Виховний захід присвячений до Дня народження Тараса Шевченка

Тарас з трьома  подружками у серці ( Віра, Надія і Любов)

Козак

Підняв Дніпро чорні хвилі, явір похилився.

На Чернечій, на могилі, Тарас зажурився.

Україно, Україно, мамо моя рідна.

Пограбована ти нене, тому й така бідна.

 

Нема миру, нема правди, нема волі й долі,

Бо чужії отамани сидять на престолі.

А де ж сини твої, Україно, козацької слави?

В чистім полі, де тополі. Могили, могили…

 

Як соколи, чорноброві, до Бога злітають,

Отамани, на їх крові, гроші заробляють.

 Подививсь Тарас довкола:

           Люди, схаменіться!

Як діди ваші боролись, так і ви боріться!

Поміж себе отамана прошу вас шукайте

 і за долю України як один, ставайте!

 

Дівчинка 1

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,                      

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

 

Дівчинка 2

Усе моє, все зветься Україна

Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

оці степи, це небо, ці ліси,                                 

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Пісня « Зацвіла в долині»               

Ведуча

( виходить з Кобзарем, читає свої слова і ставить збірку на стіл)

Вірші Тараса Григоровича Шевченка повинен знати кожен, адже "Кобзар" – це друга Біблія для українців. Розгортаєш, і: "Ну що б, здавалося слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б'ється – ожива, як їх почуєш…". І слова Шевченка – справді особливі, зокрема тим, що актуальні й досі.

Вірш «Мені тринадцятий минало»

Ведуча

Тарас Шевченко… Такий великий, що бути більшим не можна. Як Україна. Як світ. Ріс безрідним сиротою, а став найріднішим усім нам з покоління і в покоління. Був кріпаком, а заговорив і показав шлях до свободи. Жив в імперії сваволі, насильства й наруги, де на всіх язиках все мовчить, а кликав порвати кайдани і йти просто, щоб не було за собою і зерна неправди. Мордувався в тюрмі народів і був свідком зречення материнської мови, культури й історії, а залишався вірним ідеалам волі й братерства, горів очисним вогнем сумління, але не здавався, бо знав, що біля нього віра, надія і любов. 

Дівчинка 1

Людина має три крила,

Щоб доля світлою була:

Перше крило — це щира Віра,

Вона нас робить добрими без міри.

Друге крило — Надія ясна,

Що в серці розцвітає вчасно          

А третє — Любов палка,

Що береже від зла й гріха.

Три чесноти — три крила,

Щоб життєва нива розцвіла.

Дівчинка 2

Три складових життя у кожнім серці.

Це - наші потаємні почуття,

Як оберіг в життєвій круговерті..

Тримають лиш вони серцебиття.                 

 

НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ -  нам допоможуть.

У скрутний час ми молимось до них.

І віримо, надіємось, що зможуть

Підтримать дух, що ніби уже зник.

 

Хай в кожнім серці  не зникають ВІРА І НАДІЯ.

ЛЮБОВ хай окриляє кожну мить.

І вірю, що  здійсняться  ваші мрії,

Тарас Шевченко й Україна будуть жить!

 

Виходять три чесноти

Віра

Я Віра — я крила для душі,

Що світять навіть у пітьмі.                

І я не залишаю у біді,

Коли ж не знаєте, куди Вам треба йти.

 

Надія

А я Надія — як весняний цвіт,                

Що знову відкриває світ.

І тихо шепочу: «Ти не здавайся»,

І  з сонцем в серці прокидайся.

 

Любов

А я Любов — найвищий дар небес,

Що творить тисячі чудес.                     

І я єдина, що  не минає,

І всіх до Бога повертає.

( Тарас Шевченко виходить до чеснот)

Шевченко

Я дякую вам за безмежну любов, надійну підтримку та віру в мене. Ви — моє натхнення, яке робить кожен день світлішим. Ви моє розуміння та тепло, які дають мені сили долати будь-які вершини.

Ведуча

Поневіряння, розчарування, страждання. А разом із тим – велике бажання допомогти українцям вистояти, не проспати те, що у них є, застерегти від того, щоб не опинилися у кайданах.

Вірш « Мені однаково чи буду» 

Сценка на сучасний лад ( Шевченко і жінка)   

(Виходить Шевченко, сідає за стіл, роздумує про долю України, робить вигляд, що пише, а в той час виходять дівчатка  з піснею « Думи мої, думи» на сучасний лад, після пісні підходить до нього жінка і вони ведуть діалог)

Жінка: Тарасе Григоровичу, ви колись писали: «Кохайтеся ж, чорнобриві, та не з москалями». Сьогодні ці слова звучать для  нас як пророцтво. Як ви відчули це ще тоді?    

Шевченко

(тихо зітхає) Я бачив багато горя на цій землі. Жіноча доля в мої часи була схожа на побиту градом ниву. Москалі ж — то були не просто чужинці, а люди без душі, що несли руїну в українську хату. Я хотів вберегти вас від тієї «недолі», про яку писав у кожному вірші.

Жінка

Ви часто малювали образи самотніх матерів, наймичок. Чому саме жіночі страждання стали центром вашої творчості?

Шевченко

Бо жінка для мене — це і є Україна. Страждання жінки-матері — це біль усього народу. Я мріяв про той час, коли «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі». Це мій ідеал.

Жінка

А як щодо вашого власного щастя? Кажуть, ви закохувалися дев'ять разів, але так і не знайшли своєї пари.

Шевченко (усміхається)

Шукав... шукав і в Петербурзі, і в рідних краях. Хотілося свого куточка, «тихого раю» та люблячої дружини. Але доля-мачуха розпорядилася інакше — моєю сім’єю став увесь мій народ, а дітьми — мої думи.

Жінка

Сьогодні ми, українські жінки, вже не беззахисні. Ми боремося, працюємо і самі будуємо свою долю. Що б ви побажали нам тепер?

Шевченко

Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Бережіть віру, бо вона допомагає бути незламним, надію, вона допомагає бачити майбутнє і любов, бо без неї — пустка. І пам'ятайте: своя правда, сила і воля — це те, що ніхто не зможе у вас відібрати. Ми повинні жити і боротися заради нашого майбутнього, наших дітей.

Ведуча

Тарас Шевченко перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без оману. Усе знесли й перемогли разом з ним  його віра, надія і  любов. Слова нашого генія повинні бути закарбованими у кожному серці українця і ось тоді ми зможемо перемогти і вистояти. А ці слова не прості, вони сильні і звучать так.

(Виходять учні,  виголошують вислови)

Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте.

Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого  повивала.

А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. 

Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту, за неї Господа моліть.

Нема на світі України, немає другого Дніпра.

Ведуча

Одне Дніпро, один Шевченко, одна Україна. Нехай побита, окровавлена, заплакана, але сильна, незламна і така, яка буде стояти вічно.

І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній новій,

Не забудьте спом’янути незлим, тихим словом.

Вірш

Не забудем, пом’янемо,

Батьку наш, Шевченко!

Пом’янемо та й підемо

Боронити Неньку!

І кацапів-недоумків

Випхнем з України!

Повернемо в нашу хату

Мову солов’їну!

Заспіваєм про Вкраїну,

Дніпро й сині гори!

Заполонить ота пісня

Безмежні простори!

Поспіваєм-потанцюєм

Помолимось Богу,

Подякуємо за милість

До Свого народу!

Пісня «Тарасе, розкажи про Україну»