Виховний захід "Рідна мова- ти чудова"

 

 

 

 

 

 

 

 

Позакласний захід на тему:

 

«Рідна мова- ти чудова»

 

 

 

 

 

                              Учитель української мови та літератури

                               Стародубцева Людмила                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. «Рідна мова- ти чудова»

 

Мета:                  Формувати   розуміння  того,  що  українська  мова  -  наш

                               скарб,  без  якого  не  може  існувати ні народ, ні Україна

                               як держава. Розширювати знання про   красу і багатство             

                               української мови. Ознайомити дітей з   українськими   

                               обрядами і звичаями.  Пробуджувати   почуття  національної

                               гідності.   Виховувати любов до рідної мови, рідного краю,

                               його   традицій,  почуття    поваги  до  всього  свого,

                               українського,   бажання  розмовляти  рідною  мовою.

 

Обладнання.Вишивані  рушники,  хліб,  калина,   малюнки  герба,                 

                                   прапора  України,    портрет   Т. Г. Шевченка,  плакати              

                                  «Без мови рідної, юначе,   й народу    нашого нема»,  

                                  «Пісня - душа народу»,     «Кажуть,  дитино,  що  мова 

                                   наша –  солов’їна».

 

Звучить  пісня  «Про Україну»

(На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику .  Між  ними  відбувається  діалог):

 

   -Хто  ти,   дівчинко  маленька?

-Доня  я  Вкраїни-неньки.

Українкою  зовуся

Й  тою  назвою  горджуся.

-         А  по   чім  тебе  впізнаю?

                 По  вкраїнському  звичаю.

                  В  мене вдача  щира  й  сміла

                  І  відвага  духу  й  тіла.

                   І  душа  моя  здорова  -                                                                                                                                       

                   Українська  в  мене  мова

                   -  А  скажи,  де  край  твій  рідний?    

                    Там,  де  неба  круг  погідний,

                     Там,  де  сонце  сяє  ясне,

                     Де  вкраїнські  діти  красні.

                     Де  лани,  степи   безкраї,

                     Де  орел  буйний  літає.

                         Де  Карпат  вершин високі,

                         Де  потоків  дна  глибокі,

                         Де  Дністер  і  хвилі  Прута,

                          Де Дніпро – старий  Славута,

                          Де  високії  могили,

                          Що  в  них   голови  зложили

Мої  предки  в лютім  бою

За   Вкраїну  любу  свою.

-  Як  поможеш  свому  люду?                 

 Пильно   все   учитись  буду,

 Щоб  свої  мене  любили,  

  А  чужі  щоби   цінили,       

  Щоб  про  мій  народ  питали

 І  Вкраїну  шанували.

  Ні  маєтку,  ані   труду

  Жалувати  я  не  буду.

 Щоб  народу  України

 Помогти  устать  з  руїни,

 Все  зумію  перенести,

 Для  Вкраїни  слави  й  честі.

 Господа  буду  благати,

             Щоб  нам  дав  добра  дождати.

9 листопада – День  української  писемності  і  мови.  Це  свято  вшановує  вся  наша  держава.   Бо  мова -  життя  духовного  основа.    Суспільство  не  може  існувати  без  мови -  засобу  спілкування  між  людьми,  засобу  вираження  думки   і   передачі  досвіду  сучасникам  і наступним  поколінням.

      У 1997 році  за  ініціативою  Всеукраїнського  товариства  „Просвіта”    ім. Тараса  Шевченка  Указом  Президента  України (на той час – Леоніда Кучми)  9 листопада  встановлено  День  Української  писемності  й  мови на честь українського літописця Нестора.

           Опановувати  мову  людина  починає  з  дня  народження.  Спочатку – прислухаючись  до  слів  матері,  рідних,  згодом – вимовляючи   звуки,  склади, слова.  Протягом   життя -  змалку  і  до  останнього  подиху -  людину  супроводжує  мова.

 Щасливі ми і горді, що читаємо

Шевченка і Франка, і Лесю Українку

На українській незрівнянній мові

Й не потребуєм більше словників.

О, що за мова! Лиш торкнешся слова -

І заспіва воно, немовби вітер

Струни торкнувсь - і враз вона зітхнула, -

Струна?Чи слово? Чи сама душа?

 

        Слово -  найточніший  взірець,  яким  можна  доторкнутися  до  найніжніших  рис  в  людському  характері,  до  найпотаємніших  куточків  людської  душі,  до  найсокровеннішого. Словом  можна  створити  красу,  а  можна  і  спотворити.  Для кожного  народу  дорога  його  мова.  Для  нас  найближчою   і найріднішою  є  українська...

 

Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс - лісок - лісочок,

Пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс,

Є іще й барак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.

Можна звідкіля і звідки,

Можна і звідкіль,

Є у ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...

Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі,

Кликало на битву проти супостата,

То звучало сміхом наполяхплаката...

І за все це, мово, дякуєм тобі.(О. Підсуха)

 

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина- золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена.

Звучить  пісня « Наша мова»  (муз. М.Ведмедері;  сл..В.Кленца).

 

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

Вся історія народу - в мові,

Мова - душа народу.

Позбавити народ рідної мови -

Це означає вбити народ.

 

Слова летять у душу, як лебідки,

І пахнуть п’янко житом  і росою,

Калиною, цілющою травою,

Вербички юної  дівочою красою.

Зневажить мову мамину - біда,

Котра пустими  зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

Зневажить мову -  зрадити себе,

А зрадників  хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

 

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильноу світі жить.

В ній стільки слів,

Що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто  безліч знань.

 

        Ми  не завжди  собі  уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити.      Учні (разом). Це наша рідна мова!

 

       Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

       Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

 

Не смій забути  маминої мови.

Нею квітне поле,  і гудуть діброви.

Можеш призабути  запах рути-м’яти,

Але рідну мову  мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися  маминої мови.

Бо як відречешся,кине тебе пісня,

Будеш ти без неї  наче вишня пізня.

 

Любіть свою мову й ніколи  її не забудьте в житті.

А хто свою мову забуде,той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,  що сяє з небесних висот,

І там, де звучить рідна мова,   живе український народ.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти  - наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Несеш барвінь, гарячу, яру

В небесну синь пташиним зграям

І, спивши там від сонця жару,

Зеленим дихаєш розмаєм.

 

Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове.

Хай квітне,пломенить червоно

В сім'ї великій, вольній, новій.(Д. Білоус)

 

Багато слів сказали ми про мову,

Чудову нашу, материнську, калинову,

Яка для нас - життєвий старт...

Адже ж у нас сьогодні свято,

Тож доречний тут і жарт...

 

(Звучить гумореска у виконанні учнів школи).

 

Кухлик

Дід  приїхав  із  села,  ходить  по  столиці.

Має  гроші – не  мина  жодної  крамниці. 

Попросив  він:   -  Покажіть  кухлик  той, що  з  краю.

Продавщиця:  -   Што?  Чево?  Я  не  понімаю.

-Кухлик, люба, покажіть, той ,  що збоку  смужка.

-Дакакой  же  кухлик  здесь,  єслі ето  кружка!

Дід  у  руки  кухлик  взяв  і  насупив  брови,

-На  Вкраїні  живете  й  не  знаєте  мови…

Продавщиця  теж  була  гостра  та  бідова,

-У  меня  єсть  свой  язик. Ні к  чему  мне  мова.

І  сказав  їй  мудрий  дід:

-Цим  пишатися  не  слід,

Бо  якраз  така  біда  в  моєї  корови:

Має, бідна,  язика  і  не  знає  мови.(П.Глазовий)

 

Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська,

Мово моя материнська!

Мово рідна, квітуй і шануйся,

Любов'ю воздай всім народамі мовам.

З тобою я плачу, з тобою сміюся,

О ріднеє слово.

 

Ми - українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках   червона калина,

Рідна земля для нас всіх -Україна.

 

Розвивайся, звеселяйся,

Моя рідна мово!

У барвінки зодягайся,

Українське слово.

Колосися житом в полі,

піснею в оселі,

Щоб на все життя

з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски

мову покохали.

 

 Звучить  пісня  «Як у нас на Україні»

 

Вже кінчилось свято.І прощатись нам пора.

Мово рідна, слово рідне!Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,а  лиш камінь має.

 

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

 

 Мово  рідна!  Тобі  рости  й  не  в’януть  зроду,

Квітнуть у  поемах  і  віршах,

Бо в тобі -  великого  народу

Ніжна  і  замріяна  душа.