Виховний захід "Гірчить Чорнобиль крізь роки..."

Гірчить Чорнобиль крізь роки…

Мета: поглибити знання учнів про найбільшу техногенну катастрофу – аварію на ЧАЕС, розвивати пам'ять, мислення, вміння виразно читати. Виховувати чуйність, патріотизм.

 

Ведучий 1

Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа. 38 років минуло з того часу, 38 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси. 38 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади.

 

Ведучий 2

Добрий день, шановні присутні. Цими днями в Україні відзначають сумні роковини аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Сьогодні ми згадаємо, як розвивалися події, висвітлимо наслідки аварії і вшануємо пам'ять тих, хто віддав своє життя заради прийдешніх поколінь.

 

Ведучий 1

Дніпро, Прип’ять, українське Полісся…Місця красиві на подив. До того рокового дня 26 квітня вони були місцем відпочинку тисячі людей. Але навесні 1986 року в ті напружені травневі дні і потім влітку, і навіть восени було не до риболовлі. Річки рятували. Головним завданням було не допустити потрапляння радіації у воду. Не допустити можливості рознесення по Прип’яті і Дніпру страшної і невидимої смерті…

 

Читець №1

Можливо, я колись прощу,

Але забути це не вдасться;

Біда забрала в мене щастя

Радіти теплому дощу.

Можливо, я колись втомлюсь,

Але забути – не забуду:

Бездомний пес по місту блудить,

І я , як всі, його боюсь.

І двір наш зовсім опустів.

Дітей із Києва вивозять.

У матерів – болючі сльози,

І їм не треба втішних слів.

Можливо, я колись навчусь

Міняти гнів на тиху милість.

А нині прошу: ваша гнилість,

Зійдіть з дороги, бо зірвусь!

Не можу більше біль таїть,

Не тішусь ранньою весною.

Мій світ, як хмара над Десною:

Як зупинилась, так стоїть.

Посеред мирних, добрих днів

Така печаль! Така пекучість!

Не «жить», не «буть», а «брати участь» –

Хтось зручно вигадать зумів.

І замість правди напівправда,

Вриває ниточку добра.

І воду п’ємо із Дніпра,

Яку ніхто вже пить не радить.

І бджоли з вуликів летять

На цвіт чорнобильського саду.

 

Ведучий 2

 Прип’ять – невеличке провінційне містечко, яке навесні потопає в зелені, у цвітінні вишневих садків. У трьох кілометрах від нього в березні 1970 року була збудована атомна електростанція.

25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості його використання в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні можливості не відповідали плану випробування, його не скасували. Експеримент розпочався вночі 26 квітня. Ситуація вийшла з-під контролю. Потужність реактора різко збільшилася і в сотні разів перевищила проєктну.

 

Ведучий 1

Перший  вибух стався о 1 год 23 хв 44 с, коли внаслідок зростання потужності ланцюгової реакції реактор перестав бути керованою системою. О 1 год 23 хв 46 с пролунав другий вибух. Близько 10 тонн ядерного палива, яке містить надзвичайно небезпечні радіоактивні елементи, були викинуті вибухом в атмосферу.

 

Ведучий 2

У той час, коли всі спали безтурботним сном, нічну темряву над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало велетенське полум’я. Почалася масштабна пожежа.

Танець

Ведучий 3

Першими по сигналу до палаючого реактора через кілька хвилин прибули пожежні чергової частини по охороні станції на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима Віктора Кибенка. Вони ринулися у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за наказом совісті, рятуючи людей і станцію, не думаючи про себе. Вогонь все лютував, пожежа не вщухала. Начальник караулу Правик по рації передав виклик, за яким усі пожежні машини Київської області негайно рушили до Прип’яті.

 

Ведучий 4

Ось так тієї трагічної ночі співробітники пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловіків двох караулів закрили собою не тільки станцію, а й без перебільшення захистили Європу. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Завдяки рішучим діям пожежних, вдалося локалізувати пожежу на даху машинної зали. Це дозволило запобігти більш масштабним наслідкам катастрофи. У ту ніч вогнеборці намагалися зробити все, навіть неможливе.

 

Ведучий 3

А вогонь усе лютував, не затихав. Відкритий реактор, а зверху над ним, на величезній висоті, маячіли маленькі фігури, у полум’ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом із вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в’їдався у шкіру.

Вогнеборцям вдалося приборкати понад 30 осередків пожежі. Під час ліквідації загорання ще не був відомий достовірно рівень радіації, тому із засобів захисту у пожежних були тільки рукавиці, каски, брезентові роби і протигази, які вони практично відразу ж зняли через високу температуру. О 4 год 50 хв пожежу було локалізовано. Опромінених пожежників доправили до лікарень. У них діагностували гостру променеву хворобу, дози опромінення виявилися несумісні з життям.

 

Сценка

Ведуча А

Першими жертвами аварії на Чорнобильській атомній електростанції стали хлопці з воєнізованої пожежної частини. У ту квітневу ніч начальником чергового пожежного караулу по охороні Чорнобильської атомної електростанції був лейтенант Володимир Правик. Два тижні тому дружина Надія подарувала йому донечку Наталю. Вони зовсім мало побули разом. Вже після аварії зустрілися вони з Надею в лікарні. Володя тримався дуже мужньо і все просив «Ти вже йди, там же донька, вона плаче. А я невдовзі повернуся, я тобі обіцяю». Він буквально випроваджував її. Він знав, що і сам уже став пошкодженим реактором, який випромінює смертоносну радіацію. Згодом, Володимир почав змінюватися: опіки виходили назовні, пластами відходила слизова оболонка, колір шкіри синій, червоний, сіро-бурий. Цього неможливо розповісти, він засихав, танув. Останній лист Володимира Правика до своєї дружини.

 

 Ведучий Б

 Здраствуйте, мої дорогі і хороші Надійко і Наталочка. З великим привітом до вас, ваш курортник і ледар, а все тому, що ухиляюсь від виховання нашої крихітки. Живу добре, поселили нас у клініці для огляду, як ви знаєте. Тут всі, хто був там. Так що мені весело, адже мій караул весь при мені. Надійко, ти читаєш мого листа і плачеш, не треба, витри слізки… Все обійшлося добре, ми ще проживемо сто літ і донечка наша ненаглядна тебе переросте разів у три… Я за вами дуже скучив. Заплющую очі і бачу Надію з Наталею Володимирівною. А ви мене не впізнаєте коли приїду. Почав відпускати бороду і вуса. Я почуваюсь добре, не хвилюйтесь. Надійко, бережи нашу Наталку. Міцно обнімаю, цілую. Твій навіки, Володя.

 

Ведучий А

Дев’ятого травня 1986 року. Одинадцятого травня Володі не стало

Ведучий 3

Ми схиляємо голови перед тими, хто ціною власного життя дав шанс на життя мільйонам.

Ведучий 4

Вшануємо пам’ять про них хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

 

Ведучий 5

На наступний день місто жило своїм звичайним життям. Потік городян кинувся на ринок, школярі пішли в школу, хтось вирушив на відпочинок в ліс або на річку, багато роз'їхалися по дачах. Працювали кафе, магазини, кінотеатри, палац одружень. Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося? А смерть уже відкрила свій чорний рахунок.

Пісня «Чорнобиль»

 

 

Ведучий 6

 Ніяких заяв по радіо не було. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію населення. Лише у другій половині дня вулиці почали мити поливальною машиною, прибрали деякі торгові точки. Дітям у школі видали йодисті препарати.

 

Ведучий 5

Опівдні Урядова комісія прийняла офіційне рішення про евакуацію. Згодом пролунав сигнал по радіо цивільної оборони про негайний вивіз населення. У ніч на 27 квітня дільничні інспектори здійснили обхід усіх житлових будинків, визначили кількість мешканців кожного будинку. Уже в неділю зранку, 27 квітня, до Прип'яті, прибуло більше 2 тис. автобусів. 27 квітня о 13 год 10 хв. почалась евакуація. Людям заборонили брати із собою будь-які речі. Щоб не допустити паніки, прип’ятчанам сказали, що через 3 дні вони зможуть повернутися у свої помешкання.

 

Ведучий 6

Автобуси підганяли під під’їзди будинків, і люди, хто в чому був, прихопивши лише гроші, без речей, змінного одягу, сідали в автобуси, і їх назавжди вивозили від рідних домівок. Евакуаційна колонна автобусів розтягнулась на 20 км.

Якщо в цей час хтось був у від'їзді чи в гостях, чи на роботі, чи в лікарні, тобто не вдома, ті губили своїх рідних і довго потім шукали на великих просторах Радянського Союзу. Адже вивозили людей бозна-куди і тимчасово селили, де тільки можна — у лікарнях, санаторіях, таборах. Розлучені сім'ї, втрачені родичі, друзі — гірка реальність тієї евакуації. Ніхто тоді не думав, що назавжди покидає рідну домівку.

 

Ведучий 5

О 16 год. 30 хв. евакуація була завершена. Під час евакуації було призупинено рух суден по річці Прип’ять і закрита залізнична станція Янів. Залишалося пустим місто, у якому є все для життя, але немає самого життя. 2 травня було прийнято рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони ЧАЕС та інших населених пунктів, забруднених радіацією. За межі, позначені страшним словом «зона», було відселено 135 тисяч чоловік лише з тими речами, які могли нести в руках, люди із запасом їжі на три дні, покидали рідний край. З часом дехто намагався повернутися, та зустрічав на своєму шляху колючий дріт.

 

Відео (спогади очевидців)

Читець №2

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб випити вічність,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?

Регочуть іони малиновим дзвоном,

Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

Ридає вночі божевільна мадонна,

Приймаючи з лона холодних дітей

В бездонність ночей.

Малиновий дзвін, малинове лихо,

Як тихо ступає життя у полин

І лине горіти туманам на втіху,

Малинове лихо, малиновий дзвін,

Чорнобильський дзвін.

 

Ведучий 6

Чорнобиль... мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Разом з ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. Повернувшись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя... Поля і луки, ліси й озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою хворобою. Дичавіє земля. Чорнобиль... Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестримний біль.

 

Читець №3

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

 

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава,

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятива.

 

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

 

Не спинились птиці на кордоні,

Де сягає атомна яса,

І дивився батько з-під долоні,

І ридала мати в небеса.

 

Ведучий 8

Два дні світ нічого не знав про вибух. Лише згодом у короткому повідомленні в засобах масової інформації говорилося про те, що пошкоджений один із атомних реакторів Чорнобильської АЕС, створена комісія з розслідування, надається допомога потерпілим. Про небезпеку радіоактивного забруднення і заходи захисту від радіації не було сказано ні слова. Тисячі людей вийшли на травневі демонстрації в Києві та інших містах, над якими вже зависла радіоактивна хмара.

 

Ведучий 7

Яка тоді була весна! Біда розчинилась в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. А у 30-кілометровій зоні порожніли села, поля. Важкі, страшні дні… Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як незагойна рана України.

 

Ведучий 8

Щоб зупинити інтенсивний викид в атмосферу радіації, ні вода, ні різні протипожежні засоби не підходили – вони миттю випаровувалися. Урешті-решт була схвалена пропозиція скидати на розбурхане жерло реактора мішки з піском, який набирали на берегах річки Прип’ять, і свинцем. У перших заходах по ліквідації аварії брали участь важкі воєнні гелікоптери, які зависали над кратером і скидали в нього тисячі тонн матеріалів, які здатні затримати небезпеку. Лише 6 травня констатували: викид перестав бути істотним. З 27 квітня по 10 травня на об'єкт було скинуто близько 5000 тонн цих матеріалів. У результаті цього шахта реактора була вкрита сипучою масою, що припинило викид радіоактивних речовин.

 

Ведучий 7

Найбільш забрудненими виявилися покрівельні покриття 3-го енергоблоку. На них потрапили уламки реакторного палива, шматки графітової кладки, конструкції. Саме тут був занадто високий рівень  радіації, який не дозволяв приступити до робіт усередині станції, здійснювати заходи щодо поховання 4-го енергоблоку. Велика частина цієї роботи була виконана вручну. Очищали дах в основному військовослужбовці. Незважаючи на те, що їхня робоча зміна на даху реактора тривала від 20 секунд до 1 хвилини, багато хто з них, безсумнівно, піддалися впливу радіаційного випромінювання.

 

Читець №4

Стоять озера в пригорщах долин.

Луги цвітуть у придорожній смузі.

І царственний цибатий чорногуз

поважно ходить в ранній кукурудзі.

Дівча козу на вигоні пасе.

Машини мчать, баранки крутять аси.

Малина спіє…І на все, на все

лягає пил чорнобильської траси.

Роса – як смертний піт на травах, на горіхах.

Але найбільше стронцію – у стріхах.

Хто це сказав, що стріхи – традиційні?

У нас і стріхи вже радіаційні.

 

Ведучий 8

Частина робіт виконувалася спеціальною технікою з дистанційним керуванням, але були роботи, які виконували люди, знову в основному військовослужбовці. На роботу, на станцію, їх привозили автобусами з посиленим радіаційним захистом: його стіни були обшиті листами свинцю, вікна зафарбовані білою фарбою.

 

Ведучий 7

Широко застосовувалася пожежна і військова техніка, за допомогою якої обмивалися стіни і дахи будинків. Верхній шар забрудненого радіацією ґрунту знімали бульдозерами, вивозили і захоронювали. Потім ці ділянки покривалися товстим шаром бетону, асфальту.

 

Ведучий 8

Кладовище «чорнобильського» неліквіду – «Розсоха», розташоване в районі однойменного села. Там знаходилася величезна кількість автобусів, мотоциклів, бронетранспортерів, вантажівок та іншої спецтехніки, а також – вертольоти, які брали участь у ліквідації наслідків катастрофи.

 

 

Ведучий 10

Прийшла осінь, життя, хоч і аварійне, було розписане за чіткою програмою, але нагадування про небезпеку відчувалося ще більше. Упало листя в садах Полісся,  але плоди з дерев не можна було рвати, вони містили занадто високий рівень радіації. Так і пішли вони під сніг, так і залишився урожай незібраним.

 

Ведучий 9

Славутич - назва міста, яке треба було побудувати за рік. Його почали будували відразу після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року для переселенців із Прип’яті. У проєктуванні та зведенні Славутича взяли участь архітектори та будівельники з восьми республік Радянського Союзу. Будівництво міста йшло стрімкими темпами. Тринадцять кварталів Славутича назвали на честь міст, які брали участь у будівництві. Наприклад, у місті є Єреванський, Печерський, Тбіліський квартали, архітектура яких нагадує архітектуру тих регіонів, будівельники з яких брали участь у їх спорудженні.

 

Ведучий 10

Для повної безпеки роботи ЧАЕС було прийняте рішення закрити ушкоджений реактор спеціальним укриттям. У район 4-го енергоблоку при ліквідації аварії звозився весь радіоактивний бруд, радіоактивні уламки і конструкції, заздалегідь розраховуючи влаштувати на цьому місці могильник радіоактивних відходів. Проєкт отримав інженерну назву «Укриття», але широкій публіці він більш відомий за назвою «Саркофаг».

 

Ведучий 9

Аварія на Чорнобильській АЕС набула глобального характеру. Вона призвела до непоправних медичних, економічних, соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. Під час вибуху четвертого реактора виділилось безліч радіонуклідів у повітря, водойми, на поверхню ґрунтів, що призвело до радіаційного забруднення 20% території України. З моменту аварії на ЧАЕС радіаційний фон знизився в 10 тисяч разів. Але радіація поширюється нерівномірно, осідає як пил. Деякі місця в 10-кілометровій зоні відчуження досі залишаються небезпечними.

 

Ведучий 10

Науковці кажуть, що радіаційний фон поступово повертається до показників, які були ще до аварії. Але Прип’ять з околицями ще мільйон років залишатиметься безлюдною – надто багато радіації в ґрунтових водах, землі та деревах. Перша територія, куди осів радіоактивний пил під час аварії на ЧАЕС – ліс біля в’їзду до міста Прип’ять. Старі сосни вмерли одразу ж: мертва хвоя набула рудого кольору, звідти і пішла назва «Рудий ліс». Безліч гектарів лісу піддалося потужному радіаційному випромінюванню та забрудненню протягом декількох днів 1986 року; це місце й до цього часу залишається найнебезпечнішим місцем на нашій планеті через високий рівень радіації.

 

Читець №5

Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен,

і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

 

Ведучий 3

Аварія на Чорнобильській АЕС вплинула на здоров’я людей по-різному, у різний час і ще буде впливати не одне десятиліття. Чорнобиль мав ранні наслідки, які були відразу після аварії, і вони стосувалися дуже багатьох людей. Вони стосувалися тих, хто отримав гостру променеву хворобу, ліквідаторів, усього населення України. Це була всесвітня аварія.

 

Ведучий 4

Біль чорнобильської трагедії відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов'язаних скорботним часом ядерного апокаліпсису. А поки що не заживає чорнобильська рана. І не відшукати нам слова, що вгамують біль.

 

Учні виходять на сцену

Ведучі 1, 2

 

Ведучий 5

Чорнобиль… Назва міста походить від назви гіркого полину – чорно билки.

 

Ведучий 6

38 рік нестерпним болем, як полин, гірчить чорнобильська рана.

Ведучий 7

Страшне лихо спіткало нашу землю.

 

Ведучий 8

Чорнобильська аварія стала уроком, за який заплачено дорогою ціною.

 

Ведучий 9

Нашій планеті ще на тисячі років вистачить наслідків Чорнобиля 1986 року.

Ведучий 10

Тож будемо намагатися не повторювати помилок минулого, берегти планету.

 

Ведучий 3

Лише від нас залежить, чи вбережемо ми Землю від повторення сумних уроків.

 Ведучий 4

Спробуємо заселити нашу планету квітами здоров’я, добра і життя.

Пісня «Україна»