Виховний захід на тему: «Уроки ввічливості».

Виховний захід на тему: «Уроки ввічливості».

Мета: навчити учнів правил етикету, спілкування, виробляти навички ввічливої та культурної поведінки. Через літературні твори та їх обговорення формувати у дітей прагнення завжди і з усіма бути ввічливими, дбати не лише про себе,а й про близьких,оточуючих людей,виховувати у дітей почуття гідності,відповідальності за результат своїх вчинків,через все життя проносити дорогий образ мами, любов до батьків,близьких. Виховувати ввічливість та чемність,чесність та справедливість, милосердя та співчуття у взаєминах з іншими, а також честь та гідність, щирість та доброту, совість та відповідальність, толерантність та чуйність у повсякденному житті.

Матеріал: вірші, прислів’я, кросворд, О.В.Бахтінова «Матеріали для уроків етики».

Хід роботи:

Багато років тому, коли людина стала перетворювати навколишній світ,робити його кращим, цікавішим, з’явилася культура. Виникла необхідність спілкування з іншими людьми, у певних правилах взаємин. Ішов час, змінювалися люди,їхнє життя,поведінка. Змінювалися й уявлення про те,що прийнято в суспільстві, а що-ні, змінювався етикет. Етикет-це правила поведінки в суспільстві, людських взаємин людей, правила ввічливості.

Якщо людина дозволяє собі робити тільки те, що їй хочеться, про таку говорять, що це невихована людина,яка не дотримується правил етикету. Такі люди не викликають поваги. Доволі часто зовні красива, охайно одягнена людина поводиться грубо, непристойно. Така людина нікому не в радість. Навіть її зовнішній вигляд не може змінити думку оточуючих про неї. І навпаки, є люди не дуже красиві, немодно одягнені, але дуже добрі, чуйні та ввічливі. З такими людьми завжди хочеться спілкуватися, бути поруч з ними. Культурна людина ніколи не скривдить, не стане кричати і ображати, тому що знає, що це некрасиво.

Допомагати оточуючим людям, піклуватися про них, співчувати – найголовніше для культурної людини. Вона завжди дотримує даного слова, не підведе в важку хвилину. Вона надійна й порядна.

-Діти, а які ввічливі слова ви знаєте? (Відповіді дітей.)

Запам’ятайте, що ви не тільки повинні їх знати, а й уміти ними користуватися у житті.

 Діти, я хочу запропонувати вам подорож до країни ввічливості, але

спочатку давайте згадаємо прислів’я про ввічливість. (Діти згадують.)

-Добре ім’я-найкраще багатство.

-Не одежа красить людину, а добрі діла.

-Добро довго пам’ятається, а зло ще довше.

-Хто людям добра бажає, той і собі має.

-Не роби комусь, що собі не мило.

-В чужому домі не будь примітливий, а будь привітливий.

-Гостя по одежі стрічають, а по розуму проводжають.

Діти, а які прислів’я ви знаєте про маму? (Відповіді дітей.)

-Нема того краму,щоб купити маму.

-Все купиш,лише тата й мами-ні.

-У дитини заболить пальчик,а в мами – серце.

Запам’ятайте дітки на все життя,матуся-найдорожча людина в світі,але на привеликий жаль не всі це цінують.

І так,перша зупинка радіостанція «Ехо Таврійська.»

-Увага!Увага!Невідкладний випуск новин. Від мами відмовився син. Як це було,зараз подивимося.

Сценка.

Мама старенька.

-Сусідоньки мої, їду до сина. Єдина кохана, добра дитина. Великий  учений, у місті живе. Не може дізнатись, як мати живе. От їду до нього і везу гостинці-яблука, груші, смачні паляниці. Синочку мій любий, прийшла я до тебе.

Син.

  -Мамо, це ви? І що вам тут треба? У мене роботи багато-багато. Ну   добре, ми підемо зараз гуляти.(Синок тихо каже: « І треба ж їй було приїхати з дому, ще хтось побачить-от буде сорому»).

Ви, мамо, на лавочці тут посидьте, а я зараз прийду, зачекайте.

Ведуча.

-Вже вечір настав, зірки засвітились. А мама всім каже: «Я загуби-   лась. Не вірить старенька, що рідна дитина людяність й душу свою загубила,залишив назавжди у місті чужому. У чому ж побачив син  сором? У чому? Синове серце чому зачерствіло?

  Учні затихли і все зрозуміли.

Учень.

  -Подумавши добре,ми всі зрозуміли.

   Від вчинків поганих серце черствіє.

Учениця.

  -Коли ми так просто, а не за гроші,почнемо робити вчинки хороші,

   Усе усміхнеться довкола, заграє. І серце у грудях у нас заспіває.

Пісня про маму.

Вихователь.Зупинка цікавих ігор.

  -Ну, а зараз буде гра,ну що, згодні дітвора?

   Хто себе впізнає, руку піднімає. (Учні розповідають вірші.)

  -Цілий день не замовкає все про всіх довкола знає.

   Набридає всім, як муха, учениця-балакуха.

  -Був би хлопець молодець, якби був не брехунець.

   Його в школі посварили-він сказав, що похвалили.

   Поламав шкільну лінійку,- а звалив все на Андрійка.

   Всіх він дурить прямо в очі. Гратись з ним ніхто не хоче.

  -Я розбив учора вазу. Налякався дуже зразу.

    На котика хотів звалить, та передумав я умить.

    Хоч я дуже налякався, пішов до мами і признався.

    Умієш речі ти ламати, умій за це відповідати!

  -Лялька Барбі є в Марини, є колиска, є машинки,

   Олівці,червоний м’ячик, що завжди так гарно скаче.

    Тільки подружок нема:

    Все,що у Марини є, вона нікому не дає!

   -Вранці йшла маленька Зіна хліб купити в магазині,

    Сіль,цибулю, часничок, ще й зелений кабачок,

    І желе на холодець. Зіна в мами молодець!

   -А хлопчик Вітя,він тільки в зошиті може писати, який він  

     молодець, а який був насправді зараз ми побачимо в інсценівці  вірша А.Костецького «Домашній твір.»

-Вітько-бідак страждає так, аж здригує ногами!

 Він за столом, він пише твір «Я помагаю мамі».

 Старанно олівець гризе та супить брови грізно.

 Але нічого – хоч умри!-До голови не лізе…

 Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама.

 -Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.

-Ідея!-Вигукнув синок, а мамі…-Ну й морока!

Сама іди! Я твір пишу-роблю важкі уроки.

І мама вийшла… А Вітько швиденько пише в зошит.

-Я в магазин завжди ходжу,коли мене попросять…

 Хвилин за десять мама знов з’являється у дверях

-Вітюнь,картопельки начисть, а я зварю вечерю.

-Сама начисть,-кричить Вітько, та так, що ледь не лопне.

-Я твір пишу! Я –зайнятий! Сама вари картоплю!

 Виходить мама, а синок писати знов сідає.

-Я мамі сам варю обід,вечерю та сніданок…

Радіє син.

-Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!

І геть не думає про те, що він радіє марно…

-Діти, хто впізнав себе в поведінці Вітька? Кожен член сім’ї повинен  мати свої обов’язки,допомагати рідним. Які обов’язки маєте ви? (Відповіді дітей.)

Запам’ятати треба всім: “Шануй батька й неньку, буде тобі гладень-  ко!»

Танець парами.

 Діти,ви знаєте багато прислів’їв про ввічливість. Послухайте вірш Д.Солодкого «Гостинна сусідка» і підберіть таке прислів’я, яке най-  більше відповідає віршу.

-Де ви були, Тимко й Ганусю? Я виглядаю вас давно!

-В сусідки. Там ішло бабусю, по телевізору кіно.

-А ви не заважали їй, сусідці нашій дорогій?

-Ні. Тьотя Жанна так зраділа, немов ми їй-рідня якась,

 І цілий вечір шепотіла: Не вистачало тільки вас!  

Я пропоную вам закінчити прислів’я, яке більш за всіх підходить до   змісту вірша.

-Незваний гість ……… .

А зараз всі разом перевіримо, чи вмієте ви правильно вітатися. Вам   потрібно відповісти ТАК чи НІ.

-Як товариша побачиш,що попереду іде,

То тихенько підкрадися і йому на вухо крикни:

-Як здоров’я? Як живеш?

Побіліє він,мов крейда,очі зробляться скляні.

Буде довго він мовчати.Гарно ти зробив чи ні?

-Умощусь я на дивані,місце тут нагрію.

Зайдуть старші – привітатись сидячи зумію.

А навіщо підніматись? Клопоти сусідам.

Та й ноги болітимуть, як в старого діда.

-Привітанням дорослі дітей допікають.

Тож нам краще відповісти: «Я вас не знаю.»

-Як учителя побачиш, усміхнись йому привітно,

Праву руку, а не ліву простягни йому.

Ой здивується учитель,ще й похвалить він тебе.

-Як побачиш свого друга у шкільній їдальні,

Кричи, ніби в лісі, слова привітальні.

Ой, які хороші діти. Вміють лиш добро робити.

Зупинка розгадування кросвордів.

Слова ввічливості

 По горизонталі:

1.Слово привітання. (Добридень)

2.Слово подяки. (Спасибі)

3.Слово вибачення (Вибачте)

По вертикалі:

1.Слово подяки. (Дякую)

2.Слово вибачення. (Пробачте)

3.Слово привітання. (Здрастуйте)

4.Слово привітання. (Вітаю).

Кросворд «Слова ввічливості»

 А тепер діти нам час повертатися до школи.

Зупинка «Рідна школа.»

-Кращої не знайдеш ти ніколи на всім світі від цієї школи.

Найкращих друзів просто не буває,кожен друг тобі допомагає.

-Клас для нас-галявина квітуча,

Де лиш сонце і немає тучі.

Вчителі,як пташечки співають,

Ума-розума всіх нас навчають.

--А у школі всі нас дуже люблять,

Добре слово скажуть,приголублять.

Вчительки нам,наче рідні мами.

Наше щастя бути школярами.