Виховний захід :" Рослини символи України!"

ВИХОВНИЙ ЗАХІД НА ТЕМУ:

"РОСЛИНИ – СИМВОЛИ УКРАЇНИ"

Мета:   Розширювати знання дітей про рослини – символи України; 

             формувати вміння повноцінно сприймати художні й

             науково -  пізнавальні образи;

             виховувати любов до рідного  краю, шану до народних  

             традицій.

 

Обладнання: комп’ютер, проектор, великий екран, презентація      

                        слайдів

Слайд № 1.

Слайд № 2.

 

Є багато країн на Землі,

В них озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

 

 

                                                  КОЛОДІЇВКА

Село моє в підніжжі Медоборів

Розкинулось привітно в далині,                                              Слайд № 3

Ліси і поле мов безмежне море

Це Колодіївка, перлина України.

     Ставок. Що колихає біля хати,

     Сади й городи, що біжать на водопій,                               Слайд № 4

      Про нього все нам, любі треба знати,

      Це рідний край для нас, він мій і твій.

Він наш увесь до щему і до болю,

Розквітлий від усмішок і вітань.                                              Слайд №5

Хрестами злотить церква видноколи,

І сріблить небо красотою бань.

          Лелеки витимуть ще гнізда біля школи,

          Ніколи не постане тут пустир.                                       Слайд № 6

          На щастя, на добро і добру долю,

         Нас благословляє монастир.

На корті крапелька мала – мала краплина,

Але для нас – це батьківський поріг,

Це Батьківщина наша – материнка,

Це наші сльози, радощі і сміх.

                    Михайло Крищук

 

 

                                           ВСТУП

                                                                                                  Слайд № 7

 Ведучий 1.      Кожен народ має народні символи. Народні символи – це те,  що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше.

Ведучий 2      Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку раїну іде мова. Так, коли ми говоримо – клен, то знаємо, що це символ Канади, калина – символ України.

                                                                                                   Слайд № 8

Ведучий 3.   Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.

 

Ведучий 4  Народні символи України є рослинні і тваринні. До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

 

 

Легенда про Вербу та Калину                                        Слайд № 9

 

 

 

 

 

 

КАЛИНА

                                                                                                   Слайд №10

 Ведучий 1.       Кущ калини – це символ вогню, сонця, неперервності життя,  роду українського, рідної землі – неньки України, 

                                                                                                   Слайд № 11                                                                                                                             

Ведучий 2.       символ дівочої чистоти й краси, вічної любові, кохання, вірності, гармонії життя та природи, материнства,

Ведучий 3.      символ нескореності та стійкості  українського народу,  єдності нації,   потягу до своїх традицій, звичаїв.

Ведучий 4.     Калина звичайна поширена майже по всій країні. Росте вона на луках, берегах річок та ставків, у підлісках. Це невелике дерево або кущ висотою 4 - 5 м із сірою корою та запашними квітами.

                                                                                                   Слайд № 12

Ведучий 1.       «Без верби й калини – нема України» – каже народна мудрість. Раніше калину висаджували в кожній садибі. Нею прикрашали найсвятіше – молоду, весільний коровай, оселю. І проводжали у вирій, на вічний спочинок теж із калиною. Чому саме вона стала глибоким народним символом?

                                                                                                   Слайд № 13

Ведучий 2.       Це зумовлено багатьма чинниками – кольором цвіту, плодів, формою, лікувальними властивостями, світоглядом, традиціями наших предків. Можливо, їх вражало те, що серед морозної зими гордо палахкотіли вогнисті, блискучі кетяги. Ніякий мороз не міг здолати калину. Так як і віковічний потяг народу до волі, краси, гармонії, правди.

Ведучий 3.      Етимологія слова «калина» пов’язана з поняттям вогню, води – першоелементами земного життя. Суцвіття білих віночків нагадувало сонце, а білий колір був сакральним. Насінини калини за формою дуже схожі на червоне серце.

                                                                                                  Слайд № 14

Ведучий 4.     Символізуючи відновлювану від покоління до покоління кров українського народу, калина тим самим символізує його невмирущість, непідвладність часові. Калина –  міст – життя, що з’єднує два береги, молодість і старість, народження і смерть. Сумну символіку мала калина на хвилину вічної розлуки з дорогою людиною.

Ведучий 1.     В українській народній творчості калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив виборювати    та відстоювати свободу й людську гідність.  

Пісня « Батькова калина» сл.. М. Сингаївського, муз. О. Коляди

 

                                                    ВЕРБА

                                                                                                    Слайд № 15

Ведучий 2.   Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Ведучий 3.      За народними дохристиянськими повір´ями, верба – священне дерево. З нею в народі пов´язували уявлення про світове дерево, що єднає людину з небом. Це дерево життя. У древніх слов´ян   воно уособлювало священного  Бога сонця Ярило, що давав людям вогонь.

                                                                                                            Слайд № 16

Ведучий 4.    Верба́  — рід дерев, кущів або напівкущів родини вербових . Деякі види рослин з роду верба мають і деревну, і кущову форми. Деревні види мають товсті, нерівні стовбури, вкриті грубою тріщинуватою кіркою. Крони широкі, шатроподібні, у деяких видів майже пірамідальні. Верба поширена по всій Україні, крім високогір'я Карпат і Криму.

 

Ведучий 1.       Вздовж доріг, понад ставками і річками, біля хат – скрізь вона була прикрасою українського села. “Верба біля криниці – не будеш мати п´яниці, верба коло городу – відверне шкоду, верба біля брами – Господь з вами” – так говорили в народі.

Ведучий 2.     Верба є природним фільтром. Недаремно люди найчастіше беруть воду біля криниць, поруч з якими росте верба.  Ця рослина - народний             прогностик. У жарку погоду  вона “плаче” і це говорить    про те, що погода ще буде сонячна і тепла.

                                                                                                            Слайд № 17

Ведучий 3.     Освяченою на вербному тижні вербовою гілочкою вперше виганяли на пашу худобу. З верби робили колиску, аби дитина сон гарний мала та злії духи їй не ввижалися. З неї витесували палицю, якою вимішували їжу, аби спокій всередині робився.  “Вербичка молодить личко” – так   говорили наші бабусі.

                                                                                                           Слайд № 18

Ведучий 4.   З верби робили сопілку. Вважалося, що сопілочка товар при куті тримає. А якщо перед тим сопілку намочити у джерельці, то корови даватимуть багато молока. Вважали, що коли виросте із освяченої на вербному тижні вербового прутика дерево, буде воно дуже помічним старим людям на схилі літ від усякої нечистої сили.

Пісня « Верба»  сл.. Ю. Рибчинського,  муз. Е.Ханюка

 

ДУБ

                                                                                                    Слайд № 19

Ведучий 1      Серед священних дерев українців найпочесніше місце займає дуб. Недаремно його вважали "царем дерев". Дуб часто порівнюють зі Світовим деревом, його ще називають деревом Роду, а у його густій кроні, за давніми повір'ями, живе "цар птахів" (орел, сокіл). У давні часи дуб був святинею, храмом, місцем, де здійснювались релігійні обряди.

                                                                                                    Слайд № 20

Ведучий 2.        Наші предки вважали дуб деревом Перуна-громовержця, символом мужності, чоловічого начала. Перун у наших предків був Богом справедливості, честі, вояцтва, грому та блискавки, втілення чесного суддівства, правди і праведної борні.

 Ведучий 3.   Жінка, що незабаром мала народити, зривала листки із вершка дуба, висушувала на полудневому сонці. Робилося це для того, щоб силу свою хлопчик брав не лише від дуба, а й від сонця. Дубові листочки рвались з примовою, коли жінка підходила до дуба з кошиком, в якому святила на Великдень паску й уклонялася до дуба : “Гей дубе, мій діду любий, ходи в господу до мого роду, на мого сина дай свою силу, щоб злії духи його не косили, на мого сина дай свої моці, щоб був з Ісусом у кожному році.”

                                                                                                    Слайд № 21

Ведучий 4.     Коли народжувався хлопчик, біля хати садили дуба, а дубовими гілочками уквітчували хату, встеляли долівку з весни до осені. Щоб хлопець був сильним, як дуб, йому у першу купіль клали три дубових листочки. Ліжко обов´язково збивали з дубових дощок, щоб на ніч  чоловік набирався сили від дуба.

                                                                                                    Слайд № 22

Ведучий 1.       Дуб - величезне дерево, до 40 метрів заввишки, з товстим стовбуром і звивистими кремезними гілками, які утворюють широкий намет листя — справляє дійсно враження потужності і сили. Це найбільш довговічна рослина: іноді дуб живе до двох тисяч років,а столітні дуби зустрічаються часто.

 

 

 

 

ВИШНЯ

                                                                                                  Слайд № 23

Ведучий 2.           ВИШНЯ - символ рідної землі та України, матері й дівчини-нареченої. Вона символізує Світове Божественне дерево, тому і називається «вишнею» від слова «вишина», а також «Вишній», той, що найвище, тобто Всевишній Бог.

Ведучий 3.       За віруваннями українців вишня - дерево взаємної любові, весни, краси,  мужності. В українському фольклорі  вишня символізує красу убогої  дівчини, її молодість. З вишневих гілок українські предки варили ритуальний напій, який неодмінно вживали на Новий рік, Зелені Свята, Купала. В українському народі складено багато фольклорних та авторських пісень, в яких оспівуються вишні, вишневі садки.

                                                                                                    Слайд № 24

Ведучий 4.       Вона символізує вічну весну-літо, красу та взаємну любов. Гілки вишні мають магічну силу: за допомогою розколотої і в цьому ж місці зв'язаної вишневої гілочки проганяли дитячу хворобу - зростеться гілочка, то й хвороба зникне; дівчата на вишневих галузках гадали про своє заміжжя - зацвіте до Нового року посаджена в хатній діжці молода вишенька, то й дівчина наступного року одягне вінець молодої; через кільце, зроблене з гілки квітучої вишні, можна розпізнати відьму; застромлена під дах оселі вишнева гілка служить оберегом.

                                                                                                  Слайд № 25

Ведучий 1.      Вишня використовувалась в Новорічній обрядовості задовго до привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку. Її викопували восени і ставили в діжку з землею у хаті, де вона стояла до Нового року. За тим, як росла вишня, передбачали свою долю:якщо до Нового року вона зацвітала, це був добрий знак.

 

                                                                                                 Слайд № 26

Ведучий2.     Бог в дохристиянській вірі вважався вишнім, таким чином, назву вишня слід розуміти як"божественне дерево". Хата у вишневому садочку - одвічне замилування українського народу. Вона оспівана багатьма письменниками. Тому Шевченківський"садок вишневий коло хати "став символом України, рідним, близьким.

 

Пісня «Садок вишневий»  сл.. Т. Шевченка, муз. народна

 

                                            ЧОРНОБРИВЦІ

                                                                                                    Слайд № 27

Ведучий 3.   Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців, на яких би не росли під вікнами чорнобривці – прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив’язують наші серця до рідної домівки.

                                                                                                   Слайд № 28

Ведучий 4.   Чорнобривці так щільно ввійшли у життя, культуру та побут українців, що стали одним із українських народних символів, який уособлює дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю. Оригінальна краса суцвіть, притаманні цим рослинам справжні та вигадані, цілющі властивості сприяли тому, що вони швидко поширились у культурі та стали дуже популярними.

 

 

 

 

 

                                                                                                    Слайд № 29

Ведучий 1.     Чорнобривці у народі називають по-різному: жовтяки, оксамитки, бархатки, повняки, шапочки. Але найбільш поширеною стала назва - чорнобривці. Виникнення цієї назви з чим тільки не пов’язують. У давнину майстри - чоботярі виготовляли особливо гарні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраві червоні халявки та чорні голівки. Їх називали чорнобривцями. Вважається, що подібність основних кольорів цього чепурного взуття та суцвіть рослини зумовила спільність їх назв.

Ведучий 2.    Та є й інші тлумачення. Подекуди вважають, що назва цих квітів пішла від старовинної однойменної назви одного з видів народної вишивки, у якій основними кольорами були чорний та червоний. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті мають рости чорнобривці. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки.

 

Пісня « Чорнобривці»  сл.. М. Сингаївського, муз. В. Верменича

 

 

 

                                         МАЛЬВИ

                                                                                                Слайд № 30

Ведучий 3.       Всі ми знаємо і пам’ятаємо мальви з дитинства, що прикрашали Українські хатки, не даремно говорять, що мальва символ України. Мода на мальву стрімко зростає і зараз її можна зустріти в сучасних садах. Насправді ми помилково називаємо ці квіти – мальва, хоча правильніше цю рослину називати шток-троянда.

                                                                                                  Слайд № 31

Ведучий 4.      Чи не найбільш поширеною і улюбленою в Україні здавна вважали рожу рожеву, або мальву. Мальва - давня і надійна берегиня будинку. Народні повір'я свідчать, що добрі душі предків поселяються на мальві і охороняють мешканців оселі. А ще ця квітка дуже гарна, тому невипадково мальви найрізноманітніших забарвлень здавна прикрашали українські садиби.

                                                                                                 Слайд № 32

Ведучий 1.     В Україні цю квітку ще називають калачиками за формою плодів, схожих на калачі. Мальви в Україні ростуть і в дикому стані, в лісах, лісосмугах, на узбіччях доріг. Вони мають білий або блідо-рожевий колір.

Пісня  «Мальви»  сл.. Б. Гури,  муз. В. Івасюка                Слайд № 33

 

БАРВІНОК

                                                                                                  Слайд № 34

Ведучий 2.     За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам'ять, садили й садять на могилах.     

                                                                                                  Слайд № 35                                                                                                                                

Ведучий 3.       Почесне місце у вінку дівчини-українки  належить барвінку. Він – символ вічного кохання, сімейного благополуччя, символ життя, безсмертя людської душі. Він прикрашає весільний вінок, груди нареченого, гостей, весільний коровай. 

Ведучий 4.     Збирання барвінку перед весіллям, було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в городець, де спеціально садили барвінок чи в сад, парк або до лісу, особливо грабово-букового, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні й балади.

                                                                                                    Слайд № 36

Ведучий 1.        БАРВІНОК - символ вічності буття і життєвої сили, провісник весни. Уособлює невмирущу пам'ять про покійних. Звідси, хрещатий барвінок - барвінок під хрестом на могилі. Його форма - хрест або перехрестя — визначає його символіку: єднання живих людей з їх предками, котрі відійшли з цього життя. Барвінок на могилі — свідчення вічної пам'яті про покійних, а барвінок у весільному вінку - свідчення вічного кохання живих.

Ведучий 2.      Хрещатим його називають ще й тому, що, утворюючи своїми пелюстками хрест, тягнеться в усі чотири сторони світу. Отож, в символіці хрещатого барвінку знаходимо підтвердження того, що в цьому світі добро і зло, правда і кривда, всі інші протилежності пересікаються: барвінковий вінок використовують і на похоронах, і на хрестинах, і на святі врожаю, і на весіллі; вінок з барвінку над дверима гарантує оселю від проникнення злої сили.

 

Легенда про барвінок                                                  Слайд  № 37

 

                                              ПІДСУМОК

                                                                                                    Слайд № 38

Ведучий 3.     Ми бачимо, з якою шаною наш народ ставився до кожної рослини. Ми повинні вчитися у своїх предків цінувати природу, адже також є її часткою. Якщо людина не шанує свої традиції, не береже природу, вона жорстоко розплачується за свої помилки.

                                                                                                    Слайд № 39

Ведучий 4.     Тож не губімо наших зелених побратимів.   Пам'ятаймо завжди, що найгарніша квітка - та, що на стеблі, а зірвана – гине і вкорочує  життя цілому виду. Прислухайтеся до прохання квітів.

                                                                                                    Слайд № 40

                                      Ми завжди були б щасливі,

І пахучі, і красиві,

Якби в полі, в лісі, в  лузі.

її Бачили б нас тільки друзі.

Ті, які б нас не топтали,

Без потреби не зривали,

А на клумбах, вдома, в школі

Висівали б нас доволі,

Квіти – це ми діти,

Не топчіть нас, не зривайте

І в могили не кидайте.

                                  Просимо ми в Бога миру,                Слайд № 41

І спокою для українського народу.

 

Пісня « Ой у лузі червона калина…»  сл.. і муз. С Чернецького.