Виховний захід «Моя родина. Берег дитинства»

Виховний захід  «Моя родина»

Мета: виховувати почуття любові до батьків, родини, розширювати духовний світ дітей.

Очікувані результати: сформованість уявлень про сім’ю, як об’єднання рідних людей;  шанобливе ставлення до родини, сім’ї, людей; сформованість вміння зберігати сімейні традиції, реліквії свого роду.

Методичне забезпечення: наочність з висловами та прислів'ями даної теми.

 

 

Сценарний хід виховного заходу

   Класний керівник:

 Значення берега дитинства оцінити не можна, бо він неоціненний. Як  би не склалося життя людини, вона завжди хоче повернутися в дитинство, хоч подумки чи в мріях, бо ж інакше не можна.

       Ведучий 1. У кожного з нас, як стверджує легенда, є два береги - від якого людина відпливає і до якого має неодмінно причалити. На цій довгій дорозі трапляється чимало інших, не менш значних берегів. Серед таких - берег надій, берег юності, берег любові.

     Ведучий 2.  І все ж, де б не зупинялася людина, на цих часто не тривких і мінливих берегах – пристанищах їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щедрим і невсипним спогадом, отой найперший – берег дитинства, що в рідному краї.

     Ведучий І.  Рідний край… Починається він із батьківського порога, стежини, тополі стрункої біля твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелився в садочку.

     Ведучий 2. Земля дитинства, стежки ранньої юності… Кому не снилися вони в далеких мандрівках? Хто не прагнув на схилі літ у чарівну казку дитинства? Мимоволі згадується великий кобзар. Перебуваючи у далекій Орській фортеці, Тарас Шевченко у віршах прохав долю:

Аби хоч крихітку землі

Із-за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли

Та й більш нічого…

     Ведучий 1. Батьківський поріг, рідна хата, мова, розквітла калина під вікном, лелече гніздо на клуні, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці, терпкий запах картопляного диму... Усе це вкладається в одне поняття - берег дитинства. Знайти свій берег, любити його, не стирати з пам'яті, пронести його через усе життя, жити з ним - що є святіше і дорожче?

    Ведучий 2.  Людина без берега дитинства стає забудькуватою, безпринципною, може переродитися, стати безбатченком, Недарма О. Довженко писав: «Людина завжди повинна пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком». Нехай ці слова будуть епіграфом нашої зустрічі

Читець 1

Як добре нам жити і знати

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як мати,

Немає у світі для нас.

Вона - мов зоря світанкова

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

Читець 2.

Одна Батьківщина – і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав ?

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні., без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди..

 

Читець 3.

Мамо! Матінко! Материнко!

Припадаю до ваших рук.

Я   маленька ваша частинка.

Радість ваших напружених днів.

Світло ваших ночей безсонних.

Свіжий подих п’ янкої трави.

Доброта ваша, мамо, бездонна Колисала дитячі сни.

Ми зростали у вас біля серця,

На долонях ваших мужніли.

Ви для нас засвітили сонце,

 Щоб життя ваше ясно горіло.

 

Класний керівник . Мати і батько – найрідніші для нас люди. Від них ми одержали життя. Вони вчать нас правил, вкладаючи в наші вуста добрі слова, а в серця - прекрасні почуття. Та чи завжди вдячні ми їм за це? Адже саме через нашу неуважність, а часто невдячність з'являються на обличчі наших батьків зморшки, а в косах матерів - сивина...

Читець 4.

Розкажіть мені ,мамо, про вишні.

Їх було так багато в саду…

• Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

Розкажіть мені, мамо,

Чи такими були і колись?

-А той, синку, хто виріс у горі,

Не так часто на зорі дививсь

Розкажіть мені мамо про долю.

Чи людині підвладна вона?

• Наша доля, мій синку, як море –

Той пливе лиш хто має човна.

Розкажіть мені мамо про роки.

Чи спливають помітно вони?

- Роки, сину, помітні…Допоки

Матерів пам’ятають сини.

 

Син. Чом у тебе у косі ясна

Забіліла раптом сивина?

Мати Од любові, од тривог, надій,

Ти ж один у мене, сину мій.

Син. А в бабусі голова біліш

Тож мене бабуся любить більш?

Мати В неї діти – доньки та сини –

Додають сердешний сивини.

Син. Чом же тьотя біла, як зима –

В неї ж діток не було й нема?

Мати.  Так, синочку, біла геть вона,

Бо нудьгує цілий вік вона.

Ведучий 1

     Будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. «Три біди є в людини- смерть, старість і погані діти», - каже українська народна мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невблаганна, перед цими нещасними ніхто не може  зачинити двері свого дому. А від поганих дітей можна вберегтись, як від вогню. І Це залежить не тільки від батьків,  а й від самих дітей», написав Сухомлинський.

 

 Вітько-бідак страждає так, аж здригує ногами!

 Він - за столом, він пише твір: «Я помагаю мамі».

 Старанно олівець гризе і супить брови грізно.

Але нічого - хоч умри! - до голови не лізе....

Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама.

 - Вітько, будь-ласка, в магазин сходи за сірниками. Ідея!

- вигукнув синок, а мамі: - Ну й морока!

Сама іди! Пишу я твір, роблю складні уроки.

І мама вийшла, а Вітько швиденько пише в зошит:

- Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять.

Хвилин за десять мама знов з'являється у дверях:

 - Вітько, картопельки начисть, а я зварю вечерю.

 - Сама начисть! - кричить Вітько, та так, що ледь не лусне. –

 Я твір пишу, я - занятий! Сама звари картоплю!

 Виходить мама, а синок писати знов сідає.

 Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок...

 Радіє син: - Н твір, а люкс! Оцінка буде гарна!

 І геть не думає про те, що він радіє марно.

 

    Ведучий «Серце батьків не просте, воно здатне прийматися болем дитини на відстані, журитися долею дітей усе життя. Якби батьки могли, то сонечко прихилили б …

 

Читець 5.

У гніздечку у рідненьким тепленько пташині?

При батечку при ненці весело дитині.

Птах пташеняткам в тім кутку гніздечко зриває,

Пухом стелить, пісеньку співає.

Рідний батько, рідна мати, хоч би й умлівали,

Ще б дитині хліб здобули, зірку з неба зняли.

Хоч у вирію небо краще, сонечок тепліше,

Пташка в рідний край вертає, бо тут їй миліше.

Іти, синку, погуляєш соколом в чужині.

Аж побачиш: нема краще, як в рідній країні.

І ти, доню, найдеш долю між людьми і втіхи,

Та в се ж гадка літатиме у хатину рідну.

Всюди гарно, всюди славно, всюди добрі люди.

Ліпше, як у батька, неньки, вам ніде не буде.

Читець 6.

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справді дошкільнята:

Нічогісінько не знають –

Смішно і казать комусь.

Бо щодня мене питають

Лиш одне «Чому й чому?»

 

 - Ти чому образив Віту?

 - А чому отримав двійку?

- А чому прийшов та к пізно?

- А чому в шкарпетках дірка?

 

                                                   67

 - Ти чому такий не послух?

- А чому не стелиш постіль?

- Ти чому це вірш не учиш?

- А чому портфель без ручки?

- А чому такий синець?

 

Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи

Треба їх віддать до школи,

Хай питають вчителів.

 

Читець 1

Коли б я начальником стала

Хоч на одну годину,

То я б одразу наказала

Закон ввести єдиний,

Ще й всюди входи спорядила

Словами охоронними:

У дні святкові й вихідні

Батьків не допускали

Без нас у парк, на стадіон,

До цирку й до театру.

Вхід без дітей для всіх батьків

Суворо заборонений.

 

Ведучий 1

     Час минає, ростуть діти, не знаючи, яка дорога їх чекає. Де б не проживала людина, куди б не закинула її доля, але отой, «Солодкий та коханий дім» рідного краю має бути завжди присутнім, предметно відчутним на дотик незгасної пам’яті з берега дитинства.

 

Ведучий 2

Країна дитинства – країна казкова

І часто дорослих вона вабить знову.

І часто дорослі літають у мріях,

Вернутись в дитинство живе в них в надіях

 

 

Класний керівник

       Діти! Прочитайте будь – ласка вислови, що на дошці. Як ви розумієте зміст цієї заповіді, другого і третього прислів’я?  

      Сподіваюся, що ви будете вдячними людьми, що оточують вас, які зробили усе, щоб вам було добре. Ви ж любіть своїх батьків так, як люблять

вони вас, любіть щиро і не завдавайте їм клопотів. Нехай Бог дарує всім вашим батькам здоров’я, миру і благословення у вихованні вас.

 

Шануй батька й матір своїх, і буде тобі добре, і довго проживеш на землі.

(четверта заповідь Божа)

 

Скрізь добре, а вдома краще.

Який кущ – така й хворостина, які батьки – така й дитина