Виховний захід на тему:"Мандрівка пряними рослинами"

Про матеріал

Мета

навчальна:

познайомитись з пряними рослинами (спеціями), які для життя людини відіграють важливу роль;

розвиваюча:

розвивати вміння знаходити матеріал, аналізувати його, робити висновки;

виховна:

продовжувати формувати позитивне ставлення до навчання, виховувати прагнення працювати з додатковими джерелами інформації, досліджувати природу, заохочувати співробітництво дітей між класними колективами.

Перегляд файлу

                       Відкритий захід з географії та біології.

 

Тема. Мандрівка з пряними рослинами.

Мета

                                             навчальна:

познайомитись з пряними рослинами (спеціями), які для життя людини відіграють важливу роль;

                                                                розвиваюча:

розвивати вміння знаходити матеріал, аналізувати його, робити висновки;

                                                       виховна:

продовжувати формувати позитивне ставлення до навчання, виховувати прагнення працювати з додатковими джерелами інформації, досліджувати природу, заохочувати співробітництво дітей між класними колективами.

 

Основні поняття і терміни: пряні рослини, місце поширення рослин.

Методи і методичні прийоми:

словесний(бесіда,розповідь,пояснення);

наочний(презентація).

Обладнання та матеріали: мультимедійний проектор, цукерка велика,де сховані записи пряних рослин,тістечка з пряними рослинами, завдання вікторини,малюнки пряних рослин.

Вступ

Багато пряних рослин відомі людям ще з незапам'ятних часів. Спочатку їх використовували для різних ритуалів, а вже пізніше вони стали активно застосовуватися в кулінарії і медицині.

 Прянощі давно і міцно увійшли в наше повсякденне життя. Вони стали для нас настільки звичними, що ми навіть не помічаємо, як часто їх використовуємо. А між тим ми щодня готуємо їжу або консервуємо продукти, використовуючи при цьому пряні рослини. Все їх розмаїття можна розділити на наступні види:

 Пряно-ароматичні. Пряно-смакові.

Пряно-ароматичні рослини володіють оригінальним запахом. А пряно-смакові мають специфічний смак.Пряні росли́ни — це рослини, які містять ароматичні або пекучо-смакові речовини (ефірні олії, глікозиди, таніди тощо).

До пряних рослин належать гвоздичне дерево, перець чорний, ваніль, коричник, імбир та мускатник, що ростуть у тропіках.

Переважна більшість пряних рослин має лікувальні властивості, відомі людству з прадавніх часів. Деякі з цих рослин є лікарськими рослинами і досить часто застосовуються у народній медицині.

      В Україні, зокрема, вирощують такі пряні рослини як: петрушка, часник, кріп, перець стручковий, селера, коріандр, пастернак, фенхель, шавлія, аніс, кмин, острогін, м'ята .

      Пряні рослини використовують в харчовій промисловості (як прянощі), медицині, парфюмерії тощо. В ході досліджень встановлено, що пряно-смакові рослини і пряно-ароматичні володіють антисептичними, консервуючими, лікарськими і бактерицидними властивостями. До складу прянощів входять ефірні масла та інші дуже цінні речовини, які покращують кулінарні властивості продуктів,  збуджують смакові рецептори, діяльність травної системи, підсилюють засвоюваність їжі, викликають апетит, сприятливо впливають на процес обміну речовин і на весь організм в цілому. Велика частина їх завозиться до нас здалеку, оскільки безліч рослин (пряних) росте лише в субтропікахі тропіках,користуються успіхом не тільки для вживання в їжу, але і використовуються в самих різних галузях промисловості.

 

 Використання пряних рослин

  Пряні рослини дають продукти різного господарського призначення. Наприклад, частина з них використовується в якості інгредієнтів для приготування салатів (любисток, бараго, листя огіркової трави, настурція, м'ята, кульбаба). Деякі рослини з пряним запахом використовують у фармацевтичній та парфумерній промисловості, оскільки в них містяться ефірні масла і біологічно активні речовини (базилік, меліса, чабер, кріп, м'ята). Вони мають сильні лікувальні властивості, а тому застосовуються в якості лікарських.

 Пряно-ароматичні рослини і пряно-смакові використовуються для приготування їжі в смаженому, вареному або свіжому вигляді. Їх кислі, гіркі, пряні, гострі та ароматичні речовини присмачують їжу, надаючи їй оригінальний смак, покращуючи смакові властивості. В цілому це сприяє поліпшенню засвоєння їжі організмом людини.

 Пряні лікарські рослини

 Більшість пряно-ароматичні рослини мають лікувальні властивості, а тому їх використовують в якості лікарських багато століть. Біологічно активні речовини присутні в багатьох дикорослих і вирощуваних рослинах, вони сприятливо впливають на весь організм в цілому, нормалізуючи роботу окремих органів. Тому ми сьогодні здійснимо мандрівку з пряними рослинами. В пригоді стане нам здорова цукерка, в якій знаходиться план подорожі. В кінці кожної подорожі ми на карту наклеюємо малюнок рослини.

 

1.Станція Гайворон.

М'ята – лікарська і пряна рослина, яка дуже часто зустрічається на дачних ділянках та городах. М’ята перцева – багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвіті з прямостоячим розгалуженим стеблом до 30 – 40 см висотою і горизонтально лежачими надземними батогами. Листки супротивні,коротко черешкові. Квіти мілкі, червоно – фіолетові,що на кінцях квітконіжки переходять у колоски. Вся рослина дуже ароматизована. В ній міститься 50 -90% ментолу. За пекучий смак листків м’ята названа перцевою. Походження і батьківщина достеменно невідомі,швидше за все це отриманий гібрид з давніх-давен. В Древньому Римі аромат м’яти вважався добрим знаком. Перед приходом гостей столи уквітчували м’ятою, а стіни і поли обливали водним настоєм  м’яти. Знаменитий римський  історик Пліній Старший постійно носив на голові вінок, сплетений із свіжої м’яти, і совітував це своїм учням. У фармакології  м’ята використовується як засіб, що покращує травлення, проти судом у кишечнику, тошноти, як жовчогінний засіб. М’ятне масло входить в склад аптекарських м’ятних крапель, цукерок від хрипоти, від кашлю, зубних паст, є у складі валідолу і деяких кондитерських виробів.

2.Станція Південна Європа.

Меліса багаторічна рослина родини губоцвітих висотою до 125 см., на якій знаходяться супротивні, яйцевидні листки. Булувато-рожеві квіти виростають у пазухах листків в рідких кільцях. Рослина містить ефірне масло і має лимонний аромат (тому називають мелісу лимонною). Батьківщина меліси – Південна Європа. У візантійській сільськогосподарській енциклопедії Х століття «Геопоніке» повідомляється, що вона оберігає людину від укусів бджіл. Дійсно, нею користуються бджолярі, щоб примирити дві бджолині сім’ї. Ще Ібн-Сіна хвалив мелісу, як засіб, що підвищує життєдіяльність і проганяє меланхолію. На даний час в народній медицині Литви настій меліси з майораном використовують для укріплення пам’яті. Меліса – прекрасна високовітамінна пряність. До її складу входить 150 мг вітаміну С.

        Меліса,петрушка, чебрець, лавр благородний, коріандр походять із Середземномор’я .              Материнка, коріандр, чебрець, бадан також мають пряно-лікувальні властивості.        

 3. Станція Середземномор’я.

Петрушка - дворічна рослина родини зонтичних висотою 50 – 100 см. Цвіте в липні – серпні дуже дрібними зеленувато –жовтими квітами в складному зонтику. Наукова назва «петроселінум»,що в перекладі з грецької мови означає «кам’яна селера». Батьківщина петрушки Середземномор’я,де і тепер зустрічається в дикому виді. Культивувалась в садах Древньої Греції. Герої Греції і переможці Олімпійських ігор нагороджувались вінками із зелені петрушки. Петрушкою годували коней колісниць, в надії, що вони будуть міцними, як граніт.  Петрушка має унікальні властивості, в ній є високий вміст каротину ,  вітаміну С і мінеральні речовини. Так, по кількості калію петрушка стоїть на першому місті серед всіх пряностів і овочів. Цим пояснюється дія петрушки при захворюваннях нирок і сечового міхура.

 Кореневу петрушку вирощують для отримання білих коренеплодів. Їх подрібнюють і кладуть у супи, тушковане м'ясо, рагу. В кулінарії широко використовуються і листя рослини. Коренеплоди морозостійкі, а тому легко зимують у ґрунті, а листова частина навіть переносить легкі осінні і весняні  заморозки. Для росту петрушки оптимальною вважається температура 16-18 градусів. При більш високих температурах розвиток і зростання культури сповільнюється, зате відбувається накопичення аромату і ефірних масел в листі. Існує більше десяти сортів культури: Голок, Східна, Альба, Пікантна, Любаша та інші.

4. Греція. Чебрець овочевий  -  дуже часто ще називають богородською травою. Він відноситься до багаторічних рослин із родини губоцвітих. Чебрець утворює пишні зарості і володіє характерним ароматом. Він має до 12%  єфірного  масла,  Наукова назва роду «тимус» походить від слова «сила» і «дух» по своїй збуджуючій дії. У древніх греків чебрець

 приурочувався богині Афродиті і приносився їй у жертву: трава спалювалась на жертовному вогні(фіміам) –запашний дим піднімався до неба – це символізувало прийняття богами жертви. Коли рослина цвіте, ножем зрізують його стебла.

 Чебрець являє собою гарний компактний кущик. А ось зимує він не завжди вдало. Вічнозелена рослина навіть наприкінці зими має зелене листя, але, якщо довго  грунт  не відтає, рослина може загинути від посухи. Виходить, що листя на сонці віддають багато вологи, а корені не можуть отримати вологи з замерзлого ґрунту. У таких випадках можна спробувати полити рослину теплою водою і накрити торфом. Чебрець на ділянці може прожити до трьох років, якщо йому сподобається відведене для нього місце.  В свіжому і сушеному вигляді він використовується до жаркого,соусів,маринованій рибі овочам і салатам. В Іспанії ефірне масло чебрецю(тимьяна) використовують при маринуванні маслин.

  5.Лавр благородний – вічнозелене дерево родини лаврових. Листя шкірясте довговато – еліптичне. Плоди – чорно – сині, яйцевидні кістянки довжиною до 2 см. Батьківщина лавра узбережжя Середземного моря. В грецькій міфології рослина приурочена Аполлону,що прикрашав своє чоло і ліру лавровими вінками. Духмяні лаврові листки – дуже цінні. Вони в своєму складі мають 2 – 3,5% ефірного масла,оцтову,валеріанову і капронову кислоти. В їжу листки кладуть за 5 – 10 хвилин до закінчення приготування страви, при довшій обробці страви може з’явитися гіркуватий смак.

 

  6. Коріандр (кінза) – досить популярна культура. Це однорічна трав’яниста рослина родини зонтичних висотою 70 см. Квіти білі або рожеві дрібні, зібрані в численні складні зонтики. Плоди круглі із двох сім’ядоль до 0,5 см із сильним ароматом, який має в своєму складі до 2% ефірного і 11 – 27% жирних масел. Ефірне масло є продуктом, із якого отримують речовини із запахом троянди, фіалки, лілії,лимона. Батьківщина кінзи є східні області Середземномор’я, де його вирощували ще за 1000 років до н. е. Як пряну і лікарську рослину його вирощували в Єгипті,Палестині,Індії. Коріандр вживають як приправу (всім відомий бородінський хліб) і в кондитерських  виробах, маринадах,соусах, в приготуванні ковбас,сирів,лікерів і пива. Її вирощують не тільки заради зелені, але і для одержання насіння. Якщо ви є шанувальником свіжої зелені кінзи, то насіння можна висівати кілька разів: з весни і до середини літа, витримуючи інтервали в два-три тижні. Для розведення культури використовують торішнє насіння. Свіжі не дають сходів. Цвітіння рослини починається при досить тривалому світловому дні. Якщо ж насіння висіяти в той період, коли день вже починає зменшуватися, то цвітіння не буде.

 Якщо вирощувати кінзу заради насіння, парасольки рослини потрібно зрізати, коли вони стають золотистими. Повного дозрівання краще не чекати, оскільки насіння може висипатися. Парасольки висушують, після чого обмолочують. В домашніх умовах насіння коріандру зберігають у скляній баночці, як і будь-яку пряність. Подрібнити кінзу потрібно дрібними порціями в кавомолці по мірі необхідності. Мелені насіння швидко втрачають запах.

 7. Аніс – однорічна трав’яниста рослина родини зонтичних висотою до 60см. Квіти білі,п’ятичленні,дрібні,зібрані у великі зонтики діаметром до 6см. Плоди яйцевидні із двох сім’ядоль, дозрівають у серпні місяці. Вони багаті ефірним маслом( до 6%) і жирним маслом (8 – 28%). Відомості про використання анісу відомі з часів древньогрецького лікаря Гіппократа та древніх єгиптян. Із далекого Єгипту аніс прийшов на поля всієї Європи. Свіжі листочки використовують в кулінарії для приготування салатів і гарнірів.

В сучасній медицині ефірне анісове масло часто використовують, як відхаркуючий засіб.

Більшість людей знайомі з анісом по пряному приємному запаху зубної пасти. Його використовують не тільки у хлібопекарській справі, а також у виробництві лікеро – горілчаній справі,для квашення і засолення овочів тощо.

 

8.Кардамон

 Кардамон – пряна рослина родини імбирних, що представляє собою не що інше, як траву. Виростає культура в дикій природі в Південній Індії (у вологих лісах). На світових ринках спецій особливо цінується майорський і індійський кардамон. Плоди рослини зовні схожі на коробочку. Збирають трохи недозрілими, а потім просушують на сонці. Для ароматизації кондитерських і борошняних виробів коробочки розмелюють. Більш сильним ароматом мають зелені плоди, ніж білі.

 Чорний кардамон

 Чорний кардамон – це зовсім інша спеція. Плоди (коробочки) збираються з дерева атотит, що належить до родини імбирних. Декілька різновидів таких дерев росте на півдні Китаю і в гірських областях Китаю. Коробочки рослини продають, як правило, в цілому вигляді, вони мають приємний аромат, з ледве помітним відтінком камфори і серпанок. Також відомий ще чорний кардамон з Мадагаскару, Камеруну та Сомалі. Французи кладуть таку пряність у лікери ("Шартрез", "Кюрасао"), німці додають її у суміші для приготування знаменитих нюрнберзьких пряників. Саме від німців до нас прийшла традиція додавати кардамон у великодні паски. Найбільшою популярністю він користується на Сході. Наприклад, в Індії кардамон додають в усі страви і навіть напої.

9.Куркума – це пряність яскраво-жовтого кольору. Отримують її з кореневищ рослини родини імбирних. Спеція має злегка пекучим гіркуватим, але приємним смаком. Куркума неймовірно популярна в Англії, Індії, Середній Азії, Китаї, Азербайджані. Пряність часто використовують замість дорогого шафрану, хоча їх властивості все ж відрізняються. Страви, приготовлені з куркумою, довше зберігаються. Спеція застосовується для приготування  баранини і яловичини.

10. Перець чорний — напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки до 15 м. Листя великі, м'ясисті, зверху темно-зелені, знизу зеленувато-сизі. Квіти дрібні, сірувато-жовтого забарвлення, зібрані в дрібні сережки. Плід — кістянка. Ліана цвіте два рази на рік. Родом   рослина з Індії .Перець користувався попитом в країнах Сходу, Греції, Римі, а потім і в Європі. Його цінували на вагу золота. Властивий смак перцю обумовлений присутністю в ньому ефірної олії, а гострота смаку — алкалоїдів піперину та метилпірліну. Також має азоту речовини, крохмаль ,жир,клітковина,смоли. Здавна люди використовували перець для зміцнення нервів та пам'яті. В народній медицині його застосовують від простуди, при бронхіальній астмі. Вважається, що подрібнений перець, змішаний з медом, добре очищає легені та бронхи. Іноді його використовують для підвищення апетиту, покращення травлення їжі. Чорний перець є універсальною спецією.

 

       11. Імбир садовий - однодольна вічнозелена рослина імбирних.   Імбир  походить з Китаю. Вважається, що кореневище володіє протизапальними властивостями для ротової порожнини і горла. Також широко використовується в кулінарії.  Його використовують як в кулінарії, так і в медицині. Зовсім недавно перестав вважатися екзотикою. Але ж ця рослина відома людству вже більше двох тисяч років. Імбир містить воду, велику кількість корисних мінеральних речовин (магній, фосфор, кальцій, натрій, залізо, цинк, калій, хром, марганець, кремній), вітамінів (А, В1, В2, В3, С, Е, К), жирних кислот (олеїнова, каприлова, лінолева), білки, включаючи амінокислоти (лейцин, валін, ізолейцин, треонін, лізин, метіонін, фенілаланін, триптофан), аспарагін, глутамінової кислоти, а також жири, вуглеводи.

          Основа пекучого смаку імбиру - особлива смолиста речовина гінгерол. Всі частини рослини і навіть насіння містить пахучу ефірну олію, основними складовими якого є α- і β-цінгіберен, що додають йому особливий аромат. Підвищує кровообіг і тонус тіла в цілому. Краще вживати його свіжим. Назва імбиру на китайській мові звучить як «мужність». Часто імбир рекомендують вживати при менструальних болях, для нормалізації гормонального фону, пом'якшення симптомів клімаксу (головного болю, дратівливості). Він прекрасно впорається зі стресом і депресією. Оскільки імбир сумісний не з усіма ліками, перед його застосуванням варто звернутися за консультацією до фахівця. Також, імбир допоможе від нудоти, запамороченні. Як спазмолітик він добре впорається з набряком ніг. Але не варто ним захоплюватися - вживайте в невеликих кількостях. Ефірні масла допомагають побороти грип та застуду. Якщо дитина страждає від розладів травної системи, то чай з цієї рослини допоможе від нудоти, блювоти, спазмів. Імбир також усуває м'язові болі, зміцнює імунну систему дитини. Імбирний чай з додаванням меду і лимона - відмінний протизастудний засіб. При розладі шлунка чверть чайної ложки імбиру додають в натуральний йогурт, розведений кип'яченою водою. При головних болях розведіть імбир теплою водою до пастоподібної консистенції і накладіть на лоб. Для чого ж використовують корінь імбиру в косметології? Завдяки своєму унікальному складу він застосовується у виробництві засобів для жирної і проблемної шкіри (зменшує пори, запалення, підвищує тонус), таких, які надають антивіковий (має підтягуючі властивості), антисептичний, протизапальний і тонізуючий ефект. Він чудово усуває втому шкіри, освіжає колір обличчя, виводить токсини. Імбір входить до складу шампунів, масок, бальзамів для волосся, масажних масел. При щоденному споживанні імбиру, стабілізується обмін речовин, знижується підвищений апетит, поліпшується робота травної системи, усувається дисбаланс кишківника, знижується холестерин. Все це сприяє усуненню зайвих кілограмів. Для схуднення зазвичай використовують імбир в напоях (чай, квас, компот, навіть кави), в їжі (супи, салати, закуски).  Рецепт для очищення судин: 70 грам кореня імбиру потерти на мілкій тертці,взяти 2 лимона і 2 середніх головки часнику пропустити через м’ясорубку. Потім 4л очищеної води і добавити суміш(імбир, лимони і часник). Закипить. Процідити. Пити по півсклянки за 2 год. до їжі 3 рази в день. Як закінчиться напій повторити через 2- 3 неділі.

 

 

        12.Мускат, мускатний горіх, мускатник, мускатне дерево —рід вічнозелених дводомних дерев родини мускатникових. Батьківщина  Молуккські острови (східна частина Індонезії). Насіння мускатника, або мускатний горіх, та висушений присім'янник (маціс) — має пекучо-пряний присмак та своєрідний аромат. Основна складова мускатного горіха — ефірна олія, білок та крохмаль. Він містить від 7 до 15 % ефірної олії, яка складається із різноманітних терпенів, а також містить 3-4 % мірістицину, елеміцин та ін.

     Мускатний горіх використовується в кулінарії та харчовій промисловості, а також для отримання ефірної олії, яка застосовується в медицині, парфюмерії, аромотерапії та для ферментації тютюну.

13. Ваніль  - багаторічна трав’яниста, чіпляючими коренями ліана родини орхідних довжиною до 20 м із м’ясистими листками і зеленувато – білими духмяними квітами чудової форми. Батьківщина ванілі – Мексика. Головне виробництво зосереджено на Мадагаскарі. Культуру ванілі часто комбінують з культурою дерев какао, на корі яких вони поселяються

Плоди ванілі – стручки довжиною 15 -20см, заповнені кашкою із мілких насінинок. У свіжому вигляді – без запаху; їх знімають незрілими і обробляють особливою ферментацією, при цьому вони набирають темно – коричневе забарвлення і аромат.

Ваніль – назва іспанська –стручок. Активна речовина ванілін зараз широко синтезується із других матеріалів, але натуральна ваніль своїм ароматом значно перебільшує синтетичну.

У Мексіці індійці використовували ванільні стручки для приготування напою із какао,а в Європі ваніль стала використовуватись в Англії за часів царювання Єлизавети I. ЇЇ стали застосовувати у випічках тортів ,кексів,а зараз використовують для виготовлення ванільного морозива.

14. Любисток

 Любисток – багаторічна рослина, що виростають до двох метрів у висоту. Культура має м'ясисті корені і досить великі листя. Рослина дуже стійка, йому не страшні навіть суворі зими. Наземні частини переносять короткочасні заморозки до мінус восьми градусів. У кулінарії використовують не тільки корені рослини, але і листя. Свіжу зелень кладуть у салат, насіння в розсіл додають до овочів, а коріння використовують як пряну приправу. Найбільш часто вирощувані сорти любистку – Дон Жуан, Геракл, Амур, Лідер, Молодець.

.

 

ІІ. Вікторина.

 1. Вкажіть для чого використовують лавр благородний? (для покращення смаку страви)

2. Коли потрібно його класти до страви? (вкінці приготування страви)

3. Яка рослина в перекладі з грецької  мови означає «кам’яна селера»? (петрушка)

4. Яку рослину використовували для примирення двох сімей бджіл? (мелісу)

5. Відомий римський історик Пліній Старший постійно носив на голові вінок з рослини, і радив, щоб його учні носили теж. Назвіть цю рослину? (м’ята)

6. В Іспанії масло цієї рослини використовують для маринування маслин. З якої рослини виготовляють таке масло?(чебрець)

7.Ефірне масло цієї рослини дає запах троянди, фіалки, лілії, лимона. Це рослина..(коріандр)

8.Вкажіть назву рослини з якої виготовляють приємну зубну пасту.(аніс)

9.Пряна рослина родини імбирних, яка зростає у вологих лісах Індії. Її добавляють у французькі лікери та у приготування нюрнберзьких пряників.(кардамон)

10.Кореневище цієї рослини має властивість протизапальної дії, бо в своєму складі містить магній, фосфор,калій, кальцій, натрій, а також вітаміни(А,В1,В2,В3,С,Е,К).(імбир)

11. Батьківщина цієї рослини Молуккські острови.(мускатний горіх)

12.Раніше наші предки настоєм цієї рослини мили голову, а тепер використовують як пряну рослину,особливо кореневище. Росте вона у нас, іноді досягає до 2-х метрів.(любисток)

13.Велика ліана родини обхідних. Батьківщина її Мексіка. Плоди стручки, довжиною 15 -20см.(ваніль)

 

ІІІ. Конкурс « Дигустаторів». На тарілках лежать 3-х видів спечені тістечка з пряними рослинами. Скоштуйте і дайте відповідь, які прянощі входять до складу печива.

ІV.Підбиття підсумків. Нагородження учасників цукерками.

Замість післямови

 Ми навели приклади лише деяких пряних рослин з усього їх величезного розмаїття. Прянощі з давніх часів використовуються людьми в кулінарії і в якості лікувальних засобів, а тому є незамінними помічниками в повсякденному житті.

 

doc
Додано
23 лютого 2018
Переглядів
611
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку