Виховний захід: " На гостини до бабусі Василини"

           Тема заходу : «На гостини до бабусі Василини»

Мета:

Навчальна: поглибити і розширити знання дітей про українське житло, предмети побуту та їх призначення, знайомити дітей з народною символікою.

Корекційна:   формувати умови для розвитку пам'яті, уваги, мови, розвивати інтерес до історії українського народу.

Виховна : виховувати повагу до народних традицій , поглиблювати почуття любові до рідної домівки, отчого краю.

Словник: долівка,полумисок, рогач, глечик, макітра.

Обладнання: приміщення, оформлене  у вигляді сільської хати, посуд (миска, полумисок,макітра, глечик,  дерев’яні ложки.)

Форма проведення: уявна подорож.

                                                            Хід заходу

І. Організація дітей.

Привітання:

Добрий день ,вам добрі люди!

Хай вам щастя дома буде!

Не на день , не на рік

А на довгий – довгий вік!

     I I.  Основна частина.

Вихователь:

    Діти, у кожного з вас є бабуся. Вона дуже старенька і живе в українському селі. І сьогодні ми з вами вирушимо в гості до бабусі Василини. Пішли до неї!

( Діти заходять на подвір’я,  до них виходить  бабуся Василина . Вітаються.)

Бабуся: Заходьте, гості на подвір’я.

( Діти  розглядають не велику глиняну хату, вкриту  соломою ,з маленькими віконечками , розмальовану квітами .

Хатинка така чепурненька,бо, видно господиня гарненька. У народі  кажуть «Хата господиню красить».

Вихователь: А хто з вас знає прислів’я про хату?

Діти: «Яка господиня така і хата.»

           «Хату руки держать.»

Бабуся: А яке ж подвір’я без криниці? Адже без води не має життя. Тому на кожному подвір’ї  була  криниця . Її  завжди робили з любов’ю і ставились до неї з пошаною. Вода в ній чиста, прозора і дуже смачна. Ця криниця зроблена з дерева тому і називається сруб. В середині вона вимощена з каміння, яке беруть з річки . А  Ви знаєте які по формі бувають криниці?

Відповіді дітей ( Круглі, квадратні)

Як ви гадаєте для чого людям потрібна вода? Що з неї роблять?

Відповіді дітей (п’ють варять їжу)

А зараз давайте пригадаємо, як раніше називали людське житло? ( хата, оселя). Проходьте до моєї світлиці. Як ви думаєте, чому цю кімнату , я назвала «світлицєю»? ( Відповіді дітей)

Вірно, вона найсвітліша , найбільша,  найкраща в хаті. Діти , а на чому ви стоїте? Колись у сільських  хатах не було підлоги, а просто була земля, сильно втоптана , змощена з верху глиною. І називалась вона долівкою. На долівці лежали домоткані доріжки . Ось такі як, у нас . Подивіться , які вони яскраві, різнобарвні, смугасті. Як ви думаєте, чим відрізняється долівка від підлоги? (Відповіді дітей.)  Правильно! Долівка - земляна  , а підлога дерев’яна . Якщо  покрити долівку дошками , то вона стане підлогою.

Загадка:

«Не кінь і не пес їсть дрова ,як овес»

( Піч)

Бабуся: До печі завжди ставились , як до священого предмета , тримали в чистоті. Піч - це  найшановніше місто у хаті, ось тому всі люди у селі шанобливо ставились до печі. Там де піч, не можно лаятись, сваритись, бо тоді страва в печі буде не смачна. Пригадайте, які ви знаєте казки  де згадується про піч   ( «Гуси - лебеді», «Івасик – Телесик») . А зараз я вам розкажу з чого складається піч. Чувінь -  це місто  де ставлять варити страву , тут розміщують чавуни  та горщики , саме  тут господар розпалює вогонь. Припічок – низ печі, куди люди складали дрова для просихання. Поруч з пічкою завжди стояли її вірні помічники : рогач,  що необхідний для витягання посуду  з череня ( бабуся пропонує дітям показати , як управно  працювати з рогачем).

Физкультхвилинка:

До бабусі ми прийшли,

Щоб їй трохи підмогти,

Раз ,два, три, - хату підмети.

Щось не хочеться сидіти

Треба дрова нарубити

Раз , два, три,дрова наруби.

Пічку розтопи,

Тісто заміси.

Нахились , повернись, до бабусі посміхнись.

 (діти імітують слова віршика)

Бабуся: Любі дітки , відгадайте мою загадку.

            «Він усіх до себе манить .

              Всіх збирає  навкруги

            Борщ на нього  й кашу ставлять,

            Ще й духм’яні  пироги» ( Стіл)

Правильно. Молодці !

 Стіл у хаті завжди стоїть  у найсвітлішому місті. А біля столу , що стоїть ? ( Лавиці ).

Стіл у хаті – це годувальник. За ним збиралася вся родина.

Діти , зверніть увагу : чим накритий стіл? ( Вишитою скатертиною.)

А що лежить на столі? ( Хліб, накритий вишитим рушником). Хліб на столі – це наша гостинність. Ось і мій хліб чекає на дорогих гостей. Я запрошую вас, діти : сідайте до столу  ( Діти сідають до столу )

Діти , а якими ложками ви їсте в школі чи дома  ?( бабуся показує дерев’яні ложки) . Чим же вони відрізняються?

( Відповіді дітей : ми їмо металевими, а  у вас дерев’яні).

Усі ці ложки зробив мій дід Панас. Він вирізав ці ложки з деревини : груші, яблуні, берези. Погляньте, які вони різні, і великі ,і  вузькі. Вузенькою ложкою варення розмішувати , великою і глибокою – борщ насипають , середньою ложкою їдять .

Вихователь: Бабусю , а де у вас посуд стоїть?

Бабуся: Миски стоять на полиці. Вона у мене висить на стіні. Це щоб зручно було брати посуд . Давайте розглянемо, що в мене тут є. Миска глибока, вона призначена для перших страв,  молочної каші.

Полумисок – це посуд не такий глибокий , але його використовують і для перших,  і  для  других страв. З чого зроблений посуд? ( із глини). Вірно .

Діти ,а що це за посуд?  Як він називається? ( глечик ).

А що ми можемо сказати про глечик : який він і для чого? ( високий , глиняний, красивий ). Він для молока , води . Молодці!  Все ви знаєте. А ще в мене є горщики  в яких я варю кашу та борщ. Ось погляньте!  Весь мій посуд зроблений  із глини .

Бабуся: Діти, ви не стомилися ? Я хочу щоб ви мені допомогли  зібрати  грибочки. Я їх  раптом розсипала, бо стара незграбна .

Гра  «Хто швидше збере грибочки ».

Діти зібрали грибочки у свої кошики.

Вихователь : Молодці ! Спритно бігаєте і рахуєте.

Бабуся :  ще у мене є чарівна скриня , а відчиниться вона тоді , коли ви будете уважно слухати . Гарна  скриня на Україні завжди була  у великій шані . Її робили із липи та берези . Скриня завжди стоїть на видному місті у хаті . Вона є окрасою світлиці . В цій скрині дівчина  зберігала своє придане . Хочете подивитися , що там лежить ? ( бабуся витягає , а діти розглядають  предмети українського національного одягу  ( спідниця , вишиванка , хустка , черевички … )

Молодці !  Добре знаєте предмети національного  одягу .

Пальчикова гімнастика .

Бабуся : дітки , а ви не зголодніли ?  Тоді давайте разом з вами  наліпимо пиріжків . Ви мені допоможете ?

Я печу , печу , печу ,

Дітям всім по калачу,

Зверху маком потрушу ,

В піч гарячу посаджу .

Випікайтесь , калачі ,

У натопленій печі !

Буду Васю , буду Надю

Калачами пригощати !

Бабуся пригощає дітей смачними пиріжками. Діти смакують пиріжки , а бабуся їм приспівує :

      « Їжте , їжте , не цурайтесь ,

       Ви у мене пригощайтесь !

       Пироги не погані –

       Пироги на сметані.

       Їжте , дітки , доїдайте ,

       Здоровенькі підростайте»

І І І. Підсумок.

Вихователь : ось і настав час повертатися вам до дому,  до міста . Сподіваюсь, вам  сподобалась наша уявна подорож  до села? Давайте пригадаємо, до кого ми з вами їздили у гості? Що новенького ви там побачили?  Що цікавого ви запам’ятали із розповіді бабусі  Василини?