Виховний захід "Революція Гідності:як це було..."

Про матеріал

Метою даного виховного заходу є формування в учнів усвідомлення громадянської ідентичності та історичної пам'яті. Виховувати шанобливе ставлення до Героїв Небесної сотні, які загинули у боротьбі зп свободу та цілісність України - обов'язок кожного педагога.

Перегляд файлу

Виховний захід:  « Революція гідності: як  це було… »

Мета:вшанування пам‘яті героїв Небесної сотні,пртщеплювати любов до Батьківщини,виховати патріотичну свідомість,розвивати бажання  стати гідними громадянами України.

Оформлення:стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України,надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…»,список прізвищ героїв з фото), на підлозі надпис їз маленьких свічок «Героям слава»,стіл, на столі вишитий рушник ,ікона Божої матері,свічка,квіти з чорною стрічкою.

(Звучить «Молитва за Україну»,діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава)

Очікувані результати:

-ціннісне ставлення до демократичних свобод,закріплених Конституцією України;

-розширення знань учнів про події Єврореволюції;

-усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Епіграф .

Хто вмирає в боротьбі – в серцях живе повіки!

 

             « Шлях звільнення кожної нації від поневолення

густо кропиться кров’ю ворожою і своєю».

                                                                                             Симон Петлюра

 

Хід виховного заходу:

Вступне слово вчителя

Вчитель: Революція гідності – це новий термін, який визначає політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Президента Віктора Януковича та його «сім'ї».Шановні вчителі, учні, запрошені! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. (слайд 1)

 

Учень:

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

 Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.(Відео «Гімн України»

Учень. А як все починалось?
 Учень. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції заЄропейськуУкраїну!

Учень. Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами«Україна-це Європа», «Ми –вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.
Учень. А що ж було далі… А далі- не підписання угоди про асоціацію. 
Учень. А далі- жорстоке побиття студентів вніч з 24 на 25 листопада.
Учень. А далі… А далі- покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.

Учень“Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!
Бо його забирають.
Нас Надія веде, нас ідея веде
За свободу для рідного краю.

Учень 2  Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!”

Україна -Єдина країна
Не шматуйте іі не трясіть
Ми не Захід І Схід ми родина
Ми не Північ і Південь ми рід
Учень. Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Вірш в особах

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій." (2 слайд)

Відео «Не спи моя рідна земля»

Учень.Сьогодні ми пройдемо з вами етапами  Єврореволюції, згадаємо основні події тих 94 днів. Під час боротьби українського народу проти режиму формувалося громадянське суспільство, вражаючи світ, а серце Європи билося на Майдані .Чому? Отже,  «Революція гідності : як це було?»

(3 слайд)

Учень.Під вечір 21 листопада, незадовго після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготування підписання Угоди асоціації України з ЄС, люди стали самоорганізовуватися через соціальні мережі. Перша акція розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Стали з'являтися міліція та посилені загони Беркуту. Частина активістів пішла під Адміністрацію Президента України, після чого повернулась на Майдан Незалежності. Люди вирішили лишатися на ніч. Цього дня суд прийняв рішення заборонити встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року.

Цього дня з'явилась інформація про те, що небайдужі люди вийшли на «євромайдани» також у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому та Ужгороді.

(Слайд 4)

Учень.29 листопада, після непідписання Януковичем Угоди у Вільнюсі «майдани» стали непотрібні і були згорнуті, але деяка частина учасників не підкорилася вказівці про розпуск і продовжила акції на підтримку євроінтеграції. Ці акції, в умовах згортання «майданів» владою, перетворились на символ непокори владі і трансформувались в нові Майдани. Найбільший з таких Майданів виник в Києві на Площі Незалежності. В ніч з 29 на 30 листопада для розгону цього Майдану влада застосувала силу.

(Слайд 5)

Учень. Люди вийшли на мирну акцію протесту проти рішення уряду. Вони не планували ніяких збройних сутичок. Вони просто відстоювали свої права.

Учень. У ніч проти 30 листопада   українська влада силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін Євромайдану в Києві. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників.  Частина людей, що втікла від Беркуту, заховалась у Михайлівському золотоверхому монастирі на Михайлівській площі.

Відеоролик «Побоїще» (Слайд 6)

УченьІ саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»
Чи знає мама, чи знає тато,
Що син нівечить і б’є людей,
Що він криваву несе зарплату, –
Вона на гірких сльозах дітей.

У листопаді під самий ранок,
Коли і місяць на небі спав,
Напав на діток чийсь син чи тато
І, наче, нелюд їх побивав.

А вдома мати, а вдома мати
Чекає сина, бо він – герой.
Від зла він має всіх захищати,
Не знає мати, що син лл’є кров.
 

 

 

Учень
Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень.У ніч проти 30 листопада начальник ГУМВС України в Києві В. В. Коряк віддав наказ на силовий розгін Євромайдану в Києві. О 4 годині ранку, коли на Майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» та з надмірним застосуванням сили витіснили людей з Майдану: людей били кийками та ногами. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників. Частина мітингувальників знайшла притулок в Михайлівському золотоверхому монастирі. Приводом для розгону стало нібито встановлення Новорічної ялинки.

(Слайд 7)

Учень.У відповідь на побиття студентів ,на Михайлівську площу,де перебувала частина побитих з Майдану Незалежності, зібрались тисячі киян та гостей столиці. Вдень на Михайлівській площі виник стихійний мітинг. Подальший розвиток подій отримав назву «Єврореволюція» або «Європейська революція»

(Слайд 8)

Учень.В річницю Референдуму про суверенітет 1991 року на майдани і вулиці Києва вийшли, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 млн. протестувальників. Цього ж дня відбулася спроба штурму Адміністрації Президента.

(Слайд 9)

Учень .В ніч проти 11 грудня, незважаючи на завірення Президента України, які він виголосив перед спеціальним представником ЄС КетрінЕштон, спецназ та внутрішні війська розпочали масову акцію на витіснення мітингувальників з зайнятих ними позицій. Груба сила та спецзасоби, в основному, не застосовувались. На заклик про допомогу до Майдану з міста почали підтягуватись добровольці. В результаті, для уникнення оточення з боку Майдану та міських добровольцыв, спецназ та внутрішні війська змушені були відступити.

(Слайд 10)

Учень.Протягом Єврореволюції щонеділі збиралися народні віча, а вимоги народу ставали радикальніші – вони вимагали відставки Януковича.Характер протесту був мирний, в рамках закону. Громадянське суспільство проявляло свої найкращі риси.

Учень.Поштовхом до виходу протистояння за мирні межі стало ухвалення Верховною Радою репресивних, на думку прихильників євроінтеграції, «диктаторських законів», що відбулося 16 січня.В ході протистояння, крім каміння та «коктейлів Молотова», повстанцями були збудовані метальні машини — требушет та велетенська рогатка, також була виготовлена «картопляна гармата». Cвоєю організацією та застосованими іноваціями повстанці неодноразово викликали живе захоплення у світі.

(Слайд 11)

Учень.В той же час прибічники влади — «невстановлені особи», бійці спецпідрозділів та титушки — застосовували нелюдські методи, включаючи викрадення, катування (Ігор Луценко, Дмитро Булатов) та вбивство активістів (Юрій Вербицький), тортури з роздяганням та фотосесіями на морозі (Михайло Гаврилюк), що, в цілому, вказує як на надзвичайну жорстокість влади, так і на спеціальне спрямування спецпідрозділів проти власного народу. Тітушки, не тільки взаємодіяли з спецпідрозділами, але й використовували при цьому вогнепальну зброю.(слайд13)

Учень. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Вірш «Допоки житиму.....»( Лівар)

Минають дні і ночі - та назавжди

Калейдоскоп кривавий, невблаганний,

Я бачу ті обличчя і ті очі

Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані

 

Допоки житиму, я пам'ятати буду

Жінок із надписом на грудях "Мама"

І закатованого Юрія Вербицького

Й слова пророчії Сергія Нігояна.

 

 

Допоки житиму, в вухах стояти буде

Той дзвін церков, що душу рве на клапті,

І "Отче наш" останній перед штурмом

І плач безсилий дівчини у білому халаті

 

Чи то Господь нам шле такі випробування

По аналогії із власним Сином?

Та нація безстрашна не вмирає,

На заздрість ворогам збудуєм Україну!

Пісня «У нашому серці»

Учень.
У нашій пам’яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви – її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами – ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: “Іди, дитино,
За щастя України, бо вона – єдина”.
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Учень
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Учень
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде “Слава Україні!”  над ланами.

(Слайд 12)

Учень.Проти протестувальників були застосовані світлошумові гранати, гумові кулі, кийки, водомети, коктейлі Молотова, каміння; протестувальники застосовували петарди, коктейлі Молотова, каміння. Від куль снайпера загинули 2 протестувальники: Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.

Учень.18 лютого, в день, коли Верховна Рада мала розглянути можливі зміни до Конституції, до будівлі Верховної Ради підійшли протестанти. Це призвело до поновлення жорстокого силового протистояння між повстанцями та силовиками. Бойові дії велись, в тому числі, з застосуванням вогнепальної зброї. Декілька людей з обох боків загинуло.

Учень.Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 17 років... І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками...

(Слайд 13)

Учень. Та раптом люди розступились, до сцени під'їхав автобус та швидка з трунами загиблих героїв. На автобусі не було позначок "Ритуальна служба", "Поховання". Так надписи на цьому автобусі були б недоречні. Бо коли молоді, красиві, сильні, мужні чоловіки, які вчора були поруч, сьогодні лежать у труні, це ніяк не може бути "Ритуал". Це війна.

Учень. У них були такі мирні професії - як вони могли з такими "ботанічними" навичками опинитися на лінії вогню? Як мабуть посміхався снайпер з цих незграб - ще б пак, йти в атаку з дерев'яними щитами та палицями - це ж так непрофесійно, хіба так вчинить професійний солдат? Хіба вояк буде рухатися по відкритій вулиці Інститутській? Фахові вбивці розстріляли їх граючись - стріляли одному в ногу, та вбивали тих, хто намагався витягнути пораненого.

Учень.Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, щонавколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність

 

Учень.19 лютого, о 20:00 спецпідрозділи розпочали штурм Майдану з боку Європейської площі та вулиці Інститутської з використанням бронетехніки. На ранок 19 лютого число загиблих склало 25 чоловік, в тому числі: 9 співробітників силових структур; 16 мирних громадян та бійців самооборони Майдану.

(Слайд 14)

Учень.20 лютого1914 року назване «Кривавий четвер». Близько 9-ї ранку Майдан перейшов в наступ і, не зважаючи на шалений обстріл снайперами, швидко повернув всі втрачені 18-го числа позиції і розширив контрольовану зону. Найбільш жорстоке та криваве протистояння відбулось на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж пів-сотні повстанців.

Відеоролик про розстріл майдану. Реальний вуличний бій на Інституцькій.(Слайд 15)

Учень.Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею»

Учень.(Слайд 16)

… Ти бачив як Ангели в Небо летіли?

Так-так, саме в Небо, а не навпаки…

Від пострілів влади отак відлітали

До Бога назавжди вкраїнські сини.

 

Їх кров залишилась не там на Майдані,

А на руках всіх провладних катів,

А сльози батьків потечуть ніби ріки

На всі покоління до «сьомих колін».

 

Сьогодні не в силі і сильні змовчати

Бо кожного серце від болю кричить

Коли на Майдані відспівують СОТНЮ

Що в вічність у славі до Бога летить.

 

Матусі гордіться своїми синами –

Бо душу і тіло зложили своє

За волю народу, що їх не забуде

Бо слава козацького роду живе!

 

Не плачте бабусі, що внуки завчасно

Піднялись до Бога раніше від вас,

Бо тільки Всевишньому знати дорогу

Й коли і для кого настав уже час.

 

Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ

Отак, з висоти, вберігатимуть нас,

Щоб вже не змогли вороги підступити

А для України настав слушний час.

 

Одна у них ненька - одна Україна,

Пробачте, для неї віддали життя!

А Вам вона нині вклоняється щиро

За їх виховання й безсмертні серця!

Відео «Небесна сотня» Герої не вмирають.(Слайд 17)

ВІРШ

Небо падає. Не мовчи,
мільйони нас, ми спіймаєм.
Скільки вистачить сил –кричи.
Нехай кожен у світі знає:
в Україні страшна біда,
земля рідна реве від болю.
Почалася кривава війна,
Україна стає до бою.
Україну мою рятуй!
Хто б не був ти на цьому світі.
Від падлючих російських куль
в сиру землю лягають діти.
Світе, милий, допоможи,
об’єднай свою дужу силу,
Батьківщину нам збережи!
Україну навік єдину.
Небо падає. Не мовчи,
мільйони нас, ми спіймаєм.
Скільки вистачить сил –кричи,
нехай кожен у світі знає.
Учень

Цього ж дня надвечіррозпочалисьперемовиниєвропейськихміністрів і опозиції з Януковичем, в результатіяких Янукович погодився на достроковівибори Президента не пізнішегрудня 2014 року, а протииборчі сторони мали  здати зброю протягом 24 годин. Інформація від лідерів опозиції про результати переговорів викликала обурення Майдану, їхвиступ перервав Володимир Парасюк, один з сотників Майдану, якийзазначив, щоякщо назавтра до 10-ї години ранку Янукович не складе повноваження, його сотня піде на штурм зізброєю— саме в цей час перед головною сценою Майдану проносили труни з загиблимиповстанцями…

Учень.Список загиблих великий і продовжує збільшуватися.

Учень.Йому було 17 і у батьків він був єдиним. Наймолодший герой Майдану Назар Войтович.

(Слайд 18)

Учень. Войтович Назар Юрійович Навчався на третьому курсі відділення дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу, був єдиною дитиною в сім'ї. Назар Войтович поїхав до Києва вночі 19 лютого, а вже наступного дня під час протистоянь на Майдані хлопця вбили з вогнепальної зброї.

(Слайд 19)Учень.Аратунян Георгій з Рівного, приблизно 50 років Менше року тому його дружина Наталія померла від епілептичного нападу, перебуваючи дома наодинці із 1-річною донькою. В той час Георгій був на заробітках за кордоном. Зараз 2-річна донька Ашхен залишилася повною сиротою під опікою сестри Ані (донька від першого  шлюбу дружини). Проживав у місті Рівне. Сім"я жила дуже бідно. Гергій планував виїхати на батьківщину у Батумі в Грузію до родини, після того як встановить пам"ятник покійній дружині на її роковини. 

(Слайд 20)Учень . Вайда Богдан, 58 років. Неодружений. Останнім часом проживав разом з мамою у с. Летня Дрогобицького району. На київський Майдан поїхав 19 лютого. Вже зранку наступного дня, приїхавши до Києва, зателефонував сестрі: "Люба, тут справжня війна! Стріляють...", – після цього розмова обірвалася. Того ж дня по обіді у приймальні Летнянської сільради пролунав телефонний дзвінок. Повідомили про смерть Богдана, який загинув від кулі снайпера-вбивці. 

(Слайд 21)Учень.Дзявульський Микола з Шепетівки, 56 років. Вчитель географії та біології, член ВО Свобода. Застрелений на Інститутській 20 лютого снайпером. Брав активну участь у громасько-політичному житті міста: обирався депутатом міської ради 1994-1998 років, очолював Спілку підприємців Шепетівщини 2002-2005 років, довгий час працював на викладацькій роботі вчителем георграфіїшепетівської школи-ліцею, останній час був помічником народного депутата від ВО "Свобода" Ігоря Сабія.

(Слайд 22)Учень.Костенко Ігор . 22 роки, студент географічного факультету Львівського університету, вчився за спеціальністю «Менеджмент організація», був одним з кращих студентів,  родом з Тернопільщини, працював журналістом інтернет-видання «Спортаналітика». Хлопець був активним редактором української Вікіпедії, написав понад 280 статей, зробив понад 1600 редагувань. Був убитий в районі Жовтневого палацу вистрілами в голову та груди. За словами його друга Володимира, який переносив тіло Ігоря, його ноги були побиті «так, що їх можна було зав'язати на вузол».Загинув 20 лютого 2014 року.

(Слайд 23)Учень.Ушневич Олег, Дрогобич 1982 р.н. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу.

Народився в Дрогобичі. Багатьом працівникам нафтопереробного активіст запам’ятався під час похорону його матері у 1985 році: Євгенія Ушневич померла під час пологів, народивши Олегові брата. Тоді трирічний Олег, не усвідомлюючи, що сталося, ніжно та беззахисно тулився до своєї бабці.

На Майдані в Києві Олег Ушневич був з першого дня.

Учень.Окрім загиблих на майдані були жертви і з іншого боку барикад.

Учень.(Слайд 25)

ДВОЄ НА МАЙДАНІ... (вірш--А.Матвійчука)

Не шукайте таємного змісту,

Просто доля, мов карта лягла:

Двоє хлопців зібралися в місто,

Двоє хлопців з одного села.

Незіпсовані, сильні, красиві,

Їм обом ще нема й двадцяти,

Їхні мами ще зовсім не сиві.

Їх просили себе берегти…

І шляхи їх згубились в тумані,

Різні долі, як різні пісні…

Хто ж міг думати, що – на Майдані,

Знов зустрінуться раптом вони.

Як від повені вруниться річка,

Так зіткнулись – очима й чолом.

Та в одного в руках єврострічка,

А на іншому – чорний шолом.

Двоє хлопців спізнались одразу

І від подиву вклякли немов.

Перший знав тільки волю наказу,

Другий з власної волі прийшов.

І дивились – не те щоб привітно,

Але злоби не знала душа,

Та між ними в ту мить непомітно,

Вже лягла неприступна межа…

І запахло в повітрі війною,

І накрила Хрещатик імла.

Та між тою й цією стіною –

Двоє хлопців з одного села!

І у темному мороці ночі

Ніби промінь з небес зазорів, -

Їм згадалися мамині очі

І прощальні слова матерів:

"Там іконка в кишені сорочки,

Матір Божа на щастя лежить...

 Бережіть себе в світі, синочки

І Вкраїну свою бережіть!

І ніколи нікому не дайте,

Щоб земля наша кров'ю спливла,

Пам'ятайте про це, пам'ятайте!!!

Ви ж бо хлопці з одного села!"

Учень.Честь і слава героям Станіслава. З такими словами проводжали в останню путь рідні, друзі, знайомі та незнайомі мешканці івано-франківщини  свого земляка Романа Гурика.

(Слайд 26)Учень . Гурик Роман, 19 років, з Івано-Франківська, студент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Романа. Загинув у Києві 20 лютого від кулі снайпера. Хлопця поховали в Меморіальному сквері по вулиці Мельника в Івано-Франківську, де розташовані могили січових стрільців та вояків УПА.

Учень.На смерть стояли там Герої,
де був залюднений Майдан,
щити були в них замість зброї...
І серед них був наш Роман.

Вони стояли проти ката,
що всіх за бидло нас приймав...
О, доле тяжкая! Заплата
велика впала поміж лав.

Свистіли кулі підло, нагло,
і падав юний цвіт в крові,
лиш шепотіли губи спрагло:
"Хай вам співають солов'ї !.."

В віках лишився Роман Гурик,
бо славний син Галичини
пішов на ті голгофські мури
не за калим, не за чини.

А за майбутнє України - 
щоб встав з колін Громадянин,
щоб європейські стали зміни,
щоб був в нас напрямок один.
 

Тож пам'ятай, плем'я вороже -
в держави є Герої! Є!
І Ти нас не забудь, о, Боже!
Бо ми - породження Твоє...
Учень. На жаль Роман не єдиний галичанин, який загинув від куль снайперів в той Кровавий день.

(Слайд 27)Учень. Дідич Сергій, 44 роки. Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО «Свобода», директор туристичного клубу «Золоте Руно». Загинув 18 лютого 2014 року

(Слайд 28)Учень.Дмитрів Ігор, 30 років, з села Копанки Калуського району, Івано-Франківська область. Загинув 20 лютого від пострілу снайпера в легені. Нещодавно закінчив Одеську юридичну академію.

(Слайд 29)Учень. Ткачук Ігор, 1975 року народження. Мешканець Великої Кам'янки Коломийського району Івано-Франківської області. Загинув від пострілу снайпера 20 лютого 2014 року. Осиротіли троє діток - 17 років, 11  та кілька місяців. 

(Слайд 30)Учень. Калиняк Богдан,  52 роки, родом з Коломиї Івано-Франківської області. Працював слюсарем на заводі «Сільмаш», потім став приватним підприємцем. Допомагав Євромайдану грошима та товаром. 28 січня 2014   помер у шпиталі в Івано-Франківську

(Слайд 31)Учень.Василь Шеремет . 64 роки. Учасник, захисник Євромайдану. Мав загострене відчуття справедливості та прагнув змінити країну на краще. Уродженець Ланчина. Проживав і мав сім'ю (трьох синів).

(Слайд 32)Учень.Михайло Йосипович Костишин, 1971 року народження. Михайло був на Майдані відразу після побиття студентів. Сам також був жорстоко побитий, з 27 січня перебував у лікарні. Ніяких шансів вижити у нього не було, хоча лікарі зробили все, що могли.

Учень.Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну - зранену і голу…
За Вас не впала і за Вас стоїть!

Простіть хлоп’ята, і спочиньте з миром,
Простіть, і не тримайте, прошу, зла..
Ви показали, що Вкраїна має силу,
А сила не помре, вона завжди жива!

Учень. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

(Слайд Героїв Небесної сотні)

Вірш
Під свисти куль латаю старі рани,
Криваві руки гріються в бинтах,
Сімейне фото – то моя відрада
І мирне небо ввижається у снах.
Я дні в полоні, я дні палаю в пеклі,
Прокльони чую в день і у ночі,
Я вже готовий, я не боюся смерті,
Але триматися я обіцяв доньці.
Бійці,солдати чи може люті звірі
Нас градами обстрілюють щодня?
Я так стомився, я хочу жити в мирі
І в мирі щоб жила моя сім’я.
Я вже не сплю, живу єдиним днем,
Та й жити вже, на жаль, не має сили,
Вмиваюсь кров’ю і нічним дощем,
І думаю, чому мене не вбили?
Навіщо я страждаю в сирій ямі,
За що катують нелюди мене?
За те що Батьківщину захищаю,
Не вірячи, що скоро все мине.
Не вірю я, а мріяти боюся,
Бо мрії для дітей, а в нас лише бажання,
І поки я в полоні за життя борюся,
Ви помоліться, за мої страждання.
Учень . Пролунало в країні мовчання.

Навіть вітер затих на хвилину:

Відбувалось останнє прощання,

Зі словами " Герої не гинуть".

Засвітили свічки в кожнім домі,

І дивилися тихо на небо-

Так летіли у даль невідому

Всі герої, що вмерли за тебе.

Я почула, як плаче держава,

Що синів її в землю ховають.

Ви не вмерли! В Вас вічність і слава,

Бо Герої, як ви, не вмирають!

Відеоролик Молитва за Україну

УченьНехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Тож пом’янемо героїв Небесної сотні хвилиною мовчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
26 лютого 2018
Переглядів
1289
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку