Художні засоби. Теорія літератури.

• Фонетичні художні засоби.  Повністю пов’язані зі звуками. Вони роблять твори такими, що звучать краще. До цієї групи належать:

— Асонанс (повтори голосних). Наприклад, у творі можуть повторюватись багато звуків «О», або «А», або взагалі голосних, більше ніж звичайно. В такому разі твір звучить мелодійніше, краще. Зазвичай це вірші.

— Алітерація (повтори приголосних). Тобто асонанс і алітерація — це, можно сказати, протилежні поняття. Повтори приголосних сприяють тому, що твір набувае більш серйозного характеру.

— Анафора (єдинопочаток). Однаковий початок може бути різних рівнів. Наприклад, може кожен рядок починатися з одніеї букви, або з одного і того ж слова. Звісно, не обов’язково кожен, а мінімум два. Також може кожен абзац починатися з однакового речення, якщо це прозовий текст.

— Єпіфора (єдинокінець). Це протилежне поняття до «анафора», тобто закінчення однакове.

— Звуконаслідування (імітація звукових явищ). Наприклад «гав-гав-гав», «ту-ту-ту» і так далі.

• Морфологічні художні засоби.  Ті, які стосуються вже не звуків, а слів:

— Епітети (означення). Будь які слова, котрі відповідають на питання який, яка, яке, які, тобто прикметники. Але інколи в тестах та в программі ЗНО є таке поняття, як Постійні епітети, тобто ті, які часто бували вживані в літературі, особливо у фольклорі. Ми навіть їх сприймаемо, як щось цілісне (наприклад «широке поле», «козак молоденький»).

— Порівняня. З одого боку це досить просто, наприклад «Гарна, як квітонька». Але ви повинні знати, що це не завжди порівняльний зворот. Є також і Заперечне порівняння. Формуеться таким чином:

Ой тож не зоря,
Ой тож не ясна,
Ой тож моя молода дівчина
По водицю ішла.

Тут молода дівчина порівнюєсть з «не зоря» та з «не ясна».

— Гіпербола (перебільшення). Щось таке велике, що це не реально.

— Оксиморон (поєднаня непоєднуваного). Наприклад, «Веселий цвинтар».

— Тавтологія (повтори). Взагалі, це явище негативне. В одному реченні, в одному творі вживаються постійно однакові слова.

— Алегорія (інакомовленя). Для того, щоб запам’ятати пропонуемо вам такий віслів «світ тварин — світ людей». Часто уживаеться в казках та байках. Наприклад коли говорять «хитрий лис», але ми розуміємо, що це йдеться про підступну людину.

— Символ. Наприклад «Зозуля закувала», зозуля — символ суму.

— Метафора (переносне значення). Наприклад «полетів до магазину». Те що у житті не може відбутися. Можемо розглянути всі види метафори на такому речені: «За вікном іде сніг, а Червона Шапочка вмостилася собі в кріслі й читае Підмогильного». Персоніфікація (уособлення). Надання неживим предметам, чи явищам природи, людських якостей — «іде сніг». Синекдоха — це заміна назви цілого предмета назвою його частини — «Червона Шапочка». Метонімія — це заміна одного слова іншим на основі суміжності (тобто тісного зв’язку). «Читае Підмогильного», тобто вона читає книжку, автором якої є Валер’ян Підмогильний, а не саму людину.

• Синтаксичні художні засоби. Стосуються цілих речень:

— Риторичне запитання. Питання, котре не має відповіді. «Хіба важко готуватися до ЗНО?» — для когось важко, для когось ні, але однозначної відповіді немає.

— Риторичне звертання. Коли ми звертаемось до когось, але не конкретно до певної людини. Наприклад: «Готуйтеся до ЗНО правильно!»

— Паралелізм. Паралельно відбуваються діі події. Наприклад: «Ідуть сніги і мерзнуть душі».

— Антитеза. Протележне до паралелізму. Часто це антоміми, або якісь протилежні поняття. Наприклад: «Вона всміхнеться — він нахмуриться».

— Інверсія (неправильний порядок слів). «Красне літечко прийшло» — правильний порядок речення, «Прийшло літечко красне» — інверсія.

— Рефрен (повтори). Інакше кажучи, це приспів. Але він може бути й не на рівні приспіву, а на рівні строк пісні.