Виховний захід, "Поклін тобі, Тарасе!"

Про матеріал
Епіграф свята І мене в сім’ї великій В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим, тихим словом…
Перегляд файлу

ІІ-Іванівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель початкових класів:

Панченко Л.Є.

 

 

2018 рік

 

Мета: ознайомити з життєписом сина українського народу Т.Г.Шевченка;

розвивати акторські здібності в декламуванні віршів; виробляти

            уміння зв’язного мовлення; виховувати любов і повагу до спадщини,

            яку залишив поет.

Хід свята

Святково прибраний клас: портрет Т.Г.Шевченка, рушники,фотовиставка про життя і творчість Тараса, виставка його творів, дитячі малюнки.

 

Епіграф свята

І мене в сім’ї великій

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом…

 

Учитель. Погляньте,діти, на портрет. Хто це?

(Відповіді учнів)

 

Учитель. А хто він? Що ви про нього знаєте?

( Відповіді учнів)

 

Учитель. Тарас Шевченко – видатний поет,

                 Його шанує вчений і школяр.

                 І кожен, хто живе на Україні,

                 На пам'ять знає майже весь «Кобзар».

І сторінка журналу

Дитячі роки Тараса Шевченка

( Звукозапис пісні на слова Т.Шевченка « Думи мої…»)

Заходить селянка, несе запалену свічку, ставить на солі біля портрета Т.Г.Шевченка.

 

Інсценізація

Хлопчик. Матуся, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда. (Жінка сідає на лаву, хлопчик – біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик.Бачив, матусю, бачив… Матусю, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічка такої людини світить ясно і світло і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найяскравіше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.(Гладить його по голівці)

 

Учень. 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім’ї селянина-кріпака народився Т.Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном, за що його в сім’ї називали «малим приблудою».

(Звучить уривок з чумацької пісні)

 

Інсценізація

1 чумак. Хей, хлопче, чи далеко до села?

Тарас. Ні. Вже не далеко. Село он там за переліском.

2 чумак. А куди ж ти оце проти ночі сам мандруєш?

Тарас. Іду стовпи шукати, що небо підпирають.

(Чумаки сміються)

3 чумак. Ой, далеко тобі, хлопче, йти. За все життя не дійдеш. Ось підростеш, зрозумієш, тоді й підеш в таку далеку дорогу.

1 чумак. Сідай краще на воза, ми тебе додому підвеземо.

( Виходить мати)

Мати. Ой, де ж це мій синочок запропастився? Вже темніє, а його все нема.

( Біжить на зустріч чумакам)

Чи не бачили хлопчика такого малого, люди добрі? Синочка мого!

1 чумак. Чи не він ото дрімає у нас на возі?

Мати.Ой, Тарасику, де ж ти був?

Тарас. Мамо, я ходив стовпи шукати, ті що небо тримають. Кажуть дуже далеко вони, підросту, тоді піду.

( Чумаки їдуть далі, виходить дід, сідає на ослінчику.)

Тарас. Дідусю, розкажи мені про гайдамаків.

Дід. Я вже розповідав, а чого це ти розпитуєш?

Тарас. Бо як виросту, теж в гайдамаки піду!

Мати. Ой, ти мій гайдамака,лягай вже спати.

( Обнімає Тарасика, веде в хату.)

 

Учень. Восьмирічного Тараса батьки віддали до дяка в «науку». За найменшу провину карав він своїх учнів різками.

 

Інсценізація

Тарас. Добре, що в мене залишалась вільна хвилинка, помалювати можна, поки дяка немає вдома.

( Ставить свічку, дістає книжку, змальовує ікону. Зненацька заходить дяк.)

Дяк. А що це ти робиш, хлопче? Свічки він спалює. До малювання бач його тягне. Я тебе ось помалюю!

( Вириває олівець, ламає його, рве аркуш паперу, б’є Тараса нагайкою.)

Я тебе помалюю! Ти в мене потанцюєш!

( Тарас тікає, дяк женеться за ним.)

 

1 учениця. Вже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

2 учень. Ти взяла мене, маленького, за руку

               І хлопця в школу одвела

               До п’яного дяка на науку.

  • Учись, серденько, колись

               З нас будуть люди, - ти  казала…

 

Ведучий. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена тяжкою працею померла мати.

 

3 учень. Та матір добрую мою

               Ще молодою у могилу

               Нужда та праця положила…

 

Ведучий. Незадовго після смерті матері в 1825 році помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

 

4 учень. Там батько, плачучи з дітьми

               ( А ми малі були і голі),

               Не витримав лихої долі,

               Умер на панщині… А ми

               Розлізлися межи людьми,

               Мов мишенята. Я до школи –

               Носити воду школярам.

 

Ведучий. Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мене 20 років, він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало»

(Читається вірш «Мені тринадцятий минало»)

 

Інсценізація

 Оксана. Чом же плачеш ти! Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще всіх співаєш, ще й кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге ж, малярем.

Оксана. І розмалюєш нашу хатку.

Тарас. А тож. А всі кажуть, що я ледащо і не на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду-таки малярем.

Оксана. Авжеж, будеш. А то, що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята? Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж пити хочуть.

 

Учитель. Незважаючи на те, що народився поет в бідній кріпацькій сім’ї , і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

 

 

 

 

ІІ сторінка журналу

Тарас Григорович – художник

Ведучий. Тарас наймитує, а випаде вільна годинка – читає і малює. Вечорами по закутках, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думки навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Той згодився навчити хлопця малювати, та пан Енгельгард забрав його до себе в Петербург, і Тарас став козачком.

 

5 учень. Хоче малювати,

               Прагне він до знань,

               Та за це багато зазнає знущань.

6 учень. Нишком він малює

               Статуї в саду,

 Вночі пише вірші

 Про людську біду…

 

Ведуча. Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюловим,Венеціановим, з поетом Жуковським різко змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі. Служив він козачком у пана,

 

Попам палати малював,

Але прийшла година світла,

Тарас нарешті вільним став!

 

Інсценізація

(Іде сумний Тарас, назустріч йому – товариші в циліндрах.)

1 товариш. Все, Тарасе, портрет Брюлова ми продали, великі гроші вторгували.

2 товариш. Викупили тебе у пана. Тепер ти вільний!

Тарас (зраділо). Значить, я тепер можу вчитися! Як я вам вдячний.Я стану художником. Змалюю всю Україну, всі її куточки вбогі, але такі прекрасні та рідні…

 

7 учень. Навчався він у Петербурзі,

               Художником вже справжнім став,

               Та не забув про Україну,

               Вірші про неї все писав.

 

Учитель. Тарас Григорович виправдав їхні надії. В 1845 році закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Він малював портрети, картини та ілюстрував свої вірші.

Ось погляньте, які чудові картини залишив нам у спадок Т.Г.Шевченко

( Демонстрація робіт художника)

 

8 учень. Ще він – мислитель і борець за волю.

Вкраїну-неньку щиро він любив,

               Її він прославляв, про неї думав,

               Для неї все життя своє прожив.

 

ІІІ сторінка журналу

Т.Г.Шевченко – борець за волю народу

Ведучий. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

 

Ведуча. Незважаючи на заборону Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявкою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною.

 

 

9 учень. За Тарасом слідкували,

               Все забороняли,

               За писання й малювання

               Жорстоко карали.

 

Ведучий. Коли Т.Шевченко був на засланні в степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Ось послухайте ці пісні.

(Звучать пісні « Зоре моя вечірняя», « Садок вишневий коло хати…».)

 

Ведучий. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і у його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

( Декламування віршів Т.Г.Шевченка)

 

10 учень. За те ми всі й шануємо Шевченка,

                 Що він про нас, про українців дбав,

                 Що за життя своє безрадісне й убоге

                 Поневірянь та утисків зазнав.

 

ІV сторінка журналу

Ми тебе не забудемо, Тарасе!

11 учень. Повернувся Тарас з неволі

                 Вже хворим додому.

                 Але пісню, але думу

                 Не забув сказати.

                 Як страждала-горювала

Україна-мати.

 

Ведуча. 9 березня 1961 року Тарасу Григоровичу минуло 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря.

Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховали на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

 

Ведучий.Минуло 200 років з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах прикрашений вишитими рушниками портрет Кобзаря. Він – як член сім’ї, як найдорожча людина.

 

13 учень. У нашій хаті на стіні

                 Висить портрет у рамі.

                 Він дуже рідний і мені,

                 І татові, і мамі.

                 Він стереже і хату, й нас,

                 Він знає наші болі

                 Я добре знаю – це Тарас,

                 Що мучився в неволі.

 

Ведучий. У день народження Т.Г.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.

 

Учитель.Ви знаєте твори Кобзаря? Тоді доповніть рядки.

  1. Тече вода з-під явора яром на…(долину).
  2. Світає. Край неба…(палає).
  3. Тихесенько вітер віє., степи,…(лани) мріють.
  4. Не називаю її …(раєм), тії хатиночки у гаї…
  5. І ми, жартуючи, чужі ягнята до…(води).
  6. Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями…(гудуть).

 

14 учень. Уклін тобі, Тарасе,

                 Великий наш пророче,

                 Для тебе вірно б’ється

                 Те серденько дитяче.

                 За тебе вічно б’ється,

                 За твої заповіти,

                 Чого батьки не зможуть,

                 Те зроблять їхні діти.

                 Спи спокійно, Тарасе!

                 Нащадки твої

                 Словами шани і любові тебе пом’янули.

 

docx
Додано
22 лютого
Переглядів
153
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку