Перші кроки, перші слова, а з ними – сто тисяч "чому".

Ведучий 1.    А після першого слова, речення, йшла перша самостійно розказана казка чи віршик, вивчені зі слів мами.

Ведучий 2.    Перегортаємо наступну сторінку книги нашого життя.

Не забуть нам ніколи

Вересневий в серпанку той час

Коли вперше прийшли ми до школи

Коли все було новим для нас.

Давайте пригадаємо 1 клас, 1 урок в школі. Пам’ятаєте, любі наші мами, як зі слізьми на очах ми йшли за своєю вчителькою, боязко оглядаючись, чи чекає нас мама.

Пам’ятаєте, як уперше ми стояли отут, розгублені, малі, кумедні, з-за квітів ледве виглядали. Нас Віра Іванівна взяла за руку і повела у перший клас.

Так кожна дитина має ще одну матір, це перші вчителі та вихователі дитячого садка. І сьогодні ми хочемо подякувати вам наша шкільна мамо Швець Віра Іванівно.

Перший теплий вересневий день

Нас вели до школи наші мами

На порозі нас стрічала ти

Теплими і ніжними словами

Рученята трепетні малі взяла

У свої ласкаві руки.

__________________

І повела у рідній стороні нас

В безмежну світлу даль науки.

Ти була терплячою до нас

Сумувала і раділа з нами

І бувало навіть, що не раз

Хотілося тобі сказати: Мамо!

Ведучий 1.    А якими зажуреними можна було побачити нас через небажані оцінки, суперечки з друзями. Та все швидко минало, бо завжди поруч були вчителі, а вдома – мами, які підбадьорювали нас. Проходив рік за роком. Ми впевнено крокували країною знань. І впевненості тої нам додавала наша вчителька.

Вірш Ілля подарок квіти

Ведучий 2.    Найдорожчою людиною у нашому житті завжди є, була і буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зроблено, тримаючись за мамині руки. Перша пісня – мамина, перше знайомство  з квітами, птахами, книжкою подарувала мама. Першу іграшку подала мама, і перша порада – теж мамина. Мама – найкраща, найдорожча, єдина. Вона – завжди поруч.

Учень:

Не журися мамо, що дихнула осінь,

Й восени приходить трепетна любов,

І горделивий місяць, і ранкові роси,

Як колись, як вчора, хай чарують знов!

Твоя радість світла дітям передасться,

Озветься співом в дорогих серцях,

Хай лиш справжнє щастя,

Тільки вірне щастя,

Прилетить у долю, як вродливий птах.

_______________

Будь здорова, мамо!

Будь прекрасна, мила!

Ніжність солов’їну я тобі несу

Дякую, що вірності і святості навчила

І тримати правди вічну висоту!

Не журися, мамо, що зустріла осінь,

В ній калина дивна, як весна зорить

І чарують зорі, і срібляться роси…

Кличуть тебе, рідна, довго-довго жить!

Розповіді про мам, сердечка на подарунок. Матусю моє серце в твоїх руках.

Учень:

Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку…

Спасибі, Вам, мамо,

Спасибі, Вам, мамо за вічну любов,

І щедру незміряну ласку.

Схилялось над ліжком привітне чоло

Дрімали натомлені очі…

Спасибі, Вам, мамо,

Спасибі Вам, мамо за ваше тепло

І довгі недоспані ночі.

Ховали тривогу в собі й гіркоту

До мене всміхалися радо…

Спасибі Вам, мамо,

Спасибі Вам, мамо за всю доброту

І пісню, залишену в спадок.

Учень: Мати! Скільки в цьому короткому і великому слові радості, щедрості, самопожертви, печалі, страждання, тривоги. Це зрозуміло кожній жінці-матері на всій планеті, якої б вона не була нації, кольору шкіри, якою б мовою не розмовляла. У матерів надто багато спільного. І той перший крик дитини, який звучить, як наказ про надання їй найвищого звання – Матір. І та тривога, яка навіки оселяється в її серці – тривога за своїх дітей.

6.                                                  Учениця

Не журися, не печалься, мамо,

Усміхнись, і не корись жалю

Напинає доленька вітрила

Шепчуть губи "Я тебе люблю".

Учень.

Дмуть вітри і підіймають хвилі

Океан житейський клекотить

Переможем, чи впадем безсилі?

Шлях далекий і важкий лежить.

Учениця: За кормою закипає піна

Хмариться на обрії блакить

Будь за мене впевнена й спокійна

Хай тебе майбутнє не страшить.

                                                              Побажай удачі кораблю

                                                              І люби, як я тебе люблю.

Молитва за маму
 

Є в мене найкраща на світі матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, небесна Ісусова Ненько.

Благаю у Тебе дрібними словами
Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб ними раділа-пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні
До Тебе, Царице, на соняшнім троні.

Учень    Рідні наші матусі! Ми обіцяємо Вам, що будемо старатися жити так, щоб ви могли пишатися нами.

Учень:Бо треба жити кожним днем

Не відкладаючи на "потім"

Що має буть – не обминеш

В своїх стараннях і турботі.

                                                                   Учень:Нам треба жити кожним днем

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем

Не треба "потім" нам чекати.

Учень:Бо людина ціниться по тому

Чи вона зробила, що могла

Скільки сил у неї вистачало

Щоб на світі більше щастя стало.

Учень:Любі наші мами!

Хай щастя вікує у вашому домі

І радість хай буде завжди

Здоров'я міцного і щирої долі

Ми вам посилаєм на довгі роки.

Пісня   «Україна матуся моя»

Мама, матуся…Скільки спогадів і тепла таїть це дивовижне  слово,  яким називаємо найближчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу, найріднішу для кожного з нас людину.

Шановні мами, я з великим бажанням приєднуюсь сьогодні до щирих привітань ваших  дітей. Прийміть подарунки які діти вам підготовили.

Вручення подарунків матерям.