Виховний захід « Пам’ятай про Крути!»

Виховний захід « Пам’ятай про Крути»

 

Мета: виховувати в здобувачів освіти почуття патріотизму, любові до свого народу, повагу та шану до героїв  Крут, формувати інтерес до історії України.

 

 

Крути – наша гордість і слава,

Там соколи юні у вічність пішли.

На клич молодої держави,

 Піднялися вірні сини.

 

Ведучий. Трагічні сторінки історії України! Останні 100 років були особливо насичені подіями, адже Українці виборювали волю в надзвичайно важких умовах: боротьба за незалежність в оточенні ворогів; втрата першої незалежності; дві Світові війни, в яких Україна була ареною цих війн; великий Голодомор, в якому втрачено десятки мільйонів життів українців; Майдани   2004 та 2013р.р. повномасштабне вторгнення…

 Україна втратила третину етнічних українських теренів як на сході, так і на заході. Понад 100 років поспіль триває боротьба за волю й незалежність України.

 

Ведуча. ХХ століття було надто кривавим для України. В ХХІ столітті війна триває і захисники нашої держави, як і під час визвольної боротьби у ХХ столітті, продовжують боронити її від одвічного ворога... Ціна Незалежності надто велика...

 

Ведучий. Бій під Крутами – одна з тих сторінок української історії, що привертають увагу суспільства, та в яких завжди переплітається правда із вимислом, міфами.

Ведуча. Героями не народжуються, героями стають - цю просту аксіому доводять завзяті і мужні дівчата та хлопці з різних теренів нашої країни: вони об’єднані єдиною ідеєю соборності України та незалежності українського народу.

Ведучий. 29 січня ми згадуємо юнаків, які стали справжніми Героями не лише свого часу, а й літопису української історії боротьби за незалежність держави.
 

Ведуча. Бій під Крутами — це символ патріотизму, відданості і любові до України! Коли молодь, надія і майбутнє країни, без вагань підіймається і віддає останнє, але найцінніше — своє життя — означає відродження нації! День пам’яті завзятих патріотів своєї землі назавжди залишиться болючою сторінкою в історії українського народу.
Ведучий. Треба мати неабияку міць, мужність та впевненість у своїх переконаннях, аби свідомо йти на смерть - вперше держачи зброю у своїх руках, вони стали на захист підступів до Києва.

 

Ведуча.Того дня, купка щирих молодих людей до останньої краплі крові стримувала багатотисячну червону армію.
З моменту того холодного січня минуло 104 роки, а українці знову зіткнулися з підступним загарбництвом: ми знову виборюємо право на самостійність, коли гідні нащадки минулого покоління зі зброєю у руках відстоюють незалежність Батьківщини!

 

Ведучий. Вічна слава борцям та низький уклін! Нехай трагічні події об’єднають нас перед обличчям ворога! А історичні досягнення та приклади національної мужності надихатимуть на нові звершення заради гідного майбутнього України!

 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

 

Ведуча. 29 січня  в Україні відбувається вшанування пам’яті Героїв Крут. Бій під Крутами став символом героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежність України. 

Події 29 січня 1918 року назавжди вкарбувалися в пам'ять поколінь українців. Адже під Крутами творилася історія молодої, як і бійці-крутяни, держави. Держави, яка ціною неймовірних зусиль та трагічних втрат заявила про своє право бути вільною від ярма імперії. Станція «Крути» – тільки одна із численних битв в одвічному «хрестовому поході» Росії проти України, однак відважні патріоти, які захищали Україну під Крутами – справжні Герої, завдяки яким таки постала наша незалежність. Як і сучасні Герої, які на своїх плечах міцно тримають нашу незалежність, захищають свою Батьківщину від зазіхань зухвалого агресора. Вони боролися, щоб ми перемогли.

(відео «День в історії»)

 

Учень 1.    У 1917 році постала Українська Центральна Рада та створена нею Українська Народна Республіка.

Прихід до влади у Росії більшовиків у жовтні 1917 році становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. В ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили росіян у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже

на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Учень 2.  Після захоплення Полтави, вздовж залізниці на захід наступала більшовицька так звана 1-а Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-а. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.

Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25–27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.

Учень 3.  28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”.

Учень 4.   Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Уніве університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були неготовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

Учень 5.   29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Учень 6.  Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Учень 7.  Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу укласти  мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Він визначав:

Учень 8.  Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала важливі закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися у місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Учень 9.  Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на кілька днів, коли тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, аби на той момент українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

(документальний фільм «Крути-бій за незалежність»)

Ведучий. Важливі акценти:

(Павло Тичина « Пам’яті тридцяти» )

Учениця 1.

КРУТИ

 Вас не забути, не забути!

 Безвусі, та – захисники!

 Круті у долі нашій

 Крути – Як символ чести на віки.

В рік вісімнадцятий під Крути

 Йшла з півночі орда катів.

 Тут завше січень – віщий, лютий,

 А того року – й поготів!

Завжди безчесні Муравйові

Топтали гідність нашу й честь.

Та не здаються їм герої:

«Як’ не свобода, краще – смерть!».

Й поклали голови русяві

За волю рідної землі.

Три сотні витязів у славі

За Україну полягли.

 

Учениця 2.

Та кожен з них ряди потроїть.

Нова звитяга світ пройме.

На тих смертях нові герої Клянуться:

«Як не воля – смерть!».

Хотіли зайди стерти й пам’ять,

А ми – живі, хоч як крути!

 На кожну свору окупантів

Ставали вої золоті.

 Тому й були у долі Крути,

 Тому й живемо, що – були!

Немов серця, червона рута

Навічно в пам’яті горить.

 

Учениця 3.

НЕЗНАНОМУ СТРІЛЬЦЕВІ

Він зрозумів великий поклик хвилі,
Народу син, унук дідів своїх,
Бо присягав на батьковій могилі,
Обороняти рідний свій поріг.

Він зрозумів великий зов Народу,
Як задзвонили коси Нових Жнив,
Бо надив серце теплий волі подув,
А шум подій окрилював, п'янив.

 

 

Учениця 4.

І Він пішов, спокійний і незнаний
У клекіт бур і бою дикий вар,
Своїх зусиль і поривів останніх
Батьківщині зложити світлий дар.

А Чин Його горів святим вогнивом,
Як вістрями, стиналися бої,
В ньому Народ вставав крилатим зривом,
В ньому надії колосив свої.

Учениця 5.

І Він упав — у дні димами тьмяні,
Коли п'янів червоним варом
Жнець — І відійшов непізнаний, незнаний
Тим, що лишилися, Невідомий Стрілець.

Про смерть Його шептатимуть з жагою
Маківка, Київ, Крути і Базар.
Коли розстрільні рвалися в пробою,
Як плив степами чад тифозних хмар.

Учениця 6.

А Чин Його зніматимуть на зорі
Будучі дні гарячі і дзвінкі,
Щоби світив з міжзоряних просторів
Вогнем завзяття, славою віків.

І хоч Його ніхто не буде знати,
Запише час, яких батьків Він син —
Ім'я Йому: Безсмертная Посвята,
Його рідня — це Слава, Воля, Чин.

 

Учениця 7.

КРУТИ

Земля дрижала. Схід в огнях жеврів.
Сурміли сурми. Гримали гармати...
А в їх очах вогнистих і завзятих
Горів святий благословенний гнів.

Ішли, де білість сніжних полів,
Де смерть взялася з вітром танцювати;
Свистіли кулі... Рвалися гранати...
— і постаті майнули в вир вогнів.

І прогоріло... Порохом зайшло...
Могилок триста заросло травою.
А ти, як все, усміхнене село
Сниш сині сни в солодкому спокою.

Учениця 8.

КРУТИ

Їх — юних сміливців, лиш жменька була —
Із серцем зі сталі і духом з граніту.
О, велич летіла у вічність з їх лав
І чин їх навіки став юності міфом.

Мчав зойк слабодухів, за ними у путь:
— Куди вам? Ви ж діти!.. Загинете дармо...
— О, ні! Бо ще завтра за нами підуть
Мільйони! На славу ми змінимо ярма!

Учениця 9.

Чи стримати тих, в кого серце з вогня,
Хто душу завзяту до бою напняв,
Хто любить Отчизну глибоко, пречисто?

О, прийде, Вкраїно, Твій радісний день —
Поглянь же — мільйони до бою веде
Крізь бурі сердиті, жорстокі — їх Триста!

 

 

Ведуча. Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі. Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її.

Вічна слава борцям та низький уклін! Нехай трагічні події об’єднають нас перед обличчям ворога! А історичні досягнення та приклади національної мужності надихатимуть на нові звершення заради гідного майбутнього України!