Виховний захід на тему: "Ми не забули тебе, Тарасе, черпаємо правду в твоєму слові"

Про матеріал

Даний сценарій допоможе учням краще зрозуміти постать Шевченка : його уподобання і лірику. А також виробить навички виразного читання, розвине творчу уяву,мислення, любов до рідного слова.

Перегляд файлу

Виховний захід

Літературно-музична композиція на тему: «Ми не забули тебе, Тарасе, черпаємо правду в твоємуслові!»

Уривок із повісті С.Васильченка «Широкий шлях».

Слайд 1

Року 1814, з 26 на 27 лютого старого Стилю, темної ночі, перед світом в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник: народилась нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Шевченко.

Слайд 2

Ведуча: (Запалює свічку біля портрета Кобзаря.)

( Сценка: заходить жінка, одягнена в селянський одяг, ставить на столик квіти біля портрета Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Слайд 3

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.

Мати: Старайся, мій хлопчику…

Слайд 4

( Вірш «Мені 13-ий минало…»)

Слайд 5

Ведучий 1:

Вкотре тануть весною сніги

І з’являється в небі веселка.

Понад півтори сотні років

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

Чит. 1

Зніміть із Шевченка шапку

І того старого кожуха,

Побачте в нім академіка

І одчайдушного Духа.

Не малюйте Шевченка плебеєм

У кріпацькій потертій свиті.

Я в нім бачу лише Прометея

У одежі із сонця відлитій.

Лиш володаря дум України,

Що піднісся на грані столітні,

Щоби сіяти правду невпинно,

Щоб вогнем у віках пломеніти.

Слайд 6

Ведуча: Про письменника й художника, чиї мистецькі здобутки вже понад півтора століття залишаються недосяжними, ми, здається, знаємо все. Однак спинімося перед величчю генія, вчитаймося, вдумаємося й вслухаймось в його незнищенного безсмертного «Кобзаря», що невеличкою книжкою у квітні 1840 році провістив у задумливій російській імперії еру українства.

Кажуть, щоб впізнати письменника, треба ввійти в його життя. Ми маємо сьогодні таку можливість.

Ведучий:

Давайте поговоримо про життя.

Отак зібрались і поговорімо.

Поділимось радістю і горем

Давайте поговоримо про життя.

Давайте поговоримо про світ,

Про ліс і поле, океан і сушу.

Давайте поговоримо про світ,

Давайте поговоримо про душу.

Чит. 2

Добре, у кого є господа,

А в тій господі є сестра,

Чи мати добра. Добра,

Добра такого таки зроду

У мене , правда, не було,

А так собі якось жилось

І довелось колись мені

В чужій далекій стороні

Заплакати, що немає роду,

Нема пристанища, господи!

Ведучий 2: Не мав Шевченко своєї сімї, не залишив по собі нащадків.

Ведучий 1: Але багатьох, певно, цікавлять особисті сторони життя поета і його ставлення до жінок взагалі.

Перше кохання Шевченка – дівчина Оксана, з якою пов’язані в нього пригоди і спогади про дитячі роки.

Слайд 7

Сценка (Малий Тарасик і Оксана)

Ведуча: «Коли чоловік чого доброго шукає, то й найде» - так говорив Т.Шевченко, коли 1860 року на дачі Надії Забіли, знайомої йому поміщиці, познайомився з наймичкою, колишньою кріпачкою, ЛікероюПолусмаковою.

Слайд 8

Поезія «Моя ти любо»

Інсценізація «У знайомої поміщиці».

(За столом сидять 2 пані і кепкують з портрета Т.Шевченка)

1 пані: Ви тільки дивіться, які вуса… Хі – хі.

2 пані: А погляд, а погляд закоханого молодика!

1 пані: Елегантний панич з хлопського роду! ( сміються)

( Зайшла служниця)

2 пані: А ось і вона, моя служниця Ликера. Зараз ми з нею поговоримо. Ми якраз про твого залицяльника говоримо.

Ликера: Це, ви, пані, тобто про кого?

1 пані: Ну про кого? Звичайно ж, про Шевченка.

Ликера: Гм, який там залицяльник! Поет є поет.

2 пані: Ну, Ликеро, не зволікайте. Ми чули, що ви збираєтесь за нього заміж?!

Ликера: Та от думаю, що його робити…

1 пані: Ну, так це ж добре!

2 пані: Що тут думати! ( встає)

Ликера: Не знаю. Насторожує він мене, часто сердиться, бурчить, повчає. ( з рукава випадає листочок)

1 пані: Якийсь папір випав… Цікаво, чи не любовне це освідчення?

Ликера: Це поезія. Її присвятив мені Тарас Григорович.

2 пані : Он як? Може…

Ликера: Чому ж, прочитаю.

( Читає «Поставлю хату і кімнату…»)

Ведучий: Це було останнє кохання в житті поета. Ликера поєднала долю з іншим чоловіком.

Слайд 9

Ведуча: Ставши вдовою, вона переїхала до Канева і поселилася неподалік Чернечої гори, куди часто ходила, просила прощення його душі.

Ведучий: І все-таки жаль, що не знайшлося в житті поета жінки, якій він сказав би: «Любове свята моя, Богине моя страждальна».

Ведуча: Але він вклав усе своє натхнення і поривання у свої невмирущі твори.

Ведуча:

 Ми не забули тебе, Тарасе.

Черпаєм правду в твоєму слові

І збережемо для внуків наших

Вкраїнську пісню, вкраїнську мову.

Слайд 10

Пісня «Зацвіла в долині червона калина»

Слайд 11

Ведучий 2:  Він співав про волю. Умер співець! Але живуть в серцях людей слова невмирущі, і тихо по Вкраїні всій бринять його пісні веселі, лагідні, сумні.

Чит. 3

Провіснику волі, великий титане!

Справдились думи пророчі твої!

Приймай же данину любові й шани

Од вольних народів нової сімї.

Він зорею сіяє в прийдешнім віку,

Сходить хлібом духовним на яр-рушнику.

У розколі земних і заобрійних трас

Височіє над світом великий Тарас.

Слайд 12

«У нашім раї на землі…»

Слайд 13

«Реве та стогне…!

Слайд 14

«Заповіт»

Слайд 15

«Тарасові»

Чит. 1: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нас думи окриля.

Чит. 2: Встає в новій красі, забувши лихоліття…

Чит. 3: Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Чит. 4: У росяні вінки заплетені суцвіття до ніг тобі, титане, кладемо.

Чит. 5: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, тебе своїм сучасником звемо.

Ведучий 2:Усе, що мало початок, має й кінець. Наша розмова таж закінчується. Тож яким би не було наше теперішнє, майбутнє намагаймося зробити ще кращим.

Ведуча 1:

Хай буде все небачене побаченим,

Хай буде все пробачене пробаченим.

Єдине, що від нам іще залежить -

Принаймні вік прожити, як належить.

Звучить пісня «Душа поета» (виконує  Є. Корміч )

 

 

 

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
4.0
Оригінальність викладу
4.0
Відповідність темі
4.0
Загальна:
4.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Павлова Ольга
    Загальна:
    4.0
    Структурованість
    4.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    4.0
docx
Додано
27 жовтня 2018
Переглядів
244
Оцінка розробки
4.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку