Зазначимо, що з давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом. 1
Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки. 2
Також хустка була маркером соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні.3
Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – із дешевших.4
Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних.5
Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. 6
Будучи елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки як обов’язковий головний убір заміжньої жінки. 7
Вбиралися в неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та в деяких регіонах пов’язували її як начільну пов’язку. 8
Хустку носили на всій території України. Влітку — полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку — домоткану або фабричну вовняну. 9
В народних обрядах хустка завжди відігравала чи не головну роль: була оберегом, символом жіночої мудрості. 10
Ця традиція, до речі, збереглася в Україні й донині. 11
А хустка в нас завжди була в пошані
У літню спеку й люті холоди.
Їх гарно так замотували пані,
Як йшли до церкви, вдома, та й завжди. 12
А літню хустку часто вишивали,
Щоб гарною на голові була.
І хустка людям щедро дарувала
Свій захисток від сонця і тепла. 13
Бо голови від спеки закривала,
А взимку гріла і несла тепло.
Та від хурделиць ревно захищала,
Щоб затишно у холоди було. 14
Тож за турботу їх усі любили:
І прикрашали, як могли, усі.
Хустки яскраві діточки носили,
А вже темніші — вдови, бабусі…
Та всі любили хустинки з квітками,
Щоб маками і ружами цвіли… 15
Тому хустки були завжди з жінками,
Як навіть в путь останню їх вели…
Краса в хустині нашій споконвічна,
Як і душа, що з піснею жила.
Бо в українок і душа лірична,
У ній багато сонця і тепла. 16