Виховний захід "Покрова, матінко, покрий мою голівоньку..."

 

 

СЦЕНАРІЙ

 

«СВЯТО ПОКРОВИ»

 

Ведучий 1.

У нас сьогодні справжнє свято,

Гостей зібралось (ой) багато!

 

Ведучий 2.

Традицій скарб ми пригадаймо,

Зі святом Покрови ми всіх вітаємо!!!

 

Ведучий 3.

Сьогодні ми святкуємо одне з найбільших свят – це Свято Покрови Пресвятої, яке дотримується завжди однієї дати – 14 жовтня.

 

Ведучий 1.

Шановні студенти так сталося, що святкування вже відбулось, але нам дуже закортіло презентувати вам історію появи цього свята і розкрити сутність українських  народних традицій, в яких втілюється самобутність нашого народу.

 

Ведучий 2.

Традицій скарб ми пригадаєм.

Зі святом Покрови усіх вітаєм!

З радістю, щирістю, Божою милістю!

 

Ведучий 3.

Зі святом Покрови усіх вітаєм!

А в серці радість і тривога.

Чекаєм ми обрядів нових

З радістю, щирістю, Божою милістю.

 

Ведучий 1.

Щоб відродити Україну

Шануйте всі традицій силу!

З радістю, щирістю, Божою милістю.

 

Ведучий 2.

Студенти, всіх ми вас вітаєм

Та долі гарної бажаєм.

 

Ведучий 3. Цікава історія пов'язана з цим святом. Виникло воно ще у Х столітті у Греції, на яку в цей час напали араби. Городяни Константинополя зібралися у церкві Пресвятої Богородиці, всі молилися, просячи допомоги в Небесної заступниці. І раптом один праведний чоловік на ім'я Андрій та його учень побачили Пречисту Діву Марію в оточенні ангелів, апостолів та пророків, вона входила до храму.

 

Ведучий 1. Богородиця зняла свою хустку, розгорнула її і покрила всіх присутніх у церкві. Сіяла Мати Божа великою небесною славою, а покров у її руках виблискував  яскравіше за сонячне проміння.

 

Ведучий 2. – Царю Небесний, - казала Діва Марія, - прими кожного, хто молиться до Тебе, заклинаючи ім'я моє у поміч, хай не відійде від лиха мого нечутий Тобою..

 

Ведучий 3. Сповнені радості і надії, люди повернулися до своїх домівок. А на світанку сталося чудо: вороги відступили і місто було врятоване.

 

Ведучий 1. Хустка, якою Богородиця покрила людей, називається покров. Саме від цього слова і пішла назва свята.

 

Ведучий 2. Вперше, якщо так можна висловитися, національний культ Богородиці увічнив Ярослав Мудрий при будівництві Святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих воротах у Києві. Своєрідним символом національної опіки є величава запрестольна мозаїка Матері Божої Оранти.

Погляньте! Як вона звівши руки вгору, просить благословення українському народові. Це єдине найдавніше свідчення зображення Богородиці, що дійшло до нашого часу.

 

Ведучий 3. Найактивніше будівництво церков  та ікон, пов'язаних з Покровом, припадає на добу гетьманування Івана Мазепи. Подумайте тільки! З-поміж сімнадцяти церков, які були зведені в Києві, три з них – носили ім'я Покрови. При виготовленні ікон Богородиці місцеві богомази широко використовували прообрази національних дійових осіб, де Мати Божа тримала під своїм покровом Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Феофана Прокоповича, Івана Мировича.

 

Ведучий 1. Натомість, на Запорожжі культ Покрови з'явився значно раніше, ніж у Гетьманщині. Першу церкву на честь Покрови козаки збудували у 1659 році у Чортомлинській Січі. Як стверджує Дмитро Іванович Яворницький, за часи існування Січі на Запоріжжі було 13 церков Покрови. Тут культ Богородиці високо шанувався, оскільки її покровительство цілком узгоджувалось з визвольним рухом. Кожного разу, перед тим, як козаки збиралися у похід, вони молилися до своєї улюбленої та шанованої Матері Божої.

 

Ведучий 2. Жінки вважали свято Покрови своїм. Особливо його чекали заручені чи ті юнаки, які сподівались на сватів. Адже від Покрови до Пилипівських заговин (27 литопада) усюди справляли весілля.

 

Ведучий 3. Як кажуть в народі: «Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийшла Покрова – заревіла дівка, як корова».

 

Ведучий 1. Відтак до Покрови дівчата вивішували під стріхою червоні пучки перцю чи калини, обмазували коричневою глиною тильні стіни хат, щоб у такий спосіб оповістити, що тут відданиця.

 

Ведучий 2. Так-так! Покрівонько, покрий мені голівоньку, якщо є такою онучею, хай дівкою не мучаюсь. А як не хусткою, то онучею, бо дівкою вже надокучило. Або хоч ганчіркою, аби я була жінкою». От такі дівочі мрії і сподівання і тому в народі існує безліч легенд про те, якощедрює Покрова дівчат своєю ласкою. Вона милостива до тих, хто слухався і шанував батька, матір, переймав неньчину науку до праці, охайності, підтримував духовну й фізичну чистоту!

 

Ведучий 1. А моя бабуся розповідала мені, як вона напередодні свята ставала ввечері навколішки перед іконою Святої Покрови і приказувала:

 

Святая Покрівонько,

Покрий мою голівоньку

Оце осінню.

Хоч і драною хустиною,

Аби з хорошою дитиною,

Щоб із сторони.

Щоб свекорко, як батенько

До мене були,

Свекрівонька, як матінка

Мене прийняли,

Щоб діверки та зовиці,

Мов братики і сестриці

До мене були.

Щоб ділечко поробила,

Чужій сім'ї догодила,

Всім мила була,

Не лаяна і не бита,

Нагодована і вкрита

Спатоньки лягла.

 

Ведучий 2. Покрова остаточно завершує осінні молодіжні «вулиці», тобто походеньки. З цього часу «законні права» набирають вечорниці та досвітки. Всі розважалися «Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала й баба здорова!».

 

Ведучий 3. Зі святом Покрови в Україні пов'язано багато звичаїв і традицій. Наприклад, коли господар будував хату, то намагався  закінчити її будівництво до 14 жовтня, щоб до свята увійти під свій дах – покров.

 

Ведучий 1. До Покрови намагалися зібрати увесь урожай і посіяти озимину.

 

Ведучий 2. Але все-таки найбільше цього свята чекали незаміжні дівчата, тому що в Україні зі свята Богородиці відкривався весільний сезон. Незаміжні дівчата йшли до церкви, молилися: «Пресвята, Мати, покрий голову мою червоним кокошником».

 

Ведучий 3. А ще на Покрову господарі примічали погоду. Вважалося, якою буде Покрова, такою буде і зима. Якщо з берези до Покрови опаде листя, тоді чекай теплої зими, а якщо не опаде – зима буде суворою.

 

Ведучий 1. Якщо лелеки до цього дня відлетять у вирій, значить зима буде точно холодна і рання.

 

Ведучий 2. А ще, якщо цього дня вітер дме в різних напрямках, то зима буде мінлива.

 

Ведучий 3. А я ще знаю, якщо в цей день сніг не покрив землю, тоді не й не покриє у листопаді і в грудні.

 

Ведучий 1. Чи знаєте ви?! Хто на Покрову дев'ять прикмет чи прислів'їв скаже, той захист до наступного свята й матиме.

 

Ведучий 2. Давайте спробуємо. Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

 

Ведучий 3.  Якщо на Покрову спориш зелений – гарний врожай зернових наступного року буде.

 

Ведучий 1. Минула Покрова – з'їла ясний вечір корова.

 

Ведучий 2. Білка на Покрову високо гніздо зробила – тепла зима буде.

 

Ведучий 3. Якщо гриби пішли тільки  на Покрову – пізній сніг буде.

 

Ведучий 1. Якщо червоний вогонь у печі на Покрову – будуть морозяні вечори.

 

Ведучий 2. Покрова накриває траву листям, а дівчат шлюбним вінцем.

 

Ведучий 3. Прийшла Покрова – висохла діброва.

 

Ведучий 1. Прийшла Покрова – заревіла кожна мати, як корова.

 

Ведучий 2. Ти ба! Як гарно ми знаємо українські прикмети.

 

Ведучий 3. І не тільки знаємо, але намагаємося завжди скористатися ними.

 

Ведучий 1. Зі святом Покрови, любі наші гості ми вас вітаємо! Та щирого щастя й великої радості бажаємо.

Світ у сяйві, не впізнати

Саду  і городу.

То Покрова – світле свято

Нашого народу.

То Покрова землю вкрила.

Щедрими плодами,

Розпростерла ніжні крила,

Стала понад нами.

То – Покрова – захисниця

Людей православних,

То – Богиня – помічниця

Запорожців славних.

Грає осінь кольорова,

Пахнуть груші, сливи.

Усміхається Покрова

До людей щасливих.

 

 

Дійство 1.

1-й  учасник. Чули, Петро одружується!?

2-й учасник. А кого ж він бере?

3-й учасник. А візьме кого доведеться.

4-й учасник. Та брав би Палажку. Кращої од Палажки немає нікого на всю Донецьку область. В Палажки брови, як шнурочки, моргне, ніби, вогнем сипне, одна брова варта вола, другій брові ціни нема. А що вже гарна, як намальована.

5-й учасник. Та в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.

3-й учасник. То брав би Хіврю. Хівря ладна, як писанка.

4-й учасник. Вона ходить так, наче воду в ступі товче, а як говорить – носом свистить.

1-й учасник. Хай бере Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить точнісінько, як сопілка грає, а тиха, як ягниця.

2-й учасник. Еге, Петро любить, щоб дівка була трохи бриклива, мала серце з перцем.

3-й учасник. То хай бере Химку. Ця як брикне, то й не перекинеться.

4-й учасник. А по мені брав би Олену. Олена кругла, як цибулька, повновидна, як ясний місяць, в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур, як піде, то під нею, аж земля стогнить.

1-й учасник. А вже гарна! Мордою, хоч пацюків бий, сама товста, а шия, хоч обіддя гни.

2-й учасник. Взяв би Оксану, ця тоненька, як очеретинка, гнучка, як тополя, личко маленьке, тоненьке, мов шовкова нитка, губи маленькі, як рум'яний лист. А сама… А сама пишна, як у саду вишня.

Василь. А мені Оксана теж до душі! То я думаю не Петро одружиться з Оксаною, а я Василь – нашого старости син! Може Оксана і пишна, як у саду вишня мені лише була б здорова, як у мого батька корова! Та працьовита, як кобила двожильна. Оце б була жінка! Оце була б дружина!

3-й учасник. Годі вам! Краще підемо до Оксаниної хати та подивимось, кому пощастить Петру чи Василю-хвастуну.

 

Дійство 2 (Мати клопочеться по хаті. Забігає Оксана).

 

Оксана. Доброго ранку, мамо!

Мати. Доброго ранку. Ти виглядаєш щасливо. Чи добре спала?

Оксана. Всю ніч не спала, але я дійсно щаслива.

Мати. А ось і свашки йдуть.

1-а сваха. Доброго ранку. (До Оксани). Вже й схопилася, рання пташко.

Оксана. Ну чому так довго дівчат нема?

2-а сваха. Та ще й сонце не зійшло.

3-а сваха. Це тільки нам, свашкам, не спиться, та й прийшли раніше.

4-а сваха. А ось і старша дружка. Теж певно не спалось.

(Заходить Олена)

Олена. Доброго ранку. Чи я не спізнилася?

Оксана. Ой, Олено, яка ж бо ти гарна сьогодні.

Олена. Ми тебе як зодягнемо, ти ще краща будеш.(Заходять дівчата).

1-а дівчина. Доброго ранку. Чи не спізнилися ми?

Олена. Ну ж бо, дівчата, давайте нашу Оксану до сватання готувати!

Сваха 1. А ми свашки допоможемо господині вечерю святкову приготувати. Багато чого потрібно зробити: і хліб святковий випікати, і калачі сватам приготувати.

(Мати виносить стілець. Саджають Оксану. Дівчата-дружки одягають її).

Звучить пісня «Сіла птаха».

Свашки.

Мати доньки питається:

Куди, доню, збираєшся?

Чи між турки, чи між татари,

Чи між дружки, між бояри?

Не йди, доню, між чужії люди

Бо там тобі правдоньки не буде!.

Сваха 2. Дівчата, так і день пройшов… Погляньте, як добре ми впоралися! Який гарний коровай спекли. Гостям нашим на радість. Як казала моя бабуся мені: «Запам'ятай, Дарино, вдало спечений коровай, принесе молодим щастя, а якщо вийде тріснутий, то чекай розлучення пари. Ну, а якщо ще й покручений, тоді це на злю долю».

Сваха 1. А ми своїй Оксані бажаємо тільки щастя і достатку! В кожній кутині ще й по дитині, серед хати не стояти, та не печі не лежати. Бажаємо бути веселою, як весна, багатою, як осінь, здоровою, як зима, гарною, як літо, високою, як лоза та швидкою, як коза!

(Сваха виглядає у вікно). А до нашої хати йдуть свати.

Оксана. Мамо, тато, зустрічайте гостей!  (вибігає).

(Тричі стукають у двері. Входять 2 свата з хлібом, низько кланяються господарям і кладуть хліб на стіл).

Свати. (разом). Дай Боже вечір добрий господарям цього дому.

Батько. Добрий вечір  і вам (кланяється гостям). Просимо сідати. А звідкіля се Бог вас несе? Може ви мисливці які? Може рибалки? Або може вольні козаки?

Сват 1. (тихо підкашлює) І рибалки, і вольні козаки. Шукаємо звіриного сліду. Ходили-ходили нічого не знайшли. Аж гульк – назустріч нам іде князь і говорить нам такі речі: «Ей ви, мисливці, ловці-молодці, покажіть дружбу. Трапилась мені куниця – красна-дівиця. Не їм, не п'ю і не сплю, а все думаю, як би її дістати. Поможіть її мені піймати. Тоді чого душа ваша забажає, усе просіть, усе дам!».

Сват 2. Ну нам того і треба. Пішли. Бачимо сліди. Звір наш пішов у двір ваш. Тут застряла наша куниця, в вашій хаті красна-дівиця. Оце ж нашому слову кінець, а  ви дайте ділу вінець. Кажіть же ділом, чи оттдасте, чи нехай ще підросте.

Батько. Що за напасть така!. Оксано! Чи чуєш! Оксано, доню! Порадь же мені, що робити з оцими ловцями-молодцями.

(Оксана виходить на середину хати, перебирає сором'язливо пальцями фартух).

Батько. Бачте, що ви натворили? Мене старого з дочкою пристидили!. Гай-гай. Так ось..же, що ми зробимо: хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не лякали, буцім, ми передержуємо куницю, Вас пов'яжемо рушниками.

(Батько звертається до Оксани). Чи нема в тебе може рушників?

Не придбала? Не вміла прясти, не вміла шити? В'яжи ж тоді, чим знаєш, хоч мотузкою.

(Оксана виходить і заносить на тарелі, два вишиті рушники і кладе на хліб, що принесли свати. Підходить до батька, низько кланяється, цілує руку. Бере таріль і підносить сватам – спочатку одному, потім – іншому. Свати з рушниками в руках низько кланяються батькові).

Сват 1. Спасибі ж, батькові, що свою дитину рано будив та усякому добру учив.

Сват 2.  Спасибі і тобі, дівко, що рано вставала, тонку пряжу пряла і придане збирала.

(Оксана по черзі перев'язує сватів).

Батько. Проходьте в світлицю. Сядемо за стіл. Поїмо, вип'ємо та за все й домовимось…

 

Дійство 3

 

Мати  (звертається до Оксани). А поки любі гості скуштують наші смачненькі страви, ми з донькою поговоримо. Ну доню, останній раз тебе прошу добре подумай! Петро гарний парубок, працьовитий, але незаможний, а Василь? Хто не знає його родини?! Син старости, заможні люди! Велике господарство подарує тобі! Будеш багатою дружиною, коли вийдеш за Василя.

Оксана. Ненечка моя, рідна! Не топи свого дитяти. Дай мені на світі пожити. Дозволь мені коханого любити!

Мати. Ой, Оксано! Дурна-дурна. Так і я ж не хотіла за свого Степана, на стінку лізла, а далі – нічогісінько! Звикла, дітей на світ народила.

Оксана. Лай мене, бий, хоч до смерті вбий! А я не дам нелюбу хустку! Се правда моя, це щастя моє!!!

Мати. От тільки винесеш Василю гарбуза, то я тебе зроду не била, а тут за патли потягну!

Оксана. Добре, матінко. Зараз вийду та дорогим сватам відповідь надам.

(Мати виходить до гостей. Оксана встає навколішки та промовляє молитву).

Свята, мати, Покрівонько!

Накрий мою голівоньку

Хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою!

Прошу у тебе захисту!

В  ім'я великого і чистого кохання

 

Богоридиця Діво Покровська,

Прийми під покров мене і мого коханого.

Пригорни нас до серця свого.

Охорони нас, Небесна Мамо!

Від усього злого і проводь до вічного щастя з Богом.

Амінь.

(Оксана виходить до сватів).

Сват 1. Ну Оксано, давай хусточку молодому. А ми побачимо кого вибрала наша молодиця.

Оксана. Зараз дядьку, зараз!.(виносить хустку і гарбуз на підносі. Хустку дає Петру, а гарбуз – Василю).

Василь. Що се, що се!

Сват 2. Хіба повилазило? Гарбуз! Ось бач, хоч покуштуй.

Василь. Та се нас з батьком обморочили? Не бачити вам ні волика, ні корови, ні червоного намиста, люба Оксана!

Батько. А ну Петро, поблагослови його оцим гарбузом по потилиці, нехай іде та шукає іншу!.

Петро. Дякую вам, тато і мамо! Дякую і тобі, Оксано! Таке щастя моє: мені дісталась хустка, а ворогові моєму – гарбуз! Благослови Боже,  і отець і мати в щасливу годиноньку стати  рідним синоньком.

Сваха. (звертається до Петра). Не стій, зятю, за плечима. Заглянь у кишеню, викинь грошей жменю.

1-а дівчина. Щоб Оксану в нас забрати, треба добрий викуп дати.

Петро. Що ж ви хочете за неї?

Сваха 1. Оксана – вона дорого коштує!

Петро. Тримайте (сипле дрібні гроші).

Сваха 2. Ми не хочемо п'ятаків брати.

Петро. Ну нате тримайте – десять.

Свахи. Десять??? (підводять Оксану). Ось з цією дівчиною ти до шлюбу підеш.

Сваха 1. Благослови Боже, і отець і мати, своєму дитяті під вінець стати та з суженим шлюб узяти!.

Петро і Оксана (разом) Благословіть мамо і тато!.

Оксана. Мені з Петром!

Петро. Мені з Оксаною!

Разом. До шлюбу стати!

Батько. Підійдіть діти мої, даємо вам благословення, будьте щасливі!

Мати. Разом з нами хай благословить вас Господь (цілує по черзі, батько пов'язує їм руки хусткою).

Сваха 2. Веди наречений до шлюбу, омріяну долю свою!

Шануй її милу та любу

Як голуб голубку

Як квітку розквітлу в саду.

Гості усі разом. Дорогу молодим! (Батько виводить молодих, мати обсипає молодих пшеницею, грішми, цукерками).

Звучить пісня.