Виховний захід на правову тематику.
"У мене є право на щасливе життя в Україні"
Захід для учнів 8-11 класів приурочене до річниці повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Використано сучасні дані про порушення прав дитини країною-агресором в Україні.
Обладнання: презентація "Мої права", плакати, кліпи пісень про Україну.
Хід виховної години:
Звучить пісня про Україну (https://youtu.be/gJzuqpEizSs)
Ведучий: У мене є право на життя і здоров'я розвиток, як і у кожної дитини, яка народилася на планеті Земля. Це право гарантує мені стаття 6 Конвенції ООН про права дитини, яка була прийнята Генеральною асамблеєю ООН від 20 листопада 1989 року. Конвенцію визнали всі члени ООН, в тому числі російська федерація, обіцяючи забезпечувати всі права будь-якої дитини без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, мови, національного і соціального походження, релігії та вживати заходів, щоб дитинство юних громадян було щасливим (стаття 2).
Ведучий 2: Україна - правова держава яка завжди дбає про добробут своїх громадян, особливо юних. Конвенцію ООН про захист прав дитини ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, і відтоді в нашій країні норми Конвенції ООН про захист прав дитини стали складовою національного законодавства. Права неповнолітніх, обов'язки батьків чітко визначені в Конституції України від 28 червня 1996 року. Було прийнято Закон України про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року, мета якого забезпечити комфортне життя та право на всебічний розвиток дітей. Наша держава на правовому рівні робила все щоб юні громадяни почували себе щасливими, мали можливість здобути освіту, не зазнавати утисків, насильства, вільно висловлювати свої думки, рости всебічно розвиненими особистостями.
Звучить вірш https://youtu.be/0o5HKPgGZKo
Ведучий 3: Проте 24 лютого 2022 року мрії сподівання, надії держави і людей на мирне повноцінне життя перекреслила повномасштабна війна, яку розпочала росія проти України. Країна-агресор не визнає жодних норм міжнародного гуманітарного права, порушує всі закони і звичаї війни.
Учень декламує вірш Наталії Карпенко "Війна":
ВІЙНА
Війна! Порожні вулиці, сирени, укриття,
Вдягає ляльку поспіхом розгублене дитя.
Вломились «визволителі» злодюгами у дім.
Поборемо, здолаємо! Дамо вогню усім!
Ніколи не пробачимо загарбницьку орду
За долі покалічені, за сльози і біду.
Війна. Летять над згарищем лелеки й журавлі,
І вперто лізе паросток зелений з-під землі.
Ведучий 1: На окупованих територіях фактично втратили чинність статті 28-31 Конвенції ООН, які закріплюють право дітей на освіту, право розмовляти рідною мовою, захоплюватися рідною культурою. Натомість змушують відвідувати школи, де навчання ведеться російською мовою і вивчається історія російської федерації. Насильно депортовано із України в росію на підконтрольні їй території _____ неповнолітніх (порушено в статті 78 конвенції ООН про права дитини), тобто відібрано право набуття громадянства рідної країни, право знати своїх батьків, право на їх піклування.
Учні декламують вірші:
Учень 1:
ВТОРГНЕННЯ
Нервів більше нема,
Наплели маскувальних сіток.
Потойбіччя пролізло у світ
Пекельними покручами і сиренами.
Все це, Господи, може і смішно,
Але якось дуже не ок.
Ми осилимо, знаю.
Нострадамус вже курить бамбук,
Набитий своїми катренами.
Молитов не забракне,
До сліз додамо пінопласт.
Коктейлю цього запашного,
Здається, весь світ запалити вистачить.
Та не здасться ніхто,
І нікого нікому не здасть
Бо не вмерла й не вмре,
Бо житиме вічно країна,
У Бога, у мову, у себе і армію вірячи.
Обійняти б тебе,
Крізь цю темінь, безвістя, бої.
Понад трассерів розчерки
Й запаху смерті раптової понад.
Дочекались нарешті весни,
Перемогу здобудем самі
І роздивимось добре
Як орди в багатті пекельнім
Безпомічно й тупо тонуть.
Знову ми проростем,
Крізь руїни і кіптяву стін
Крізь пісок блокпостів,
Крізь години нічного жаху.
Пахне маслом старенький АК,
А Господь вже гойдає дзвін
Поховальний над тими,
Що йшли із мечем
І що йдуть легіонами на…
Роман Коляда
Учень 2:
Горять книжки, і душі, і земля:
війна регоче, розриває світ....
Народжене в підвалі немовля
ще запитає Господа про звіт;
про Батьківщини зраджені дзеркала —
і ту любов, яка щитом не стала…
Наталка Поклад
Учень 3:
«БІЛИМ ЯНГОЛОМ» НАЗИВАЮ…
Над землею з'явився «Привид» —
Не містичний його літак...
Гул ракет, як криваві зливи —
Наш Герой у бою мастак!
Серце в нього, мов жар, гаряче,
Мужній «Привид» — Вкраїни Син!
Україна від ран не плаче,
Україна гордиться ним!
Як пірнає в ворожу зграю,
Влучний постріл, коротка мить...
Білим Янголом називаю.
Знову хижий літак горить!
Розсікає журливе небо,
«Привид» крилами лине ввись.
ЩИРО МОЛИМОСЬ МИ ЗА ТЕБЕ.
ЗА ВКРАЇНУ ТИ ЗНОВУ БИВСЬ!
(26.02 2022)
Наталія Бугай
Учень 4:
Наш дім, нашу пристань, наш рай
московська орда потоптала…
Вставай, Україно, вставай –
фальшиві зривай запинала!
Рятуй і себе, і весь світ
від злої, страшної потвори!..
Бог благословляє твій міт –
для світлих доріг та орбіт –
і меч твій, що зло упокорить…
(27 лютого 2022)
Наталка Поклад
Ведучий 2: Дітей позбавлена права збереження своєї індивідуальності, з них намагаються виховувати сучасних манкуртів, що згодом забудуть якого вони роду-племені діти. Адже "асвабадітєлі" прийшли на українську землю не тільки загарбати територію, знищити квітучі міста і села України, а "денаціфікувати" українців, стерти з лиця Землі як націю. Тому і нищать майбутнє країни дітей.
Учні декламують вірші:
Учень 5:
ДЕНЬ ШОСТИЙ...
День шостий, вже важко згадати, що було "до".
У стрічці новин ані квітів, ні котиків.
Довкола тривога за кожне село
Й молитва за кожного Воїна-котика.
Тривога. Гудить. Поруч лиш АТБ.
А звідти женуть, як собаку тебе.
І, щоб не стояти, йдеш між дворами...
І шлеш атб до курчої мами.
Тривога. А поруч торти по уцінці —
І вже понесеш дитині гостинці.
І каву купуєш, а там є банка —
"На допомогу ЗСУ" плюс десятка...
Здаватись не будемо.
Разом ми сила.
До перемоги. Все буде Вкраїна!
Марія Солтис-Смирнова
Учень 6:
НА ШОСТИЙ ДЕНЬ ПРИЙШЛА ВЕСНА...
Нас всіх тримає мужній дух
В містах і селах України,
Простори чорних лісосмуг,
Червоні кетяги калини,
Молитви матерів вночі,
І перші крики немовляти,
І мерехтливий світ свічі
В підпіллі бабиної хати.
Нам сили додає солдат,
І його віра в перемогу,
Сьогодні бачимо хто брат,
І хто прийшов на допомогу...
Вже сьомий день гуде земля,
І хоч сирени не вщухають —
Ми переможем ворогів!
Упевнена! Не сумніваюсь! Знаю!
Тетяна Мунтян
Звучить пісня
Ведучий 3: Мільйони українці, в тому числі і неповнолітні, змушені шукати притулку за кордоном, щоб врятуватися від ракетних та мінометних обстрілів. Буча, Ірпінь, Маріполь, Бахмут, Соледар - це нині чорні символи звірств рашистів проти українців, які не є комбатантами ніколи не тримали в руках зброю. Це кричуще порушення всіх норм Міжнародного гуманітарного права та статті 16 Конвенції ООН.
Ведучий 1: Та найстрашніше, що внаслідок військових дій російської федерації загинули понад ___ юних українців, ще ____ поранено. Держава-терорист грубо порушує статтю 38, за нормами якої потрібно вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт. Та та для російської федерації всі статті Конвенції ООН про права дітей - це просто водяні знаки на папері.
Учні декламують вірші:
Учні 7:
ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ
Йшов дев'ятий день війни...
Ти скажи, мій юродивий брате,
Доки будеш в мене ти стріляти?
Доки Небо буде сльози лити?
Знай: за гріх цей будеш ти платити!
За сирени і безсонні ночі,
За, налиті страхом, діток очі.
За всі вирви, вибухи, завали,
За життя, заховане в підвали.
Тисячі смертей від рук бруднистих,
За зруйноване село і місто,
Кожен кущик, сонечко і хмару –
Ти за все нестимеш Божу кару!
Бо ж чи може брат іти на брата,
Та чи гоже тебе братом звати?
Швидше – нелюдом, фашистом, сатаною,
Супостатом, чорною чумою!
... День десятий... Ось уже й світанок...
Не таким чекаю кожен ранок,
Бо ти знов стріляєш, вражий брате!
А я хочу жити, не вмирати!
Хочу бачить як сміються діти,
Чути як шепоче в полі жито.
Хочу знову мріяти, співати
Й вірші лише радісні писати!
Ти не брат! Ніколи ним не станеш!
І в капкан свій підлий не заманеш!
Ми стояли і стояти будем,
Перемогу з гордістю здобудем!
Бо країна рідна нам, як мати,
Захищали й будем захищати!
Мусиш ти це добре пам'ятати,
Мій ворожий, юродивий брате!
Алла Бійчук
Учень 8:
З ВIРОЮ В УКРАÏНУ
Чорний будинок
з чорними вiкнами,
Бiльше не стати ïм
знову привiтними,
Будуть новi,
та не буде вже ïх,
На свiжi рани
ляга тихо снiг...
Снiговi теж
за Вкраïну болить,
Як порятунок
вiн з неба летить.
З нього на вогнищi
звариться чай,
Боже, ще нiч
протриматися дай!
Ще одна нiч,
ще один день,
До переможних
наблизить пiсень,
Сумнiву в цьому
нi в кого немає,
На цiй землi
iкла ворог зламає!
Iкла зламає,
та бiльша ще кара,
Коли iз попелу
наша держава,
Ката лишивши
з беззубою пащею,
Вкотре пiдiйметься,
й стане ще кращою!
(8.04.2022)
Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi
Ведучий 2: Від імені немовляти, яке загинуло 23 листопада 2022 року в пологовому будинку Вольнянської лікарні Запорізької області, а норми Міжнародного гуманітарного права забороняють обстрілювати такі об'єкти, як лікарні, дитячі садочки, звертаюсь до всіх держав, які ратифікували Конвенцію ООН про права дитини: "Допоможіть українським дітям, які потерпають від російської агресії".
Ведучий 3: Поверніть нам право на безтурботне дитинство в рідній незруйнованій домівці, право на турботу і любов батьків, право чути українську мову у школах, під мирним небом співати рідні пісні і носити вишиванку зберегти свою національну ідентичність.
Дівчинка з ангельськими крилами https://youtu.be/TJo1J5HcKFY
У мене було право на життя… ім'я… любов. Право любити Україну, створити родину. Та нині я - ангел на небі, і щодня, щогодини молюсь за наших захисників. І благаю: збережіть Україну, захистіть і дорослих, і дітей.
Звучить пісня
1