Виховний захід до Дня Соборності України

Навчально – виховний захід

«Соборність України: від ідеї до сьогодення»

 

                                                                             Велична і свята, моя ти Україно,
                                                                             лише тобі карать нас і судить
                                                                             Нам берегти тебе, Соборну і єдину
                                                                             І нам твою історію творить!
 

Мета: виховання національної свідомості учнів і людської гідності,             відродження паростків духовності, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про історичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження інтересу до поглибленого вивчення історії та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любові до Батьківщини.

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

 

Ведуча 1.

Україна… Золота, чарівна сторона… Рясно уквітчана, зеленню вкрита…

Скільки різних слів придумали люди, щоб висловити любов до краю в якому народилися…

Ведуча 2.

У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу Батьківщини.

 

Ведуча 1.

Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українства за свободу, незалежність, державність. До таких подій належить 22 січня 1919 року – день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно – Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом – Днем Соборності.

Ведуча 2.

Серед непроглядного мороку ненависті, смертельного зла – збулася віковічна мрія українського народу жити однією сім’єю на своїй землі, в єдиній державі, не розділеній кордонами і не розшматованій недружніми сусідами. То був пам’ятний день тріумфуючого спалаху колективної думки, загальної доброї волі, бо «соборна» означає спільна,злагоджена, та, що має згоду всіх.

Ведуча 1.

День 22 січня 1919 року увійшов до національного календаря, як знаменна подія – День Соборності України. Початок до цієї події було покладено українською національно – демократичною революцією 1917 – 1918 років. Згадаймо 1917 рік.

Ведуча 2.

Площі Києва пам’ятають різні події, на які надихав подих вільних степів. От і тоді пам’ятного 1917 року Київська Софія хвилювалася.

Ведуча 1.

Ми пов’язуємо ці події з видатним лідером національного відродження Михайлом Грушевським, який очолив новостворену українську державу, Українську Народну Республіку. Для нас з вами це був переломний рік в становленні ідеї загальнонаціональної єдності. Показово, що саме 22 січня 1918 року, тобто рівно за рік до проголошення Соборності, (цитую) «Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, суверенною державою українського народу».

Цей документ увійшов в історію як 4 – й універсал Центральної Ради – універсал, що вперше проголосив незалежність і самостійність України.

Ведуча 2.

Після Першої світової війни народилася не тільки Українська Народна Республіка. У жовтні 1918 року – Західно – Українська Республіка. Постало питання про об’єднання України в єдину національну державу.

Учень 1.

Зламався врешті двох імперій мур

І на розвалинах у слушну цю нагоду

З’явилися держави УНР і ЗУНР

Як вияв волі нашого народу.

Ведуча 1.

В листопаді-грудні 1918 року проводилися постійні переговори між владою УНР і ЗУНР про об’єднання обох українських держав. 1 грудня у м. Фастові було укладено попередній договір про «Злуку обох українських держав в одну державну одиницю».

Ведуча 2.

3 січня 1919 року Українська національна рада на своєму засіданні у м. Станіславі затвердила попередню угоду, опублікувала її і доручила уряду вжити заходів з метою реалізації великої ідеї про соборність української нації. Урочиста церемонія Злуки відбулася 22 січня 1919 року на площі святої Софії.

Учень 2.

Все, що мріялось віками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна» -

Гордо зазвучало.

Учень 3.

Я горнусь до тебе Україно

Як дочка до матері,горнусь

За тебе рідна і єдина

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе Україно

І свої сили віддаю

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела

Дніпро-Славутич оживе

І заспіваєм: «Ще не вмерла

Вкраїна наша і не вмре!»

Звучить Гімн України

Ведуча 1.

Цей січневий морозний день назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. То був один з найпрекрасніших моментів нашої непростої, нерідко трагічної історії.

Учень 4.

Наш дух волелюбний від скіфів дістався

Широка душа-від безмежжя степів

Хто серцем тебе Придніпров’я торкався

Той душу твою осягнути зумів.

Учень 5.

Це тут України моєї початок

Де волю плекали твої козаки

Про тебе сьогодні ми будем співати

І славу твою пронесем крізь віки.

Ведуча 2.

Так, тоді, в 1919-му, Україна не змогла відстояти свою незалежність. Однак, незважаючи на невдале завершення об'єднання двох республік, значення Акта надзвичайно важливе, оскільки він наочно показав безперспективність спроб роз'єднати український народ, протиставити українців один одному, змусити їх служити чужим для них інтересам. Він став етапом становлення і розвитку української державності. Перший Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський зазначав: "Які б тяжкі проби не судила переходити Україні й українському народові історична доля, які перешкоди не лежали б ще перед ними, великі часи Української Центральної Ради і її акти зостануться великою епохою, твердою підставою національного будівництва".
Ведуча 1.

Біблійний Мойсей сорок років виводив свій народ пустелею з єгипетського полону в омріяний Ханаан - царство волі. Українському народові довелося незрівнянно довше блукати лабіринтами століть до сподіваного Акту про державну Незалежність, а лихі урагани історії розкидали мільйони українців по всіх материках і континентах.

Ведуча 2.

Ті вікопомні історичні події сформували підгрунття для відродження Незалежної Соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом Злуки Схід і Захід України. Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині витав дух свободи.
Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель.

До вашої уваги відеоролик «Акт Злуки»

Учень 6.

Нарешті дочекалися і ми

Своєї Незалежної держави

За неї стільки полягло грудьми

Зазнало мук ворожої розправи.

За неї з безстрокової тюрми

Ішли герої під сніги, мурави…

За щастя стати вільними людьми

Несли вінець терновий і кривавий.

Учень 7.

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну .

 

 

Ведуча 1.

Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР
Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: "Це така дата, що її виучувати
будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата
Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування
Січі". Його слова стали справді пророчими.

Учень 8.

Україно, соборна державно,

Сонценосна колиско моя,

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Твій Богдан й вінценосна Софія

Повернулись до тебе з віків.

Ще не вмерла й не вмре твоя мрія

Як не вмер солов’їний твій спів.

 

Ведуча 2.

Велика і прекрасна наша земля. Змінюється вічно і оновлюється вона – Україна… В одному цьому слові бринить музика смутку і жалю. Україна – країна трагедії і краси. Країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її. Країна – гарячої любові до народу. Країна – довгої героїчної боротьби за волю.

 

Ведуча 1.

Україна! Перед нами постають безкраї пшеничні лани, блакитне небо, могутня річка Дніпро, перші князі Київської Русі… Усе це українські образи, створені століттями, наша з вами історія. У кожного народу свій шлях розвитку, свій шлях до щастя, до самовизнання. Для українського народу він був довгим і тернистим.

 

 

Ведуча 2.

Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна –це пісня, яка вічна на цій землі.

 

Звучить пісня «Україна»

Учень 9.

Я україночка від роду,
Землі цієї я краплинка,
Я – доля рідного народу,
Його дитина – українка.
Хай сонце сяє в нашій пісні
І світом котиться луна.
Ми в чомусь, може, трохи різні,
Та Україна в нас одна.

Учень 10.

Маєм сонце, маєм море,
Маєм Київ і Дніпро,
Маєм землю неозору,
На якій росте добро.
Синьо-жовтий прапор маєм
Й Володимирський тризуб,
Дон і Сян їх обіймають.
Ми – народ – великолюб.
 

Учень 11.

Я слухав, чув, як кожна деревина

Шуміла ніжне слово «Україна».

О Боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: «Україна».

Ведуча 1.

Нелегкі часи сьогодні переживає наша країна. Але віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Учень 12.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні

Вона – свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

 

Учень 13.

Боже – Отче всемогутній,
Захисти коханий край!
Дай нам вийти у майбутнє.
Мужність і сміливість дай!
Захисти нас від свавільних
Хижаків, жорстоких, злих,
Захисти від божевільних,
Від Чорнобилів нових!
 

Ведуча 2.

Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
бо ти у нас одна-єдина, -
Писав в своїх віршах Тарас.

 

Ведуча 1.

Молюсь,- казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.

 

Учень 14.

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі,
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,
Немає такої, як ти на на землі.
 

Ведуча 2.

Тож дай нам Боже зваженості і мудрості, послідовності і наполегливості у збереженні, зміцненні Незалежної України, за яку віками боровся український народ, до якої упродовж століть линули думки і помисли нашого народу.

Ведуча 1.

Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви на вівтар незалежності, соборності, державності. Слава Україні!

Хореографічна постановка  «Це моя Україна»