Виховний захід "Школа гарних манер"

Ведучий. Третя зупинка — «Місто Чемності».
Але хто нас тут зустрічає! 
Катруся. Я дуже ввічлива і тихенька дівчинка! 
Тільки не знаю, чому це на мене так сердяться в школі? 
Та я ж не чіпаю нікого ніколи. 
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо.
А з цього виходить одне тільки лихо!
Оце я сказала — така в мене звичка, —
Що в Галі як мишачий хвостик косичка,
Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,
Та ще й черевики на човники схожі,
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі в Мар'янки маленькі та косі, 
Що в зошиті Лесі самі тільки плями: 
Напевне, бруднючими пише руками. 
Я ж правду кажу їм... І що тут такого? 
Та я не чіпаю ніколи нікого. 
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома, 
І чом вони сердяться всі, невідомо! 
Та й не винна я, шо не вони, а я-я-я найкраща в світі! 

Дідусь. Дівчинко! А ти впевнена, що правду кажеш? Катруся. Я завжди правду кажу. У мене цієї правди стільки набралось... Хочете, й вам розповім? 
У сусіда серед саду 
Падав дощик з лимонаду 
І надворі стало сухо... 
У сусідки вчора з печі 
Раптом азбука упала, 
З'їла м'ясо, з'їла сало, 
А тим часом до вечері 
Два ведмеді — шусть у двері!
У ставку пірнала качка
Та й втонула, неборачка.
Правда, правда! Так і сталось!
Сто пожежних тут зібралось,
Воду решетом носили,
Наловили риби силу!

Дідусь. Що ти кажеш? В'януть вуха!
Катруся. Хто не вірить — хай не слуха!
Та як мені можна не вірити? 
Я ж найрозумніша, найкрасивіша, 
найправ-дивіша дівчинка в усьому світі!

Вбігають дівчатка.

1-ша дівчинка. Катрусю, пішли, поженемо гусей до річки!
Катруся. Ще спіткнуся, я боюся!
Пожену гусей на річку —
Замочу свою спідничку.
А вона ж у мене найновіша!
2-га дівчинка. То пішли хоч до кринички,
Принесем мерщій водички!
Катруся. Доки воду донесу —
Загублю свою красу.
1-ша дівчинка. Що ж, прощавай!
Коли так, то вибачай!
Нехороша в тебе вдача:
Чепурна ти, та ледача.
2-га дівчинка. Недарма про тебе слава,
Що пишаєшся, як пава.
Та один у пави хист —
Розпускати вміє хвіст.

Дівчатка біжать геть.

Катруся (ображено).
І чого я їм не люба?
І чого напали всі?
Ну й нехай я буду пава:
Тільки б гарна та яскрава!
Щоб як я розкину пір'я,
Аж горіло все подвір'я.
Учень. Не хвались, нехай тебе інші похвалять. А похвалити людину можна за гарні справи. Всім добре відомо, що гостре словечко коле сердечко. Ми тебе візьмемо з собою, якщо ти скажеш, що зрозуміла свою помилку і попро¬сиш у дівчаток пробачення.

Ведучий. Зупинка «Прислів'я. Скринька народної мудрості».
Добре слово людини — що дощ в посуху.
Шабля ранить голову, а слово — душу.
Лагідне слово і залізні двері відчиняє.
Слово — ключ, яким відкривають серця.
Добре слово дім будує, а зле — руйнує.
Тепле слово і в мороз зігріває.
Слово інколи пече дужче за вогонь.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Діти виконують пісню "Доброта"

Добрим бути — зовсім це не просто. 
Не залежить доброта від зросту, 
Не залежить доброта від віку, 
Добрим треба бути нам довіку. 
Приспів:
Тільки треба, треба добрим буть 
І в біді про друга не забуть. 
І закрутиться земля скоріш, 
Якщо будем ти і я добріш.

Добрим бути — зовсім це не просто, 
Не залежить доброта від зросту. 
Доброта нещира не буває, 
Нагород вона не вимагає. 
Приспів.
Доброта з роками не старіє,
Доброта від холоду зігріє,
Якщо доброта як сонце світить,
То радіють і дорослі, й діти.
Приспів.
Ведучий. Отже, мандруємо далі. Наступна зупинка — «Ввічливі поради».
Будьте обережні, адже трапляються випадки, коли під час мандрівки можна зустріти й розбійників.
Шапокляк. А це що за малюки? Куди це ви зібралися?
Ведучий. Ми їдемо до країни Ввічливості і Доброти.
Шапокляк. Та що ви? Навіщо це вам потрібно? Ось залишайтесь зі мною. 
(Діти відмовляються.) Ну добре, тоді я вам дам деякі поради, якими можна скористатись у країні Ввічливості і Доброти. 
Ніколи не мийте руки, шию, вуха, обличчя. Адже вони знову стануть брудними. 
Навіщо марно витрачати свій час. 
Стригтись теж не обов'язково, бо як постарієш — голова облисіє.
Вранці зовсім необов'язково зав'язувати шнурки на черевиках, банти на кісках, бо вони протягом дня можуть і порозв'язуватися.
Ведучий. Діти, чи подобаються вам такі поради? Хіба можна ними скористатися? 
Шапокляк. А як вам ось такі:
• якщо товариш запросив тебе на день народження, залиш подарунок удома — він тобі й самому згодиться, ні з ким у гостях не розмовляй, тільки вибирай, що сма-чніше, та їж;
• дівчатам треба завжди ставити підніжки, показувати язика, лупцювати їх;
• якщо твій товариш упав, покажи на нього пальцем, смійся голосно, щоб він побачив, що ти не засмучений.
Ведучий. Ці поради справді хуліганські. Нам з тобою не по дорозі. Ми знаємо інші правила.
Не поспішай першим сісти за стіл.
Не розмовляй під час їжі.
Не перебивай того, хто говорить.
Не показуй пальцем на інших.
Зніми шапку, коли заходиш у приміщення.
Поступайся місцем людям похилого віку.
Вибачся, якщо ти когось ненароком штовхнув.
Шапокляк. Добре, я зрозуміла свої помилки. Ви й справді хороші діти. Я не буду вас бі-льше затримувати.

Ведучий. Зупинка «Помагаймо».

Зустріч з Вітьком (інсценізація вірша А.Костецького «Домашній твір»).

Автор. Вітько бідак страждає так,
Аж дриґає ногами.
Він за столом,
Він пише твір
«Я помагаю мамі».
Старанно олівець гризе
Та супить брови грізно.
Але нічого — хоч умри! —
До голови не лізе...
Та ось тихесенько зайшла
В його кімнату мама.
Мама. Вітюнь, будь ласка,
В магазин
Сходи за сірниками.
Син. Ідея.
Автор. Вигукнув синок, 
А мамі:
Син. Ну й морока! Сама іди! Я твір пишу — 
Роблю важкі уроки. 
Автор. І мама вийшла. 
А Вітько
Швиденько пише в зошиті: 
Син. Я в магазин завжди ходжу, 
Коли мене попросять. 
Автор. Хвилин за десять мама знов 
З'являється у дверях. 
Мама. Вітюнь, картопельки почисть, 
А я зварю вечерю. 
Син. Сама начисть. Я твір пишу. 
Я зайнятий! Сама вари картоплю. 
Автор. Виходить мама, 
А синок
Писати знов сідає. 
Син. Я мамі сам варю обід, 
Вечерю та сніданок. 
Автор. Радіє син. 
Син. Не твір, а люкс! 
Автор. І геть не думає про те, 
Що він радіє марно. 
А поміж вас таких немає? 
Хлопчик. Ми своїй матусі завжди помагаємо. 

Слово вчителя

— Відчуття такту, культура поведінки, спілкування з оточуючими — це те, що робить людину по-справжньому гарною. Кожний із нас у повсякденному житті вживає ввічливі слова. Найпоширеніші з них — «добридень», «до побачення», «будь ласка», «дякую». Проте чи замислювались ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли в нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажаннями. Так, слова «будь ласка» означало «будь ласкавим до мене, привітним», «добридень» — це побажання співбесідникові доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми кажемо людині «до побачення», то даємо їй зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!».

 

Бесіда

• Чи потрібно вітатися із незнайомими людьми?
• Чи можна добрим словом покращити настрій людині або зцілити її?
• Поясніть український народний вислів-побажання: «Щоб тебе добра година знала!». Яким ввічливим словом можна замінити цей вислів? (Щасти)

 

Слово вчителя

— Уживання ввічливих слів нас навчають ще змалку. Вони давно увійшли до нашого лексикону, стали звичними. Іноді ви, майже не замислюючись, вживаєте ввічливі слова: щось запитуєте чи просите — кажете «будь ласка», вітаєтесь — кажете «добрий день».

 

Але трапляються випадки, коли ви просто не знаєте, як поводитись: слід сісти чи підвестись, сказати щось чи промовчати, піти чи залишитися. От саме втаких ситуаціях вам на допомогу приходять «чарівні» правила — правила ввічливості.

 

Було б добре, якби люди були ввічливі від природи. Але ця риса прикрашатиме вас лише за умови, що ви плекатимете її в собі.

 

У всіх громадських місцях, які ви відвідуєте (школі, транспорті, кінотеатрі, лікарні), а також вдома, люди поводяться відповідно до певних правил поведінки. Як назвати одним словом ці правила? (Етикет)

 

 

Повідомлення учня

— Слово «етикет» походить із французької мови й у перекладі буквально означає «церемоніал». У цього поняття доволі широкий зміст: етикет — це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві.

 

Колись правил етикету дотримували дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного походження не годилося вступати врозмову з незнайомцем, а коли вона все ж таки була змушена говорити, то мала відповідати якомога коротше, тобто «так» чи «ні». Спочатку етикет був засобом відокремлення вищих верств населення від простолюдинів. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання (у яке, до речі, міг одягтися заможний міщанин), але й особлива поведінка. Часи змінилися, але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися лише як давні традиції монарших домів, але загалом він поширився всіма верствами суспільства.

 

 

Вікторина «Чарівні вчинки»

1. Як виник звичай знімати капелюха, заходячи до приміщення?

(Цей звичай виник у Середньовіччі, за часи лицарства. Заходячи до приміщення, лицар знімав шолом, даючи цим жестом зрозуміти господарю: «Я довіряю тобі». Нині, знімаючи капелюх, гість показує господарям, що ставиться із повагою до них і їхньої оселі. До речі, це правило ввічливості, як і в давнину, стосується лише чоловіків. Жінкам дозволено перебувати в приміщенні в капелюшку, адже він — частина їхнього вбрання, модний аксесуар.)

 

2. Як виник звичай, вітаючись, знімати рукавичку?

(Цей звичай також започаткували лицарі. Вітаючись, одне з одним, вони знімали рукавичку з правої руки. У такий спосіб вони показували, що не мають наміру застосовувати зброю і ставляться до співрозмовника доброзичливо.)

 

3. Чому вважають неввічливим перебувати в темних окулярах під час розмови із кимось?

(Якщо під час розмови людина не знімає окулярів, співбесідник не бачить її очі й відчуває психологічний дискомфорт, адже в людщини складається враження, що від неї щось приховують.)

 

Слово вчителя

— А що таке тактовність? Це відчуття міри, уміння відучувати настрій оточуючих, поважати їхню думку, погляди, почуття. Неможливо бути байдужою, зверхньою чи егоїстичною людиною і при цьому бути тактовним до інших. Тактовність властива лише по-справжньому вихованій і добрій людині.

 

Поведінка тактовної людини викликає приємні відчуття. Ця людина ніколи не дозволить собі штовхатися біля входу до транспорту, байдуже сидіти, коли поруч стоїть дитина або літня жінка. В основі поведінки тактовної людини лежить також уміння володіти собою. Вона ніколи не демонструє оточуючим спалахи гніву.

 

Тактовність потрібно постійно виховувати в собі. Наприклад, хтось із твоїх однокласників прочитав чужу записку. Що це — дрібниця? Звісно, ні. Щонайменше — нетактовність. У тебе є звичка грюкати дверима, виходячи, з приміщення? Це також свідчить про недостатній рівень твоєї культури. А не поступитися місцем у транспорті літній або хворій людині? Усе це прояви нетактовності.

 

А тепер послухайте вірш «Найкраща риса».

Промовив гордий Кипарис:

— Із людських рис

Для мене прямота — найкраща!

А липа: — Лишенько! Це глупота.

Людина — хай велика чи мала — пропаща

Без щедрості й сердечного тепла.

Озвався Дуб:

—Послухайте мене:

Твердий характер— ось що головне.

— А гнучкість розуму, то риса неважлива?

Докинула Ліщина пустотлива.

Троянда мовила:

— Забули про красу,

А я в собі віки її несу!

Людина мудрі речі наслухала

І тужно так замріяно зітхала:

— Мені б тих рис найбільше осягти —

Змогла б ягідно шлях увесь пройти!

 

Бесіда

• Які риси характеру дерева вважали найважливішими?
• Чому для кипариса найкраща риса — прямота, для липи — щедрість й сердечне тепло, для дуба — твердість, для ліщини — гнучкість розуму, для троянди — краса?
• Яку думку висловила людина? Чи погоджуєтеся ви з нею?

 

Творче завдання «Дружня порада»

Учитель пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обговорити їх і відповісти на запитання.

 

Ситуація 1

Черга перед касою кінотеатру. Хлопчик підійшов до каси і просить квиток. На запитання касира: «У якому ряду ти хочеш сісти?» — хлопчик довго не може відповісти: він із дитинства заїкається, а зараз ще й хвилюється. «У п’ятому», — нарешті вимовляє він.

«Спочатку навчися говорити, а потім у кіно ходитимеш», — раптом говорить хтось із черги. Опишіть почуття хлопчика.

• Як би ви вчинили, коли б ця ситуація сталася на ваших очах?

 

 

Ситуація 2

Дівчинка йде вулицею і раптом помічає, що в жінки, яка йде попереду, на панчосі поповзла широка стрілка. «Тьотю! — дівчинка звертається до жінки так голосно, що перехожі обертаються, — у вас подрані панчохи!»

• Чи правильно вчинила дівчинка?
• Як потрібно зробити зауваження?

 

Ситуація 3

Одного разу Олена, Катя і Наталя прийшли в музей природи. Розпочалася екскурсія. Оленка весь час озиралася навкруги, затримувалась біля експонатів, від яких група екскурсантів уже відійшла, а потім перепитувала екскурсовода про те, чого не почула. Екскурсовод закінчив розповідь і дозволив глядачам ближче підійти до експонатів. Оленка відстала від подруг, бо її зацікавило чучело птаха. Дівчинка взяла його і з цікавістю почала розглядати, а потім голосно покликала подруг. Доглядач музею зробив Оленці зауваження.

•          Яких помилок припустилася Оленка під час відвідин музею?
•          Як слід поводитись у музеї?

 

Вправа «Мікрофон»

• Поясніть вислів Гете: «Поведінка — це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя».

 

Година спілкування «Школа гарних манер»

Мета: сприяти вихованню хороших манер, культури спілкування.

Підготовча робота

Доручити 2 парам учнів розіграти діалоги.

Підготувати повідомлення про історію етикету.

. Запропонувати дітям написати розповідь про курйозні ситуації, в які вони потрапляли.

Обладнання: вирізати з паперу сердечка.

План класного години

I. Бесіда «Гарні манери».

II. Інформаційний блок «З історії етикету».

III. Пам'ятка вихованої людини.

1. Вітання - знак ввічливості.

2. «Коли в товаришах згоди немає...»

3. «Зустрічають по одягу...»

4. Вчися сміятися над собою.

IV. Заключне слово.

Хід класної години

I. Бесіда «Хороші манери»

(Учні розігрують діалоги.)

Перший діалог

- Здорово, Викча!

- Здорово, Лерча!

- Як справи?

- Та так, справи стрьомні.

- Де тусуєшся?

- На дискачах. Слухай, в тебе шнурки в склянці?

- А мене якось не колише.

- Ну все, я звалювати, а то мене предки чекають.

- Везуха тобі, а мені ще мізки парити.

Другий діалог:

- Здрастуй, Лена!

- Здрастуй, Інна!

- Як твої справи?

- Спасибі, добре. А твої?

- Теж непогано.

- Як поживають твої батьки?

- У них все добре.

- До побачення, Олено!

- До побачення, Інна!

Класний керівник. Чим відрізняються ці ситуації?

(Діти висловлюються.)

- За ким вам приємніше було спостерігати? Чому?

(Діти висловлюються.)

Дійсно, манера триматися розв'язно, звичка голосно говорити, не соромлячись у виразах, що характеризують людей грубих, невихованих, З ними не дуже-то приємно спілкуватися.

Розповідь учителя

— Подивіться  на  себе  в  дзеркало —  оцініть  свій  зовнішній  вигляд, одяг,  поставу. Як  ви  ходите,  сидите? Чи  правильно  й  красиво  їсте?  Безшумно жуєте або п’єте, не заштовхуєте хліб великими шматками до рота, не плямкаєте? Відчиняєте й притримуєте двері, чекаючи, поки через них не пройдуть жінка, літня людина, маля?

Тисячі  й  тисячі  запитань. Правильні  відповіді  на  них  завжди  знайде той, хто постійно працює над своїми манерами, хто вже  знає правила гарного тону, зробив їх своєю звичкою й потребою.

Саме  вивченням  правил  гарного  тону  займається  наука  етика.  Вона допоможе знайти відповіді на багато запитань, усвідомити закони етикету.

Етика — наука про мораль,  її походження, розвиток  і роль у суспільному та особистісному житті людей; норми поведінки, сукупність моральних правил.

Етикет — установлені норми поведінки і правила ввічливості.

Сьогодні ми поговоримо про правила хорошого тону. Для будь-якої людини важливо знати хороші манери. Насамперед, що таке манери? Це спосіб тримати себе, зовнішня форма поведінки, уживані в мовленні вирази, тон, жести, міміка.

- Як ви думаєте, що прийнято вважати гарними манерами?

(Діти висловлюються.)

Людина, що володіє хорошими манерами, вміє справити приємне враження на оточуючих. Така людина вміє контролювати свої вчинки, уважний, привітний, з повагою ставиться до інтересів інших людей. Культура людини також проявляється в його промові. Вміння грамотно, ясно й красиво висловлювати свої думки - теж ознака гарних манер.

II. Інформаційний блок «З історії етикету»

Учень 1. Багато чого змінилося в житті людства за мільйони років. Однак із століття в століття, з року в рік повторюються деякі звичайні, повсякденні ситуації. Люди зустрічаються і розлучається, знайомляться і прощаються, ходять в гості і приймають гостей, надають один одному послуги, дарують подарунки.

Учень 2. І поступово люди виробили самі зручні і розумні способи поведінки в таких ситуаціях. Так виник етикет.  

Учень 1. Слово «етикет» французького походження. На одному з пишних прийомів у короля Людовика XIV, який мав гучне прізвисько «король-сонце», гостям вручали картки з перерахуванням деяких обов'язкових правил поведінки. Від французької назви карток - етикетки - і пішло слово «етикет».

 Колись правил етикету дотримували  дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного походження не годилося вступати в розмову з незнайомцем, а коли вона все ж таки була змушена говорити, то мала відповідати якомога коротше, тобто «так» чи «ні». Спочатку етикет був засобом відокремлення вищих верств населення від простих людей. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання (у яке, до речі, міг одягтися заможний міщанин), але й особлива поведінка. Часи змінилися, але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися лише як давні традиції, але загалом він поширився всіма верствами суспільства

 

Учень 2. Кожна нація вносила свій внесок у скарбницю загальнолюдських цінностей. Скандинави, наприклад, першими ввели в етикет правило надавати найкращі місця за столом жінкам і найбільш почесним гостям. За порушення етикету призначались штрафи.

• Класний керівник. Ми сьогодні не будемо вводити штрафи. Навпаки, за знання правил етикету та демонстрацію хороших манер я буду заохочувати вас сердечками.

     II. Пам'ятка вихованої людини

1. Вітання - знак ввічливості

Класний керівник. Пропоную вам скласти пам'ятку вихованої людини. У неї ми запишемо найважливіші правила етикету.

           - Діти, з чого починається будь-яке спілкування? (З привітання.)

       У різних країнах люди вітають один одного по-різному.

«Чи здорова ваша худоба?» - цю фразу вимовляють монголи. Представники африканського племені зулусів, торкаючись один одного носами, кажуть: «Я тебе бачу». У Китаї питають: чи «Їли ви сьогодні?»

 Ось такі різні традиції. Але є і дещо спільне: у всіх народів ухилення від привітання вважалося верхом непристойності і неповаги до оточуючих.

Учитель. - А що ж говорять при зустрічі українці  Як правильно вітатись? За етикетом, вітати людину потрібно словами: «Доброго дня!», «Доброго ранку!», «Добрий день!», «Добрий вечір!». Це найпоширеніші і найбільш прийнятні форми вітання. Люди похилого віку можуть відказувати « Доброго здоровя». Серед молодих людей найчастіше прийнято говорити «привіт».

     У привітанні дуже важлива інтонація, тепла і дружня, тому що навіть звичайні привітальні слова, висловлені грубим або сухим тоном, можуть образити людину, з якою Ви вітається. Привітання прийнято супроводжувати поклоном, кивком голови, рукостисканням, обіймами, можливо - посмішкою. Під час привітання не слід опускати очі. Потрібно зустрітися поглядом з тим, кого ви вітаєте, а інакше людина подумає, що вам неприємно з ним спілкуватися, що ви щось приховуєте і т. д. Під час привітання непристойно тримати руки в кишенях. Це демонструє неповагу до співрозмовника. Ситуації обміну привітаннями бувають різні. Слід пам'ятати деякі особливості, якщо Ви хочете бути ввічливою людиною і не ображати почуття інших. • Молодші вітаються зі старшими, незалежно від соціального статусу. На «ти» звертаються в сім'ї і в неофіційній обстановці до знайомих, колег, друзів, дітям. На «Ви» звертаються до незнайомих або малознайомихлюдям, а також до людей старшого віку. В офіційній обстановці на «Ви» необхідно називати навіть добре знайомих людей.

Зараз ми проведемо невеликий конкурс і дізнаємося, хто з вас краще знає правила ввічливості.

(Учитель читає запитання, діти відповідають. За правильні відповіді отримують сердечка.)

1. Хто вітається першим, якщо зустрілися старший і молодший? (Молодший.)

2. Ти йдеш з товаришем по вулиці. Він привітався з незнайомою тобі людиною, призупинився. Треба привітатися і тобі? (Так.)

3. Ви увійшли в автобус на задню площадку і побачили, що біля передніх дверей стоять ваші друзі. Як треба з ними привітатися? (Кивнути головою.)

4. З вами, напевно, таке буває: ви зустрічаєте людину часто, наприклад по дорозі в школу, але не знайомі з ним. Годиться в таких випадках вітатися. (Так.)

5. Хто першим подає руку при вітанні: старший молодшому або навпаки, чоловік жінці чи навпаки? (Старший - молодшому, жінка - чоловікові.)

Класний керівник. Ось бачите, ваші думки розходяться. Одним здається, що потрібно поступити так, а іншим – інакше То, щоб не помилятися можна наслідувати французів які говорять: «Першим вітається той, хто ввічливіше». Пропоную записати це правило в нашу пам'ятку.

Учень.

До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі.
Їх кожен легко підбере,
Якщо йому не лінь. 
Ти, друже, мусиш знати їх,
Запам'ятать неважко, 
Маленькі ключики твої — 
«Спасибі» і «Будь ласка!».

Слово вчителя. Відчуття такту, культура поведінки, спілкування з оточуючими — це те, що робить людину по-справжньому гарною. Кожний із нас у повсякденному житті вживає ввічливі слова. Найпоширеніші з них — «добридень», «до побачення», «будь ласка», «дякую». Проте чи замислювались ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли в нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажаннями. Так, слова «будь ласка» означало «будь ласкавим до мене, привітним», «добридень» — це побажання співбесідникові доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми кажемо людині «до побачення», то даємо їй зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!».

 

 Уживання ввічливих слів нас навчають ще змалку. Вони давно увійшли до нашого лексикону, стали звичними. Іноді ви, майже не замислюючись, вживаєте ввічливі слова: щось запитуєте чи просите — кажете «будь ласка» 

Але трапляються випадки, коли ви просто не знаєте, як поводитись: слід сісти чи підвестись, сказати щось чи промовчати, піти чи залишитися. От саме втаких ситуаціях вам на допомогу приходять «чарівні» правила — правила ввічливості. 

Було б добре, якби люди були ввічливі від природи. Але ця риса прикрашатиме вас лише за умови, що ви плекатимете її в собі .Треба постійно вчитися  гарних  манер,працювати над собою, над своєю поведінкою в школі, в громадських місцях.  

Завдання: відгадати ввічливі слова в реченнях. (Вчитель роздає за правильні відповіді сердечка)— Я вранці встаю і рідним кажу…( «Доброго ранку!»)
— Коли йду до школи, то прощаюся з рідними та кажу їм…( «До побачення!»)
—У шкільній їдальні за смачний обід я кажу…( «Дякую!»)
— За обідом я всім бажаю…( «Смачного»).
—Коли мені допомогли, я кажу…( «Спасибі!»)
—Як лягаю спати, то цілую маму й тата й бажаю їм…( «На добраніч!»)
— Коли до мене завітали гості, я зустрічаю їх зі словами…( «Ласка¬во просимо!»)
— Коли мені потрібна допомога, я звертаюся так:…( «Допоможіть мені, будьте ласкаві!»)
— Якщо я провинився, я кажу…( «Вибачте!») 

Вчитель.Пам'ятайте ці чарівні слова, вживайте їх частіше, але знайте: слова повинні йти від усієї душі, бути щирими. Якщо слова хороші, а наміри злі, то це не ввічливість, а лукавість.

 

Невихована людина створює проблеми в житті не  тільки собі, але й оточуючим.

Сьогодні ми вкладаємо в поняття «ввічлива людина», «вихована людина» не тільки вміння поводитися пристойно.

Подивіться запропоновану сценку  і скажіть, хто з подруг учинив правильно, як вихована людина, а хто був не правий?

Сценка

Дві учениці розігрують діалог.

Іринка розповідає Поліні про свою, як вона вважає, колишню подругу Марійку.

Іринка.  Ти  знаєш, Полінко,  ця Марійка  така  неговірка,  нікуди  не ходить,  ні  з  ким  не спілкується —  увесь  час  учить  свої  уроки!  Не  буду я  з нею  товаришувати. Набридла вона мені  зі  своїм навчанням,  завтра ж від неї відсяду!

Поліна   (згадує).  До  речі,  Іро!  А  ти  підготувалася  до  завтрашньої контрольної з математики?

Іринка  (миттєво  змінює  вираз  обличчя  і тон  голосу). Ой! Я  зовсім забула… До завтра!

Поліна. Ти куди?

Іринка. Мені ж потрібно зателефонувати Марійці, вона така розумниця. Поцікавлюся,  як  відбувається підготовка  до  контрольної. Не  з  тобою ж мені завтра сідати!

Запитання

• Як можна прокоментувати цю сценку?
• Чи можна назвати Іринку вихованою дівчинкою? Чому?

Розповідь учителя

— Правильно. Для  вихованої людини  такі якості, як  зверхність, байдуже  ставлення  до  людей,  а  також  здатність  плазувати  заради  власної вигоди, кар’єризм, корисливість, вульгарність, — неприпустимі за жодних обставин. Ще ви повинні запам’ятати, що ввічлива людина  і сама ніколи не завдасть шкоди не тільки людям, але й природі (не зламає гілки дерева й не притягне оберемок пролісків із приміського лісу) і зупинить того, хто намагатиметься  це  зробити.  Увічлива  людина  ніколи  не  образить  іншої людини,  а  також,  яка  не  пройде  байдужо  повз  хулігана,  який  брутально поводиться.

Не  секрет, що не  тільки  дітям,  але й  дуже  багатьом  дорослим  людям хочеться,  щоб  усі  їхні  друзі,  і  всі  їхні  сусіди,  і  навіть  зовсім  незнайомі перехожі завжди ставилися б до них уважно, по-доброму, завжди любили й поважали їх. Щоб ніхто-ніхто не робив би їм зауваження.

Секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої, вихованої і доброї людини оточуючі ставляться завжди по-доброму. Тільки таку людини всі люблять, поважають. І в неї є вірні й надійні друзі, з якими їй не буває ніколи сумно. А втім, увічливій, добре вихованій людині й ніколи нудьгувати.

Запитання

• Ви згодні зі мною? Чому саме?

Учитель доповнює відповіді.

. Гра «Коло ввічливості»

Учні доповнюють речення і стають в коло «Якщо я ввічлива, то...»

- Якщо я ввічлива, то знаю і використовую чарівні слова «дякую», «будь ласка»...

- Якщо я ввічлива, то я завжди вітаюся та ще й посміхаюся.

- Якщо я ввічлива, я вмію поводити себе так, щоб іншим було приємно зі мною.

- Якщо я ввічлива, то сидячи на уроці, не буду з подружкою тріскотіти як сорока.

- Якщо я ввічлива, я не буду вихвалятися своїми речами,

- Якщо я ввічлива, я в розмові зі старшими їх ніколи не переб'ю.

- Якщо я ввічлива, то я не сміюся над чужими помилками.

- Якщо я ввічлива, я не запізнюся на урок.

- Якщо я ввічливий, дарую людям теплі ніжні, привітні слова.

- Якщо я ввічливий, я не примушую за себе хвилювати¬ся. Обов'язково скажу куди йду, коли повернуся.

- Якщо я ввічливий, я не капризую. Капризу¬вання може зіпсувати настрій іншим.

Якщо я .. я поважаю вчителів, батьків, старших, 

Якщо я …, я не буду порушувати дисципліну в школі

•          Я не буду розмовляти,або  кричати в їдальні

Я не буду ображати менших і слабших  за мене

Вед учий. Гадаю, саме час нам відпочити. 

1.              Гімнастика ввічливості.
   
   В цьому залі друзі всі (всі повторюють)
   Ви і ми , і ти , і я.
   Руку дай тому, хто справа,
   Руку дай тому, хто зліва.
   Ми одна сім’я.
   
   В цьому залі друзі всі:
   Ви і ми , і ти, і я.
   Посміхнись тому, хто справа,
   Посміхнись тому, хто зліва.
   Ми одна сім’я. 
   
   В цьому залі друзі всі:
   Ви і ми, і ти, і я.
   Підморгни тому, хто справа.
   Підморгни тому, хто зліва.
   Ми одна сім’я.
   
   В цьому залі друзі всі:
   Ви і ми, і ти, і я.
   Обійми того, хто справа,
   Обійми того, хто зліва.
   Ми одна сім’я.
2.              Нумо друзі, дружно разом
   Потанцюймо.
   Та для початку, та для порядку
   Зробимо дружно ми фіззарядку.
   Руки на плечі ми дружно кладемо,
   Вправо гойднемось і вліво також.
   Ніби на хвилях нас море гойдає,
   Вітром холодним нас обдуває.
   Вправа «Хвилі».

А тепер послухайте вірш «Найкраща риса».

Промовив гордий Кипарис:

— Із людських рис

Для мене прямота — найкраща!

А липа: — Лишенько! Це глупота.

Людина — хай велика чи мала — пропаща

Без щедрості й сердечного тепла.

Озвався Дуб:

—Послухайте мене:

Твердий характер— ось що головне.

— А гнучкість розуму, то риса неважлива?

Докинула Ліщина пустотлива.

Троянда мовила:

— Забули про красу,

А я в собі віки її несу!

Людина мудрі речі наслухала

І тужно так замріяно зітхала:

— Мені б тих рис найбільше осягти —

Змогла б ягідно шлях увесь пройти! 

Бесіда

• Які риси характеру дерева вважали найважливішими?
• Чому для кипариса найкраща риса — прямота, для липи — щедрість й сердечне тепло, для дуба — твердість, для ліщини — гнучкість розуму, для троянди — краса?
• Яку думку висловила людина? Чи погоджуєтеся ви з нею? 

Творче завдання «Дружня порада»

Учитель пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обговорити їх і відповісти на запитання. 

Ситуація 1

Черга перед касою кінотеатру. Хлопчик підійшов до каси і просить квиток. На запитання касира: «У якому ряду ти хочеш сісти?» — хлопчик довго не може відповісти: він із дитинства заїкається, а зараз ще й хвилюється. «У п’ятому», — нарешті вимовляє він.

«Спочатку навчися говорити, а потім у кіно ходитимеш», — раптом говорить хтось із черги. Опишіть почуття хлопчика.

• Як би ви вчинили, коли б ця ситуація сталася на ваших очах? 

Ситуація 2

Дівчинка йде вулицею і раптом помічає, що в жінки, яка йде попереду, на панчосі поповзла широка стрілка. «Тьотю! — дівчинка звертається до жінки так голосно, що перехожі обертаються, — у вас подрані панчохи!»

• Чи правильно вчинила дівчинка?
• Як потрібно зробити зауваження? 

Гра «Чарівний стілець»

Учитель просить дітей устати в коло, у центрі ставить стілець. Учні йдуть по колу і говорять: 

«Хто сьогодні найуважніший за всіх? Хто сьогодні найтактовніший за всіх? З’явися скоріше! Сідай-но зручніше!» 

Один з учнів сідає на «чарівний» стілець, а інші по черзі мають сказати про нього що-небудь хороше і добре.

 2. «Коли в товаришах згоди немає...»

Класний керівник. Одна дівчинка, якій зробили зауваження, тому що вона занадто голосно і неприродно сміялася, ображено сказала: «Моя поведінка - моя особиста справа».

- Права  дівчинка чи ні?

(Діти висловлюються.)

Так, дійсно, ми живемо серед людей, і наші слова, жести, вчинки не байдужі оточуючим.

- На вулиці або в транспорті вам наступили на ногу. Як ви вчините? (Відповіді дітей.)

- Треба поступатися місцем у транспорті літнім людям? (Так.)

 У яких ще інших випадках ми повинні поступатися один одному?

(Діти висловлюються.)

- Що буде, якщо двоє друзів не будуть поступатися один одному? (Вони посваряться.)

ослухайте ось яку історію. (Читає розповідь Валентини Осєєвої «Рекс і Кекс».)

Слава і Вітя сиділи на одній парті.

• Хлопчики дуже дружили і як могли допомагали один одному. Вітя допомагав Слави вирішувати завдання, а Слава стежив, щоб Вітя правильно писав слова і не бруднити свої зошити плямами. Одного разу вони сильно посварилися.
• - У нашого директора є велика собака, її звуть Рекс, - сказав Вітя.
• - Не Рекс, а Кекс, - поправив його Слава.
• - Ні, Рекс!
• - Ні, Кекс!
• Хлопчики посварилися. Вітя пішов на іншу парту. На наступний день Слава не вирішив задану додому завдання, а Вітя подав вчителю неряшливую зошит. Через кілька днів справи пішли ще гірше: обидва хлопчики отримали по двійці. А потім вони дізналися, що собаку директора звуть Ральф.
• - Значить, нам не з-за чого сваритися! - зрадів Слава.
• - Звичайно, не з-за чого, - погодився Вітя.
• Обидва хлопчика знову сіли на одну парту.
• - От тобі й Рекс, ось тобі і Кекс. Противна собака, дві двійки ми через неї схопили! І подумати тільки, з-за чого люди сваряться!..
• Той, хто хоче мати друзів, повинен навчитися дружити, а значить, не конфліктувати по дрібницях. Пам'ятайте точки з відомої байки Івана Андрійовича Крилова: «Коли в товаришах згоди немає, на лад їх справа не піде.,.»
• - Так яке ж правило ми запишемо в нашу пам'ятку? {«Поступайтеся один одному».)
• 3. «Зустрічають по одягу...»
• Класний керівник. Продовжуємо конкурс знавців етикету. Приз за правильну відповідь - сердечко.
• 1. Хто повинен першим закінчити телефонну розмову той, хто подзвонив, або той, кому подзвонили? (Той, хто подзвонив.)
• 2. Тарілку з супом не слід нахиляти, тому що... (можна пролити суп).
• 3. Відвідуючи хворого товариша, не затримуйтеся довго, так як... (йому треба відпочити та набратися сил).
• 4. Не переривайте мовця товариша або дорослого, тому що ви проявляєте... (невихованість).

Ще два слова про зовнішній вигляд людини. Але перед тим невеличка вікторина.

• Існує таке прислів'я: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Тому ми повинні вчитися дивитися на себе з боку, замислюватися про те, як виглядаємо зовні, яке враження виробляємо на оточуючих
• 1. Що треба зробити, перш ніж вийти на вулицю? (Подивитися у деркало чи все порядку у твоєму вбрані)
• 2. Яким повинен бути ваш одяг перш за все. ( чистим)
• 3. Що ти повинен зробити перед тим як одягнути костюм чи сукню? (перевірити, у якому вони стані, чи не відірвані ґудзики, петлі).
• 4. Що ви повинні мати завжди в кишені? ( чистий носовичок).
• 5. Що треба зробити, заходячи в школу, в театр, в гості? ( зняти головний убір, поправити костюм пригладити волосся).
• 6. Чи можна прикрашати шкільний одяг? ( привабливою роблять людину на дорозі речі та прикраси, а чиста й охайність)
• 7. Який повинен бути вираз вашого обличчя?( привітним)
• 8. А як ви думаєте, що треба робити, щоб виробити гарну поставу? ( треба щодня робити фіззарядку)
• 9. Що треба робити з волоссям? ( Постійно доглядати, своєчасно мити, стригти).
• І я думаю, якщо Ви застосуєте все це на практиці, всім оточуючим Вас людям буде приємно, бо ж ви напевно звертали увагу на те, що навіть не сказавши ще слово зовсім незнайома вам людина вже справляє на вас якесь враження
• Як ви думаєте, що вважається поганими манерами? (Гризти нігті, занадто голосно розмовляти, неохайно одягатися, голосно грюкати дверима, колупати пальцем у зубах, лихословити і т. п.)
• Якщо ви не робите цього, значить, у вас не так вже багато поганих звичок. А якщо погані звички все ж є, то постарайтеся від них позбутися.
• - Яке ж таке правило ми запишемо? («Не доставляє незручностей оточуючим людям».)
• 4. Вчися сміятися над собою
• Класний керівник. У будь-якому класі є хлопчики і дівчатка, які намагаються привернути до себе увагу безглуздими витівками і кривлянням, нерозумним підсміюванням над іншими. Народна мудрість говорить: «Жарт любиш над Хомою, так люби і над собою». Зараз ми послухаємо веселі історії, які сталися з вашими однокласниками.
• (Школярі за бажанням розповідають смішні випадки з життя.)
• Всі ми іноді потрапляємо в безглузді ситуації і почуваємо себе ніяково. Вчіться у будь-якій, навіть самої важкої ситуації побачити смішну сторону. Важливо також з достатньою часткою гумору ставитися до себе самого.
• - Яке золоте правило ми могли б записати? («Вчись сміятися над собою».)
• Додатковий матеріал

Давайте перевіримо, чи знаєте ви основне правило таких привітань.

- Хто вітається першим – чоловік чи жінка?

- молодший чи старший?

- керівник чи підлеглий?

- Учень чи вчитель?

Ще одне правило: не слід чекати, доки з вами привітається людина. Пам’ятайте: першим вітається вихованіший, то ж давайте постійно доводити собі та оточую чим, що ви – вихована людина.

Але є деякі виключення з цих правил: хто заходить у кімнату першим вітається з присутніми, а той, хто, виходить, - перший прощається з людьми, які залишилися у приміщенні.

Буваючи на екскурсіях, різних святах, виховних годинах, вечорах і КВК, які проводяться у Вашій школі., ви постійно мали змогу спостерігати за вчинками інших, аналізувати і порівнювати із своїми , і звичайно, мали час навчитися культури поведінки і хорошими манерам.

Зараз ми у цьому переконаємося.

Отже спочатку тест

„Чи ввічливий ти”

1. Кожен із нас знає, що від того як людина поводить себе іншими людьми, залежить:

а) ставлення до неї оточуючих людей людей;

б) тривалість життя людини;

2. Візитна картка людини при знайомстві, розмові

а) одяг

б) культура поведінки

в) розповідь про свої здобутки, досягнення

3. Чи можна сміятися із широко відкритим ротом?

а) можна

б) такий сміх недоречний

в) можна, але не бажано

4. Як потрібно сидіти на стільці?

а) похитуючись злегка

б) сидіти на краю стільця

в) вільно, не горблячись і не спираючись.

5. Ви прийшли на виставу, сіли на своє місце, вистава розпочалась, але вона нецікава. Ваші дії:

а) встану і піду додому посеред вистави

б) продовжуватиму сидіти на місці і розмовляти з сусідом

в) продовжуватиму сидіти на місці мовчки, чекаючи закінчення вистави.

6. Ви збираєтесь до школи, буде дощ, потрібно брати парасольку. Але вже після уроків дощ закінчився, як ви будете нести парасольку, повертаючись додому:

а) вертикально

б) горизонтально

7. У якому одязі ви повинні ходити до школи:

а) у модному

б) у зручному

8. Що прикрашає людину?

а) рішучість

б) скромність

в) сила волі

9. В кімнаті знаходились батьки, дідусь, бабуся і онук. До них в гості прийшов сусід. Хто першим повинен привітатись?

а) онук

б) сусід

в) бабуся і онук

10. Хто має право підписувати книгу:

а) дарувальник

б) автор

в) продавець

11. В залі кінотеатру мають зняти головний убір

а) чоловіки

б) жінки

в) чоловіки і жінки

12. Потискати руку слід

а) в рукавиці

б) без рукавички

в) обома руками

13. На столі під час обіду мають лежати

а) кисті рук

б) голова

в) ноги

14. Кому можна замість „здрастуйте” говорити „привіт”?

а) директору

б) бабусі і дідусю

в) друзям

15. На дискотеці ви вирішили запросити дівчину на танець, але вона стоїть з подругою. Ваші дії:

а) запросити її на танець

б) разом з товаришем запросите обох

в) не підете зовсім

16. З давніх часів і до тепер під час вітання люди обмінювалися рухами. Як у нас в Україні віталися:

а) підносили руку до лоба

б) подали навколішки і билися об землю лобом

в) клали руку на груди і вклонялися

 

І тому давайте проведемо невеличку вікторину. Я думаю, що всі люблять ходити в гості: А чи вмієте ви поводитись в гостях? І чи вмієте ви правильно дарувати подарунки?

1. Чому повинен відповідати подарунок, тобто чим Ви керуєтесь, коли вибираєте подарунок? (уподобанням та смаком того кому призначений)

2. Який подарунок найцінніший? ( Виготовлений своїми руками)

3. Як повинен бути оформлений подарунок? (гарно)

4. Як вручають подарунок? ( з привітною посмішкою)

5. А що ти робиш, коли одержуєш подарунок?( не відкладай його набік, не ховай, як річ, тобі не потрібну, треба розгорнути упаковку і розглянути подароване, чемно подякувати)

6. А якщо ти маєш такий подарунок? (Про це не можна говорити і не засмучувати того, хто подарував подарунок)

7. Чи можна дарувати подароване тобі? (Ні)

8. Ви подарували подарунок і супроводжуєте це:

а) серйозним поглядом

б) щирою посмішкою

в) іронічним сміхом.

І ось сіли за святковий стіл. Перевіримо, чи ви вмієте поводити себе за столом?

1. Чим їдять птицю і дичину? (ножем і виделкою)

2. Що робити з юшкою, що залишилася на тарілці? (залишити юшку недоїденою)

3. Чи можна дути на юшку? (ні)

4. Що робити, якщо під стіл упали ніж або виделка? ( попросити замінити їх).

А чи знаєте ви, що у нашій країна виделки і серветки з’явилися тільки в кінці XVII ст.. Але подавали їх не всім, а тільки поважним, почесним гостям. Виделки були не схожі на ті, якими користуємося ми з вами. У них були два зубці і короткий держачок з шишечкою на кінці. Вони нагадували камертон. Якось один багатий англієць привіз таку виделку з Італії. Вирішив похвалитись перед своїми друзями, він запросив їх до себе не обід. Коли всі сіли за стіл, вийняв з кишені виделку і став за її допомогою їсти м’ясо. Всім захотілося роздивитися такий незвичайний інструмент. Виделка переходила з рук до рук. Нарешті всі прийшли до висновку, що їсти нею незручно. А дехто здивовано запитував: „Невже вам мало десяти пальців, даних природою, і ми повинні додавати до них ще два штучних?” А сьогодні ми навіть не уявляємо, як би обходилися без виделки за столом.

Я думала, що ви зрозуміли, що ніколи не можна відповідати злом на зло.

А тепер давайте порозгадуємо загадки.

• Що старіше від розуму? ( Увага)

• Що у великій кількості мало важить? (радість)

• Що їсть без зубів? (совість)

• Що сушить без вогню? ( журба)

• Що, а не ніж, ріже, аж до серця доходить, а кров не йде. ( образа, прикрість)

• Сліпий бачив зайця, а безногий впіймав його. Що це? ( брехня)

• У вогні не горить, у воді не тоне. (правда)

• Хто найдальше бачить? (розум)

• Без рук, без ніг, а світ за хвилину оббігає. (Думка)

Вчитель.  Для того щоб життя в родині було щасливе, щоб дружно працювалося в гурті, люди повинні бути уважними і ввічливими одне до одного.

• Не забувайте якнайчастіше вживати такі слова й вирази: «пробачте, що потурбував», «дякую», «спасибі», «будь ласка», «якщо ваша ласка», «дозвольте, будь ласка» тощо, й одразу побачите, як зміниться на краще ваш настрій.
• Пам’ятайте, якщо ви розлютилися, то інші «заряджаються» вашою агресивністю й не сприймають ваші, навіть цілком справедливі й розумні аргументи.

 

 

2. Вправа «Чарівні слова»

— Зараз ми з вами теж побудемо трішки магами і утворимо свій великий букет чарівних слів. Я впевнена, що ви знаєте їх дуже багато. Це можуть буди слова вітання вранці та ввечері, слова прощання, подяки. А допоможуть нам в цьому різнокольорові кульки, які лежать на ваших партах. Кожен з вас напише декілька слів ввічливості які він знає. (доброго ранку, щасливої дороги, дякую, спасибі, пробачте, до побачення, добрий вечір, на добраніч)

— Погляньте яке диво у нас вийшло. Вам подобається?

— Давайте їх зачитаємо.

— Наша класна кімната стала веселішою. Недарма ввічливі слова називають «чарівними». Усім, кому вони адресовані стає приємно і добре.

— Поміркуйте, чому так відбувається?

 

— Мені дуже сподобалося, як ви працювали. Ви вивчили нові слова, навчилися нами користуватися, стали ще добрішими, уважнішими до людей і до себе.

— А зараз ми візьмемо кожен свою кульку і подаруємо нашим гостям, щоб ці ввічливі слова розлетілися по всіх школі в усі класи. Нехай усі діти знаю як багато ми знаєм добрих слів. Хай усім від цього стане приємніше і в кожного з’явиться посмішка.

 

а вас враження або хороше, або негативне. І залежить все це від зовнішнього вигляду : ну ось такий приклад:

З нашої розмови можна зробити такі висновки:

 

• Поводьтеся з іншими так, як ви хочете, щоб вами поводились.

• Навчіться слухати інших, бо дуже важливо вміти не тільки гарно говорити, але і слухати.

Якось до Сократа привели нового учня, який хотів опанувати красномовність. І Сократ зажадав подвійну оплату. І коли учень запитував чому подвійну. Філософ відповів, що доведеться вчитися двом наукам, не лише говорити, а мовчати.

• Будьте милі і товариські.

• Виявляйте інтерес до інших людей, до їхніх справ.

• Не будьте злостиві.

• У стосунках з людьми навчіться давати, а не лише брати.

• Вчіться добре говорити, щоб змогли підтримувати розмову.

А скажіть, що для цього потрібно зробити? (багато читати, добре вчитися)

І скажу словами Ліни Костенко:

І в житті, як на полі мінному,

Я просила в цьому сторіччі.

Хоч би той магазинний мінімум:

- Люди, будьте взаємно ввічливі!

- І якби на те моя воля

Написала б я скрізь курсивами:

- Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємно красивими.

Я від щирого серця бажаю цього Вам.