Виховний захід на тему: « Як держава захищає права дитини. Підстава для позбавлення батьківських прав.»

                ДНЗ « Борщівський професійний ліцей»

Виховний захід на тему:

« Як держава захищає права дитини.   Підстава для позбавлення батьківських прав.»

Підготував:  Вихователь Вахула С.С.

Виховний захід на тему: « Як держава захищає права дитини. Підстави та порядок позбавлення батьківських прав».
 

Епіграф до  заходу:

Давайте менше говорити про обов’язки дітей, а більше про їхні права.

(Ж.Ж. Руссо).

     Мета:

-ознайомити учнів з державними органами та установами, що

опікуються правами дитини;

- навчити оцінювати ситуації порушення прав дитини у сім’ї, ознайомити з підставами та процедурою позбавлення батьківських прав;

- удосконалювати роботу з нормативно-правовими джерелами (вирішувати правові ситуації за їх допомогою), сприяти розвиткові пізнавального інтересу до вивчення права;

- розкрити  основні положення законодавства щодо шляхів захисту прав дитини, підстав позбавлення батьківських прав, а також влаштування дитини, яка залишилися без батьківської опіки;

-  продовжувати формувати вміння працювати з нормативно-правовими актами, аналізувати їх, а також вміння застосовувати відповідні знання практично у відповідних життєвих ситуаціях;

- виховувати почуття гідності, поваги до себе і до людей, готовності їх відстоювати, протистояти насильству і не чинити його.

   Тип заходу: комбінований.

   Методи роботи: словесні, наочні; робота з правовими актами, частково-пошукові, «мозковий штурм», «прес», «мікрофон».

   Форми роботи: колективна, індивідуальна, групова, робота в парах.

   Обладнання і матеріали: витяги з Сімейного кодексу України,

підручник з правознавства, інтерактивна дошка, Конституція України.

    Основні поняття: опіка, усиновлення, піклування, патронат.

    Очікуванні результати: після цього уроку учні зможуть:

- називати державні органи та установи, що опікуються правами

дитини;

- розповідати про підстави та процедуру позбавлення батьківських прав;

- розрізняти поняття «усиновлення», «опіка» та «піклування»;

- висловлювати оціночні судження щодо порушення прав дитини в

сім’ї.

    ХІД  ЗАХОДУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної

діяльності

Гра «Дуель».

Створюються дві команди по три особи. Протягом 1 хвилини команди по

черзі дають відповіді на запитання вчителя (спочатку грає одна команда, а

потім – інша). Перемагає та, яка за відведений час дасть найбільше правильних відповідей.

Запитання для команд:

1. Шлюбний вік для жінок – 18 років. 1. Шлюбний вік для чоловіків – 18 років.

2. Як називається шлюб, який укладається без наміру створити сім’ю –

фіктивний.

2. Орган, який вправі визнати шлюб недійсним – суд.

3. Вид прав, які регулюються шлюбним  договором – майнові.

3. Вид прав, які не можуть регулюватись шлюбним договором – особисті.

4. Назва органу, який розриває шлюб за спільною заявою подружжя, яке має

дітей – суд.

4. Назва органу, який розриває шлюб за спільною заявою подружжя, при

відсутності дітей – ДОРАЦС.

5. Строк, протягом якого має бути зареєстрована новонароджена дитина –

1 місяць.

5. Який орган реєструє новонароджених дітей – ДОРАЦС.

6. Мінімальний вік для вступу у шлюб за рішенням суду – 14 років.

6. Вік, до якого дитина вважається малолітньою – 14 років.

7. Вік, з якого дитина може самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав – 14 років.

7. До якого віку батьки повинні утримувати свою дитину – 18 років.

8. Час, протягом якого має бути зареєстрований шлюб з моменту подачі

заяви – 1 місяць.

8. Максимальний строк чинності заяви про реєстрацію шлюбу – 3 місяці.

9. Назва особи чоловічої статі, яка подала заяву про вступ до шлюбу –

наречений.

9. Назва особи жіночої статі, яка подала заяву про вступ до шлюбу – наречена.

10. Якою є періодичність сплати аліментів – щомісячно.

10. Час, з якого сплачуються аліменти – з дня подання позовної заяви.

11. Орган, який вправі змінити шлюбний договір – суд.

11. Особа, яка посвідчує шлюбний договір – нотаріус.

12. Орган, який приймає рішення про розірвання шлюбного договору – суд.

12. Орган, який приймає рішення про визнання шлюбного договору недійсним

– суд.

     Вивчення нового матеріалу.

1. Захист прав дитини. Прийом «Прес»:

Я вважаю, що дитина потребує захисту, тому що…

Учні за допомогою статей 152 та 154 Сімейного кодексу складають

схему «Шляхи захисту прав дитини». Після роботи в групах учитель робить

узагальнення за допомогою демонстрації слайда .

      Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

     забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

     постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

     поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

     виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

       Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
(ст. 152 СК України)

     Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

     Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

     Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

     Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років.

      Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей:

     означає бездію, у результаті якої обов’язки по вихованню виконуються  неякісно, не в повному обсязі. Наприклад:

     схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону;

     складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього;

     мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу и без нього.

      Невиконання батьками і особами, які їх замінюють, своїх обов'язків

     може полягати у тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей, створення необхідних умов для своєчасного отримання ними загальної середньої та професійної освіти.

     Особлива небезпека порушення виконання батьківських обов'язків це настання   юридичної відповідальності за неналежне виховання дитини

Відповідальність батьків буде покладена

     на обох незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох із них.

     У разі, коли батьки були позбавлені батьківських прав, обов’язок відшкодувати завдану майнову шкоду за протиправні діяння своїх малолітніх дітей лежить на них ще протягом трьох років після позбавлення батьківських прав (ст. 1183 ЦК України).

     Це пояснюється тим, що виховання чи неналежне виховання є процесом, який має тривалу дію в часі і його вплив не може припинитися з моменту позбавлення батьківських прав.

      Відсутність дитини в  ліцеї

     Відсутність без поважних причин вважається прогулом.

     Відсутність через поважні причини має бути підтверджена письмово (батьки мають подати заяву не пізніше початку 1-го уроку)

     У випадку запланованої тривалої відсутності (більше 2-х днів) батьки учня мають заздалегідь надати адміністрації заяву з визначенням терміну та причини відсутності, до якої додаються копії документів.

     У випадку пропуску занять через хворобу учень допускається до занять лише за наявності медичної довідки, що посвідчує стан здоров’я учня

        Поважними причинами відсутності учня в  ліцеї  вважаються:

1. Персональна хвороба
2. Призначений візит до лікаря
3. Смерть близьких родичів
4. Участь в організованих ліцеєм   заходах впродовж навчального часу
5. Непередбачена ситуація, що виходить за межі учнівського та батьківського контролю, яка створює перешкоди для прибуття і занять у  ліцеї
6. Сімейна подорож, якщо батьки заздалегідь узгодили її з адміністрацією, написавши заяву

        Відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, настає у разі:

     якщо ухилення винного від обов'язків з виховання та навчання дітей мало злісний характер.

     Законодавець не зазначає: за яких саме умов дія чи бездіяльність батьків або осіб, які їх замінюють, матиме такий характер.

     Питання про те, чи було ухилення від виконання обов'язків злісним, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням тривалості та причин неналежного ставлення до виховання та навчання дітей;

     причин відсутності умов для їх успішного навчання;

     тривалості відсутності нагляду за поведінкою та навчанням дітей та інших обставин.

За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності:

     адміністративна (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП)  «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»);

     сімейно-правової (ст. 164 СК «Підстави для позбавлення батьківських прав»)

     цивільно-правова (ст.ст. 1178 – 1183 Цивільного кодексу України);

     кримінальна  (ст. 166 Кримінального кодексу України «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).

      Адміністративна відповідальність   батьків за протиправні дії неповнолітніх настає:

     не тільки за ухилення від виконання обов'язків щодо виховання та навчання дітей,

     а також у зв'язку з протиправними діями дітей, тобто настання правопорушення.

     тобто за поведінку дитини, яка завдає шкоди правам та інтересам як окремих осіб, так і суспільству в цілому.   

            Адміністративна відповідальність батьків за протиправні дії неповнолітніх це:

     ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) ).

     вчинення неповнолітніми у віці від 14 до 16 років адміністративних проступків або ж діянь, що містять ознаки злочину, якщо вони не досягли віку кримінальної відповідальності (14 і 16 років), тягне накладення адміністративних стягнень на батьків або осіб, які їх замінюють.

Тобто за ст. 184 КпАП накладається матеріальна відповідальність за шкідливі наслідки неправомірної поведінки дітей.

     тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного (17 грн.) до трьох (51 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 КУпАП).

     Вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачена КУпАП – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від трьох (51 грн.) до п’яти (85 грн.)

неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

     статистика притягнених до адміністративної відповідальності 

 батьків за ст. 184 КпАП місцевими судами на яких накладено

           адміністративне стягнення за рік близько   900 осіб.

      Підстави настання відповідальності батьків за адміністративні прапорушення, вчинені дитиною:

     батьки відповідають за свої дії, за те, що:

     не здійснювали належного нагляду за дітьми або ж, що неналежним чином виховували останніх

     і не здійснювали нагляд за ними, в результаті чого діти вчинили протиправні дії.

     Тобто батьки або особи, котрі їх замінюють, притягуються у даному випадку до адміністративної відповідальності за таке винне невиконання чи неналежне виконання обов'язків з навчання і виховання дітей та нагляду за ними, результатом якого стало вчинення неповнолітніми дій, заборонених нормами адміністративного чи кримінального права. Тому дані суб'єкти відповідають не тільки за «чужу» вину, а й за свою, тобто настання адміністративної відповідальності батьків та неповнолітніх

        Кримінальна відповідальність за невиконання  батьками, встановлених обов’язків по догляду за дитиною:

     Злісне невиконання  батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки,-

     карається обмеженням волі на строк  від 2 до   5 років або позбавленням  волі на той самий строк (стаття 166 КК України).

     Статистика: за кожне півріччя засуджено до 10 осіб

           Злісне невиконання встановлених законом  обов’язків  по догляду за дитиною це:

     зловживання спиртними напоями,

     обмеження харчування, одягу, інших предметів першої необхідності (наприклад, дитина залишалась вдома протягом тривалого часу одна, без їжі, брудна, одягнена у брудному одязі )

         Цивільно-правова відповідальність батьків за протиправні дії, здійснені їх неповнолітніми дітьми (ст. 1179 ЦК)

     Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. 

      У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

     Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. .

     Позбавлення батьківських прав.

      Практична робота в групах.

Учні аналізують ситуації та дають відповіді на запитання:

1. Чи мають місце порушення інтересів дитини? Які саме?

2. Які правові рішення, на ваш погляд, мають бути прийняті?

Приклади ситуацій.

1. Громадянка І. сама виховувала 5-річну доньку. Дівчинка не завжди

була доглянута: мати часто залишала її саму вдома, сусіди змушені були

годувати дівчинку, слідкувати за нею. Сусіди звернулися до місцевої державної

адміністрації з вимогою позбавити матір батьківських прав, оскільки вона веде аморальний спосіб життя, не займається вихованням доньки, коли буває вдома,то часто збирає компанії сумнівної поведінки, змушуючи дівчинку навіть спати в коридорі.

2. Батько 9-річного Сергія покинув сім’ю й ніякої матеріальної допомоги

не надає. Мати Сергія ніде не працює, вона жебракує в метрополітені й

примушує сина стояти поруч. Якщо він відмовляється, мати лякає його тим, що перестане годувати і вижене з дому.

3. Богдан часто скаржиться друзям, що йому погано живеться з батьками.

Йому вже 15 років, а батьки вимагають, щоб він був удома, не спілкувався з

друзями, не дозволяють йому відвідувати спортивні секції, не купують речі,

про які він мріє ( нові джинси, мобільний телефон). Коли Богдан сперечається з

батьками, вони закривають його у кімнаті, щоб син подумав над своєю

поведінкою.

4. Іван заробляє на життя квартирними крадіжками. Цьому “мистецтву”

він навчає свого 10-річного сина. За найменший непослух він зачиняє сина у

підвалі та не дає йому їсти.

 Учні письмово відповідають на запитання «Чому для дитини є

надзвичайно важливим зростати та виховуватися у сім’ї ?»

Позбавлення батьківських прав застосовується до батьків, які не забезпечують належне виховання своїх дітей і застосовується лише за рішенням суду.

Підстави, за яких батьки можуть бути позбавлені батьківських прав:

Стаття 164 Сімейного кодексу України. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. (Статтю 164 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2710-IV від 23.06.2005)

Варто відзначити, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав 2, 4 та 5, лише у разі досягнення ними повноліття.

          Найчастіше батьківських прав позбавляють у зв’язку з ухиленям від виконання своїх обов’язків по вихованні дитини. 

          Перелік цих обов’язків закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. Серед них закріплені, зокрема, такі:

• Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
• Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
• Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
• Батьки зобов’язані поважати дитину.
• Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
• Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
• Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” Верховний суд дає більш ширше тлумачення ст. 150 Сімейного Кодексу України. А саме, ухилення батьків від виконання батьківського обов’язку має місце коли вони не забезпечують:

• необхідного харчування;
• медичного догляду;
• лікування дитини,  що негативно впливає на її фізичний розвиток як  складову виховання;
• не спілкуються з дитиною в обсязі,  необхідному для її нормального  самоусвідомлення;
• не  надають  дитині   доступу   до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних  норм  моралі;
• не  виявляють  інтересу   до   її внутрішнього  світу;
• не  створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори,  як кожен окремо,  так і  в  сукупності,  можна розцінювати  як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

      Вказані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
      Найбільш розповсюдженим у практиці є позбавлення батьківських прав тих батьків, які здійснюють шкідливий вплив на дітей своєю аморальною, антисуспільною поведінкою — хронічних алкоголіків, наркоманів, токсикоманів.
      У цих випадках, навіть тоді, коли батьки не здійснюють будь-яких шкідливих дій щодо своїх дітей, але їх особисте життя — пияцтво, розпуста, паразитичний спосіб життя — не тільки не сприяє нормальному вихованню дітей, але й приховує в собі реальну загрозу їх моральності, вони можуть бути позбавлені своїх батьківських прав. 
      Слід враховувати: 
1) підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при вчиненні злочину батьками з необережності (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини у ході гри, при домашніх роботах і т. п.); 
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину може бути встановлена ​​виключно вироком суду; 
3) винність батьків (одного з батьків) у вивченні будь-якого іншого злочину, спрямованого не у відношенні дітей не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. 
       Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина. 
       ПОРЯДОК ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ
Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років.
      Для позбавлення батьківських прав необхідно:
1. Встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани).
 

2. Звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків. 
 

3. Звернутись до суду з заявою про позбавлення батьківських прав. 
Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою: 
- одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім’ї якої проживає дитина;
- закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;
- органу опіки та піклування;
- прокурора;
- самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
 

      ЗАУВАЖТЕ! У всіх випадках органи опіки та піклування, а також прокурор приймають  участь у розгляді кожної справи про позбавлення батьківських прав. 
      Якщо позов про позбавлення батьківських прав пред'явлений до одного з батьків, суд повинен притягти до участі в справі другого з батьків з тим, щоб вирішити питання про передачу йому дитини на виховання.
      Якщо дитина проживала з обома батьками, то у разі позбавлення батьківських прав одного з них, вона лишається на вихованні у другого з батьків. 
    

      Якщо ж позбавлені прав обоє з батьків, дитина передається під опіку органам опіки та піклування. Ці органи вирішують, яким особам або установам слід передати дитину на виховання: призначають опікуна (піклувальника) або, в залежності від віку та стану здоров'я, віддають дитину до дитячого будинку, сімейного дитячого будинку, школи-інтернату.
      Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, засновані на факті родинності з дитиною:

• на виховання дітей з усіма пов'язаними з цим наслідками;
• на утримання від своїх дітей (отримання в майбутньому від дітей аліментів у випадку своєї непрацездатності);
• отримання спадщини після дітей, щодо яких були позбавлені батьківських прав.

     ОДНАК, позбавлення батьківських прав, як наслідок винної поведінки батьків, не може означати їх повного звільнення від батьківських обов'язків по утриманню дітей. Аліменти на дітей стягуються з батька, позбавленого батьківських прав на користь другого з батьків (опікуна, піклувальника), у яких знаходиться дитина на утриманні, чи організації, де дитина знаходиться на вихованні.