Стаття "Вікові детермінанти формування готовності до міжкультурної комунікації учнів середніх класів."

Вікові детермінанти формування готовності до міжкультурної комунікації учнів середніх класів.

Малахова А.В.

Малахова Ангеліна Валеріївна/Anhelina Malakhova- студентка IV курсу, Мелітопольського Державного Педагогічного Університету імені Б. Хмельницького

Підлітковий вік є одним із  найскладніших періодів в розвитку людини. Адже в цей період не тільки відбувається корінна перебудова психологічних структур, які склалися раніше, але й виникають нові особистісні утворення, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень та соціальних настанов.

У сучасній психолого-педагогічній літературі підлітковий вік характеризується формуванням системи ціннісних ставлень, морально-естетичних переконань, визначенням загальної спрямованості соціальних установок, оскільки є перехідним періодом поступового переходу від дитинства до юності. У цьому віці посилюється прагнення кожного учня до самостійності та особистісного самоствердження в колективі однолітків.

З одного боку, для цього складного етапу показовими є негативні прояви дитини: а) дисгармонійність у побудові особистості; б) згортання раніше встановленої системи інтересів; в) протестний характер поведінки по відношенню до дорослих.

З іншого боку, підлітковий вік відрізняється і масою позитивних факторів: а) зростанням самостійності; б) багатогранністю та своєрідністю відносин з іншими дітьми та дорослими; в) значним розширенням та якісною зміною сфери діяльності; г) розвитком відповідального відношення до себе та до інших людей.

У фундаментальних дослідженнях зарубіжних та вітчизняних психологів доведено, що статеве дозрівання, як і інші зміни, пов’язані з розвитком організму, безумовно, виказують свій вплив на психічний розвиток дитини, але: по-перше, цей вплив опосередкований ставленнями підлітка до навколишнього світу, порівнянням себе з однолітками та дорослими; по-друге, не біологічні особливості є визначальними у розвитку людини, що зростає як особистість, а її вихід на якісно нову соціальну позицію, в якій реально формується її свідоме ставлення до себе як до члена суспільства.

Використання у нашому дослідження саме підліткового вікового періоду потребує чіткого визначення його меж. Як правило, тривалість перехідного періоду не перевищує двох-трьох років. Нижня його межа - 11-13 років, верхня - 13-16 років. Наявність вікової градації нижньої та верхньої меж визначається індивідуально-психологічними  відмінностями у особливостях розвитку дітей.

В життєвому циклі людини підлітковий вік як окремий період був виокремлений Ж.-Ж.Руссо після XVII століття. Він був першим, хто охарактеризував підлітковий вік як "друге народження", коли людина сама "народжується в життя" та виділив найважливішу особливість даного періоду – ріст самосвідомості.

Вивченню підліткового віку присвячено багато психологічних досліджень. Науковці, виокремлюючи межі  даного вікового періоду, ґрунтуються на фізіологічних та психічних детермінантах розвитку дитини. У деяких дослідженях визначені межі підліткового віку у дівчат і хлопців співпадають (Д.В.Барлей, Дж.Бирен, Д.Б.Ельконін, Ж.Піаже, Г.Саллівен та ін.). У інших дослідженнях – відрізняються (Ш.Бюлер, Г.Грім, Е.Шпрангер та ін.).

У нинішній час в психологічній науці існує багато теорій підліткового віку, у яких визначення його вікових меж для дівчаток та хлопчиків невідокремлюється. Наприклад, Ж.Піаже до підліткового відносить вік від 12 до 15 років. У класифікації Д.Б.Барлей цей вік визначається 11-15 роками, а за Дж.Биреном названий період охоплює час з 12 до 17 років та визначається формуванням у дитини потреби у міжособистісних відносинах .

Згідно до концепції Д.Б.Ельконіна, вікова періодизація ґрунтується на зміні провідних видів діяльності: гра - дошкільники; навчання - молодші школярі; спілкування - підлітки; діяльність навчально-професійна - юнаки. Відповідно до вказаного провідною діяльністю підліткового віку є спілкування, а межі встановлюються між 10-15 роками . У психологічних концепціях, незалежно від неспівпадання вікових меж, у підлітковий період завжди входить проміжок віку з 11 до 15 років. Саме на цей віковий проміжок ми будемо орієнтуватися у своєму дослідженні.

Важливими соціально-психологічними новоутвореннями підліткового віку є:

• особистісне самоутвердження
• ; потреба у спілкуванні; значне збільшення контактів;
• перегляд встановлених раніше переконань та уявлень;
• готовність до освоєння нових видів діяльності, спілкування та соціуму;
• формування нового світогляду; засвоєння цінностей і норм підліткового середовища тощо .

У підлітковому віці проявляються глибинні потреби підлітка в розгортанні соціально-моральних зв’язків. У спілкування з ровесниками у підлітків формується не лише перше, більш серйозне порівняння з ранніми віковими зв’язками, але й вирішується чітке завдання: здобути в суспільстві визнання своєї соціальної значущості. За зовнішньою картиною домінування взаємин із однолітками криється глибоко прихована психологічна орієнтація на зовсім інші стосунки – спрямування на доросле товариство, його відносини, намагання їх засвоїти. Однак, помічаючи не лише байдужість, а й роздратування дорослих, підлітки змушені розширювати свої контакти з ровесниками, інтенсивно формуючи власний соціум .

Визначальною особливістю підліткового віку - є яскраво виражений особистісний характер спілкування.  Підлітки прагнуть активно прилучитися до “дорослого світу”, орієнтуючись у своїй поведінці на норми і цінності цього світу. Характерними психологічними ознаками названого віку є : “почуття дорослості”;  розвиток самосвідомості та самооцінки;  посилення інтересу до власної особистості;  самовираження індивідуальних здібностей та можливостей.

Як визначають дослідники, саме в підлітковому віці відбувається формування художньо-естетичної свідомості: закладаються основи світогляду, формуються ціннісні установки та орієнтації, естетичні погляди, смаки, уподобання, інтереси тощо. Цьому сприяє розвиток інтелектуальних можливостей і здібностей особистості.

Для підліткового віку характерною є потреба творчого освоєння оточуючої дійсності, творів мистецтва, прагнення за допомогою мистецтва пізнати самих себе і навколишній світ та самоствердитися.

Входження мистецтва в духовний світ підлітка починається з пізнання краси музики. Ввійти в його духовний світ може лише те, що відповідає рівню особистісного розвитку школяра-підлітка (емоційного, розумового, естетичного).

Формування готовності до міжкультурної комунікації у підлітків припускає їх залучення до різнобічних видів естетичної діяльності, прилучення їх до різних видів художньої творчості. Кожна однобічна діяльність веде до нерозвиненості і обмеженості творчої активності. Скажімо, віддаючи перевагу лише естрадній музиці, багато підлітків не цікавляться класичною музикою, і вони, звичайно, не можуть її оцінити, тому що не можливо оцінити те, чого не знаєш, або, цікавлячись тільки ритмічною, танцювальною музикою, підлітки ігнорують класичну музику даного жанру, що свідчить про однобічний розвиток музичного кругозору.

Як відомо, підлітковий вік – це вік формування світогляду, моральних переконань, принципів і ідеалів, системи ціннісних суджень. Психологія підлітків – благодатний грунт для формування естетичних ідеалів, які набувають цілком усвідомленого характеру і є одним з джерел естетичного виховання та розвитку творчої активності. Художні інтереси підлітка не поширюються рівномірно на всі види мистецтва. Зокрема, в музиці діти нерідко надають перевагу творам легких жанрів, де героїко-драматична тематика поки що не дістала належного втілення. Таку відмінність у спрямуванні інтересів підлітків щодо різних видів мистецтва можна пояснити лише непідготовленістю їх до сприймання творів музичної класики.

У школярів з незначним музичним досвідом переважає асоціативна природа сприймання, яка спирається на їхній життєвий досвід. Об’єктивна естетична цінність творів серйозної музики, її зміст, природа виразних засобів, як і задум автора, залишаються для них нерідко невиявленими, хоча учні інтуїтивно спроможні правильно відчути емоційний стрій музики .

Частина підлітків сприймає окремі музичні побудови не в даному музичному контексті, а поза ним, і структура музичного образу розпадається в їхньому сприйнятті на ряд малопов’язаних між собою, нерідко неадекватних вражень. Фрагментарний характер сприймання, порушення функціональних взаємозв’язків між музичними враженнями веде до руйнування цілісності суб’єктивного образу, викривлення його. Підлітки легко проймаються вираженими музикою почуттями, однак потім нерідко прагнуть переключитися в площину інших, більш "зручних" для них образів і почуттів.

Віковими детермінантами готовності школярів-підлітків до міжкультурної комунікації, на нашу думку, є:

а) яскраво виражена потреба до творчого самовираження у соціальному середовищі;

б) установка на масштабність творчої діяльності та перспективний розвиток, що проявляється у постановці “гіпер-цілей”;

в) прагнення до незалежності в самостійних діях та критичність у ставленні до стереотипів діяльності та поведінки;

г) відмова від “схиляння” перед авторитетами (дорослими, батьками, вчителями, вченими тощо) в обмін на “авторитетні” судження значущої групи однолітків;

д) потяг до пошуку невідомого та незвичайного у будь-якій діяльності, що виражається у постійному експериментуванні та нестійкості переконань.