МЕТА.
Ознайомити учнів з традиціями українського народу, а саме: як зустрічали весну наші предки, вивчити закликанки, пісні;
вчити дітей водити хороводи, грати в народні ігри;
прищеплювати любов до природи, рідного краю.
Хід заходу
ВЧИТЕЛЬ.
Сьогодні ми зібралися разом, щоб згадати про один із найцікавіших звичаїв наших предків -закликання весни. Закликали її жінки, дівчата, діти. Навесні, коли пробуджується природа для нового життєносного витка по вічній спіралі, яка у весняних забавах уособлюється у «кривому танці» відкриваються космічні брами і на землю струменить потужна енергія. Цей день за давнім календарем українців припадає, на 9 березня (Обертання).Саме тоді в дохристиянські часи, дівчата починали водити гаївки. Такий спосіб приходу весни шанується як жива традиція. Їх називають по-різному: веснянки, гаївки, гагілки, ягівки.
(Дівчата виконують танок)
«Кривий танець»
Ми кривого танцю йдемо,
Кінця йому не знайдемо.
Кінця йому не знайдемо.
А щоб йому кінець знайти,
Треба йому вінець сплести.
Треба йому вінець сплести.
Кличе мене моя мати
Через вікно тай до хати,
Через вікно тай до хати.
Через вікно тай до хати,
Нелюбому вінок дати,
Нелюбому вінок дати.
Я ще вчора ізвечора
Нелюбому вінок сплела,
Нелюбому вінок сплела.
Ой, якби я було знала,
Була б його розірвала.
Ніженьками притоптала,
Рученьками приплескала,
Рученьками приплескала.
Ми кривого танцю йдемо,
Кінця йому не знайдемо,
Кінця йому не знайдемо.
Діти.
Весняний день - прозорий, голубий.
Навколо пахне ніжно-білим цвітом.
Під вікнами туркочуть голуби,
Щебечуть на подвір’ї і жваві діти.
Душа чутлива, мов ота струна,
До барв весняних, запахів та звуків,
Так може чарувати лиш весна
Після холодних місяців розлуки.
ВЧИТЕЛЬ .
Наші пращури були ревними прихильниками природних явищ. Оскільки природа пробуджувалася весною, то і Новий рік , за їхніми уявленнями , мав розпочинатися в березні: 21 березня о 6 годині 40 хвилин наступає сучасна астрономічна весна.
У березні люди виходили на галявини і святкували новолітування. Це зберігалося до 1409 року. Біологічний прихід весни вважався на Олексу. Давні слов'яни дбайливо ставилися до природи, тому танення снігів і скресання криги мали сталу межу-кінець березня і збігалося зі святом Теплого Олексія. 18 березня починається весняний сонпеворот, коли день уже переважає ніч.
Лине над полями березневий вітер,
І тріщать на річці крижані мости,
В лісі починають білі первоцвіти
Під останнім снігом радісно рости.
Тепле сонце гріє, сніг холодний тане,
І вода підсніжна радісно дзюрчить.
Розламались, щезли крижані кайдани,
І ріка розкута вільно вже шумить.
Довшає і довшає день.
Більшає в лісі пісень,
Сніг потемнів, ніби зна-
Скоро, вже скоро весна.!
Сонце раніше встає,
Радості нам додає.
Радість, як мати ясна,-
Скоро, вже скоро весна!
З нагоди зустрічі весни влаштовували цікаві дитячі забави-«закликали птахів». Напередодні матері і бабусі випікали з тіста безліч різноманітних фігурних птахів: Таке обрядове печиво називали «жайворонками» або «голубками».
Діти.
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати!
Зиму проводжати!
Зимонька в возочку,
Літечко в човночку.
Мати( роздає дітям печиво)
Діти-Боженята,
Йдіть до мене «гурточком»
Виберіть жайворята,
Жайворонки беріте,
На високу гору йдіте.
Пісеньок гарних співайте.
Весну красну величайте.
Просіть жита, пшениці.
Всякої пашниці,
Дощику дрібненького,
Сонечка ясненького.
Діти (З печивом)
Пташок викликаємо з далекого краю!
Летіть, жайворонки, з теплої сторонки.
Летіть соловейки на наші земельки.
Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.
УЧНІ
Птахи-справжня окраса природи,
Що чарують навколишній світ.
Споконвіку слов’янські народи
Слали птахам весною привіт.
Як надходить весна в наші краї.
Повертаються з вирію ті,
Що на крилах весну зустрічають,
Їй несуть голоси молоді.
Славен спів їх розкутує ріки,
Одягає у зелень сади.
І карбуються в пам'ять навіки
Неповторного співу сліди.
Ластівки, журавлі, дикі гуси
Горобці і шпаки, й солов' ї-
Їхній голос дзвенить стоголосо
І приносить наснагу землі.
Поки жити планета ця буде,
Поки світ ще в полоні краси,
Бережіть птахів, людоньки-люди.
Хай чарують нас їх голоси.
ТАНЕЦЬ ПТАХів «КУ-КУ»
«Ку-ку! Ку-ку!
Чути в ліску.
Ходим, співаймо,
Радо вітаймо
Гожу весну.
«Ку-ку!Ку-ку!
Пташко мала.
ти нам співала.
правду казала-
Щезла зима!
УЧНІ
Весно, весно, весняночко,
Прийди до нас, подоляночко.
Прийди, прийди, теплом утіш,
А ти, сонечко, світи ясніш.
Ти, рясненький дощику, упади
На городи, на левади і сади.
На багаті наші землі, на родючі.
Щоб пшениці колосилися, як тучі.
Щоб горою піднімалися жита,
Щоб врожаїлася нива золота.
Іди, іди, дощику, упади
Щоб плодами наливалися сади.
Щоб полило і у полі, і у дворі.
Щоб співалось од зорі і до зорі,
Весно, весно, весняночко,
Прийди, прийди, подоляночко.
ХОРОВОД «Подоляночка»
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона стояла,
До землі припала,
Личко не вмивала.
Бо води не мала.
Ой встань ,ой встань, подоляночко.
Обмий личко, як ту скляночку,
Возьмися в боки за свої скоки,
Підскоч до раю, бери дівча скраю.
УЧНІ
Весна красна надходить.
Свої крила підводить
Над полями, над гаями,
Над вишневими садами,
Над левадами студеними.
Каже: «Земле, пробудися.
Квітом чистим одягнися.»
Йде весна-красна в зеленій хустинці.
Несе весна-красна у хустинці гостинці:
Ягнятам-травицю, гусятам-водицю.
Качатам-ряску, малятам-ласку.
-Доброго ранку, квітам росистим!
-Доброго ранку ! -квітам барвистим,
-Доброго ранку!-сонечку ясному,
Людям усім та всьому прекрасному!
І сонечко вже дужче гріє,
Голубить і сади й поля.
І кожен з нас теплу радіє
Життям вже повниться земля.
Ой там на толоці
Зібралися всі молодці.
Вони весело гукають.
Весну красну закликають.
Прийди, весно, на лужок.
Розтопи, сонцю, сніжок.
Руш, льоду, із ріки.
Потечіть струмки
Прилетіть в садок, пташки.
(Вихід весни під музику А Вівальді)
Весна
Годі, діточки, вам спати! В небі жайворонок в'ється.
Час давно вже вам вставати! В'ється радісно співає,-
Гляньте: сонечко сміється, Він весну вам сповіщає.
Учень
Ой, весно, весно,- днем красна,
Що ж ти, Весно, нам принесла?
Весна
Принесла я вам літечко.
Ще рожеву квіточку.
Хай вродиться житечко.
Ще озима пшениця
І усяка пашниця!
Учень: Ой, весно, весно, -
Що ти нам принесла?
Весна
Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко.
А вам, дівчата, по вінку
З хрещатого барвінку.
А вам, парубки, по кийку
Гоніте товар на гірку.
А прийшла я не сама,
Із собою вам я привела
Трьох красенів чарівних-
Супутників моїх вірних.
Березень
Трудився лютий до світанку
І заморозив геть струмок.
А березень підкрався ранком
І схрумав нишком весь льодок.
Мороз і другу ніч старався,-
Припорошив льодок сніжком
Та знову березень сміявся:
Злизнув все те язиком.
Зима вже злиться бідолаха,
А вже ж весна бере своє.
І березень бурульки з даху,
Немов цукерочки жує.
Квітень
Я-квітень. славний квітникар.
Весно - матінко, прийми
Ти і мій дарунок-
Квітів перших весняних
Ароматний трунок,
1 чарівний спів пташок
Хай лине для тебе,
А голосний спів діток
Лунає до неба
Травень
А я весело співаю.
Дощами землю поливаю.
Буде рясно урожаю і радості без краю.
Сонечко усім всміхнеться,
Десь зозуля обізветься.
Вийдуть в поле орачі.
Ген журавлів летять ключі.
Учитель.
Найдавніший і найпоетичніший пласт народної обрядової творчості-веснянки. Зародились вони в глибоку давнину. Веснянки наповнені добрим настроєм, ствердженням краси, сили молодих, відчуттям її єдності з рідною природою, щ прокидається від зимового сну.
Дівчата-гороб'ята. радьмося.
Та виходьмо на травицю - граймося!
Та виходьмо на травицю в добрий час.
Нема таких веснянок, як у нас!
(Водіння хороводу «Розлилися води на чотири броди.»)
1. Розлилися води на чотири броди.
Приспів:
Гей, іде, весна красна,
Зілля зелене(ньке)!
2.А в одному броду,зозуля кувала.
Приспів.
3.А в другому броду, щука- риба грає.
Приспів.
4.А в третьому броді соловей щебече.
Приспів.
5.На четвертім броді дівчина співала.
Дівчина співала
Весну закликала.
Учитель.
До найдавніших веснянок належать обрядові хороводи та співи, ігри, у яких висловлюється бажання прискорити прихід тепла. Спостерігаючи за забавами, хлопці не обминали нагоди, щоб докинути жартівливих куплетів, на які дівчата відповідали дотепними відспівами. Це гра «А ми просо сіяли». Їй 1000 років . В ній мовиться про Ладо-бога Сонця, злагоди, любові та достатку. Це од найдавніших міфологічних спадщин слов'ян.
(Діти грають в цю гру)
А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.
- Одчиняймо ворота, ворота
Забираймо дівчину, дівчину!
-А ми просо витопчем, витопчем.
Ой дід-ладо, витопчем, витопчем.
А чим же вам витоптать, витоптать,
Ой дід-ладо. витоптать, витоптать?
А ми коней випустим, випустим.
Ой дід-ладо, випустим, випустим.
А ми коней переймем, переймем.
Ой дід-ладо, переймем, переймем.
А чим же вам перейнять, перейнять,
Ой дід-ладо, перейнять, перейнять?
Ми шовковим поводом, поводом,
Ой дід-ладо, поводом, поводом.
А ми коней викупим, викупим,
Ой дід-ладо, викупим, викупим.
-А чим же вам викупить, викупить,
Ой дід-ладо. викупить, википить?
А ми дамо сто рублів, сто рублів,
Ой дід-ладо, сто рублів, сто рублів.
Нам не треба й тисячу, тисячу,
Ой дід-ладо, й тисячу, тисячу.
-А ми дамо дівчину, дівчину,
Ой дід-ладо, дівчину, дівчину.
Учитель.
От і зустріли ми весну за давнім українським звичаєм, відтворили пісні, магічні танці та ігри, яким понад тисячу років, В них наше коріння, краса, талант і мудрість українського народу. Тож давайте берегти їх, вивчати, співати і весну красну закликати.
Весна.
Зичу радості ясної-два крила.
Щоб весна у вашім домі завжди квітами цвіла.
На дерева - цвіту, а на поле - жита,
Жита та пшениці, всякої пашниці.
А на травку - росу, на дівчаток - красу,
На хлопчиків -сили, щоб росли і міцніли.
Учитель.
Дорогі діти, гості!
Нехай Вам щастя Господь посилає.
Нехай Вас лихо завжди обминає.
Нехай вам весняне сонечко світить.
Цього Вам бажають всі вчителі і діти!
(Всім роздаємо обрядове печиво)
Жайворон - то рання пташка,
Символ приходу весни.
Й таке обрядове печиво
Мами для діток пекли.