Виховний захід "Кольори Шевченкової долі"

ТЕМА: Кольори Шевченкової долі

 МЕТА: розкрити основні моменти життєвого та творчого шляху світового генія, неперевершеного майстра слова Т.Г. Шевченка, показав­ши красу і неперевершеність його творів; висвітлити проблеми соціальної нерівності, тяжкої долі України під владою російського самодержавства; показати велич і силу на­родного гніву, зображені Т.Г.  Шевченком у творах про славні сторінки історії українського народу, що боровся за свою свободу; підкреслити місце Великого Кобзаря в українському націо­нальному відродженні, розкрити велике значення його творчості в наш час, в час розбудови ук­раїнської державності; розвивати творчі здібності студентів; виховувати в них  любов і повагу до історичного минулого України, шанобливе ставлення до надбань української культури.

 ОБЛАДНАННЯ: портрети Т.Г.Шевченка, репродукції з його картин, ілюстрації з видами українського села, природи нашої країни, магнітофонний запис піснень “Реве та стогне Дніпр широкий…” “Бандуристе, орле сизий... ”,  “ Думи, мої думи... ”, фрагменти кінофільму “Тарас Шевченко”.   

ЕПІГРАФ: “ І мене в сім’ї великій,

   В сім’ї вольній, новій,

   Не забудьте пом’янути

   Незлим тихим словом”.

                                       Т. Г. Шевченко

ХІД ЗАХОДУ:

Актова зала прикрашена стіннівками, присвяченими ювілею від дня народження Т.Г.Шевченка.

Лунає мелодія пісні “Реве та стогне Дніпр широкий…”. Демонструється 1-й слайд презентації.

Викладач. Сьогодні  ми  зібралися, щоб  вшанувати  пам'ять Великого Кобзаря. Багато років  минуло з того  часу, коли народився він “на українській землі, під українськім небом, проте  він  належить до тих людей – світочів, що стають дорогими для всього людства і щo в пошані  всього  людства знаходять безсмертя ”. Син кріпака, школяр Моринського  дяка, самоук, професор  графіки  Петербурзької Академії мистецтв, геніальний  поет, мислитель, патріот, інтелігент з  душею  вселюдського  милосердя…І все це він – Тарас Григорович Шевченко.

Це був велетень духу й душі народної, що вивів себе самого на вершини всесвітньої культури  щоденного каторжного працею, назавжди  зрікшись світських благ, що манили поета в свої  “обивательські” тенета. Уособлюючи собою совість  нації, Т. Г. Шевченко є об’єднуючою силою українського народу у його духовному поступі. Недарма у  його  творчості  часто  вживається слово “святе”:“Де нема святої волі, не буде там  добра ніколи”. Не дивлячись на те, що  лише  один вірш поета носить назву “Заповіт”, кожне слово Кобзаря можна вважати духовним заповітом його рідному народові:

                                                   Учітеся, читайте,

                                                   І чужому научайтесь,

                                                  Й свого не цурайтесь…

Зверніть увагу на 2-й слайд презентації, що вміщує слова Івана Франка про значення творчості Великого Кобзаря. “Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської  муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій”.

Зараз до Вашої уваги фрагмент з фільму “Тарас Шевченко”. Увага на екран.

Ведуча: Розпочинаємо літературно-музичну композицію, присвячену памяті Тараса Григоровича Шевченка. День народження і день смерті Великого Кобзаря стоять поряд 9 і 10 березня. Між цими двома весняними датами 47 років життя, яке стало славою і гордістю нашого народу. Неперевершений світоч української культури, геніальний поет, художник, мислитель Тарас Григорович Шевченко відомий в історії України як непохитний борець за її державну незалежність та політичну самостійність, за повне визволення українського народу від національного й соціального гноблення. Його пройняті демократичними ідеями твори набули популярності серед широких народних мас. Тарас Шевченко піднісся до вершин людського духу, до вершин вселюдської любові, бо був найбільшим патріотом України, заповідав нам любити свій народ, плекати свою культуру.

Ведучий. Чим є рушник у житті українців? Це чудовий народний оберіг від лиха, горя та життєвих негараздів, це символ благословення батька-матері. Вишитий червоно-чорними, або світлими і темними нитками, він уособлює сумні і радісні моменти людського життя. Сьогодні ми будемо вишивати на цьому білому рушникові життя і долю нашого великого поета Тараса Григоровича Шевченка.

Демонструється 3-й слайд презентації із зображенням рушників.

Ведуча. Я вас вітаю з березневим днем! Все-таки зійдуть сніги - і нам привітно усміхнуться дерева своїм листям, трава і квіти... Прилетять гуси-лебеді... Такого ж березневого дня колись принесли лелеки до кріпацької хати маленького хлопчика. Його назвали Тарасом. Ріс він швидко й дивувався красі, бо вмів її бачити й відчувати. Забуваються всі лиха важкого Тарасового дитинства, але чомусь назавжди запам’ятовується той епізод, коли він, малий і босий, вийшов за село і пішов до обрію - шукати залізні стовпи, що підпирають небо. Мабуть, ця пригода й була символічним початком життя Великого Кобзаря.

Ведучий.  9 березня 1814 року

В похилій хаті край села, (Звертає увагу на 4-й слайд  “Хата Шевченка”)

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

(Виходить малий Тарас і його мати)

Мати: Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тоою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини

Нам вік доводиться робить,

Не розгинать своєї спини

Промовиш слово  і нагай

Над головою люто свище.

І так усюди з краю в край

Лютує панство ненависне

Росте неправда на землі

Згорьованій, сльозами змитій,

О любі діточки малі,

Одні залишитесь на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Мої ви квіти нещасливі,

Коли бездольна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

(Тарас дивиться на хату)

Тарас: У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

(Дивиться на матір і обнімає її )

Там матір добрую мою

Ще молодою - у могилу

Нужда та праця положила

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі);

Не витерпів лихої долі,

Помер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми

Мов мишенята…

(Тарас і мати, плачучи, виходять)

Ведучий. Яким же кольором вишиємо перші стібки на життєвому рушнику Шевченка? Гірко, але дитинство Тараса вздовж і впоперек пронизане чорними візерунками смутку сирітського: у девять років залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи, а на одинадцятому році втратив батька.

Ведуча. А були в дитинстві Тараса і радісні, світлі дні. Любов сестри Катерини до малого хлопчика, його подорож до стовпів, що підтримують небо, захоплюючі розповіді діда Івана про Коліївщину і щира, вірна дружба Тараса та Оксани Коваленко. Та дівчина -- друг його дитинства, милий провісток серед слізного життя. Очі її світили, як дві зорі на сумному небі, кликали його думки, отерплу душу з убого горища маляра, в степи під високе небо. Старша сестра Катерина була для нього Берегинею, а молодшу Ярину він любив більше за всіх.

Демонструється фрагмент фільму “Зустріч Тараса З сестрою Яриною”

   Ведуча. Зараз до Вашої уваги уривок з балади Т. Г. Шевченка “Тополя”.

Ведучий. До всього цікавий, допитливий, він змалку виявив неабияку пристрасть до малювання. Пан вважав його своїм і міг робити з ним, що захоче: бити, примушувати виконувати тяжку роботу, продавати, міняти на собак.

...Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!..

Ведуча. Додамо чорну стрічку на рушник Шевченкового життя. Зараз перевіримо, як студенти знають творчість Великого Кобзаря. Треба відповідати на питання вікторини. (Демонструється  5-й слайд із початком поезій Шевченка).

Ведучий. Проте дні, проведені в управителя Яна Димовського, були просякнуті світлом. Той допомагав йому пізнати світ, не забороняв малювати і навіть познайомив з художником-аматором Павлоцьким. Шевченко завжди з вдячністю згадував добродійника. Тож прикрасимо рушник ще кількома червоними візерунками.

Ведуча. У 1829 р. як козачок пана Енгельгарда Тарас виїхав до м.Вільно (Вільнюс). У 1831 р. прибув до Петербурга, де поміщик віддав його працювати до майстерні живописця В. Ширяєва.

Як жилося Тарасові у Петербурзі? Які настрої переважають у його житті в цей час? Це були радісні роки: зустріч у літньому саду з Сошенком, знайомство з Борисом Грінченком, Карлом Брюловим, Андрієм Жуковським, Григоровичем, Веніціановим викуп 1838 року з кріпацтва, навчання в академії мистецтв, опіка самого Брюлова, поява у 1840 р. Кобзаря. Тож доповнимо вишивку червоними візерунками.

Ведучий. Шевченків Кобзар… Це Біблія українського народу, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгою. Як ,,Кобзар“, – безсмертний. У творах поетах переплелися долі кріпачок з долею неньки – України, боротьба гайдамаків та козаків із боротьбою народу за щастя і волю. Духовну велич і красу підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. У багатьох оселях наших земляків сьогодні побачиш портрет Шевченка, заквітчаний вишитим рушником. А на столі, поряд із хлібом, лежить книга його поезій –“Кобзар”.  (Демонструється 6-й слайд із зображенням різних видань “Кобзаря” Шевченка).

От і ми з вами сьогодні зібралися, щоб перегорнути сторінку життя Шевченка. Він вишив сльозами долю жінки-матері. Під іменами Катерини,Оксани, Наймички, Сліпої – він підноситься до символу святої Богоматері Марії, що знесла найбільші страждання – розп’яття свого сина Ісуса Хреста! На вершині народного горя в образі жінки-матері Шевченко створив образ України.

Інсценізація поеми Т.Г.Шевченка “Катерина”.

Ведуча. Але незважаючи на радісні події в петербурзький період життя, думи поета про Україну

стають на папері сумними рядами.

 Звучить пісня   “Думи мої, думи мої” ,під час якої демонструються слайди презентації на яких зображені чудові краєвиди України,її широкі лани, гарна природа).

Ведучий. Життя на чужині гнітило поета. І ось настав 1843 рік, коли Шевченко після довгої розлуки відвідав Україну. І що ж він бачить на рідній землі?

Звучить вірш “І виріс я на чужині”.

Кладеться чорний візерунок на рушник.

Ведуча. Друга поїздка в Україну відбулася 1845р. Закінчивши Академію мистецтв, Тарас повертається в Україну для постійного проживання. Працює в Київській тимчасовій комісії з упорядкування старовинних актів. У цей надзвичайно плідний для творчості, просто таки вибуховий рік з’являються безсмертні твори Шевченка  “Єретик”, “Сон”, “Кавказ”,” І мертвим, і живим…”, “Невільник”, “Великий льох” ,“Наймичка”, “Холодний яр” ,“Три літа”. Шевченко багато їздив по Україні, часто зустрічався з селянами і скрізь бачив нестерпні муки свого поневоленого народу, бідну сирітську долю.

Ведучий. У 1847 році Шевченка заслано в солдати в Оренбурзький корпус. Почалася довга розлука з рідним краєм. Тяжка солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати і малювати, страждання, болюча туга за рідною Україною, хвороба... Але поет не просить помилування, з-під його пера зявляються рядки Караюсь, мучусь, але не каюсь. Він пише і салює, незважаючи на височайшу заборону. Але йому нестерпно тяжко. І щоб загасити тугу, поет думками лине на Україну. Сум, тривога, туга гнітять душу поета. Демонструєтья уривок з фільму “Тарас Шевченко”.

Звучить пісня “Бандуристе, орле сизий”, під час якої дівчата в національному вбранні з віночками виконують український танок.

Кладуться чорні візерунки на рушник.

Ведуча. Упродовж усього свідомого життя гріла, і спопеляла Шевченка єдина, гаряча, вірна й незрадлива любов до своєї знедоленої України і її народу. Вона в кожному рядку його поезії. Згадаймо кілька творів, присвячених рідній землі.

Звучить поезія “Мені однаково”

Ведучий.Співець-патріот, мученик, загнанець мріє ще повернутися на кохану Україну, подивитись на її зелені лани, вилити там своє горе:

Може, ще я подивлюся

На мою Україну...

Може, ще я поділюся

Словами-сльозами

З дібровами зеленими,

І темними лугами!

Ведуча. Але не судилося Шевченкові побачити свій рідний край вільним. За десять днів до смерті він написав останні рядки:

Чи не покинуть нам, небого.

Моя сусідонько убога,

Вірші нікчемні віршувать

Та заходиться рихтувать

Вози в далекую дорогу,

На той світ, друже мій, до Бога

Почимчикуєм спочивать...

Ведуча. Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України. 12 березня 1861 року відбувся похорон поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі.

(Кладеться траурний вінок на рушник)

Ведучий.Трапилося те, чого боявся Тарас. Чужа земля прийняла його тіло. Будучи в 1845 році в Україні, молодий Шевченко заповідав.

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На вкраїні милій...

Ведуча. І друзі виконали заповіт поета. Закінчилося життя нашого генія і почалися безсмертя, слава і вічна память, які пронесуть у своїх серцях земляки поета в Україні та за її межами. Тож позначимо на рушникові червоним кольором всенародну любов і вдячність Тарасу.

Ведучий. Те життя, яке прожив Тарас Григорович Шевченко, було яскравою зіркою, сяйво якої сягнулоза межі всіляких кордонів і часу. Творчість великого Кобзаря в історії загальнолюдської, духовної діяльності – виняткове явище. Письменник Олесь Гончар справедливо зазначив: "Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані свого людства знаходять  своє безсмертя". Велетенський талант Шевченка на диво різнобічний: він і прозаїк, і драматург, і   художник, і скульптор. Тарас Григорович створив 835 картин, його картини тричі отримували срібну медаль Академії мистецтв Петербурга ("Хлопчик-жебрак", "Циганка-ворожка"). Поет сам казав, що мав великий шанс присвятити своє життя малюванню,    заробляючи цим доволі великі кошти, жити безбідно, але вибрав писання віршів, за що не отримував ні гроша, а тільки поневіряння, заслання, переслідування з боку царського уряду. Але недарма Шевченко вибрав саме письменницьку стезю, бо, мабуть, не знайти поета, чиї вірші б прості, звичайні люди сприймали настільки близько до серця. Відомий польський поет Адам  Міцкевич говорив про те, що вірші   Кобзаря заходили у кожну оселю, під кожну селянську стріху, як тільки з'являлися. Сам Міцкевич зміг досягти такого рівня визнання серед свого народу тільки   після багатьох років кропіткої творчої праці.

Ведуча."Він поет усього людства, - так сказала про Тараса Григоровича Шевченка відома англійська політична діячка Полін Бентлі - Тарас Шевченко виходить за межі однієї країни. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе - до волі, має всесвітнє значення". Підтвердженням цьому є той факт, що твори Кобзаря видавались за кордоном понад 300 разів і перекладалися на 147 мов світу. Творчість Т.Шевченка майже вся стала якщо не піснею, то джерелом для створення опер, балетів, кантат, сюїт тощо. Вдивовижу факт, що не має аналога в світовому письменництві: на 240 шевченкових творів, які становлять його "Кобзар", композиторами складено понад 500 музичних творів. У світі зведено більше ніж 450 пам’ятників Тарасу Шевченку, зокрема в США, Канаді, Італії, Аргентині, Франції. Є мала планета "Кобзар" - її відкрив 20 грудня 1976 року  український астроном Микола Чорних.

 Студент 1. Ми  є  нащадки  славного  Тараса.

                    Його  терни  торкнулись  наших  тіл.

                    Народ  возвести  в  націю – не  в  расу

                    Огненним  словом  Велетень  хотів.

Студент 2. Встеляймо  кручу  пам`яті   щоденно

                    Освіченими  вітами  верби.

                    Держава  наша  стала  суверенна,

                    Бо  вже  з  колін  піднялися  раби.

Студент 3. Його  надії  нашими  хай  стануть,

                    Його  поезії  ввіллються  в  нашу  кров.

                    І  злоба  й  ненависть, неначе  лід  розтануть,

                    І  ручаями  задзвенить  любов.

Студент 4. Ми  чуємо  тебе, Кобзарю, крізь  століття,

І  голос  твій  нам  душі  окриля.

В  стає  в  новій  красі, забувши  лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена  земля.

У  росяні  вінки  заплетені  суцвіття

До  ніг  тобі,  титане, кладемо.

Ми  чуємо  тебе, Кобзарю, крізь  століття,

Тебе  своїм  сучасником звемо!

Викладач. Шевченко – це наша душа, наша сила,наша мудрість, які б нещастя не випали на долю українського народу, він вистоїть, якщо буде з нами Тарас Шевченко. Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишиться у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна, і народ український, який пам’ятає його заповітні слова:

“ І мене в сім’ї великій,

   В сім’ї вольній, новій,

  Не забудьте пом’янути

                 Незлим тихим словом”

Дякуємо за увагу.

Звучить  гімн  України