Виховний захід "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

 

 

ВІДКРИТИЙ ВИХОВНИЙ ЗАХІД

«МИ ЧУЄМО ТЕБЕ, КОБЗАРЮ, КРІЗЬ СТОЛІТТЯ»

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2016

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО: Заступник директора з навчальної роботи   ________ Д.С. Сидоренко  «____»_______2016 року

 

«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття»

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали підготували викладачі української мови та літератури: Волкова Л.В., Власенко В.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІДКРИТИЙ ВИХОВНИЙ ЗАХІД

 

 

Тема:  «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття»

Дата проведення:  11 березня 2016 року

Групи-учасники:  К-01, СО-01, СО-21

Кількість учасників: 20

Місце проведення:  аудиторія №321

Час проведення:  13¹⁰

Відповідальні: викладач української  літератури – Волкова Лілія Володимирівна; викладач української мови – Власенко Валентина Михайлівна.

Мета відкритого виховного заходу:

1. дидактична – показати багатогранність творчості та світову велич Кобзаря,  розкрити неосяжність таланту Великого українського поета;
2. розвивальна – розвивати естетичні смаки студентів, спостережливість, вміння застосовувати знання та проявляти акторські здібності;
3. виховна – виховувати почуття національної гідності, гордості за великого патріота України, прищеплювати любов та шану до слова пророка;
4. методична – показати методику проведення відкритого виховного заходу.

Міждисциплінарні зв'язки: українська мова, українська література, світова література,  історія України, культурологія.

Форма проведення: виховний захід проводиться з охопленням різноманітних жанрів мистецтва – музичного,  хореографічного, театрального та ін.

Методичне забезпечення: святково прибрана зала, у центрі портрет митця у вишитому рушнику,  репродукції картин Т. Шевченка, стіннівки до свята; декорації української хати; мультимедійне обладнання.

Музичний супровід:  українські пісні «Бандуристе, орле сизий», «Мамина сорочка», «Чому розплетена коса?»,  «Лише у нас на Україні», фонові мелодії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕБІГ ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

 

1. Святкове привітання.
2. Інсценізація діалогу маленького Тараса із матір'ю.
3. Виконання пісні «Мамина сорочка» у супроводі народного танцю.
4. Театральна замальовка за твором Т. Шевченка «Русалка».
5. Виконання пісні «Чому розплетена коса?».
6. Групове виконання поезії «Заповіт».
7. Фінальна пісня «Лише у нас на Україні».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ ВІДКРИТОГО ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

 

«Ми чуємо тебе, Кобзарю крізь століття»

 

*Вступна  фонова мелодія

 

Ведучий 1.

 

З високих круч, де синь небес прозорий

Вливається в Дніпровські водограї,

На бурю схожий гнівний і суворий

Стоїть Тарас і дивиться на нас.

За землю й волю  в  ратному двобої

Ти з нами йшов кайдани рвать з людей,

Благословляв, Кобзарю нашу зброю –

Єси безсмертний, гордий Прометей!

 

*Звучить фонова мелодія

 

Ведучий 2. Є дні, що минають і непомітно зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами.

 

Ведучий 1. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі, бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня.

 

Ведучий 2.  З минулого віку і до нашого часу, і далі – в майбутнє, у нові віки. День, який явив світові Тараса Шевченка – великого сина українського народу.

 

Ведучий 1. Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту,  яка здобула світову славу.

 

Ведучий 2. Увібравши  в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тож давайте сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів і відзначимо знаменну подію – день народження великого Кобзаря!

 

Ведучий 1.

9 березня  1814 року

В похилій хаті край села,

над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Ведучий 2. У Моринцях та в сусідньому селі Кирилівці (тепер Шевченкове)  проходило гірке дитинство Тараса.

 

*Під фонову мелодію проходить інсценізація діалогу маленького Тараса  із матір'ю.

 

Малий Тарас

 

...Ще в школі

Таки у вчителя – дяка,
Гарненько вкраду п’ятака
Бо я, було, трохи не голе,
Таке убоге. Та й куплю
Маленьку книжечку

Хрестами і візерунками з квітками

Кругом листочки обведу,
Та й списую Сковороду...

Або ти царіє со дари

Та сам собі у бур'яні

Щоб не почув, хто не побачив,

Виспівую та плачу.

 

Мати. Не плач. Ти народився під високою зорею. Тобі випала велика доля.

 

Малий Тарас. Мамо, а що то є доля?

 

Мати.

Той блукає за морями,

Світ перепливає,

Шука долі, не находить –

Немає, немає!

Мов умерла. Інший рветься

З усієї сили –

За долею, от-от догнав

І – бебех в могилу!

А в третього, як у старця,

Ні хати, ні поля,

Тільки торба, а з торбини

Виглядає доля –

Як дитинка, а він її

Лає, проклинає…

 

Малий Тарас. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

 

Мати. Так, синочку, правда.

 

Малий Тарас. А чому так багато на небі зірочок?

 

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює,  і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

 

Малий Тарас. Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

 

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє, а коли добра, любить людей, робить їм добре, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

 

Малий Тарас. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

 

Мати. Старайся мій хлопчику  (гладить його по голові).

 

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не маєм радісної днини,
Нам вік доводиться  терпіть.
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово  і нагай
Над головою люто свисне.
І так усюди  з краю в край
Панує рабство ненависне.

 

Малий Тарас.

Доле, де ти! Доле, де ти? 
Нема ніякої, 
Коли доброї жаль, боже, 
То дай злої, злої! 
Не дай спати ходячому, 
Серцем замирати 
І гнилою колодою 
По світу валятись. 
А дай жити, серцем жити 
І людей любити, 
А коли ні… то проклинать 
І світ запалити! 

 

*Виконання пісні «Мамина сорочка»  у супроводі народного танцю.

«Мамина сорочка»

Мені сорочку мама вишивала

Неначе долю хрестиком вела,

Щоб я лихих стежинок не шукала,

І до людей привітною була.

Виконуй доню – мама говорила

Життя закони, істини прості

Не зраджуй землю, що тебе зростила,

Не залишай нікого у біді.

 

Приспів:

А сорочка мамина біла-біла,

А сорочка мамина серцю мила,

А сорочка мамина зігріває,

Я її до серденька пригортаю.

 

Літа неначе птахи пролітають,

Матусі коси дивом зацвіли.

І я сорочку білу вишиваю,

Як вишивала матінка мені.

Виконуй доню – мама говорила,

Життя закони, істини прості,

Не зраджуй землю, що тебе зростила,

Не залишай нікого у біді.

Приспів

 

*Звучить фонова мелодія.

 

Ведучий 1. Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Тарас Шевченко означає так багато, що ми думаємо ніби все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами,  в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і незбагненний.

 

Ведучий  2. Волею історії він ототожнений з Україною й разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід рідного народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.

 

Читець.

Коли міняли честь, неначе крам,

А правду – совість кидали за грати, –

В серцях людей Ви спорудили храм,

Якому там повік-віків стояти.

Коли брехня сідала на престол,

Мовчало все від заходу до сходу, –

Ви осінили праведним хрестом

Безсмертне  слово рідного народу.

Вогонь, запалений Тарасом,

У нашім серці не погас –

Він став над простором і часом

Він будить нас, він кличе нас!

 

*Звучить фонова мелодія.

 

Ведучий 1. Серце Тараса завжди переповнювалось болем, розпачем, безнадією, усвідомленням тяжкою долі жінки-кріпачки.

 

Ведучий 2. У його поетичних рядках відчуваємо невимовний душевний біль й трагізм за всіх українських жінок. Пропонуємо Вашій увазі невеличку замальовку за твором Т. Шевченка «Русалка».

 

*Звучить фонова мелодія.

 

Русалка

«Породила мене мати

В високих палатах

Та й понесла серед ночі

У Дніпрі скупати.

Купаючи, розмовляла.

Зо мною, малою:

 

Мати

Пливи, пливи, моя доню,

Дніпром за водою

Та випливи русалкою

Завтра серед ночі,

А я вийду гуляти з ним,

А ти й залоскочеш.

Залоскочи моє серце:

Нехай не сміється

Надо мною, молодою, нехай п'є – уп'ється

Не моїми кров-сльозами –

Синьою водою

Дніпровою… Нехай собі

Гуляє з дочкою.

Пливи ж, моя єдиная

Хвилі! Мої Хвилі!

Привітайте русалоньку!»

Автор

Та й заголосила.

Та й побігла.

 

Русалка

«А я собі

Плила за водою,

Поки сестри не зостріли,

Не взяли з собою.

Уже з тиждень, як росту я.

З сестрами гуляю.

Опівночі. Та з будинку

Батька виглядаю.

А може, вже поєдналась

З паном у палатах?

Може, знову розкошує

Моя грішна мати?»

 

Автор

Та й замовкла русалочка,

В Дніпро поринула,

Мов пліточка.

А лозина тихо похитнулась.

Вийшла мати погуляти –

Не спиться в палатах.

Пана Яна нема дома,

Ні з ким розмовляти.

А як прийшла до берега,

То й дочку згадала.

І згадала, як купала.

І як  примовляла.

Та й байдуже. Пішла собі

У палати спати.

Та не дійшла, - довелося

В Дніпрі ночувати.

І незчулась, як зуспіли

Дніпрові дівчата –

Та до неї ухопили

Та й ну з нею гратись,

Радісінькі, що піймали,

Грались, лоскотали,

Поки в вершу не запхали…

Та й зареготались

Одна тільки русалонька

Не зареготалась.

 

* Звучить фонова мелодія.

 

Ведучий 1. Драма життя селянської жінки хвилює душу Тараса Шевченка й змушує по-іншому дивитися на світ.

 

Ведучий 2. Кожна дівчина заслуговує кращої долі – долі з милим, коханим, мати міцну родину, але натомість стає вона покриткою, руйнуються всі її мрії, всі надії.

 

*Виконання пісні «Чому розплетена коса?»

 

«Чому розплетена коса?»

 

 Донька

Ой, у вишневому саду, там соловейко щебетав —
Додому я просилася, а ти мене все не пускав.
Додому я просилася, а ти мене все не пускав.
Ой, милий мій, а я твоя, зійшла вечірняя зоря,
Проснеться матінко моя, буде питать, де була я.
Проснеться матінко моя, буде питать, де була я.
А ти їй дай такий отвіт – яка чудова майська ніч,
Весна іде красу несе, а тій красі радіє все.
Весна іде красу несе, а тій красі радіє все.
 

Мати

Доню моя, не в тому річ, де ти гуляла цілу ніч,
Чому розплетена коса, а на очах бринить сльоза?
Чому розплетена коса, а на очах бринить сльоза?
 

Донька

Коса моя розплетена – її подружка розплела,
А на очах бринить сльоза, бо з милим розлучилась я.
А на очах бринить сльоза, бо з милим розлучилась я.
Мамо моя, прийшла пора, а я щаслива й молода,
Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай дочку свою.
Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай дочку свою.

 

Ведучий 1.

Ми є нащадки славного Тараса

Його терни торкнулись наших тіл

Народ возвести  в націю – не в расу

Огненним словом велетень хотів.

 

 

Ведучий 2.

Встеляймо кручу пам'яті щоденно

Освяченими вітами верби,

Держава наша буде суверенна,

Коли з колін піднімуться раби

 

Ведучий 1.

Його надії, нашими хай стануть

Його поезії ввіллються в нашу кров!

І злоба й ненависть, неначе лід розтануть

І ручаями задзвенить любов!

 

Ведучий 2. У глибини майбутнього  слав  Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній.

 

*Групове виконання поезії «Заповіт»

 

«Заповіт»

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отоді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

*Виконання  фінальної пісні «Лише у нас на Україні»

 

«Лише у нас на Україні»

 

Де така ще є земля,

Щоб дерева так родили?

Де така ще є земля,

Щоб дівчата так любили?

Запитаю я у журавля –

Де на світі є така земля?

 

Приспів:

Лише у нас на Україні

Росте калина при долині!

Вода джерельна з небом синім

Лише у нас на Україні!

Лише у нас на Україні

Всі люди щирі і гостинні!

Вода джерельна з небом синім

Лише у нас на Україні!

 

Де така ще є земля –

Білі лілії в ставочку?

Де така ще є земля –

Соловейко у садочку,

Дикі гуси. Запитаю я

Де на світі є така земля?

 

Приспів:

Де така ще є земля,

Щоб дівчата мали вроду?

Де така ще є земля,

Щоб козацького роду?

Вільний вітер запитаю я:

Де на світі є така земля?

 

Ведучий 1.

Хліб і сіль тобі,  Тарасе,

Сьогодні підносимо,

(виносимо каравай, кладемо біля портрету)

Вшанувати цю гостинність оплесками просимо!

 

Ведучий 2.

Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас,

Височієш над світом великий Тарас!