Виховний захід "Перла розсипаного намиста..."

О.М. Кизименко, учитель української мови та літератури, С.В. Кодацька,

учитель трудового навчання ЗОШ № 142, м. Харків

 

Виховний захід

«Перла розсипаного намиста…»

Мета: ознайомити учнів із історією появи намиста, обрядами і традиціями, пов’язаними з українським народним костюмом; формувати навички свідомого виразного читання, вчити робити висновки; виховувати шанобливе ставлення до звичаїв і традицій українського народу, культури Батьківщини, почуття патріотизму, усвідомлення своєї національної неповторності, бережне ставлення до предметів побуту; розвивати почуття прекрасного, художній смак, образне мислення, творчі та комунікативні здібності; прищеплювати інтерес до культури свого народу, до наслідків власної праці – виготовлення власноруч етнонамиста.

Обладнання: зразки виробів (жіночі прикраси), ілюстрації та фотографії національних костюмів, інструкційна картка виготовлення намиста з тканини, презентація «Схема виготовлення намиста», таблиця з правилами безпеки під час роботи, записи українських пісень, казка В. Сухомлинського «Намисто з чотирма променями».

Інструменти та матеріали: різнокольорові клаптики тканини, нитки, мереживо, тасьма, бусини, ножиці, декоративна стрічка.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (на дошці записано тему й епіграф заходу)

«Ой надіну я сережки

І добре намисто...»
Т.Г. Шевченко

ІІ. ВСТУП

1) Учитель.

Ворона сороці намисто купила. В намисті сорока бусинки лічила. Ото для сороки настала морока! Не може бусинки злічити сорока.

2) Актуалізація опорних знань

– Діти, скажіть, будь ласка, а чи знаєте ви, що таке жіночі прикраси?

– А що таке намисто?

– Що ви уявляєте собі, коли чуєте слово «намисто»?

Учитель. «Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього», – говорив М. Рильський. Дійсно, лише той народ має майбутнє, який поважає свою історію. Намисто – це не просто найдавніша українська жіноча прикраса, але й свого роду оберіг і символ. Скільки є видів намиста, стільки і значень. Називали його по-різному: монисто, буси, коралі, бісери. Ця прикраса може розказати багато цікавого. Отже, сьогодні ми розширимо уявлення про народні традиції та обряди українського народу.

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1) Розповідь учителя. Намисто – традиційна прикраса багатьох народів, одна з найдавніших і найулюбленіших речей жінок. З чого тільки не виготовляли намистинки… Аж поки не з’явилися червоні коралі, які в Україні отримали назву – «добре намисто».  Мода на червоні, рожеві, а інколи і чорні намистинки нараховує сотні, а то й тисячі років. Досить складно судити, чому саме в Україні «заморське намисто» набуло широкого розповсюдження, хоча і залишалося малодоступним для бідного населення. У природі корал – це колонія морських безхребетних тварин – коралових поліпів, що мають твердий зовнішній скелет. Саме з таких скелетів можна робити сувеніри та ювелірні вироби. Найвідоміший серед ювелірних видів червоний середземноморський корал, з якого виробляють коралі. Очевидно, що в Україну коралі потрапили зі Сходу або з Середземноморських країв, а найчастіше з Венеції. Привозили цей дорогий сувенір як гостинець з чужих країв козаки, чумаки та купці.

Червоні коралі стали традиційним елементом національного одягу українців. А цінилися вони залежно від чистоти та розміру. Дорогі коралі обробляли у вигляді овалів чи барилець. Найбільш престижним вважалося мати 24-25 ниток з великими намистинами. Кожна нитка зветься разок. Кінці кількох разків коралового намиста зв’язували докупи, до них кріпили плетені різнокольорові стрічки, котрі зав’язувалися на шиї та звисали по спині. У разках нанизували намистинки як однієї форми, так і різних розмірів, укладаючи коралини з більшим діаметром посередині, а з меншими – по краях. Між кораловими намистинками нанизували дукачі – традиційні жіночі прикраси у вигляді невеликої медалеподібної монети або срібні намистинки. У західних областях України срібні монети часто замінювали однією чи декількома металевими іконами чи хрестиками. Селянські родини зберігали намисто більш дбайливо та ставилися до коралів як до сімейної реліквії. Від матері до дочки переходило намисто як своєрідний найдорожчий дарунок. З покоління в покоління коралі відігравали особливу, виняткову роль і ставали своєрідною візиткою дівчини, яка була на виданні. І чим багатша була родина, тим більше намиста носила дівчина. У будні дні, а особливо в період жнив чи інших польових робіт, дівчата вдягали мало намиста, а на свята, ідучи до церкви чи на якісь гуляння – досхочу.

Роки за роками виникали і нові намиста – із бурштину, гранату, перлів, які називали «баламутами» чи «перламутром», пацьорки – фабричне намисто, намисто із різнокольорового скла. Та лише старовинне «добре намисто», перевите срібними монетками-дукачами, стало яскравим та художнім доповненням до українського народного одягу.

Намисто в Україні тепер, як і колись, слугує оздобою не тільки дівчат, а й заміжніх жінок.

2)  Виступ груп учнів-дослідників.

1-ша група – «Творчих талантів». Міні-проект «Я щаслива дитина, бо у мене є родина» (розповідь учнів про прикраси, які носять жінки у їхніх родинах, перегляд виробів та фотографій, відеороликів тощо).

2-га група – «Повідайлики» (читання тексту «Намисто в Україні», тестові запитання до нього – додаток № 1).

3-тя група – «Юні артисти» (інсценізація казки В.О. Сухомлинського «Намисто з чотирма променями», обговорення казки – додаток № 2).

Учитель. Ми  довідались про історію намиста як жіночої прикраси, як оберега. Його може зробити кожен із вас власноруч. Для цього необхідне терпіння і фантазія. Останнім часом намиста стали надзвичайно популярними. Використовуючи тканини різних кольорів і фактур, ми сьогодні спробуємо змайструвати власноруч прикрасу-оберіг, яка підійде до будь-якого вашого одягу.

ІV. ПРАКТИЧНА РОБОТА (розгляд схеми виконання роботи та пояснення вчителем послідовності виконання роботи)

1.               Інструктаж з техніки безпеки

Учитель. Зараз ми розпочинаємо майстер-клас виготовлення намиста з тканини.

Вимоги безпеки під час роботи:

- дотримуйтесь порядку і чистоти на робочому місці;

- будьте уважними, не відволікайтеся і не заважайте іншим;

- не розмахуйте рукою з інструментом, не кладіть його на край столу;

- світло на вашу роботу повинне падати з лівого боку;

- положення тіла при роботі повинне бути зручним, відстань до виконуваної роботи повинна бути 25-30 см.

Вимоги безпеки під час роботи з ножицями:

- кладіть ножиці праворуч від себе із замкнутими лезами, направленими від себе;

- стежте за тим, щоб ножиці не опинилися під виробом, оскільки, беручи виріб, їх можна упустити і поранити себе або працюючого поряд;

- передавайте ножиці колечками вперед, із замкнутими лезами;

- не підходьте під час роботи з ножицями до інших учнів.

Вимоги безпеки після закінчення роботи:

- приберіть робоче місце;

- інструменти і матеріали зберіть і складіть;

- сміття і відходи зберіть і складіть у спеціальний ящик.

2) Виконання практичної роботи учнями (додаток № 3 – інструкційна картка виготовлення намиста з тканини).

Учитель контролює та допомагає учням.

 

 

 

V. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Учитель. Пропоную вам виконати ще одне цікаве завдання під назвою «Рекламний ролик» (Учні повинні підготувати сценарій ролика, у якому було б розрекламовано їхнє етнонамисто).

Учитель аналізує виконані учнями роботи, звертаючи увагу на їхню оригінальність, демонструє кращі з них.

VІ. ПІДСУМКОВЕ СЛОВО ВИТЕЛІВ

•                 Тепер кожен із вас має свою неповторну прикрасу, свій оберіг. «Краса має силу і дар вносити мир у серця» (Мігель Сервантес). Миру, спокою, злагоди, благополуччя!

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво: Навч. посібник для пед. ін-тів. – Львів: Світ, 1992. – 272 с.

2. Антонович Є.А. Художні техніки у школі. –  Київ: ІЗМН, 1997. – 86 с.

3. Булашов Г. Український народ у своїх легендах та віруваннях. – К.: Довіра, 1992. – 414 с.

4. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Харків: Фоліо, 2005. – 508 с.

5. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. – К.: Редакція газети «Народознавство», 1995. – 222 с.

6. Ігнатенко І. Етимологія для народу. – Харків: Клуб сімейного дозвілля,  2016. – С. 111-121.

7. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: історико-етнографічний нарис. – К.: Наукова думка, 1966.  – 198 с.

8. Лозко Г.С. Українське народознавство. – 3-є вид. – X.: Видавництво «Див», 2005. –  472 с.

9. Лукашенко Т. Українські обереги своїми руками. – Харків: Віват, 2015. – 224 с.

10. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – К.: Український письменник, 1995. – 292 с.

11. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред.                                С.П. Павлюка,  Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. – Київ: Знання, 2004. – 570 с.

12. http://abetka.ukrlife.org/sukhom51.html

13. http://vsviti.com.ua/ukraine/55389

14. http://pidkazky.net/teksty/1308-namysto-na-ukraini

15. https://uk.wikipedia.org/wiki/

16. https://traditions.in.ua/odiah/1533-namysto

17. http://www.ukrlegenda.org/ukrajinskyj_narodnij_odjag/divoche_namysto.php

 

 

Додаток № 1

Намисто в Україні

Намисто – найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас на всій території України. Воно було різним як за матеріалом, кольором, формою, так і за способом носіння. Найбільш цінилося намисто з дорогих природних матеріалів – коралів, бурштину, перлів, гранатів, скла, смальти. У ряді районів Західної України зберігалась архаїчна традиція прикрашатися намистом із плодів – клокічкою. У ХІХ ст. серед заможних верств населення було поширене привізне намисто з гранатів. Дорого цінилося і гуцульське намисто з венеціанського кольорового скла, яке завозилося з Італії.

На Лівобережній Наддніпрянщині було поширене намисто з «щирого» бурштину, що добувався в околицях Києва. Носіння такого намиста мало приносити здоров’я і  щастя. Частіше носили одну довгу й масивну низку бурштину у сполученні з кораловим намистом.

Коралове намисто набуло в Україні найширшого розповсюдження, хоча й залишалося малодоступним для біднішого населення. Коралі були різними за якістю, розміром, обробкою, кольоровими відтінками. Більш дешеві коралі були невеликі, нарізані у формі трубочок, маленьких циліндриків.
Дорогі червоні коралі оброблялись у вигляді овалів чи барилець. На Правобережжі великі центральні намистини стягували срібною обручкою, на Лівобережжі між коралями нанизували срібні бусини. Кількість разків коралового намиста та характер обробки свідчили про достаток людини.

Кораловому намисту народ приписував особливі лікувальні властивості. У траур та на піст замість червоного намиста одягали скляне – молочне або прозоре. Після тридцяти років жінка частіше відмовлялася від носіння намиста. Жінки похилого віку якщо й носили намисто, то у незначній кількості й темного кольору. На свята, ідучи до церкви або «на музики», всі груди завішували різнокольоровим намистом. Добре коралове намисто було в заможних; бідні купували намисто з різнокольорового скла.

Скляне (не дуте) намисто поширилось на Україні в середині ХІХ ст. Воно було білого, блакитного, жовтого, зеленого, червоного, вишневого та чорного кольорів. Іноді на нитку нанизували різнокольорові намистини. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. розповсюджуються різнокольорові скляні, іноді типу ялинкових, буси, які органічно доповнювали декоративні особливості народного вбрання цього періоду.

Позначити правильну відповідь на кожне із запитань.

1. Клокічка – це прикраса:

а) з монет; 

б) з плодів;

в) із хрестиків;

г) із скла.

2. Яке привізне намисто було поширене в ХІХ ст.?

а) із бісеру;

б) з перлів;

в) з гранатів;

г) із срібла.

3. В околицях якого міста добували «щирий» бурштин?

а) Львова;

б) Одеси;

в) Києва;

г) Чернігова.
4. Яке намисто було малодоступним для бідного населення?

а) з монет;
б) коралове;

в) з бісеру;

г) зі скла.

5. Чим на Правобережжі стягували центральні намистини?

а) Золотим ланцюжком;
б) срібною обручкою;
в) шовковою ниткою;
г) металевим ланцюжком.

6. Коли одягали скляне намисто замість коралового?

а) На Різдво;

б) у траур та на піст;

в) під час весілля;

г) на Великдень.

Додаток № 2

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ
«Намисто з чотирма променями»

Побачило Сонечко хвору Дівчинку в ліжку. Дівчинка лежала, очі її були закриті, вона тихо стогнала.

Жаль стало Сонечкові Дівчинку. Нахилилось воно над її голівкою й тихо прошепотіло:

– Візьми, Дівчинко, чарівне намисто з чотирма променями. Чотирьох нещасних ти можеш зробити щасливими. На кого спрямуєш промінь – той і стане щасливим.

Відкрила очі Дівчинка, бачить – лежить на постелі чарівне намисто, чотири промені грають на стіні.

«На кого ж направити щасливі промені? – думає Дівчинка. – Хто у нас нещасливий?»

Подумала і важко зітхнула: нещасними були бабуся, дідусь, тато й мама. У бабусі зуб болить, у дідуся ліжко скрипить, татко горілку п’є, мама сльози ллє.

Спрямувала Дівчинка чарівний промінь на бабусю – і зуб у неї зразу ж перестав боліти. Спрямувала промінь на дідуся – ліжко перестало скрипіти. Спрямувала промінь на тата – перестав тато горілку пити. Спрямувала промінь на маму – перестала мама сльози лити, радісно посміхається. Про себе, про свою хворобу Дівчинка забула. А коли всі стали щасливими, вона стала найщасливіша, і хвороба залишила її.

 

Додаток № 3

Крок 1. Щоб визначитися, скільки намистин знадобиться для ваших бус, оберніть тканину навколо однієї з намистин, відзначте, скільки тканини знадобилося. До отриманої величини додайте близько сантиметра. Це буде припуском на шви. Потім складіть відрізок тканини навпіл в довжину лицьовими сторонами один до одного. Прошийте швом «вперед голка». Щоб визначитися з довжиною бус, приміряйте до шиї отриманий відрізок. Якщо необхідно, відріжте зайву довжину. Щоб точно визначити довжину бус, зав’яжіть кінці тканини на бант – саме так ви будете носити їх.

Крок 2. Одну за одною втягуйте намистини своїми руками в зшиту тканину. Скільки саме намистин використовувати – вирішувати тільки вам. Переконайтеся в тому, що всі намистини розташовані посередині. Тепер втягніть нитку відповідного кольору, обмотайте її праворуч від крайньої намистини. Втягніть нитку в голку. Простягніть голку з ниткою через тканину, якою обгорнута намистина. Постарайтеся зробити так, щоб голка вийшла між цією бусиною і сусідньою. Якщо одним стіжком це зробити не вдається, можете зробити це в два стіжки. Якщо нитка точно підходить за кольором, цього не буде помітно. Коли нитка з голкою виявляться в проміжку між двома намистинами, знову обмотайте ниткою тканину. Зав’яжіть вузол, але нитку не обрізайте. Повторіть те ж саме з іншими намистинами. Якщо нитка закінчиться, зав’яжіть міцний вузол, а потім, втягнувши новий відрізок нитки, продовжите роботу з місця, на якому ви зупинилися.

Крок 3. Тепер для бус потрібно зробити невеликий декор. Окрасою будуть квіти з тканини. Візьміть тканину для прикраси бус шириною близько двох сантиметрів і завдовжки близько 50 сантиметрів. Складіть відрізок навпіл в довжину і притисніть. Тканину потрібно буде згорнути, щоб отримати квітку. Для цього загорніть один кінець стрічки кілька разів і зшийте декількома стібками. Складіть відрізок під кутом 90 градусів і продовжуйте згортати тканину, закріплюйте стіжками. Продовжуйте таким же чином, чергуючи напрямок складок, до кінця відрізка або до тих пір, поки товщина квітки постане перед вами достатньою. Зауважте і відріжте нитку. Зробіть своїми руками кілька квіток різної величини. Пришийте квіти до намиста.