СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНОГО ВЕЧОРА "ПОЕТИЧНИЙ КРИШТАЛЬ ВОЛИНЯНКИ ОЛЕНИ КРИШТАЛЬСЬКОЇ"

Р.Ф. Горбатюк, учитель зарубіжної літератури
ЗОШ І-ІІІ ст. с. Піддубці

 Цілі:

• навчальні: представити  учням волинянку Олену Криштальську як поета, перекладача та людину;
• розвивальні: розвивати творчі здібності, навички виразного читання, естетичної та сценічної культури;
• виховні: виховувати інтерес до творів зарубіжних авторів шляхом ознайомлення з перекладами їх творів.

Тип позакласного заходу: літературний вечір-портрет.

 Обладнання: портрети Олени Криштальської, Габріели Містраль, Густаво Адольфа Беккера, Федеріко Гарсіа Лорки, Вільяма Шекспіра, Адама Міцкевича, запис танго Карлоса Гарделя із фільму "Запах жінки", відеоролик звучання вірша Федеріко Гарсіа Лорки "Гітара", слайд-шоу до "Пісні про мого Сіда", та драми "Життя – це сон", проектор, екран, музичне обладнання, книги Олени Криштальської.

 

ХІД ВЕЧОРА

1-й учень

Уявляю Україну

Прихорошену, привітну,

З жовтим золотом квітковим

І небесною блакиттю.

Бачу діток світлооких,

Їхні ігри фантазійні

І юнацький світ вабливий,

У майбутнє погляд мрійний.

Уявляю Україну,

Як сніги її огорнуть:

Білі розписи стежинок,

Незабутні, неповторні.

Бачу старців сивочолих,

Страдників за ідеали,

Що усі свої зусилля

За свободу віддавали.

Уявляю Україну

Незалежну! Вільну! Горду!

Ні, не вмер народ. І воля –

Найцінніша нагорода!

 

 2-й учень. Ці рядки парагвайської поетеси Терези Знаковської де Санчес дійшли до українського читача завдяки поетичному та перекладацькому таланту Олени Василівни Криштальської.  "Не скористатися з багатства української мови просто гріх, – зазначає вона. – Хліб перекладача – важкий для праці, але легкий для серця і душі. Якби він був надзвичайно важкий, непомірний для виконання, то, мабуть, цим би ніхто не займався. А якби він був легкий, то перекладали би через одного. А так усе таки він і важкий, і легкий для серця. Для душі легкий, для серця легкий, а для праці… Ну, наша мова дозволяє перекласти достойно, гарно перекласти, а наша школа перекладацька Рильського, Зерова і їхніх послідовників – дуже фахова і талановита".

 3-й учень. А починалося все у звичайному волинському селі Привітне, що в Локачинському районі, де вперше її очі глянули на світ, Олена Криштальська наче ввібрала головні риси свого характеру — привітність, доброту, милосердя.

 Звісно, тих непогідних зимових воєнних днів, коли через кілька місяців після свого народження родина з маленькою Оленкою на руках переховувалася перед наближенням фронту в лісі та верболозі, вона не пам’ятає. А ось людей – обірваних, з латаними полотняними торбами, котрі часто стукали до їхньої хатини у перші повоєнні, дитяча пам’ять зафіксувала уже назавжди. То були шукачі шматка хліба зі Східної України ( одна така сім’я жила в них кілька років), які здавалися дівчинці немов вихідцями із далекого незбагненого світ. Мине трохи більше десятка літ і вже справді далекий світ почне розкривати перед нею свої таємниці.

4-й учень. А до того був звичайний шлях: по закінченню школи поступила до Камінь-Каширського медучилища, отримавши диплом, стала працювати медсестрою у Горохові. Саме тоді, в часи хрущовської відлиги, з Аргентини, піддавшись на солодку заманку радянської пропаганди, поверталися українці-репатріанти, котрі колись поїхали до далекої країни шукати кращої долі. Олена і познайомилася з одним із них, симпатичним юнаком, що розповідав про Буенос-Айрес, аргентинські степи, де гасають на прудких конях пастухи-гаучо. А що він, уже народжений в далекій країні, не вельми знав українську, то дівчина захотіла спочатку дізнатися як буде те чи інше слово іспанською, а згодом потрохи почала освоювати ту несхожу на її рідну мову. Потім той юнак подарував їй дитячу книжку іспанською мовою, а також платівку із записами відомого аргентинського співака Карлоса Гарделя.

(звучить танго Карлоса Гарделя із фільму "Запах жінки")

Учениця читає вірш Олени Криштальскої

Чи то справі було так давно,

Що й літам дні сплели довгі коси?..

Пам’ять стелить цупке полотно

По слідах, де ми бігали босі.

… Розливає весна молоко

На садок солов’їноголосий.

Ой чому,

Ой чому під вікно

Мені інший черемху приносить?!

Не судилося нам. Не дано.

Вкотре літо лягає в покоси.

Тільки серце… з тобою воно.

– Зупинися! – при зустрічі просить.

1-й учень. Ті зустрічі не переросли у щось більше. Олена зустріла Василя Криштальського, художника, який став її судженим. Тепер це ім’я добре відоме у мистецьких колах Волині. Ще у тотально-атеїстичні сімдесяті і вісімдесяті Василь Григорович прославився численними розписами православних храмів Волині і Берестейщини, а також самобутніми портретами.

2-й учень. А медсестра Олена Криштальська, уже будучи матір’ю двох дітей, раптом почала писати вірші. І не просто вірші, а такі, що коли їх прочитала на їх літстудії "Лесин кадуб" у Луцьку, то викликала схвалення і тодішнього її голови Василя Гея, і літстудійців. Так поступово зібрався рукопис, який подала до львівського видавництва "Каменяр". Там рукопис схвалили, але сказали, що для повноцінної збірки віршів замало.

– Можливо, ви маєте ще якісь переклади?

Ця фраза видавничої редакторки Майї Білан відіграла в житті Олени Криштальської вирішальну роль. Вона згадала про своє знання іспанської мови, про пристрасні наспіви аргентинських пастухів, які звучали із давньої платівки, і... взялася їх перекладати. А ще замовляє книжку іспанською мовою. Так до її рук потрапила збірка чилійської поетеси Нобелівської лауреатки Габріели Містраль.

Учитель іспанської мови читає вірш Габріели Містраль "Багатство"

Tengo la dicha fiel 
y la dicha perdida: 
la una como rosa, 
la otra como espina. 
De lo que me robaron 
no fui desposeída; 
tengo la dicha fiel 
y la dicha perdida, 
y estoy rica de púrpura 
y de melancolía. 
¡Ay, qué amante es la rosa 
y qué amada la espina! 
Como el doble contorno 
de dos frutas mellizas 
tengo la dicha fiel 
y la dicha perdida.

   Poema Riqueza 

  de Gabriela Mistral

Учениця читає переклад Олени Криштальської вірша Габріели Містраль "Багатство"

Я щастям наділена вірним

і ненадійним:

перше – наче троянда,

друге – немов тернина.

Тому-то від по грабунку

я не збідніла:

зі мною і вірне щастя,

і ненадійне.

Огорнута я і в шати,

і в жаль-самотину.

О, яка ж та троянда люба,

як же любить ота тернина!

Як у плодів-близняток

обрис подвійний,

так щастя моє – і вірне,

і ненадійне.

3-й учень. Переклади творів всесвітньо відомої поетеси у Києві не тільки схвалили, а й опублікували у книзі "Габріела Містраль. Поезії", яка побачила світ у видавництві "Дніпро" у престижній серії "Перлини світової лірики". Після того, у перекладачки-початківця наче виросли крила. Але потрібно було дипломоване засвідчення своєї спроможності, перекладацький сертифікат. Перша спроба поступити на заочні курси іспанської мови у Москві була невдалою. А коли дізналася про такі ж Київські державні курси іноземних мов, подавала документи уже з острахом. Підбадьорив письменник, працівник журналу "Всесвіт" Дмитро Онкович:

– А ти бери книжку Габріели Містраль зі своїми перекладами і йди до них.

4-й учень. Олена Криштальська так і зробила. Інтерес до іноземних мов привів її на ІІ Київські державні курси іноземних мов, де вона отримала фах перекладача з іспанської 1987 року. У 2000 році, на столичних державних курсах "Інтерлінгва" опанувала італійську мову, а при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка – португальську. У 2009 році закінчила факультет іспанської мови Київського національного лінгвістичного університету.

 1-й учень. Якось у луцькій книгарні Олена Криштальська побачила збірку незнайомого поета іспанською мовою. Це були вірші Густаво Адольфа Беккера. З цього почалася її любов до видатного іспанського поета-романтика ХІХ століття. І слідом за книжками її власних поезій "Відкриваю в собі таємницю" й "Хліб і камінь" вийшла збірка перекладів Беккера "Рими". У передмові до цієї книжки нині вже покійний Юрій Покальчук написав, що це "подиву гідна праця".

Учень читає переклад Олени Криштальської вірша Густаво Адольфа Беккера LXVII

Яке це благо – бачити, як днина

В огненному вінку встає над небокраєм,

Як хвилі поцілунком полум’яним

Розцвічує й довкруж повітря осяває!

Яке це благо в час дощів осінніх

Блакитнуватими смутними вечорами

Глибоко з насолодою вдихати

Тонкі парфуми квітів, скроплених дощами!

Яке це благо – за вікном сніжинки

Безшумно падають на біле покривало,

А тут в тривожних сутінках каміна,

Червоні язики і вогнедишні жала!

Яке це благо – мати сновидіння…

Похропувати в сні заспівачем невдалим…

І їсти, і товстіти… і яке ж нещастя,

Коли і цього мало!

Учень грає на гітарі іспанську мелодію

2-й учень. Олена Криштальська стала, як мовиться, своєю у письменницьких і перекладацьких колах Києва і України в цілому. Саме їй, перекладачці з Луцька, посольство Аргентини в Україні замовило переклад поезій, які ввійшли до солідної "Антології аргентинської поезії ХХ століття", де значиться лише один перекладач 57 найкращих аргентинських поетів включно із світовими знаменитостями Леопольдо Лугонесом і Хорхе Луїсом Борхесом.

На презентації в Аргентинському посольстві довелося вислухати багато захоплених слів і від самих аргентинців, і від наших метрів Миколи Жулинського, Володимира Яворівського, Івана Драча та інших, як і згодом, коли вийшла її авторська "Незгасне полум’я любові. Антологія іспанської поезії ХІІ-ХХ століття".

Учениця читає переклад Олени Криштальської уривка пам’ятки героїчного епосу Іспанії  Пісні про мого Сіда Прощання Сіда з дружиною та дочками, відданими під захист монастиря в Карденьї

(демонструються слайди)

Завершено молитву, проказано амінь,

Неподалік від храму, де кожного ждав кінь,

смутну свою дружину обняв востаннє Сід.

Ксимена його в руку цілує плачучи,

не знає, що чинити в такій страшній біді.

А він на любих доньок ще кине погляд свій:

"Хай Бог вас оборонить, Отець наш пресвятий!

Ми зараз виїжджаєм. Чи стрінемось колись?!"

Зайшлися всі в риданнях, аж світ затуманів,

бо так, як ніготь з тілом, було їх розлучить.

Васали вже на конях, уже в сідлі мій Сід,

та серцем він з ріднею, все дивиться в той бік,

Мінайя Альбар Фаньєс нарешті так прорік:

"Де сила твоя, Сіде? У добрий час на світ

ти народився, брате. Не треба так тужить.

Обернуться на втіху ще всі оті жалі,

якщо нам Бог життя дав – то й поміч дасть завжди!"

І рушили поспішно, смикнувши поводи,

щоб виїхати вчасно із рідної землі.

Учень читає переклад Олени Криштальської уривка драми Педро Кальдерона де ла Барки "Життя – це сон" монолог Сехісмундо

(демонструються слайди)

Небеса, якщо насправді

все це – сон, то ви розвійте

мою пам’ять за вітрами.

В сні однім такі події

неможливо поєднати.

Боже, як же їх позбутися,

щоб не відати-не знати?!

А чи хто коли на світі

так у сумнівах терзався?

І якщо уся ця розкіш,

що наснилася, – нереальна,

як тоді сприймати жінку,

що свідкує лиш про явне

кожним жестом очевидним?

Значить, то не сон, а правда

(хоч це теж не менш сумнівно).

Як життя моє назвало

сном цю дійсність?! Чи подібна

так до сну уся ця слава,

що не можна відрізнити

чисту правду від обману?

Чи така коротка відстань

поміж них, що годі й знати,

де відчутне все і зриме

є фальшивим, а де – справжнім?

Чи настільки вже подібні

копія з оригіналом,

що їх навіть розрізнити

непростим стає завданням?

А коли це так – пропасти

може враз уся ця влада,

ця пишнота, велич сила…

Тож потрібно скористатись

з подарованої миті

і спізнати світлу радість,

що лише у снах нас тішить!

Вже Росаурині чари

серце й душу полонили.

І вона – моя. Не згаюсь –

і вловлю хвилину втішну.

Хай кохання розбиває

перешкоди всі довір’ям,

що до ніг моїх лягає.

Все це – сон. Лиш сон. Не більше.

А як так – хай сниться щастя,

що, як тільки сон скінчиться,

у біду переростає.

Але в тім переконатись

вкотре я вже намагаюсь!

 

3-й учень. Збулася одна з заповітних мрій Олени Криштальської – змогла отримати візу і здійснити поїздку до Іспанії. Побувала, зокрема, в іспанській провінції Севілья, в оспіваній знаменитим іспанським поетом Федеріко Гарсіа Лоркою Гранаді. Захоплено вслухалася в живу іспанську мову, почувалася своєю на святі-карнавалі народної пісні, де звучали також знамениті іспанські канте-хондо. Дізнавшись, що вона з далекої України, і не просто з України, а перекладає їхніх поетів, розчулений старий іспанець подарував гості-слов’янці "Обрас комплета" – повне зібрання творів Лорки, звісно, іспанською.

(демонструється відеоролик звучання вірша Федеріко Гарсіа Лорки "Гітара" (відео Federico García Lorca – La guitarra)

Учениця читає переклад Олени Криштальської вірша Федеріко Гарсіа Лорки "Гітара"

Як  зайшлася гітара

риданням –

розкололася чара

світання.

Ой зайшлася гітара

риданням.

Не втишайте її намарно.

не втішайте її

намарно.

Водою по скелі

її ридання,

вітром в сніжній пустелі

її зітхання.

Не чекайте

її мовчання!

Плаче вона із жалю

за чимось дальнім.

Так за цвітом камелій білих

плаче пісок гарячий.

Так ридає стріла без цілі,

вечір так за світанком плаче,

так оплакує перше гілля

пташку, що мертва впала.

Ой, гітаро!

Серце поранене

п’ятьома шпагами.

4-й учень. Про себе Олена Криштальска розповідає: "Основні мої мови – це іспанська, португальська, італійська, польська. Але я також зробила окремі переклади з англійської та білоруської мов. Щодо польської – то не тільки тому, що в мене прив’язка до цієї мови в тому, що в мене мама з польського кореня. Але також і наша близькість до Польщі, і така дружелюбна ця нація до нас, і література мені теж близька, то я не тільки перекладаю з польської, а ще й переклала добірку поезії Надії Гуменюк польською мовою".

Підготовлений учень читає сонет 66 Вільяма Шекспіра мовою оригіналу

SONNET 66

Tired with all these, for restful death I cry,

As to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimm’d in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honour shamefully misplac’d,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgrac’d,

And strength by limping sway disabled

And art made tongue-tied by authority,

And folly—doctor-like—controlling skill,

And simple truth miscall’d simplicity,

And captive good attending captain ill:

Tir’d with all these, from these would I be gone,

Save that, to die, I leave my love alone.

 Учениця читає переклад Олени Криштальської сонета 66 Вільяма Шекспіра

Стомило все, я кличу смерть, достоту,

Бо злидень жде заслуг собі чужих,

І нечисть виряджається в пишноту,

І чисту вірність піднято на сміх,

І шана золота – не по заслузі,

І кинуто дівочу цноту ниць,

І справжня досконалість у нарузі,

І неміччю скалічується міць,

І мовкнуть музи, підневільні владі,

І зневажає істину хула,

І хисту вчений неук на заваді,

І в’ярмлене добро – служник у зла.

Стомившись тим, уже помер би я,

Та буде в самоті любов моя.

Підготовлений учень читає сонет "Pielgrzym" Адама Міцкевича мовою оригіналу

PIELGRZYM

U stóp moich kraina dostatków i krasy,

Nad głową niebo jasne, obok piękne lice;

Dlaczegoż stąd ucieka serce w okolice

Dalekie, i - niestety! jeszcze dalsze czasy?

Litwo! piały mi wdzięczniej twe szumiące lasy

Niż słowiki Bajdaru, Salhiry dziewice,

I weselszy deptałem twoje trzęsawice

Niż rubinowe morwy, złote ananasy.

Tak daleki! tak różna wabi mię ponęta;

Dlaczegoż roztargniony wzdycham bez ustanku

Do tej, którą kochałem w dni moich poranku?

Ona w lubej dziedzinie, która mi odjęta,

Gdzie jej wszystko o wiernym powiada kochanku,

Depcąc świeże me ślady czyż o mnie pamięta?

Учениця читає переклад Олени Криштальської сонета "Мандрівник" Адама Міцевича

 

Я відкриваю тут багатство й розкіш краю,

Облич людських красу і неба синь промінну.

Чому ж до отчої землі думками лину,

В минувшину чому знов серцем повертаю?

Литво! Я шум твоїх лісів не проміняю

На спів дівчат сальгірських, пісню солов’їну

Байдар. Твою радніш топтав я трясовину,

Ніж тут багряний лист шовковичного гаю.

Як я далеко тут! У цім принаднім світі

Чому зітхання шлю щоразу сумовиті

До подруги, яку кохаю з давніх літ?

В тім любому краю, що одібрали в мене,

Про почуття моє, незгасне, незнищенне,

Чи згадує вона, на мій ступивши слід?

1-й учень. Олена Криштальська авторка поетичних збірок: "Відкриваю в собі таємницю" (1987); "Хліб і камінь" (1993); "Пізня яблуня" (2009). У Національній спілці письменників України з 1993 року.

Уперше в Україні  переклала і опублікувала книгу  іспанського поета-романтика ХІХ століття Ґуставо Адольфо Беккера "Рими" (1993) та двомовні видання: "Antología de la poesía argentina, siglo XX / Антологія аргентинської поезії XX століття" (1998), "Llama de amor viva. Antología de la poesía española, siglos XII–XX / Незгасне полум’я любові. Антологія іспанської поезії ХII-ХХ століть" (2003); "Las cuerdas pulsativas. Antología de la lírica española y latinoamericana, siglos XVI–XX / Пульсуючі струни. Антологія іспанської та латиноамериканської лірики ХVІ–ХХ століть" (2010).

2-й учень. Презентація збірки "Незгасне полум’я любові. Антологія іспанської поезії ХII-ХХ століть" відбулася у травні 2003 року в конференц-залі Будинку письменників у Києві за участю Посольства Іспанії в Україні. Надзвичайний і Повноважний посол Іспанії в Україні Луїс Гомес де Аранда, голова Національної Спілки письменників України Володимир Яворівський, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка Микола Жулинський, редактор антології, голова Волинської організації НСПУ Василь Гей та інші відомі поети й письменники прибули на презентацію книги поетеси і перекладачки з Волині. І всі вони високо оцінили новий творчий доробок нашої землячки.

3-й учень. Олена Криштальска упорядкувала і переклала польською мовою двомовне видання "Гравітація взаємності. Антологія сучасної української поезії / Grawitacja wzajemności. Antologia współczesnej poezji ukraińskiej" (2013). До цієї 600-сторінкової антології-білінгви увійшло 135 наших сучасних поетів, починаючи з "останнього неокласика" Ігоря Качуровського до найкращих із наймолодших. Також переклала з польської мови книги Збіґнєва Фрончека "Любов у Любліні" (2011), "Три женихи для Єви. Люблінські історії" (2015).

4-й учень. Талант Олени Криштальської, немов пульсуюче джерело, у 70-тих роках минулого століття стрімким потоком поринув у світ і отримав чимало нагород та відзнак. Це Літературна премія імені Василя Мисика Національної спілки письменників України та Всесвітньої української координаційної ради (2001), обласна літературно-мистецька премія імені Агатангела Кримського (2003), Літературна премія імені Григорія Кочура (2013). Указану премію засновано згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 р. № 1010, з метою відзначення заслуг громадян за визначні здобутки у галузі поетичного художнього перекладу та перекладознавства.

Олена Криштальська одержала премію імені Григорія Кочура за антологію іспанської та латиноамериканської лірики ХVІ–ХХ століть "Пульсуючі струни".

Книга Олени Криштальської "Пізня яблуня" відзначена дипломом ІІІ ступеня в номінації "Поезія" на конкурсі "Найкраща книга України — 2009".

1-й учень. Визнали перекладацький талант Криштальської не лише в Україні, а й за кордоном. Так, вона удостоєна польської міжнародної літературної премії імені Юзефа Лободовського (2015).

Крім того, на здобуття премії імені Максима Рильського, якою відзначаються письменники і поети за переклад українською мовою творів видатних іноземних авторів або за переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу, 2016 року було висунуто 7 художніх творів п’яти претендентів, серед яких і Олену Криштальську.

2-й учень. Маючи неабияке обдарування як до поетичної, так і до перекладацької творчості, О. Криштальська плідно працює на поглиблення літературних взаємин України з багатьма народами світу, зводячи, за словами Павла Тичини, духовні мости аркодужного перевисання до народів. Сама перекладачка та поетеса: "Ми розуміємо, які є величні літератури, які прекрасні твори. Та й саму Біблію ми би не знали, якби не переклали. Ми б Господньої молитви "Отче наш" не знали, як вона звучала з уст Христа, а вона описана в Євангелії. Як можна це перекреслити? Інша справа – якість перекладу. Але я ще раз підкреслюю: наша мова дуже багата. Пам’ятаймо, що вона – одна із чотирьох найкрасивіших, наймилозвучніших мов у світі. І не скористатися з цього багатства, яке ми маємо, то просто гріх".

Література:

1. Гуменюк Надія. Незгасне полум'я любові // Віче. – 2003. – 20 грудня.
2. Лис Володимир. Поетичний поліглот з Луцька // Волинь-нова. – 2008. – 4 грудня.
3. Ткаченко Всеволод. Душа, відкрита світовій поезії // Українська літературна газета. – 2013. – 4 жовтня.
4. Бросаліна Олена. "Криштальський голос Олени Криштальської // Літературна Україна. – 2011. – 27 січня.
5. Криштальська О.В. Пізня яблуня. Вибрані поезії. – Луцьк: ВАТ "Волинська обласна друкарня", 2009. – 308с.

Інтернет-ресурси:

6. https://www.youtube.com/watch?v=JmO4loi4LoI
7. http://vip.volyn.ua/ne-skoristatisya-z-bagatstva-ukrayinskoyi-movi-prosto-grih-olena-krishtalska.
8. http://litgazeta.com.ua/articles/dusha-vidkryta-svitovij-poeziyi.
9. http://volyn.com.ua/news/2361-storinka-poeziyi.html.