Виховний захід до Дня української писемності і мови "Квітни, мово наша рідна!"

Сарненська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №6

Розробка виховного заходу до Дня української писемності і мови

Підготувала

Асистент вчителя

Гришкевич Наталія Арсенівна

Мета : поглибити знання учнів  про виникнення української писемності, історію та розвиток української  мови; показати її красу та багатство, розкрити  необхідність мови в житті людини; ознайомити з українськими обрядами і звичаями. Розвивати комунікативну компетентність учнів, уміння та навички виразного читання творів різних жанрів. Виховувати почуття національної гідності,поваги до народу, його історії, любові до рідної української мови.

Наочне оформлення: вишиті рушники, хліб-сіль, калина, жовті та блакитні повітряні кульки, портрет Т. Г. Шевченка, вислови відомих людей про мову, калинове гроно.

Музичне оформлення: українська народна пісня «Ой є в  лузі калина», пісня «Мова у серці народу», сл. Н.Красоткіної.

Обладнання: декорації, ноутбук, проектор, свічки.

Хід заходу

Свято відбувається у святково прикрашеному класі: по обидва боки дошки вишиті рушники, поряд – вислови про мову, на застеленому вишитою скатертиною столі – калина, портрет Т. Шевченка, українські книги.

 До залу заходить вчитель.

Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, на нашій славній Україні. Тут жили наші батьки – тут корінь роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, почувши рідне слово…

Від щирого серця вітаємо вас з Днем української писемності та мови.

Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. І за давньою українською традицією запрошуємо вас на наше свято хлібом-сіллю!

Ведучі (хлопець та дівчина) у національних костюмах під музику виносять на вишитому рушнику хліб-сіль.

Ведучий

 Хліб і сіль вам, любі гості,

Сьогодні підносимо…

Ведуча  

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Кладуть хліб на стіл.

Ведучий. Сьогодні, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови.

Ведуча. Тож, сьогоднішня зустріч – це ще одна сходинка до взаєморозуміння, до мовного єднання усіх українців.

Ведучий.  Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.

Ведуча.  Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають коридором – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про вчорашні пригоди… Стоїть мертва тиша.

Ведучий.  Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе частиною суспільства? Гадаю, що ні.

Ведуча. Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу.

Ведучий.  Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.

Виступ учнів.

Учень 1.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній.

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

Учень 2.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

Учень 3.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань!

Учень 4.

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!

Учень 5.

Вона ж у нас така красива!

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати,

Бо найрідніша нам вона!

Ведуча. День української писемності та мови – одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено  1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. 

Ведучий.    6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

У День української писемності та мови за традицією:

Ø​ Покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю.

Ø​ Відзначають кращих популяризаторів українського слова.

Ø​ Заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою.

Ø​ Стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

Ведуча.  Початок писемності — особлива віха в історії кожного народу, в історії його культури. У глибині тисячоліть і сторіч зазвичай губляться імена творців писемності того або іншого народу. Але слов’янська писемність має дивовижне походження. Завдяки цілому ряду історичних свідчень нам відомо про початок слов’янської писемності та про її творців — святих рівноапостольних братів Кирила й Мефодія.

Ведучий. Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня  (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.

Ведуча. Братами Кирилом і Мефодієм був створений алфавіт, який отримав назву «кирилиця». Утім, історія створення слов’янської писемності має одну досить цікаву загадку. В IX столітті в слов’ян з’явилися практично одночасно дві системи писемності: одна одержала назву глаголиці, а інша — кирилиці. Яка з абеток — кирилична або глаголична — була винайдена св. Кирилом? Багато вчених схильні вважати, що першою слов’янською абеткою була глаголиця. Інші вважають, що святий Кирило винайшов кирилицю. Можливо, першовчителями слов’ян були створені обидві ці системи писемності, але згодом найбільше поширення одержала кирилиця, яка стала основою сучасної абетки.

Ведучий. Шановні глядачі! Пропонуємо вам трішки відволіктися і виконати невелике завдання. Перед вами кириличний алфавіт. Напишіть на ягідках калини свої імена кирилицею. А ми утворимо з них калинове гроно.

Глядачі записують свої імена, а ведучі прикріплюють їх до гілки калини на дошці, утворюючи грона.

Ведуча. У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. На початку ХІІ століття була створена пам’ятка праукраїнської писемностіі „Повість минулих літ”. „Сє повєсти  врємєнных лєт, откуда єсть пошла Русская Зємля, кто въ Києвє нача пєрвєє княжити, и откуда Русская Зємля стала єсть”, —  так почав „Повість минулих літ” учений монах  Нестор. Такою була наша мова тисячоліття тому. Нестор-Літописець стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників, розповідав про події, що відбувалися на його очах.

Ведучий. Нестор усвідомлював значення всього, що відбувалося на українській землі, прагнув зберегти національну пам”ять з вірою в те, що її не розгублять, а примножать нащадки. Преподобного Нестора-Літописця вважають батьком української історії та словесності. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.

Ведуча. Сучасна українська літературна мова пов’язує свою історію з конкретною датою – виданням „Енеїди” Івана Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користуватися в писемній практиці книжною українською мовою.

Ведучий. Ще одна дата – 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар» Т. Г. Шевченка, – може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова почала важкий, але плідний шлях розвитку й нормативної стабілізації. На цьому шляху – і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів України.

Вчитель. Історія кожного народу має героїчні і трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. Рідна мово! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати. Давайте переглянемо скорботний календар української мови. (Перегляд презентації)

(Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий").

На сцені 6 дівчат в українському вбранні, тримають в руках написаний рік. Кожна із них зачитує по дві дати в скорботному календарі української мови, після чого робить крок назад).

• 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
• 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
• 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
• 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
• 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
• 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
• 1884 р. – закрито всі українські театри.
• 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".
• 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідовує українську прессу, газети і журнали.
• 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
• 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
• 1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні.

Ведуча.  Не вдалося і не вдасться ворогам знищити нашу мову, наш народ, тому що ми відважна, хоробра, патріотична нація. А інакше і бути не може, адже ми нащадки славних козаків.

 Ведучий. Зараз не тільки наша мова, а й наша батьківщина переживає важкі і складні часи. Нам приходиться доводити всьому світу своє право бути вільними, право вирішувати самим свою долю. Це дуже важко. Кращі сини кладуть життя на вівтар свободи. Прикро, що в ХХІ ст. технічний прогрес досягнув нечуваних висот,  а моральність, духовність занепала настільки, що людське життя стало розмінною монетою. Та попри все ми віримо, що правда на нашому боці, а де правда, там і Бог, а значить і перемога. І ми обов’язково побудуємо нову європейську  Україну, з новими правдивими законами, заживемо по-новому, вільно і щасливо, бо інакше і бути не може.

Ведуча. Сьогодні зі щирими словами ми звертаємось до Господа, щоб він оберігав нашу мову, нашу батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі не завтра, а вже сьогодні запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй же землі. Щоб наші вороги усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, єдина, неділима – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі,  і нікому  ніколи не вдасться поставити її на коліна.

Виходять ведуча і дівчата із запаленими свічками. Ведуча читає «Молитву за мову»                           

Ведуча

Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи.

Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи.

Уклади в уста мого народу

Незнищенні істини прості,

Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.

Дай нам милосердя і терпіння,

До байдужості не доведи!

Від змертвіння і від запустіння

Усі:  Отче, збережи і захисти!

Ведучий. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне", а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Ведуча

Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.

Звучить пісня «_____________________________».
 

Ведучий. Першим було слово. А із слова, з рідної мови починається людина. Вона робить перші кроки по Землі і перед нею відкривається загадковий дивосвіт з чарівними звуками, кольорами, формами. Відкривається дивовижна краса навколишнього світу — рідного краю.

Ведуча. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведучий. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.