Виховний захід на тему: " Кобзарю! знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон"

Комунальний вищий навчальний заклад

«Олександрійський педагогічний коледж

імені В.О. Сухомлинського»

 

 

 

 

Кобзарю!

Знов до тебе я приходжу,

бо ти для мене совість і закон.

                                                                       Л.Костенко

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Підготувала

                                                                               викладач  гуманітарних дисциплін

Коваленко Н.Є.

 

                                                   м. Олександрія, 2018

Забезпечення  виховного заходу : портрет Т.Шевченка, вислови, назва заходу, виставка книг,  рушники, презентація Power Poin

(Слайд1,2) 

(Слайд 3).Вступне слово викладача. Березень в Україні часто називають Шевченковим.І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу.

Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює нашідуші, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ,свою Україну.

( Слайд 4).Зучить аудіо запис пісні на слова Т.Шевченка «Думи мої »

(Слайд 5).Ведучий. Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він - як Ісус Христос для України.

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І з цим вогнем виходьте із руїни.

Ведуча. І стане вам певніше на душі,

Засвітиться вона душею в храмі.

Його слова - освячені ножі,

Вони болять народові, як рани.

Ведучий.  Шевченків біль. Він протинає нас.

І гнівом вибухає в кожнім слові.

І крізь віки іде сумний Тарас

Предтечею в терновому вінкові.

Ведуча. Шевченко починається не з горя,

Шевченко - уявіть собі! – не з горя,

Шевченко – уявіть собі – з любові

Правдиво, як із березня весна.

  Ведучий. Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, « щоб всіх од сну нас розбудить» . Усім вам відомо, що 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко.

( Слайд 6).Ведуча. Безперечно, Шевченко - духовний символ України, наш великий сучасник. До нових і нових поколінь він приходить разом із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе писання, убираємо ми в душу його полум’яні пророчі рядки. Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами.

Ведучий.. Вдивляючись в поетову судьбу

Із кожним роком глибше і пильніше,

Я думаю: а що, коли б він був

Всього лише художником, не більше?

Студент 1.( Слайд 7)

Домалювався б і до нагород,

До визнання, бо ж хист мав величезний.

Але ж за ним стояв його народ.

Німі раби стояли за Шевченком.

Студент 2. .( Слайд 8)

За них сказав. За нас усіх сказав.

Сказав за всі прийдешні покоління.

Його свята апостольська сльоза

Пропалює чорнобильське каміння.

Студент 3.( Слайд 9)

Якби мовчав… Та не гнівив…

Та малював…То мав би й нагороди…

То був би тільки дзеркалом доби,

А став душею рідного народу.

Ведуча. Свого національного поета Тараса Шевченка народ називає Генієм.У переддень 200-ї річниці від дня народження поета ми промовляємо найкращіслова вдячності та намагаємося глибше розкрити його талант найвищогоступеня.

 Ведучий. У чому ж феномен цього світового митця? Чому майже через півтора століття після його смерті твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають,тривожать душі?Актуальність Шевченка не в тому, що він порушив великі й вічні питання або дав нам відповідь на них. Кожне покоління має самостійно шукати відповіді на питання, поставлені часом.

(Слайд10). Ведуча. Сьогодні ми повертаємось обличчям до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. Він приходить у наш день. Але ми повинні йти в його час. Лише так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння.

Ведучий. Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної української нації. Для українців усіх наступних поколінь він став потужним джерелом національної свідомості, символом України.

Ведуча.  Історичні обставини склалися так, що по-різному моляться українці, належать до різних партій і навіть держав, часто піддаються на провокації, навіть сваряться між собою, забуваючи, що вони однієї матері діти і що ворогам тільки цього й треба, але коли звучить слово Шевченка – всі замовкають, бо то говорить сама правда, сам Бог вустами нашого Пророка. І лише тоді почнеться справжнє відродження добра і справедливості, коли ми всі почуємо те слово і засвоїмо Шевченкові уроки.

Студентка .( Слайд 11)

 

У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,—

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата.

А той, тихий та тверезий,

Богобоязливий,

Як кішечка, підкрадеться,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазурі в печінки,—

І не благай: не вимолять

Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкошний,

Все храми мурує;

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!..

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята; «Нехай,— каже,—

Може, так і треба».

Так і треба! бо немає

Господа на небі!

А ви в ярмі падаєте

Та якогось раю

На тім світі благаєте?

Немає! немає!

Шкода й праці. Схаменіться:

Усі на сім світі —

І царята і старчата —

Адамові діти.

( Слайд 12).Ведучий.. Творчість Шевченка – це книга буття українців, своєрідна візитна картка українського народу. Українська душа, українська ментальність. Наш народ споконвіку знав, що тільки в родині людина може бути щасливою, тому так і шанував жінку, матір – берегиню роду.

Студентка 1

У нашім раї наземлі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Бувая, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої,

Що в мир наш бога принесла…

Тепер їй любо, любо жити.

Вона серед ночі встає,

І стереже добро своє,

І дожидає того світу,

Щоб знов на його надивитись,

Наговоритись. – Це моє!

Моє! – І дивиться на його,

І молиться за його богу,

І йде на улицю гулять

Гордіше самої цариці.

Щоб людям, бачте, показать

Своє добро. – А подивіться!

Моє найкраще над всіми! –

І ненароком інший гляне.

Весела, рада, боже мій!

Несе додому свого Йвана.

І їй здається, все село

Весь день дивилося на його,

Що тілько й дива там було,

А більше не було нічого.

Щасливая!..

Студентка 2

Літа минають.

Потроху діти виростають,

І виросли, і розійшлись

На заробітки, в москалі.

І ти осталася, небого.

І не осталося нікого

З тобою дома. Наготи

Старої нічим одягти

І витопить зимою хату.

А ти нездужаєш і встати,

Щоб хоч огонь той розвести.

В холодній молишся оселі

За їх, за діточок.

А ти,

Великомученице! Села

Минаєш, плачучи, вночі.

І полем-степом ідучи,

Свого ти сина закриваєш.

Бо й пташка іноді пізнає

І защебече: – Он байстря

Несе покритка на базар.

Безталанная! Де ділась

Краса твоя тая,

Що всі люде дивувались?

Пропала, немає!

Все забрала дитиночка

І вигнала з хати,

І вийшла ти за царину,

З хреста ніби знята.

Старці тебе цураються,

Мов тії прокази.

А воно таке маленьке,

Воно ще й не лазить.

І коли-то воно буде

Гратись і промовить

Слово мамо. Великеє,

Найкращеє слово!

Ти зрадієш; і розкажеш

Дитині правдиво

Про панича лукавого,

І будеш щаслива.

Та не довго. Бо не дійде

До зросту дитина,

Піде собі сліпця водить,

А тебе покине

Калікою на розпутті,

Щоб собак дражнила,

Та ще й вилає. За те, бач,

Що на світ родила.

І за те ще, що так тяжко

Дитину любила.

І любитимеш, небого,

Поки не загинеш

Межи псами, на морозі

Де-небудь під тином.

Ведуча. Сімейне життя у злагоді і довірі, без злоби і сварок було святою мрією великого українця

Флеш-моб. ( Слайд13)

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Ведучий.Нас до глибини душі вражає велика любов Кобзаря до України. Шевченко для України – все. Він став національним кодом, національним паролем. Його поезії давно вже стали народними.

( Слайд 14). Пісня «Тополя»

Ведуча. Шевченко – співець краси рідного краю. Все своє життя, де б не був поет, душею він линув до рідної домівки, у «вишневий садок», у тихі діброви і гаї. І поезії його допомагають ще глибше відчути чарівність природи.

( Слайд15).Студентка

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась.

Ведучий. Нині дехто каже: у нас нема української ідеї. Неправда. Є. Ось тут вона вся: у «Кобзарі». Кажуть, немає програми державотворення. Ось вона тут, у «Кобзарі»! Читаймо й робімо, як тут написано – й збудуємо Україну!

Студентка . Уривок з поезії «І мертвим, і живим…» (до слів..а історія поема вольного народу., далі відео). ( Слайд 16)

( Слайд 17)  Інтерв’ю. «А ким для Вас є Шевченко?»

Ведуча. Найбільшим і найголовнішим «ділом» Шевченка було його слово, яке він поставив на сторожі свого поневоленого народу. Та не принесло воно йому багатства і розкоші, зате вкрило його вічною славою як могутнього захисника істини і справедливості. Видатний поет сучасності Іван Драч протестує проти примітивно-сентиментального трактування постаті Шевченка.

Студентка

Скиньте з Шевченка шапку. Та отогодурного кожуха.

Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха.

Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім:

Йому було перед смертю всього лише сорок сім.

А то підробили діда і шкутильгаєте з дідом.

Ліниву свою недолугість за ним пускаєте слідом.

А він вибухає і шпетить всю вашу дурну макітру

І молодо круговертить. Молодо! Проти вітру!

А він все шукає до пари - наймичку з сиротою,

А він пропада за маною - не вашою, а отою!

І горне гору роботи, бо в нього роботи гора.

Гори до нього горнуться, сонце - на вістрі пера.

Він пильно у нас вдивляється.Вільний свавільний самум.

Здається, ядерно вибухне з отих непокірних дум.

А то регоче і тішиться, наче хлопчисько радий.

Шевченко був молодим. Шевченко завжди молодий.

Ведуча. Послухайте, будь ласка, сучасне виконання заповіту. Чи можна цей твір назвати застарілим? .( Слайд 18)

Ведучий. Якщо ми хочемо, щоб нас вважали людьми, щоб не було нам соромно перед Шевченковою пам’яттю, ми повинні так, як він, любити свій народ, свою Батьківщину, знати свою історію, шанувати своїх героїв, щодня і щомиті бути готовими до боротьби за себе, своє майбутнє, за справедливість, за честь України. Ви, молодь, повинні усвідомити, що життя – це боротьба, і займати в ній треба місце непохитних захисників правди, миру і свободи!

( Слайд 19).Ведуча. Хай кожен з нас подумає собі:

«А що ж бо я зробив для України?

Чи я горю, страждаю в боротьбі,

Чи повзаю по-рабськи на колінах?

Ведучий.  А що ж бо я? І відкіля мій рід?

Чи я не осквернив свойого роду?»

Лице Тарасове на тій сумній зорі,

Яка зійшла з тривог мого народу.

Звучить «Пісня  про Кобзаря» у виконанні студентки. .( Слайд 20)

 Викладач . Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них — найперший і найголовніший:

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Виступ бібліотекаря коледжу