Виховний захід "Мій рідний край"

 

 

Виховний захід

 

 

 

 

 

                                                   ТЕМА:

«Мій рідний край, моя земля»

/Екскурс  містом за фотоетюдами/

 

                                   Загоруй О.С.

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА: Мій рідний край, моя земля.

МЕТА: Виховувати в учнів любов до Батьківщини, до рідного краю, до своєї землі, бережливе ставлення до природи, , виховувати справжнього господаря Землі.

1.З усієї безодні слів,

Що мови складає спів,

Я вибираю одне, єдине,

Слово горде, орлине,

Що з серця до серця лине,

Співуче, квітуче, болюче,

Найкраще із слів – Україна.

 Слово вчителя.

 Дорогі гості, діти! Сьогодні на святі ми поговоримо про нашу країну – Україну, про рідний край, про видатних людей, які живуть в нашому місті.

 Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі.

Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

 Життя іде… Барвистими маминими рушниками, стелиться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері – такий закон життя, але ніколи не старітиме наша квітуча українська земля, її майбутнє у ваших руках. Будь вічно молода і щаслива, радуй нас щасливими голосами дітвори, золотою пшеницею, синім небом, наша Вітчизно!

 

 

Любіть Україну, любіть свій край, бережіть його.

 Кожен новий день ви маєте щастя зустрічати у місті, яке зігріте сонцем, умите росяними дощами, крокувати вулицями під мелодійний гомін фонтанів, під заспокійливий шелест оксамитових трав та веселкові посмішки квітів.

 

Почуття любові до рідного краю народжується з глибин неповторної природної краси, а рукотворна краса – то джерело гордості за нашу маленьку Батьківщину.

 

 

2.Сватівщина моя ти єдина!

Скільки в тебе краси і добра!

Незрівнянна моя Сватівщина

Неповторна, багата земля.

3.І тепер в Сватівщині щасливій

Розквітають клумби рясні

Розквітай же моя Сватівщино,

Розквітай же як сад на весні.

 Чудові люди живуть на Сватівщині і свою любов до рідного краю вони передають в своїх віршах, поемах, малюнках, фотографіях, вишивках.

 

Виставка збірочок місцевих поетів: М.Уманця, С.Кривоноса, В.Просіна ,О.Балаби, О.Фоменко, С.Зятєва, Л.Соколко.

 

Виставка картин: С.Мицика, С.Сівця.

 

Вишивки: Р.Бабій, В. Світлогузова.

 

Фотоетюди.

 

• Давайте послухаємо вірш М.Уманця про рідне місто:

4.Я люблю своє рідне місто

За красу кучерявих садків,

За вируючі  ранки росисті

І за тишу ясних вечорів

За дівочі пісні легкокрилі

Що порушують спокій нічний.

5. А ще більше люблю місто миле

За народ гомінкий, трудовий.

Я не можу його не любити,

Місту рідному вічно рости!

Хоч і важко на карті світу

Моє місто маленьке знайти.

 

- А С.Кривоніс у своєму вірші, так написав про свою землю:

6. Все, що треба людині, дарує Земля

Ще й красу невимовну для серця.

А для мрій, для польоту – ясні небеса

Щоб душа у повітрі літала.

7. Скрізь оточує нас дивовижна краса

Земля рідна, чарівна і мила!

Будь здорова і квітни для щастя й добра

Радуй зір наш рясними квітками,

А подбати про тебе настала пора

А тепер слово й діло за нами…

 

 

 

 

 

 У кожному місті є визначні і дорогі для людини місця. Вони є гордістю жителів будь-якого куточка України. Пам’ятники, будинки, підприємства, заклади, музеї – все це втілення історії рідного краю. Місто Сватове невеличке, його неможна знайти на карті світу, та визначні і пам’ятні місця в ньому є. Деякі будівлі дуже старі, їм біля 100 років, а деякі тільки збудовані. Минають роки, та «над пам’яттю невладний час». Сватівчани дуже люблять своє місто, в ньому є багато чарівних місць, які милують око будь-якому перехожому.

 

8.Є щось святе в словах .

Мій рідний край

Для мене – це матусі – пісня ніжна, 

І рідний сад від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

9. Для мене – це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любов'ю,

Й пісень людських прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

10. Його історія…В ній стільки гіркоти!

І тим рідніш мені ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга,  погідний.

11. Буває, часом сліпу від краси

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є –  дорога, явори

Усе моє, все зветься Україна.

12. Може, десь земля є краща й вища

А над нею – небо золоте,

Та мені найкраща та, де вишня,

Та, де вишня мамина цвіте.

Пісня «Мамина вишня».

 

13. Ми всі діти українські,

Український славний рід.

Дбаємо, щоб про нас, маленьких,

Добра слава йшла у світ.

14. Свої здібності і сили

Розвиваймо раз у раз,

Щоб народу була втіха

І щоб користь була з нас.

15. Будьмо пильні у науці,

Будьмо чемні у ділах,

Будьмо смілі та відважні

І не думаймо про страх!

16. Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край наш над усе.

17. Зелене, земле,

Що мене зростила й розуму навчила!

За цвіт, за плід, за все зимне

Тобі спасибі, мати мила!

18. Тож вічно величайся,

Цвіти, співай, греми,

     Мій милий, рідний краю,

Добром, красою, людьми.

(Пісня С.Зятєва)

 

• Скільки хороших віршів, пісень написано про наше чудове, славне місто Сватове. Прослухайте, ще один вірш юної сватівчанки В.Лондар

 

19.  Моя кохана Сватівщино,

Моя ти рідная земля,

Це тут живе моя родина,

Це тут живе моя сім'я.

Це тут я перший крок зробила,

Це тут я в перший клас пішла,

Це тут кохання я зустріла,

Життєвий шлях розпочала.

Це тут поля, ліси і ріки

Мене зовуть у далечінь.

Це тут я чую журавлині крики,

Що залишаться в пам’яті моїй.

Моя кохана Сватівщино,

Моя ти рідная земля,

Тебе нізащо не покину

З тобою буду вічно я.

 

Вікторина по фотоетюдам «Пізнай своє місто».

 

• Дорогі діти, швидко промайнув час, швидко промайне і ваше дитинство. Ось як про це сказав дагестанський поет Расул Гамзатов:

Дні дитинства – наче плин води

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається пісня, повна згадок

Пам'ять зостається назавжди.

Я була б дуже рада і щаслива, як би від сьогоднішнього свята ви залишили у своєму серці краплину любові до рідного краю, до Батьківщини. Вивчайте свій край, родовід, збагачуйтесь і освячуйтесь піснею, добрим словом, спогадом. Не дайте замулитись і пересохнути нашим національним джерелам.