Виховний захід на тему "Ми діти твої, Україно!"

 

Виховна година на тему:

«Ми діти твої, Україно!»

 

Мета заходу:  1. Виховувати у дітей любов до Батьківщини, до рідного                                  краю, до батьків

2. Розширити знання дітей про зимові релігійні свята
3. Розвивати риси характеру – мужність, відвагу, гідність

 

Вчитель: В житті людини має бути щось найголовніше, таке, що стоїть вище повсякденних турбот, тривог. Ставлення до Батьківщини як до Священного і найдорожчого облагороджує всі людські почуття, зближує, ріднить людей, очищає душі від усього, що принижує її гідність. Діти, наша з вами Батьківщина – це Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша мати – Батьківщина.

Учениця 1:

                    На білому світі є різні країни,

                    Де ріки, ліси і лани

                    Та тільки одна на землі Україна,

                    А ми її доньки й сини.

                    Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

                    І квіти усюди ростуть

Та тільки одну Батьківщину ми маєм

ЇЇ Україною звуть.

Вчитель: Діти, мені хотілося б почути від вас, з чим асоціюється для вас  слово «Батьківщина», коли ви чуєте це слово то які слова навіває вам воно.

Учень 1: (на дошці пише) Рідний край

                                          Вірш

Є щось святе в словах -  мій рідний край.

Для мене – це матусі пісня ніжна

І рідний сад, від цвіту білосніжний

І той калиновий у тихім лузі гай

Для мене – це твої стежки й мої

В містах і селах стоптаних любов’ю

Й пісень людські прозорі ручаї.

Учень 2:

Може десь земля є краще й вища

А над нею – небо золоте

Та мені найкраща та, де вишня

Та, де вишня мамина цвіте.

Учень 3:

Буває часом сліпну від краси

Спинюсь, не тямлю, що вона за диво –

Оці степи, це небо, ці ліси

Усе так гарно, чисто, незрадливо

Усе як є – дорога, явори

Усе моє, все зветься Україна

Така краса висока і нетлінна

Що хоч спинись і з Богом говори.

Вчитель: Діти, для кожного з нас рідне селище – це наша мала Батьківщина і які б не були хороші другі села і міста, нам здається, що наше селище найкраще, так як ми тут народилися, ростимо, радіємо всьому новому, що відбувається в селищі. Мені хотілося б дізнатися, чи є у вас якісь улюблені куточки, де ви почуваєте себе добре, як в раю.

Відповіді учнів.

Послухаємо як оспівує у своєму вірші нашу рідну Вільшану наш земляк Василь Андрійович Зуб.

                      Вірш «Вільшана, тобі моя шана!»

Вільшана, Вільшана!

Тобі моя шана!

Ти мій рідний краю,

Моя Батьківщина, моя сторона!

Тут тато і ненька знайшли свою долю

Мені й моїм сестрам дали тут життя

І в тім, що й по нині живу я в Вільшані

Нема в мене жалю, нема каяття

Як вітер повіє із теплого краю

Почне оживати матуся – земля

Сади розквітають, пташки заспівають

Немов би у раї живу тепер я.

 Як вийду я з двору погляну навколо

 На цвіт тих садочків на зелень хлібів

 І хай як не гарно живеться в тім місті

 Цей рай ні на що помінять не схотів.

Хай сняться принади життя  у тім місті

Тому, хто не знає як диха земля,

А я у Вільшані своїй залишуся

Тому що у серці сільському вона!

Вільшана, Вільшана!

Тобі моя шана!

Ти мій рідний краю,

Моя Батьківщина, моя сторона!

Вчитель:  Тож ми побачили, що рідний край – це ціле багатство для нас і ми повинні пишатися рідною стороною, навіть захищати лихословів.

Які ж ще слова асоціюються у вас із словом Батьківщина?

Учень2: (на дошці пише) Рідна мати моя.

                         Вірш «Рушники»

З дитинства пам’ятаю рушники,

Що так любовно їх творила мама

По-українськи хата на святки

Сіяла вишитими рушниками

На полотні співали солов’ї

І красувалися кетяги калини

Зелений хміль в’юнився на гіллі,

Зоріли в колосках волошки сині.

Неначе долю вишила свою,

Заплівши в неї промінь світанковий.

Вчитель: Слово «мама» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка. І так же тихо воно приходить на вуста – маминою усмішкою, ласкавістю її очей, лагідністю руки і добротою серця. І в найтяжчу годину стогоном вирветься із грудей тільки одне слово: «мамо!»

 

Учні співають пісню «Рідна мати моя»

 

Танок «На калині мене мати колихала»

Пісня «Чорнобривці»

 

Вчитель: Сім’я – це перше джерело, з якого складається Батьківщина. Виховання любові до рідних, до Батьківщини починається з колиски. Не може бути справжнім сином своєї Вітчизни той, хто не став справжнім сином своєї матері і батька. Батько і мати, які виростили рідного сина Вітчизни, створюють собі живий, нетлінний пам’ятник.

Діти, щоб ви ще назвали, що тісно пов’язане зі словом Батьківщина?

Учениця 3: (пише на дошці) Рідна мова

                           Вірш

Земля Шевченкова, земля Франкова

Ниво, - засіяна щастям – добром

Вічна твоя солов`їная мова

Вічна розмова Дніпра із Дністром.

Учень 4:

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліш?

І дорожче В час недолі?

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива?

Учень 5:

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

У дар дали мені батьки

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас

Бо ж єдина – так, як мати –

Мова кожного із нас.

Учень 6:

Наша мова калинова

І ласкава, і медова

І багата, і не бідна

Бо це ж мова наша рідна!

Розцвітай же, рідне слово!

І в родині, і у школі

Й на заводі, і у полі

Пречудесно, пречудово –

Розцвітай же, слово!

 

Вчитель: Діти, ви бачите, що у віршах поети називають нашу мову калиновою, солов’їною, барвінковою. В народі говорять: хто материнську мову забуває, той матір зневажає. Ваше завдання на цей час відповідально і серйозно ставитися до вивчення рідної української мови, любити і поважати вчителів, які добре знають цю мову і хочуть свої знання передати вам.

Хочу запитати вас знову, які ще слова приходять вам на думку, коли ви чуєте слово Батьківщина?

Учень 3: (пише на дошці) Українські свята і традиції.

 З давніх-давен збереглися у нас традиції святкування тих чи інших свят. Ми пишаємося тим, що ці звичаї збереглися і до сьогоднішніх днів. Кожен народ пишається своїм національним вбранням, своїми традиціями і звичаями.

Вчитель: Наш народ святкував і святкує донині такі свята як Новий рік, Різдво, День Миколая, Старий новий рік, Водохрещя, Масляна. Стеління, Трійця.

                                 П’єска

Чоловік: Ой, щось довго не йдуть посівальники, що ж там трапилось?

Жінка: У тебе одне на думці, аби скоріше прийшли посівальники, та чарчину потім випити. Прийдуть, де вони дінуться.

Чоловік: Так то воно так. Та от немає!

Жінка: Сиди – кажу – і чекай!

(Стукають) Чуєш, уже прийшли!

1-й посівальник: Добрий день, т. Меланко і д. Василь!

2-й посівальник: Добрий день, як ся маєте?

Жінка: Добре, добре. А чого це ви до нас завітали?

3-й посівальник: Хочемо поздоровити вас з Новим роком і всього хорошого побажати.

Чоловік: Ну бажайте!

1-й посівальник:

Сієм, сієм, посіваєм

Щастя-долі вам бажаєм

У щасливій вашій хаті,

Щоб ви всі були багаті,

Щоб лежали на столі

Паляниці немалі!

Щоб були у вас ковбаси,

Молоко і сало й м'ясо

І млинці, і пиріжки

І пухнасті пампушки!

З Новим роком! З Василієм!

2-й посівальник:

Сію, сію, посіваю

З Новим роком вас вітаю

Щастя й радості бажаю

Щоб ніколи не хворіли

А душею молоділи

І здоров’я міцне мали

Щоб вас люди поважали

Щоб в роботі все горіло

А в кишені шелестіло

Живіть багатенько!

На многії літа!

Христос ся рождає!

Жінка: Ой, спасибі ж вам, хлопці, за такі гарні слова!

Чоловік: Так-таки так!

3-й посівальник:

Бажаємо щастя, вам, господарі,

Щастя й здоров’я від Бога в дарі!

Хай у вас достаток завжди гостює

Хліба ніколи не бракує

Хай ваші діти в будні й неділі

Будуть веселі, чисті та білі

Щастя, дай Боже, з роси, з оди, з піль

Жертвуйте гріш на народну ціль!

Жінка: Зараз я вам всім і гостинчиків, і гріш дам.

Чоловік: Так-таки так!

Хлопці: Спасибі!

 

Вчитель: А тепер скажіть мені, хто ще хоче записати слово, яке в його уяві пов’язане із словом Батьківщина?

Учень4: (пише на дошці) Захист Вітчизни.

Нам, хлопцям, В майбутньому йти до лав Української армії і захищати ваш спокій. Мужньою, безстрашною людиною стає лише той, хто з дитинства навчався дорожити своєю громадською гідністю. Мужньо думати – це означає відчувати, що я не можу жити спокійно, доки в світі є зло, а найбільше зло нашого часу – поневолення людини людиною, несправедливі війни. Той не майбутній воїн, хто в роки дитинства і отроцтва не боровся з кривдниками слабшого, своїми грудьми не закрив беззахисного.

Вчитель: Величезна біда людини – втратити мужність, стати дріб’язковою, боягузливою, жалюгідною істотою. Якщо ти втратив мужність, ти можеш втратити все: навіть Вітчизну, бо від боягузтва до зради – один крок. Знайте, що Батьківщина у нас одна, ми її не вибираємо, а тільки примножуємо і захищаємо.

 Пісня «Виростеш ти, сину».

 

Вчитель: Діти, ми живемо на нашій рідній землі, часто не цінуємо того, що нам дав Бог. Любіть і цінуйте свій рідний край, свою домівку, своїх батьків! Послухайте лист українки з Канади, яку доля назавжди розлучила з Батьківщиною. Цей лист – біль, крик душі, зболеного серця.

            Вірш «Лист з чужини»

Ти, друже далекий, не знаєш

Про тугу безмежну мою,

Не чуєш, як серце ридає, -

За чим, я тобі розкажу:

Ридає воно за літами,

Прожитими тут в чужині,

Ридає, що роки не з вами

Злетіли так швидко в журбі.

Живу, а душа вся німіє,

Бо тут – навіть сонце не те!

І небо не те – хоч синіє,

Холодне якесь, не моє

Як десь я побачу калину,

Що квітне в канадськім саду

Згадаю мою Україну

І непрошену витру сльозу.

У нас не літають лелеки,

В піснях не дзвенять солов’ї,

Не чути, як тужить трембіта

Десь в горах, в ранковій імлі.

Так хочеться слово почути

Вкраїнське, своє – не чуже,

І в пісні всю тугу забути,

Що душу на клаптики рве!

Тобі, мабуть, важко збагнути,

Що значить чужа сторона?

На вулицях мови не чути,

Що рідною змалку була.

Як страшно в чужині вмирати,

Здається й земля тут тяжка.

Вкраїна моя, рідна мати,

Чого ти далека така?

Мій друже, шануй батьківщину,

Вона, як життя, є одна!

Люби свою рідну Вкраїну –

Багата чи бідна вона.

Притулок, багатство, родину –

Де-небудь здобудеш собі

Ніде не знайдеш України –

Я знаю, повір ти мені!

Учениця:

Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна

Ти навік у нас одна

Ти, як мати, найрідніша

Ти з дитинства наймиліша

Ти і взимку найтепліша

Наша отча сторона!