Виховний захід на тему: «Краса душі, краса любові – найвища на землі краса»

ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»

 

Виховний захід на тему:

«Краса душі, краса любові – найвища на землі краса»

 

 

 

                          Підготував: вихователь Вахула С.С.

 

Виховний захід на тему :

 «Краса душі, краса любові – найвища на землі краса»

Мета: виховувати в учнів любов і повагу, шанобливе ставлення до людей; вчити критично ставитися до своїх вчинків та вчинків близьких людей, розвивати почуття ніжності, доброти, чуйності, милосердя.

Тип  заходу:  літературно-музична  композиція.

Оформлення актової зали:  квіти розставлені по залі, напис теми. Перед початком заходу в актовій залі звучать пісні у звукозапису.

 

Вступ

 

Щоб підготувати молодь до життя потрібно розвивати її різнобічну активність, самостійність, творчість, індивідуальність. Мислителі всіх часів і народів вважали, що виховання має надзвичайну силу. Так твердить і народна мудрість. Так підказує життя. В усі часи вихованню молоді надавалось великого значення. А складна економічна і політична ситуація в Україні зробили цю ділянку роботи ще актуальнішою.

Краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, — у її душі. Це гармонія із самим собою та навколишнім світом. Вона руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті. Вона зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює

На сучасному  етапі кардинальні  політичні, соціальні і економічні перетворення держави України потребують нового переосмислення  виховання підростаючого покоління.

І ми впевнені, що щира душевна краса — це та сама краса, що врятує світ.

   

 

           Хід   заходу

 

      Ведучий:

 Як часто ми чуємо слова – душевна розмова, душевність, з душею зроблений вибір, аж за душу бере, а «за ті карі очі – душу я б віддав...»

Сьогоднішня наша розмова буде про найвищу цінність людини – її душу. З неї починається наша сила, наша краса, гідність кожного з нас. Людська душа як квітка, як промінь, ніжна і тендітна. Людська душа як вітер сильна. І завжди має бути прекрасною.

Отже, торкнімось струн душі своєї!

       

Ведучі заходу

 

    Звучить  «Мелодія серця» Моцарта

 

 

 

 

 

 

Учениця  розказує вірш

А кажуть:" Світ тепер жорсткіший,
В рази темніший ніж колись..
В новинах чуємо частіше
Про війни, злочини та злість...

Все менше щирої довіри...
Усіх підозрюють усі...
Колись ми краще розуміли
Потреби власної душі...

Тоді жилося значно краще
І більше радості було...
Колись усе було інакше..."
Куди ж поділося добро?

І звідки темрява і втома?
Говорять:" Інший нині світ..."
Та правда дійсності у тому,
Що вся ця темрява і гніт

Залежать зовсім не від світу,
Бо він залишився без змін:
Так само рясно квітнуть квіти
І в небесах пташиний клин

Майстерно крилами малює
На хмарах сонячних казки...
Та просто ми того не чуєм...
Усе так само! Та думки...

Вони змінилися і люди...
А Бог незмінно в теплоті
Вкладає дихання у груди,
Дива являючи в житті!

Від нас залежить все навколо!
І наших діток майбуття...
Не треба думати ніколи,
Що це реалії життя...

І ми не маємо приймати
Закони й правила буття...
Ми ті, хто має протистати
і власним прикладом життя

Світити людям! В нас є сила
Палати променем ясним!
І не ховати власні крила
Зі страху бути не таким...

Що це наш вибір- не миритись
З законом темряви і зла!
У власнім серці треба змінитись
І стати променем тепла!

  

 

 

 

 

 

 

 

                       Учениця розказує вірш 

 

 

 

 

 

Ведуча:

Що означає духовність у нашому повсякденному житті? Це важко пояснити, це треба відчути. Як незрячому сказати, що таке сонце? Він повинен відчути його тепло. Так і тут. Навіть читаючи книгу, духовність не можна набувати, можна хіба-що зрозуміти і підвищувати її щоднини, щохвилини – бути добрішими, людянішими. Адже зло породжує зло. І не треба його шукати в інших, бо що шукають у людині, те і знаходять.

Ведучий:

Кожен день нашого життя – це свого роду жива сторінка. Що не людина, то книга. Отже і пишемо: по рядочку в день, по сторінці в місяць, по розділу в рік. Скільки розділів написав кожен з нас? Попереду чисті, невикористані сторінки. Чим ми їх заповнимо? Що буде написано на них?

   

 

 

 

 

 

Звучить  «Музика ангелів» Моцарта

Учениця  розказує вірш «Людині треба доброта»

Людині треба для життя багато:

Душевний спокій, мир і доброта,

Їда, здоров’я і затишна хата,

Та усмішка приємна і проста.

І добре слово, друзі і підтримка,

Міцне здоров’я, а в душі — весна!

Та й радості душевної хвилинка,

І діток щира посмішка ясна.

В житті людини так багато треба!

Ну, а життя у кожного одне…

Тож хочеться і сонечка, і неба,

Бо ж вік короткий — і усе мине…

В житті нічого вічного немає,

Усе летить, біжить, кудись пливе…

Як доброта, мов зірка, в серці сяє,

Тоді людина гарно проживе.

Бо доброту й глухий умить почує,

Сліпий — побачить і німий — пойме…

Вона усіх і кожного врятує,

Над бідами і горем підійме.

Тож доброти ніколи не втрачайте,

Несіть у серці промінь доброти.

І в цьому світі, ніби сонце сяйте,

Тож легше буде по життю іти.

    Учениця розказує вірш  «Людині треба доброта»

 

 

 

Ведуча:

Тільки шлях добра і любові, усвідомлення того, що найважливішою цінністю є людське життя, зможуть вивести людство із страшної прірви, підняти його на ноги, дати могутній поштовх розвитку людської цивілізації. Інакше нас чекає катастрофа – духовне каліцтво людства, яка приведе до його самознищення.

 

 

 

 

Ведучий:

Хтось із мудрих мовив про байдужість, що то душевна підлість.

 Нині ми вкотре переконуємося, що зло несе в собі й розплату, а насильство над людьми, над їхньою волею і совістю породжує зрадників, рабів, руйнує дух, культуру, моральність, породжує безвідповідальність і байдужість.

 

   Звучить  музика «Сад Едема»  Шопена

  

    Учениця  розказує вірш

Коли байдужість душу охопила,

То це найгірший для людини стан.

Тоді підрізані у неї крила,

А навкруги знущання і обман.

А їй однаково, ніщо вже не хвилює,

Нехай хоч все горить ясним вогнем…

Байдужість душу залюбки руйнує,

І це погіршується, з кожним днем.

Тож голову людина опускає —

Не радує й не тішить білий світ…

Людська біда їй серце не проймає,

Не гріє і краса та ніжний цвіт…

Байдужий — це, як мертвий, тільки дише,

Але душа уже не підлетить.

Самі інстинкти залишились лише…

І як тоді у цьому світі жить?

Тож мудрим будь, не зазнавайся дуже,

Живи у праці і у боротьбі.

Не будь пасивним, а живи в любові

До всього, що оточує тебе.

 

Ведуча: Нині багатьом здається, що такі поняття як власна гідність, добра слава, честь імені, дівоча гордість, порядна сім`я – усе це пережитки минулого, що

втратили життєве коріння. Згадані поняття не підвладні течіям часу. Їхня сутність і необхідність закладені в самій суті людини.

 

Ведучий: У щоденних гонитвах за матеріальним людина не знаходить часу подумати про вищі духовні сфери, осмислити своє призначення на Землі.

Лиш на крутих поворотах долі раптом вдаряє в серце блискавка – запитання:   Чому? Навіщо? У цьому хаосі ми бачимо, що бракує таки людяності.

 

                

 

 

 

Звучить 4 п’єса  Юріма

Учениця Гоменюк Надя:

    Вірш «Любов ніколи не мине…»

 

Минаються століття і віки,
Міняються стандарти, ідеали
Лише любов лишається завжди
Незмінна, нескінченна, досконала…
 

Лише на неї мода не мине,
Лише вона потрібна цьому світу,
Без неї – все мізерне і пусте,
Немов весна без сонця і без цвіту…

Немов гаряча, висохла земля,
Без крапельки дощу і прохолоди,
Стверділа і неорана рілля
Яка ніколи не народить плоду…

Запам’ятай – минатиметься все,
Мінятиметься світ довкола тебе,
Лише любов ніколи не мине,
Вона безсмертна, вічна, наче небо…

                        Вірш  «Любов ніколи не мине…» читає учениця 

 

 

 

Ведуча:

 Дружба і любов – одвічні теми поезії, музики, сенс повноцінного людського життя.

 Любов – це не лише висока поезія, а й велика відповідальність підставити плече, розділити біль і радість. Любов жива передовсім душевним єднанням двох сердець. Закохана людина відкриває в собі дивовижні багатства.

 

Ведуча: 

  Так ніхто не кохав...Через тисячі літ

  Лиш проходить подібне кохання.

 Кохання і пісня „Вони є дзеркалом людської душі, де, мов на рентгенівській плівці, відбиваються найпотаємніші думки й найзаповітніші мрії, де найглибше й найвиразніше знаходять свій вплив почуття. Це істинні скарбниці духовності, на дні яких стоїть печать вічності.

        Хвороби, невдачі, перешкоди в здійсненні планів – це свого роду сигнал. І ми повинні зупинитися, передивитися своє життя. Завжди з людиною повинна бути Надія, Віра і Любов.

 

Звучить відеокліп  вірш «Крила» Ліни Костенко

 

 

             Присутні педагоги і учні на виховному заході

 

 

Ведуча:

 Віра – велика сила. Втрата віри несе велике потрясіння всьому світу, всім народам землі. Духовні закони, як і фізичні – невловимі. Всі, хто ходить сьогодні по землі, повинні знати, що ми є символом нового століття, і радіти, що саме ми обрані для життя в сьогоденні, для пізнання світу, даного нам.

 

 

Ведучий:

 Шановні друзі! Я сподіваюсь, що наша розмова не залишила нікого байдужим. Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща, вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, може по-справжньому її любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь.

 

 

 

Звучить мелодія ERA-Ameno-Euro

 

Учениця   розказує вірш

Не зобидь ні старця, ні дитини,

Поділись останнім сухарем

Тільки раз ми на землі живем

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати

За добро добром спіши воздати –

Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола

І трудись забувши про утому   

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало

Щоб на світі більш зробить добра.

 Микола Луків

  

 

            Учениця Дутка Ілона розказує вірш

 

 

 

Ведуча:

На завершення заходу проводиться конкурс «Карооке в ліцеї»

Пісня   відображає   душу народу. І тому  всі присутні на заході можуть підійти до мікрофону і заспівати улюблену пісню.

 

 

 

 

Ведучий:

Разом з вами  ми прагнули торкнутися струн душі. І нехай вона дзвенить вам добром, ласкою, щирістю!

 Добра, злагоди, щастя вам! До нових зустрічей!

 

 

 

Учасники виховного заходу «Краса душі, краса любові – найвища на землі краса»

 

 

Висновок:

У кожній людині всередині, в душі, прихована любов до краси. Коли людина думає про красу і захоплюється нею, ця любов росте.

Красиве абсолютно не дружить з потворним.

Якщо вам скажуть десять ласкавих, приємних і добрих слів, а потім скажуть одне погане слово, то вам стане неприємно. Задоволення від гарної музики може пропасти через сторонній шум, пляма псує вигляд гарної картини. Гарну, доброзичливу людину може зробити негарною і неприємною всього лише одна жадібність

Присутність краси та неподобства в людині ...

Краса і добро єдині. Добро в людині завжди красиво ...